Рішення

від 06.08.2019 по справі 910/2627/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019Справа № 910/2627/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Досвід"

про стягнення 5369,17 грн.

Представники:

від позивача : Сербуль О.Ю.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Досвід" про стягнення 5369,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати вартості роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР-51/01/18 від 01.01.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 5100,00 грн., 3% річних у розмірі 45,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 224,17 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08.04.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшла заява про направлення копії позову з додатками.

11.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява (пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги).

15.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зазначає, що 20.10.2018 направив повідомлення позивачеві про припинення своєї діяльності як закладу громадського харчування та розірвання договору з 01.11.2018, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договором за 4 квартал 2018 року та 1 квартал 2019 року, оскільки відповідач повинен сплатити суму винагороди лише за жовтень 2018 року; відповідач заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу.

16.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

19.04.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначає, що повідомлення від відповідача не надійшло у встановлений договором строк (протягом місяця до закінчення строку його дії), з огляду на що такий договір є пролонгованим на наступний період; умови п. 6.1.1. договору, на які посилається відповідач, зазначаючи про розірвання договору, не містять умов про припинення дії договору, а стосуються зміни користувача, а тому, оскільки відповідач у повідомленні не зазначав про нового користувача, відсутні підстави вважати договір розірваним.

Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи наведене вище, судом вбачається необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.

На виконання приписів Господарського процесуального кодексу, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи № 910/2627/19 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 04.06.2019.

У підготовче засідання 04.06.2019 з`явилися представники сторін.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 04.06.2019 ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву до 25.06.2019.

19.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач вказує, що договір є таким, що припинив свою дію у зв`язку з припиненням діяльності закладу громадського харчування.

У підготовче засідання 25.06.2019 з`явився представник відповідача. Представники позивача не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав письмові пояснення.

У підготовчому засіданні 25.06.2019 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.08.2019.

У судове засідання 06.08.2019 з`явився представник позивача. Представники відповідача не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 06.08.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 06.08.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2018 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (позивач, УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю Наш Досвід (відповідач, користувач) укладено договір №КБР 51/01/18 (далі - Договір).

Відповідно до п. 3.1. Договору відповідач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а позивач надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів.

Згідно з положеннями п. 3.3. Договору відповідач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку кварталу за який здійснюється платіж.

Розмір щомісячного платежу складає 850,00 грн. за використання в комерційній діяльності музичних творів; загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності договору становить 2550,00 грн. (п. 1.1. Додатку №2 до Договору).

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

У п. 1 Додатку №1 до Договору зазначено один заклад, у якому користувач здійснює використання творів - ресторан Tartine , яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 30/18.

Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж чотири місяці, то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (пункт 3.6 Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2019 (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 6.1.1. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку припинення користувачем використання музичних творів шляхом їх публічного виконання (невиключна ліцензія), користувач зобов`язується повідомити позивача про зміну користувача, а УЛАСП зобов`язується протягом 10 днів з дати отримання повідомлення укласти додаткову угоду з новим користувачем музичних творів щодо правонаступництва.

Користувач у повідомленні про припинення використання музичних творів повинен вказати найменування нового користувача, його реквізити та три примірники додаткової угоди про зміну сторони договору, підписаної користувачем та новим користувачем (п. 6.1.2. Договору).

У пункті 6.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на таких же умовах.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором на виплату винагороди за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Судом встановлено, що позивач є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується свідоцтвом про облік організації колективного управління №19/2011 від 24.01.2011.

За змістом ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Частиною третьою статті 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України Про авторське право і суміжні права за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості роялті за використання в комерційній діяльності музичних творів на підставі договору №КБР-51/01/18 від 01.01.2018, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 5100,00 грн., 3% річних у розмірі 45,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 224,17 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями п. 3.3. Договору відповідач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку кварталу за який здійснюється платіж.

Розмір щомісячного платежу складає 850,00 грн. за використання в комерційній діяльності музичних творів; загальний розмір щоквартального платежу з дня набуття чинності договору становить 2550,00 грн. (п. 1.1. Додатку №2 до Договору).

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з жовтня 2018 року по березень 2019 року (3 квартал 2018 року - 1 квартал 2019 року), заборгованість за який складає 5100 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не долучені.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом з тим, судом встановлено, що 07.11.2018 відповідачем направлено позивачеві повідомлення від 20.10.2018, у якому відповідач зазначив, про те, що з 20.10.2018 припинив діяльність закладу харчування, у зв`язку з чим відпала необхідність у продовженні договірних відносин між сторонами, з огляду на що відповідно до п. 6.1.1. Договору відповідач повідомив про розірвання Договору.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Так, норми цивільного законодавства закріплюють загальне правило, за яким одностороння відмова від договору не допускається, крім випадків, якщо інше (право на односторонню відмову) встановлено в договорі.

Відтак, для визначення, чи мав право відповідач на односторонню відмову від Договору, необхідним є дослідження умов Договору на предмет наявності у ньому умов щодо права користувача на односторонню відмову від такого договору.

Як встановлено судом, Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2019 (п. 6.1. Договору).

