Рішення

від 30.07.2019 по справі 908/2460/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 908/2460/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго"

до Запорізької обласної державної адміністрації

про визнання додаткової угоди укладеною, визнання договору поновленим

за участю представників:

від позивача: Кравець О.О., Михайленко В.В.

від відповідача: Завгородня К.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 21.11.2002 в редакції, запропонованій позивачем, визнання договору оренди землі від 21.11.2002 поновленим на строк 12 років на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач продовжує користування земельною ділянкою, яка була об`єктом договору оренди землі від 21.11.2002, належним чином виконує визначені вказаним договором обов`язки, в той час як відповідач у встановлений законодавством строк не заперечив проти продовження дії цього договору, що свідчить про те, що договір оренди землі від 21.11.2002 є автоматично поновленим на той самий строк та на тих самих умовах на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2017 матеріали позову були направлені за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у задоволенні позову ТОВ "Запоріжтеплоенерго" відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 908/2460/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 скасовано, справу №908/2460/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

18.04.2019 матеріали справи № 908/2460/17 надійшли до Господарського суду міста Києва та за результатом автоматизованого розподілу передані судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 суддею Гулевець О.В. прийнято справу №908/2460/17 до свого провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2019.

02.05.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем було ініційовано один правовий механізм поновлення договору оренди, а саме визначений ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а тому посилання позивача у позові на інший порядок поновлення, передбачений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", є необґрунтованим. Відповідач, також, стверджує, що позивач не скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди, як це передбачено статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

06.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду від 20.03.2019, в яких позивач підтримав заявлені вимоги, просить суд їх задовольнити. Також, позивачем до пояснень додано копію проекту додаткової угоди до договору оренди, яка направлялась на адресу відповідача разом із листом №46 від 24.10.2016.

13.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач, у зв`язку із допущеною у тексті додаткової угоди описки щодо орендодавця, виклав позовні вимоги у наступній редакції:

"Визнати укладеною додаткову угоду між Запорізькою обласною державною адміністрацією (ідентифікаційний код 00022504) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (ідентифікаційний код 31920825) про поновлення договору оренди землі від 21.11.2002 року, (зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №3 від 10.12.2002р.) у наступній редакції:

"Додаткова угода

про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року

(державна реєстрація від 10 грудня 2002р. № 3)

Запорізька обласна державна адміністрація іменована в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго", іменоване в подальшому Орендар, з другого боку, згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" за домовленістю сторін уклали Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року(зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3 від 10.12.2002р.) про наступне:

1.Сторони домовились поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002року (зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3 від 10.12.2002р.) на 12 років на тих самих умовах.

2.Всі інші умови вищевказаного Договору залишаються без змін.

3.Орендар зобов`язаний у 5 денний термін від дня державної реєстрації надати копію цієї Додаткової угоди до відповідно державної податкової інспекції.

4.Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року(зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3 від 10.12.2002р.)".

"Орендодавець" Запорізька обласна державна адміністрація 6910'7, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164 код ЄДРПОУ 00022504 "Орендар" Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 31920825

Визнати договір оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року (зареєстрований в запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №3 від 10.12.2002р.) укладений між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (ідентифікаційний код 31920825) поновленим на строк 12 (дванадцять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором."

Частиною 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 21.05.2019 судом розглянуто заяву позивача про уточнення позовних вимог та встановлено, що дана заява по своїй суті є заявою про зміну предмету позову, відповідає приписам ст. 46 ГПК України. Вказана заява прийнята судом до розгляду, у зв`язку із чим подальший розгляд справи здійснюється у редакції заяви про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 відкладено підготовче засідання у справі № 908/2460/17 на 12.06.2019.

10.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

12.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/2460/17 до судового розгляду по суті на 09.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019, у зв`язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, розгляд справи № 908/2460/17 по суті призначено на 30.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 задоволено заяву позивача та клопотання відповідача про участь у судовому засіданні 30.07.2019 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 30.07.2019 представники позивача та відповідача приймали участь в режимі відеоконференції.

Представники позивача в судовому засіданні 30.07.2019 надали пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.07.2019 проти позову заперечив, надав пояснення по суті своїх заперечень.

В судовому засіданні 30.07.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (позивач, орендар) та Запорізькою районною державною адміністрацією як орендодавцем був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,79 га, яка знаходиться на території Лисогірської сільської ради Запорізької області, з метою функціонування бази відпочинку "Факел" (п. 1.1).

Договір оренди укладений терміном на 2 роки, строк його закінчення 11.10.2004 та набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (п. 2.2. договору оренди).

На підставі розпорядження Запорізької РДА № 2/126 від 26.07.2004 сторони уклали додаткову угоду від 11.08.2004 про доповнення та зміни до договору оренди земельної ділянки, якою продовжили строк дії договору на 12 років, зі строком його закінчення - 11.10.2016.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначає, що до закінчення строку договору оренди позивач в усному порядку повідомив Запорізьку РДА про свій намір скористатись переважним правом на продовження договору оренди землі на новий строк, проти чого Запорізьку РДА не заперечувала, але надала роз`яснення, що відповідні повноваження належать тепер обласній держадміністрації.

