Рішення

від 09.08.2019 по справі 910/7163/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2019Справа № 910/7163/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-ФРАХТ"

про стягнення 43 677,64 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вініл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Фрахт" про стягнення 43677,64 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умовам договору № 22/01/2019 від 22.01.2019 не здійснено оплату послуг перевезення вантажу, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 38539,00 грн., 3% річних у розмірі 326,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 932,08 грн. та пеню у розмірі 3880,30 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/7163/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл" (перевізник; позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-ФРАХТ" (експедитор; відповідач) укладено договір № 22/01/2019 (далі - Договір), предметом якого є перевезення вантажу відповідно до транспортної заявки експедитора.

Відповідно до положень п. п. 3.1, 3.3, 3.4 Договору вартість перевезення вантажу зазначається в заявці на надання транспортних послуг; розрахунки здійснюються українською національною валютою (гривнею) відповідно до цін, зазначених у заявці; експедитор має здійснити оплату не пізніше 14 банківських днів с моменту отримання рахунків на оплату разом з оригіналами накладних CMR з відміткою про доставку вантажу (якщо інше не зазначено в заявці).

За затримку оплати рахунків у встановлений договором строк експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Період нарахування неустойки - 12 місяців (п. 4.3.4 Договору).

Договір є чинним з моменту його підписання і діє до 31.12.2019 (п. 8.4 Договору).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-ФРАХТ" було підписано заявку на перевезення № 171 від 21.01.2019, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов`язання по доставці вантажу; маршрут перевезення: село Тарасівка, Києво-Святошинський район (Україна) - Nordpal, Fa. Berpal, Saalburgstr.1, D-12099 Berlin; дата навантаження 25.01.2019; вартість перевезення 1200 EUR (враховуючи 250 грн. експедиторських) по курсу НБУ на дату розвантаження протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів. Без урахування додаткових витрат, якщо такі будуть.

Відтак, відносини, що виникли між позивачем та відповідачем за правовою природою є відносинами, пов`язаними з перевезенням вантажу.

Як передбачено ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з приписами ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 1068722 вантаж було розвантажено та прийнято вантажоодержувачем 31.01.2019, місце розвантаження вантажу - м. Берлін, Німеччина.

Як зазначає позивач, оригінали товаросупровідних документів, в тому числі оригінал CMR з відміткою про доставку вантажу отримані відповідачем 31.01.2019, на підставі чого позивачем складено рахунок на оплату № ВА000000004 від 31.01.2019 на суму 38539,00 грн., однак, протягом 14-денного строку відповідачем здійснено оплату не було.

Судом встановлено, що 25.04.2019 позивачем на адресу відповідача направлено претензію Вих. № 297/1 від 17.04.2019 з проханням оплатити вартість перевезення вантажу за договором № 22/01/2019 від 22.01.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем всупереч умовам договору № 22/01/2019 від 22.01.2019 не здійснено оплату послуг перевезення вантажу, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 38539,00 грн., 3% річних у розмірі 326,26 грн., інфляційні втрати у розмірі 932,08 грн. та пеню у розмірі 3880,30 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-ФРАХТ" укладено договір № 22/01/2019 від 22.01.2019, предметом якого є перевезення вантажу відповідно до транспортної заявки експедитора.

Як встановлено судом, відповідно до положень п. п. 3.1, 3.3, 3.4 Договору вартість перевезення вантажу зазначається в заявці на надання транспортних послуг; розрахунки здійснюються українською національною валютою (гривнею) відповідно до цін, зазначених у заявці; експедитор має здійснити оплату не пізніше 14 банківських днів с моменту отримання рахунків на оплату разом з оригіналами накладних CMR з відміткою про доставку вантажу (якщо інше не зазначено в заявці).

За затримку оплати рахунків у встановлений договором строк експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Період нарахування неустойки - 12 місяців (п. 4.3.4 Договору).

Судом було встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Вініл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕС-ФРАХТ" було підписано заявку на перевезення № 171 від 21.01.2019, відповідно до якої позивач прийняв на себе зобов`язання по доставці вантажу; маршрут перевезення:село Тарасівка, Києво-Святошинський район (Україна) - Nordpal, Fa. Berpal, Saalburgstr.1, D-12099 Berlin; дата навантаження 25.01.2019; вартість перевезення 1200 EUR (враховуючи 250 грн. експедиторських) по курсу НБУ на дату розвантаження протягом 14 банківських днів після отримання оригіналів документів. Без урахування додаткових витрат, якщо такі будуть.

Як встановлено судом, відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 1068722 вантаж було розвантажено та прийнято вантажоодержувачем 31.01.2019, місце розвантаження вантажу - м. Берлін, Німеччина.

Оригінали товаросупровідних документів, в тому числі оригінал CMR з відміткою про доставку вантажу отримані відповідачем 31.01.2019, на підставі чого позивачем складено рахунок на оплату № ВА000000004 від 31.01.2019 на суму 38539,00 грн., однак, протягом 14-денного строку відповідачем здійснено оплату не було.

Так, власне, відповідачем не було спростовано факту отримання оригіналів документів; вказаний факт відповідачем не заперечувався. Разом з тим, відповідачем не надано доказів оплати вартості послуг з перевезення вантажу у розмірі 38539,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість перевезення вантажу, строк сплати якої станом на дату звернення до суду з позовом є таким, що настав, сума заборгованості становить 38539,00 грн., доказів протилежного, а саме доказів сплати вказаної суми коштів сторонами не надано.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за договором № 22/01/2019 від 22.01.2019 у розмірі 38539,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 38539,00 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3880,30 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.3.4 Договору за затримку оплати рахунків у встановлений договором строк експедитор сплачує перевізнику пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Період нарахування неустойки - 12 місяців.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати за період з 15.02.2019 по 28.05.2019 (як заявлено позивачем у позові), з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати та розміру пені (який відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки п. 4.3.4 Договору встановлено обмеження: розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ), суд зазначає, що період з якого позивач здійснює нарахування пені не відповідає положенням п. 3.4 Договору, оскільки, експедитор має здійснити оплату не пізніше 14 банківських днів с моменту отримання рахунків на оплату разом з оригіналами накладних CMR з відміткою про доставку вантажу (якщо інше не зазначено в заявці).

Здійснивши власний перерахунок суми пені за період з 21.02.2019 по 28.05.2019 (як вказано у позові самим позивачем) , суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3880,30 грн. підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 3652,23 грн.

Окрім пені позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 326,26 грн. та інфляційні втрати у розмірі 932,08 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з 15.02.2019 по 28.05.2019, однак, такий період не відповідає положенням п. 3.4 Договору, оскільки, експедитор має здійснити оплату не пізніше 14 банківських днів с моменту отримання рахунків на оплату разом з оригіналами накладних CMR з відміткою про доставку вантажу (якщо інше не зазначено в заявці).

Зробивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за період з 21.02.2019 по 28.05.2019 (як вказано у позові самим позивачем) , суд зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 307,26 грн.; розмір інфляційних втрат за період з 21.02.2019 по 28.05.2019 перевищує заявлений позивачем розмір, однак, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме у розмірі 932,08 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Фрахт" (01014, м. Київ, вул. Болсуновська, 8; ідентифікаційний код: 42502549) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" (49057, м. Дніпро, вул. Героїв Сталінграду, 174; ідентифікаційний код: 25513976) основний борг у розмірі 38539 (тридцять вісім тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 307 (триста сім) грн. 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 932 (дев`ятсот тридцять дві) 08 коп., пеню у розмірі 3652 (три тисячі шістсот п`ятдесят дві) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 1910 (одна тисяча дев`ятсот десять) грн. 13 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева