Рішення

від 06.08.2019 по справі 904/1961/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019м. ДніпроСправа № 904/1961/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Нечепоренко Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження (м. Київ)

до приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (м. Дніпро)

про стягнення боргу за договором поставки товару у розмірі 696659,49грн

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження звернулось з позовом до приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод про стягнення 604800грн - основного боргу, 71366,40грн - пені, 5865,73грн - 3% річних, 14627,36грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- відповідачем неналежно виконані зобов`язання за договором поставки № 18109т від 26.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар;

- станом на 26.11.2018 сума основного боргу складає 604800грн;

- з урахуванням ст. 625 ЦК України, п. 10.5 договору інфляційні втрати складають 14627,36грн, 3% річних - 5865,73грн, пеня - 71366,40грн.

Відповідач заперечує проти позову з урахуванням наступного:

- доказів отримання ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод рахунку на оплату позивачем не надано;

- в порушення п 11.1 договору, позивачем не дотриманий досудовий порядок врегулювання спору;

- з урахуванням п. 13.4 договору прострочені грошові зобов`язання повинні виконуватись без 3% річних та інфляційних втрат.

Сторони не забезпечили явку представників та звернулися з клопотаннями про розгляд справи без участі їх представників.

У судовому засіданні 06.08.2019 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між ПрАТ Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (замовник) та ТОВ Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження (постачальник) укладений договір поставки №18109т.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору, у відповідності з цим договором постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товар, вказаний у специфікації, що є додатком до договору та його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору.

Також, сторони підписали специфікацію №1 до договору (додаток №1 до договору).

Вказаною специфікацією сторони погодили поставку товару на загальну суму 4536000грн.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 604800грн - основного боргу, 71366,40грн - пені, 14627,36грн - інфляційних втрат та відмовити в частині стягнення 5865,73грн - 3% річних таких підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вказано вище, між сторонами по справі було укладено договір поставки №18109т від 28.11.2016.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив на адресу відповідача товар, що підтверджується видатковою накладною від 26.11.2018 № 2937 на суму 604800грн та товарно-транспортною накладною №Р2937 від 26.11.2018.

Відповідачем, була надана позивачу довіреність на отримання товару №1404 від 26.11.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 7.1 договору, розрахунки за договором провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний у договорі, в національний валюті України - гривні. Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дня поставки та на підставі отриманого від постачальника рахунку. Допускається попередня оплата очікуваної поставки товару.

Однак, відповідач не здійснив оплату отриманого товару.

Станом на 08.09.2019 сума основного боргу за поставлений товар складала 604800грн

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У пункті 10.3 договору зазначено, у випадку порушення замовником строків розрахунків за договором замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, пеня за період з 11.01.2019 по 08.05.2019 в сумі 71366,40грн.

Відповідно до п. 13.4 договору, сторони заявляють, що вони є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому порядку, діють відповідно до законодавства України і, що даний договір підписаний уповноваженими на те особами й підписання даного договору не є перевищенням їх повноважень. Сторони домовилися, що прострочені замовником грошові зобов`язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, інфляційні втрати за період з січня 2019 року по березень 2019 року складають 14627,36грн.

Суд не погоджується із твердженням відповідача щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат.

Слід зазначити, що є обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки нарахування інфляційних втрат прямо передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, які не можуть бути змінені договором. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання і на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Разом з тим, доводи відповідача щодо безпідставності нарахування 3% річних є правомірними.

Позивач просить стягнути 3% річних за період з 11.01.2019 по 08.05.2019 в розмірі 5865,73грн.

Однак, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України надають можливість встановлення у договорі інший розмір процентів.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку сторони у пункті 13.4 договору погодили інший розмір процентів річних, відмінний від встановленого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, який дорівнює нулю, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних за період з 11.01.2019 по 08.05.2019 в розмірі 5865,73грн є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Посилання відповідача на ненадання рахунку-фактури як на підставу для відмови від виконання зобов`язання є необґрунтованими.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора згідно зі ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку сплатити спірну заборгованість.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на недотримання позивачем досудового порядку врегулювання спору як на підставу для відмови в позові.

Відповідно до п. 11.1 договору, всі спори й розбіжності, які можуть виникнути з Договору або у зв`язку з його виконанням, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів уповноважених представників сторін.

Пунктом 11.3 договору визначено, що досудовий порядок вирішення суперечок є обов`язковий.

Згідно зі ст. 19 ГПК України, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

В свою чергу закон не позбавляє права однієї із сторін звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Вказана правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ Торговий дім Кампус Коттон клаб щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом іншими нормативно - правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Крім того, у вказаному рішенні вказувалося, що право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів, а обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 604800грн - основного боргу, 71366,40грн - пені, 14627,36грн - інфляційних втрат та відмовляє в частині стягнення 5865,73грн - 3% річних.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження до приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод (49038 м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження (01133 м. Київ, пров. Лабораторний, буд. 1 офіс 400, ідентифікаційний код 35141676) 604800грн - основного боргу, 71366,40грн - пені, 14627,36грн - інфляційних втрат, 10361,90грн - витрат по сплаті судового збору.

Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Укрпромвпровадження до приватного акціонерного товариства Дніпропетровський тепловозоремонтний завод в частині стягнення 5865,73грн - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено - 09.08.2019.

Суддя В.О. Татарчук