Після закінчення строку цього договору позивач продовжив користування спірною земельною ділянкою та листом вих. № 46 від 24.10.2016 звернувся вже до Запорізької обласної державної адміністрації, у якому просив поновити дію договору оренди землі, який був залишений відповідачем без відповіді.

В подальшому, на лист позивача за вих. № 5 від 09.02.2017 відповідач листом вих. №01023/08-32 від 15.06.2017 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки для функціонування бази відпочинку "Факел", повідомив ТОВ "Запоріжтеплоенерго" про неможливість поновлення строку дії цього договору, пославшись на те, що внаслідок набуття чинності з 01.01.2013 змін до ст. 122 ЗК України договір оренди земельної ділянки від 21.11.2002 був укладений Запорізькою РДА з перевищенням повноважень. Вказаним листом було запропоновано позивачу звернутись до Запорізької ОДА для отримання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для подальшого надання її у користування та укладення нового договору.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач посилається на те, що ТОВ "Запоріжтеплоенерго" продовжує користування земельною ділянкою, яка була об`єктом договору оренди землі від 21.11.2002, належним чином виконує визначені вказаним договором обов`язки, в той час як відповідач у місячний строк після закінчення дії спірного договору не заперечив проти продовження його дії. За таких обставин, позивач стверджує, що договір оренди від 21.11.2002 є поновленим на той самий строк та на тих самих умовах на підстав ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку із чим позивачем заявлено позов до Запорізької ОДА про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 21.11.2002 в редакції, запропонованій позивачем та визнання спірного договору поновленим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019, у задоволенні позову ТОВ "Запоріжтеплоенерго" відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2019 по справі № 908/2460/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 скасовано, справу №908/2460/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зазначив, що підставою позовних вимог у даній справі позивач визначив ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", однак суди попередніх інстанцій не врахували, що при поновленні договору оренди землі в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено необхідності звернення позивача до відповідача у місячний термін після закінчення строку дії вказаного договору оренди з пропозицією поновити його дію з наданням проекту відповідної додаткової угоди. Крім того, Верховний Суд зазначив про те, що судами першої та апеляційної інстанції помилково було вказано, що матеріали справи не містять проекту додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, при цьому не надавши оцінки змісту самої позовної заяви, зокрема її прохальної частини.

Частиною 5 статті 310 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 суд дійшов висновку про наступне.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як підтверджено матеріалами справи, на підставі договору оренди землі від 21.11.2002 (з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами від 11.08.2004 та від 15.09.2008) позивач (ТОВ "Запоріжтеплоенерго") набув у користування земельну ділянку загальною площею 0,79 га, у тому числі, під забудовою для функціонування бази відпочинку "Факел", яка знаходиться на території Лисогірської сільської ради Запорізької області до 11.10.2016.

Орендодавцем за договором оренди землі від 21.11.2002 станом на дату його укладення була Запорізька РДА, що узгоджувалось з п. 12 Перехідних положень ЗК України в редакції, чинній на дату укладення договору.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, з 1 січня 2013 було розмежовано землі державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, повноваження щодо передачі у власність або в користування земельної ділянки, що визначена у договорі оренди землі від 21.11.2002, станом на час розгляду спору віднесено до повноважень Запорізької обласної державної адміністрації, яка є відповідачем у даній справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у даній справі, Верховним Судом зазначено про правомірність висновків, що Запорізька обласна державна адміністрація є належним відповідачем у даній справі.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1-5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У відповідності до умов договору оренди земельної ділянки строком закінчення дії договору є 11.10.2016.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач звернувся до Запорізької обласної державної адміністрації з листом вих. № 46 від 24.10.2016 про поновлення договору оренди землі від 21.11.2002.

Разом з тим, підставою позовних вимог позивач визначив ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", посилаючись на те, що продовжує користуватись відповідною земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а протягом одного місяця після його закінчення відповідач не надав заперечень стосовно поновлення цього договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк.

Правову позицію щодо підстав розірвання договору оренди землі згідно приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 10.09.2018 у справі № 920/739/17.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, станом на час звернення до суду за захистом своїх прав, позивач, по-перше, після закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок продовжує належним чином користуватися орендованою ділянкою та виконує обов`язки землекористувача за спірним договором оренди земельної ділянки, в тому числі сплачує орендну плату.

Факт здійснення позивачем орендної плати підтверджується доданими до позову копіями платіжних доручень та банківських виписок.

Наявними в матеріалах справи копіями листів Вільнянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області вих. №966/10/0808-07-02 від 08.11.2016, Запорізької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області вих. №9352/08-29-12-02 від 15.11.2016, вих. №9441/10/08-29-17 від 16.11.2016, підтверджується відсутність у позивача заборгованості по орендній платі за землю.

Докази наявності у позивача заборгованості по орендній платі станом на час вирішення спору матеріали справи не містять.

