Рішення

від 23.07.2019 по справі 910/1021/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2019Справа № 910/1021/19

Суддя - Бондаренко Г. П.,

За участю секретаря - Лебович А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" (02222, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 56, кв. 179)

До Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5)

Про стягнення 884 356,85 грн

За участю представників сторін:

Від позивача: Зажигаєва В. Б. (довіреність від 22.03.2019);

Від відповідача: Жаркіх І. В. (адвокат, ордер серія КС № 116551).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРІНГ" (далі - позивач) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 884 356, 85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № ПЗ/Л-171404/НЮ, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 884 356, 85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 залишено позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРІНГ" без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання до суду письмових пояснень із зазначенням офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти позивача та відповідача, а також номерів засобів зв`язку відповідача; подання заяви з поясненнями щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви подання до суду письмової заяви з попереднім орієнтовним розрахунком судових витрат по справі, які позивач поніс та з яких сум складаються вказані витрати; подання до суду доказів на підтвердження направлення відповідачам позовної заяви з конкретизованими додатками (оригінали описів та чеків).

27.02.2019 від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/1021/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та підготовче засідання у справі № 910/1021/19 призначено на 04.04.2019.

26.03.2019 через відділ канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог по справі № 910/1021/19, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 758 286, 00 грн, пеню в розмірі 148 353, 98 грн, інфляційні втрати в розмірі 74 179, 42 грн та 3 % річних в розмірі 25 366, 22 грн за період прострочення з 09.02.2018 по 23.03.2019.

Ухвалою - повідомленням від 28.03.2019 суд повідомив учасників справи, що у зв`язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відрядженні, розгляд справи призначений на 04.04.2019 не відбудеться та що розгляд справи призначається на 14.05.2019.

14.05.2019 від відповідача через відділ канцелярії господарського суду надійшов відзив на позовну заяву у порядку ст. 178 ГПК України, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав невірного визначеного позивачем періоду заборгованості та розміру штрафних санкцій, та зазначив про складнощі в фінансуванні роботи філії, з якою був укладений договір.

В судовому засіданні 14.05.2019 суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог, за власною ініціативою ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 13.06.2019.

06.06.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив по справі № 910/1021/19, в якому позивач заперечив доводи відповідача щодо відсутності фінансування філії, з тих підстав, що відсутність коштів не звільняє відповідача від виконання його зобов`язань.

В судовому засіданні 13.06.2019 суд протокольно закрив підготовче провадження у справі та перейшов у цьому ж судовому засіданні, за згодою сторін, до розгляду справи по суті, та відклав судове засідання на 23.07.2019, зобов`язавши позивача подати до суду перелік актів надання послуг з технічного обслуговування, і вказати на яку суму такі акти неоплачені, а також зобов`язав позивача надати обґрунтований розрахунок штрафних санкцій.

В судове засідання 23.07.2019 сторони прибули.

Позивач подав суду в судовому засіданні письмові пояснення по справі, в яких зазначив перелік актів надання послуг з технічного обслуговування за якими за відповідачем рахується заборгованість та розмір заборгованості по кожному акту. До вказаних пояснень позивачем був доданий розрахунок штрафних санкцій по кожному акту окремо, в якому позивач визначив період заборгованості відповідача з 26.12.2017 по 23.03.2019.

Відповідач в судовому засіданні подав письмовий відзив (пояснення) на заяву про збільшення позовних вимог, в якому не погодився із заявленим позивачем розміром штрафних санкцій, оскільки їх розрахунок здійснений без врахування вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, відповідач просив відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України взяти до уваги, що позивачем не надано суду жодних доказів, із яких би вбачалося понесення ним збитків у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору, а відповідач в свою чергу здійснює діяльність щодо пасажирських перевезень із збитками (протягом 2018 року - 8, 4 млрд. грн). Відповідач також просить суд при прийнятті рішення врахувати, що зі свого боку вчинив всі необхідні дії для виконання договору (оформив всі необхідні заявки), проте оплата договору філії не була профінансована головним підприємством.

Позивач та відповідач в судовому засіданні надали суду також усні пояснення по справі, в яких позивач позовні вимоги підтримав у повному розмірі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 28.08.2017 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, в особі Філії Пасажирська компанія ПАТ Українська залізниця , як замовником було укладено договір №ПЗ/Л-171404/НЮ (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає замовнику послуги з технічного обслуговування систем екологічно-чистих та вакуумних туалетів пасажирських вагонів, а замовник зобов`язується оплатити виконавцю надані послуги на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість договору складає без ПДВ 2 347 900, 00 грн згідно калькуляції.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання актів наданих послуг здійснює оплату за надані послуги згідно виставлених рахунків та актів наданих послуг на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з п.7.1.3 договору у разі несвоєчасного виконання замовником п. 4.2 цього договору, останній сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від заборгованої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11.1. договору договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2017, в частині розрахунків до повного виконання.

На виконання умов договору позивач надав послуги, передбачені договором, належним чином і в повному обсязі (що підтверджується актами надання послуг з технічного обслуговування систем екологічно - чистого та вакуумного туалету (неробоча сторона) пасажирського вагону, підписаними сторонами), проте, як стверджує позивач, надані послуги не були оплачені відповідачем в повному обсязі.