Згідно з п. 6.1.1. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку припинення користувачем використання музичних творів шляхом їх публічного виконання (невиключна ліцензія), користувач зобов`язується повідомити позивача про зміну користувача, а УЛАСП зобов`язується протягом 10 днів з дати отримання повідомлення укласти додаткову угоду з новим користувачем музичних творів щодо правонаступництва.

Користувач у повідомленні про припинення використання музичних творів повинен вказати найменування нового користувача, його реквізити та три примірники додаткової угоди про зміну сторони договору, підписаної користувачем та новим користувачем (п. 6.1.2. Договору).

Щодо п. 6.1.1 Договору, посилання на який містить повідомлення від 20.10.2018, суд зазначає, що вказаний пункт Договору стосується питання зміни користувача у розумінні Договору, тобто правонаступництва у матеріальних правовідносинах.

Так, за Договором позивач є боржником відносно відповідача (кредитора) щодо обов`язку надати останньому невиключну ліцензію (у відповідача є право вимагати виконання боржником-УЛАСП такого обов`язку), та одночасно відповідач є боржником відносно позивача (кредитора) щодо обов`язку сплати винагороди (роялті).

Суд зазначає, що норми цивільного законодавства не передбачають можливості заміни сторони договору, натомість норми ст.ст. 509-525 Цивільного кодексу України встановлюють можливість заміни кредитора у зобов`язанні та заміни боржника у зобов`язанні.

Таким чином, п. 6.1.1. Договору слід розуміти таким чином, що даний пункт стосується заміни попереднього користувача за умовами Договору на нового, а саме заміни кредитора у зобов`язанні за Договором (щодо права вимоги до УЛАСП про виконання обов`язку з надання ліцензії ) та одночасно заміни боржника у зобов`язанні за Договором (щодо обов`язку користувача сплачувати винагороду).

Отже, за п. 6.1.1 Договору не передбачено права на односторонню відмову користувача від Договору.

Разом з тим, як встановлено судом, у пункті 6.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на таких же умовах.

Таким чином, користувач вправі повідомити УЛАСП про свої заперечення стосовно продовження дії Договору на новий строк, направивши відповідне повідомлення до 01.01.2019.

Суд зазначає, що умови п. 6.2. Договору слід розуміти таким чином, що якщо на дату закінчення строку Договору мали місце заперечення користувача щодо поновлення Договору на новий строк, то такий договір припиняється.

За наведених обставин, оскільки позивачем в будь-якому разі було отримано від відповідача повідомлення від 20.10.2019, у якому відповідач виразив волевиявлення на припинення Договору, і таке повідомлення було надіслано 07.11.2018, тобто на дату закінчення договору мали місце заперечення щодо продовження договору, суд доходить висновку, що Договір припинився зі спливом строку, на який його було укладено (до 01.01.2019).

При цьому, доводи позивача стосовно того, що заперечення проти продовження Договору повинні бути надіслані виключно протягом місяця до 01.01.2019, в даному випадку судом не приймаються.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором за 4 квартал 2018 року, тоді-як з огляду на висновки суду щодо припинення Договору зі спливом строку, на який його було укладено (до 01.01.2019), відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за Договором за 1 квартал 2019 року, оскільки за приписами ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2550,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений звернутись до суду з позовом про розірвання Договору у зв`язку з істотною зміною обставин (ст. 652 ЦК України) чи звернутись до позивача з пропозицією про розірвання Договору за згодою сторін з 20.10.2018 (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки - 224,17 грн. та 3% річних - 45,00 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що він розрахований за кожен період з урахуванням строків оплати за Договором відповідно до п. 3.3., однак, з огляду на встановлену судом відсутність підстав для сплати винагороди за 1 квартал 2019 року, відсутні, відповідно, підстави для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконаннями зобов`язання по сплаті такої винагороди за цей період.

Таким чином, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати винагороди за 4 квартал 2018 року, суд зазначає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню, у розмірі 178,07 грн. та 32,00 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" (адвокатське об`єднання) укладено Договір № 8.28-А про надання професійної правничої допомоги від 20.02.2019, відповідно до п. 1.1 якого, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до ТОВ Наш Досвід про стягнення заборгованості за договором № КБР-51/01/18.

Пунктом 4.1.1 зазначеного договору передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанціє клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду в розмірі 5000,00 грн. без ПДВ.

В матеріалах справи міститься долучений позивачем Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 14.04.2019 та платіжне доручення № 382 від 29.03.2019 на суму 5000,00 грн.

Із зазначеного Акту вбачається, що Адвокатським об`єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" надано позивачу наступні послуги пов`язані з розглядом даної справи, а саме: 1) Підготовка позовної заяви, аналіз документів для підготовки позовної заяви, проведення розрахунків загальної заборгованості; 2) Аналіз законодавства, надання консультацій клієнту; 3) Підготовка процесуальних документів.

Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката, однак, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Наш Досвід (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26-Б, оф. 408; ідентифікаційний код: 40025539) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 1016; ідентифікаційний код: 37396233) основний борг у розмірі 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 32 (тридцять дві) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 07 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2570 (дві тисячі п`ятсот сімдесят) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.08.2019

Суддя Ю.В. Картавцева