По-друге, в місячний строк після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, відповідач не направляв позивачу повідомлення про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки.

Відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки від 21.11.2002 було надано відповідачем позивачу лише у черні 2017 року, а саме листом вих. №01023/08-32 від 15.06.2017, тобто майже через вісім місяців після закінчення строку дії спірних договорів оренди.

Як зазначено судом вище, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

При цьому за змістом частини 6 статті ст. 33 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право заперечити стосовно поновлення і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі.

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі").

Частиною 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч.8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Проте у визначений законодавством строк додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 21.11.2002 сторонами укладена не була.

При цьому як вбачається із матеріалів справи, листом вих. № 46 від 24.10.2016 позивач надіслав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки про його поновлення, чим порушує вимоги Закону України "Про оренду землі" та права і охоронювані законом інтереси позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вже було зазначено вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми. При зверненні до суду з даним позовом позивач на виконання вимог законодавства виклав текст відповідної додаткової угоди в прохальній частині позовної заяви (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

З урахуванням вище наведеного, встановивши факт належного виконання позивачем умов договору оренди, ненадіслання відповідачем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, продовження використання позивачем земельної ділянки після закінчення строку дії договору, суд прийшов до висновку про обґрунтованість доводів позивача про наявність підстав для поновлення договору оренди землі від 21.11.2002 на новий строк згідно приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди між Запорізькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" про поновлення договору оренди землі від 21.11.2002 року у редакції викладеній у прохальній частині позову є правомірними та обґрунтованими, у зв`язку із чим, підлягають задоволенню у цій частині.

Щодо вимоги позивача про визнання договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року поновленим на строк 12 (дванадцять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором, судом встановлено наступне.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Як встановлено судом вище, поновлення договору оренди землі в судовому порядку, в передбачений нормами частин 6-11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає не тільки встановлення судом юридично значимих умов, що свідчать про продовження орендних правовідносин (зокрема користування земельною ділянкою поза межами строку договору за відсутності заперечень орендодавця протягом наступного місяця), а й необхідності укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Отже, у такому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання поновленим договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладення відповідної додаткової угоди в судовому порядку, оскільки сама по собі вимога про визнання поновленим договору оренди землі не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу приписів частини 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що і може бути предметом розгляду в суді.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 по справі №904/3392/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

За змістом частини 9 статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

У даній справі, що розглядається, позивачем визначено спосіб захисту свого права шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди та водночас шляхом визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на тих самих умовах.

Разом з тим, з урахуванням наведених вище обставин, позовні вимоги про визнання поновленим договору оренди землі у наведеному випадку не може забезпечити захисту порушеного права позивача, суд прийшов до висновку, що такий спосіб захисту не є належним у розумінні положень чинного законодавства.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги незалежно від інших встановлених обставин справи.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року (зареєстрований в запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №3 від 10.12.2002р.) укладеного між Запорізькою районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (ідентифікаційний код 31920825) поновленим на строк 12 (дванадцять) років, на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вище наведене, з огляду на обставини встановлені судом та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" в частині визнання укладеною додаткової угоди між Запорізькою обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" про поновлення договору оренди землі від 21.11.2002 року, (зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №3 від 10.12.2002) у редакції наведеній у прохальній частині (з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог).

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати укладеною додаткову угоду між Запорізькою обласною державною адміністрацією (69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 164, ідентифікаційний код 00022504) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛ.АДМ. НАХІМОВА, будинок 4, ідентифікаційний код 31920825) про поновлення договору оренди землі від 21.11.2002 року, (зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №3 від 10.12.2002р.) у наступній редакції:

"Додаткова угода

про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року

(державна реєстрація від 10 грудня 2002р. № 3)

Запорізька обласна державна адміністрація іменована в подальшому "Орендодавець", з одного боку, та Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго", іменоване в подальшому Орендар, з другого боку, згідно зі ст. 33 Закону України "Про оренду землі" за домовленістю сторін уклали Додаткову угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року(зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3 від 10.12.2002р.) про наступне:

1.Сторони домовились поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002року (зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3 від 10.12.2002р.) на 12 років на тих самих умовах.

2.Всі інші умови вищевказаного Договору залишаються без змін.

3.Орендар зобов`язаний у 5 денний термін від дня державної реєстрації надати копію цієї Додаткової угоди до відповідно державної податкової інспекції.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 21 листопада 2002 року(зареєстрований в Запорізькому районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 3 від 10.12.2002р.)".

"Орендодавець" Запорізька обласна державна адміністрація 6910'7, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164 код ЄДРПОУ 00022504 "Орендар" Товариство з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4, код ЄДРПОУ 31920825

Стягнути з Запорізької обласної державної адміністрації (69107, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ПРОСПЕКТ СОБОРНИЙ, будинок 164, ідентифікаційний код 00022504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплоенерго" (69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, ВУЛ. АДМ. НАХІМОВА, будинок 4, ідентифікаційний код 31920825) судовий збір у сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 09.08.2019.

Суддя О.В. Гулевець