Всього сторонами було підписано 50 актів надання послуг на загальну суму 2 347 900 грн, з яких неоплаченими залишилися: акт ОУ-00000106 від 13.11.2017 - у розмірі 6 958, 00 грн; акт ОУ-00000107 від 14.11.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000108 від 14.11.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ- 00000109 від 17.11.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ- 00000110 від 17.11.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ- 00000118 від 08.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ- 00000119 від 11.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000120 від 05.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000121 від 05.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000122 від 04.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000123 від 04.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000124 від 06.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000125 від 06.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000126 від 08.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000127 від 08.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000128 від 13.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн; акт ОУ-00000129 від 13.12.2017 - у розмірі 46 958, 00 грн. Загальний розмір заборгованості відповідача по вказаним актам 758 286, 00 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Відповідач факт споживання ним послуг не заперечує, як не заперечує і розмір основної заборгованості.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за договором, а саме: основного боргу в розмірі 758 286, 00 грн, пені в розмірі 148 353, 98 грн, інфляційних втрат в розмірі 74 179, 42 грн та 3 % річних в розмірі 25 366, 22 грн за період прострочення з 26.12.2017 по 23.03.2019.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав невірного розрахунку позивачем розміру штрафних санкцій.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався здійснювати розрахунки за договором протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня підписання актів наданих послуг. Отже, послуги надані позивачем відповідачу за актами ОУ-00000106 від 13.11.2017, ОУ-00000107 від 14.11.2017, ОУ-00000108 від 14.11.2017, ОУ- 00000109 від 17.11.2017, ОУ- 00000110 від 17.11.2017, ОУ- 00000118 від 08.12.2017, ОУ- 00000119 від 11.12.2017, ОУ-00000120 від 05.12.2017, ОУ-00000121 від 05.12.2017, ОУ-00000122 від 04.12.2017, ОУ-00000123 від 04.12.2017, ОУ-00000124 від 06.12.2017, ОУ-00000125 від 06.12.2017, ОУ-00000126 від 08.12.2017, ОУ-00000127 від 08.12.2017, ОУ-00000128 від 13.12.2017, ОУ-00000129 від 13.12.2017 останній був зобов`язаний оплатити у період з 22.12.2017 по 29.01.2018 включно.

Як встановлено судом відповідач свої зобов`язання по оплаті наданих йому за договором, за вказаними актами, послуг на загальну суму 758286,00 грн не виконав, і допустив у вказаному розмірі заборгованість, доказів сплати якої матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності наданих послуг умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 758286, 00 грн відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 758286, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати наданих послуг, у відповідності до умов договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 758286, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 7.1.3 договору сторони погодили нарахування та сплату пені у разі несвоєчасного виконання замовником п. 4.2 договору, у розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від заборгованої суми за кожен день прострочення.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату наданих послуг та визнано арифметично неправильним, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України та здійснено нарахування пені за період більший ніж шість місяців.

Так, період прострочення відповідача становить з 26.12.2017 по 30.07.2018 (за який може бути нарахована пеня), а розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний період становить, за розрахунком суду, 126 504, 33 грн.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов`язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведених в позовній заяві розрахунків. При здійсненні перевірки відповідних розрахунків 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказані розрахунки.

Щодо доводів відповідача про відсутність фінансування філії в достатньому обсязі для оплати наданих по договору послуг, то такі доводи відхиляються судом з огляду на ті обставини, що позов пред`явлено саме до головного підприємства, яке у відповідності до положень ст. 96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, при цьому, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач з посиланням на положення ч. 3 ст. 551 ЦК України в своїх поясненнях просив суд визнати його аргументи як обставини, які мають істотне значення та взяти їх до уваги при вирішенні справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Отже за змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України під розміром збитків слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму збитків.

Зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Розмір нарахованої пені за порушення умов договору за розрахунком суд не перевищує розміру заборгованості (складає лише 1/6 частину заборгованості), відтак суд не вбачає в даному випадку підстав для зменшення розміру неустойки. Зменшення 3 % річних та інфляційних втрат за рішенням суду чинним законодавством не передбачене.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат або свідчили про відсутність у відповідача обов`язку сплати заборгованість у визначеному позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 758 286, 00 грн, пеня за порушення строків оплати в розмірі 126 504, 33 грн, інфляційні втрати у розмірі 74 179, 42 грн та 3 % річних у розмірі 25 366, 22 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" до Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 884 356,85 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОЕКТІНЖИНІРИНГ" (02222, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 56, кв. 179; ідентифікаційний код 38934315) основний борг у розмірі 758 286 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч двісті вісімдесят шість) грн 00 коп., пеню в розмірі 126 504 (сто двадцять шість тисяч п`ятсот чотири) грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 74 179 (сімдесят чотири тисячі сто сімдесят дев`ять) грн 42 коп., 3 % річних у розмірі 25 366 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят шість) грн 22 коп. та 14 765 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн 04 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 21849, 65 грн пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 08.08.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко