Рішення

від 31.07.2019 по справі 911/898/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/898/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Кулакова С.С.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ"

до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про припинення договору оренди,

за участю представників:

позивача: Кобилянського В.А. (довіреність від 29.03.2019 року);

відповідача: Кулинич А.В. (довіреність №389/02-26 від 07.05.2019 року),

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ" (далі - позивач) до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) про припинення договору оренди.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на припинення існування земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (далі - земельна ділянка), у зв`язку із прийняттям відповідачем рішення №287 від 28.11.2017 року про надання дозволу на розподіл земельної ділянки.

Ухвалою суду від 03.04.2019 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 24 квітня 2019 року.

На підставі ухвали суду від 17.04.2019 року, судове засідання було перенесено на 26 квітня 2019 року, у зв`язку із відрядженням судді Грабець С.Ю. 24 квітня 2019 року (наказ Господарського суду Київської області №52-ВП від 15.01.2019 року).

26 квітня 2019 року в засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 26.04.2019 року підготовче засідання відкладено на 22 травня 2019 року.

У засіданні представник відповідача заявила клопотання про відкладення підготовчого засідання, яке підлягало задоволенню судом.

Представник позивача заявлені вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, проти відкладення підготовчого засідання не заперечував.

Ухвалою суду від 22.05.2019 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 03 липня 2019 року.

10 червня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі №483/02-26 від 07.06.2019 року, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Крім цього, від представника відповідача 24 червня 2019 року надійшло клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні №533/02-26 від 20.06.2019 року, яке задоволенню судом не підлягало.

18 червня 2019 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке було задоволено судом.

Ухвалою суду від 03.07.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 31 липня 2019 року.

08 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

29 липня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про визнання позову та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу №662/02-26 від 25.07.2019 року.

31 липня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала.

Суд розглянув у засіданні клопотання представника відповідача про визнання позову та дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судом встановлено, що клопотання про визнання відповідачем позову підписана головою Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - Зуєвим М.А.

Частиною 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно з ч. 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Судом встановлено, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав та інтересів інших осіб, клопотання про визнання позову підписане уповноваженою особою.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

21 лютого 2006 року між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ" (далі - позивач) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір №1), згідно з умовами якого відповідач зобов`язувався передати, а позивач прийняти у строкове платне володіння і користування земельну ділянку.

06 березня 2015 року сторонами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки (далі - договір №2), відповідно до умов якого сторони внесли зміни до п. 1.1 Розділу І "Предмет договору" та виклали його в наступній редакції, а саме:

"1.1. Відповідач згідно з рішенням 15-ї сесії 4 скликання Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 02 грудня 2005 року за №12 надає в оренду, а позивач приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 5,483 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), розташовану на території Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в межах населеного пункту, за адресою: село Шевченкове Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Шевченка, під №162 А (сто шістдесят два А)".

"1.2. Цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Відповідно до п. 6.1 договору №1, факт передачі земельної ділянки підтверджується актом про перенесення в натуру (на місцевість) меж та передачу під охорону та збереження межових знаків позивачу, який складається в трьох примірниках, один з яких додається до технічної документації про передачу земельної ділянки в оренду, другий - передається виконавцю робіт, а третій - видається позивачу після укладання договору оренди. При цьому позивач несе відповідальність за знищення вказаних знаків.

Згідно з п. 6.5 договору №1, цей договір припиняється у випадках, передбачених Законом України "Про оренду землі" (статті 31, 32), Земельним Кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

05 лютого 2007 року, на виконання умов договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в оренду земельну ділянку, про що складено акт здачі - приймання земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки від 21 лютого 2006 року ВСО №353674, копія якого долучена до матеріалів справи.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що рішенням Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про надання дозволу на розподіл земельної ділянки, яка перебуває в оренді у ТОВ "Сплав МВ" площею 5,4830 га у АДРЕСА_1 Шевченкове АДРЕСА_2 . Білогородської сільської ради Києво- АДРЕСА_3 Київської області" №287 від 28 листопада 2017 року (далі - рішення №287) позивачу надано дозвіл на розподіл земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на одинадцять земельних ділянок шляхом виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.

Так, після здійснення державної реєстрації одинадцяти земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 припинила своє існування як об`єкт цивільних правовідносин.

Після цього, позивач направив відповідачу лист №625 від 25 січня 2019 року з пропозицією укласти угоду про дострокове припинення договору №1.

Проте, відповідач відмовився від підписання угоди про дострокове припинення договору №1, про що направив позивачу лист №168/02-26 від 21.02.2019 року.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до Господарського суду Київської області, просив припинити договір оренди земельної ділянки, укладений між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ", 21 лютого 2006 року.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення.

Згідно з ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з п. 6.5 договору №1, цей договір припиняється у випадках, передбачених Законом України "Про оренду землі" (статті 31, 32), Земельним Кодексом України (статті 141, 143), а також в інших випадках, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Так, виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач фактично припинив право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

31 липня 2019 року в судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову не заперечувала.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про припинення договору оренди земельної ділянки, укладеного між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ", 21 лютого 2006 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 1, п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", ч. ч. 1, 3, 4, ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, п. 3 ч. 1 ст. 42, ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 185, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 191, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ" до Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про припинення договору оренди.

Припинити договір оренди земельної ділянки, укладений між Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської та товариством з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ", 21 лютого 2006 року.

Стягнути з Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 33, ідентифікаційний код 04358477) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СПЛАВ МВ" (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Шевченкове, вулиця Шевченка, будинок 162-А, ідентифікаційний код 21479969) 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят грн. 50 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 09.08.2019 року.

Суддя С. Грабець