Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/5602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/5602/19

За позовом Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технолуч"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Державне підприємство "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної Академії Наук України"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Попович В.М. (адвокат);

від відповідача не з`явились;

від третьої особи не з`явились.

В судовому засіданні 30.07.2019 року, відповідно до положень ст. ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 09.08.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

02 травня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України (позивач) надійшла позовна заява № 28/01 від 26.04.2019 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технолуч" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду № 0104 від 01.04.2015 року в сумі 322 557,14 грн. (триста двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят сім гривень 14 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду № 0104 від 01.04.2015 року по оплаті робіт з інженерно-технічного обслуговування, забезпечення електроенергією згідно показників лічильників, забезпечення водою згідно показників лічильників, компенсації податку на землю, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року у справі № 910/5602/19 позовну заяву № 28/01 від 26.04.2019 року Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технолуч" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Державному підприємству "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Державному підприємству "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" за адресою: 03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050134826 ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.05.2019 року у справі № 910/5602/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 18.05.2019 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 23.05.2019 року (включно).

20.05.2019 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" надійшла заява № 29/01 від 16.05.2019 року "На усунення недоліків позовної заяви" (вказана заява направлена засобами поштового зв`язку 17.05.2019 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на відповідному конверті, тобто подана до суду у встановлений строк).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 910/5602/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.06.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 18.06.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/5602/19 до судового розгляду по суті на 30.07.2019 року. Про дату та час розгляду справи по суті відповідача та третю особу повідомлено ухвалою-викликом від 18.06.2019 року.

В судовому засіданні 30.07.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 30.07.2019 року не з`явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103050139291 та № 0103050139305.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, а також правом взяти участь у розгляді справи, не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 року між Державним підприємством "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" (надалі - позивач, підрядник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технолуч" (надалі - відповідач, замовник) та Державним підприємством "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної Академії Наук України" (надалі - субпідрядник) укладено договір підряду (на виконання підрядних робіт) № 0104 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати наступні види робіт: Нанесення функціональних покриттів на вироби замовника . Роботи виконуються на території і обладнанні підрядника і субпідрядника. Підрядник і субпідрядник несуть відповідальність за збереження наданих замовником матеріалів.

Договір вступає в дію з моменту підписання цього договору. Термін дії договору: 01 квітня 2016 року (п.п. 3.1., 3.2. договору).

01.04.2016 року між Державним підприємством "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" (надалі - позивач, підрядник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технолуч" (надалі - відповідач, замовник) та Державним підприємством "Науково-виробничий центр енергозберігаючих конструкцій і технологій "Технолуч" Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної Академії Наук України" (надалі - субпідрядник) укладено договір підряду (на виконання підрядних робіт) № 0104-16 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання виконати наступні види робіт: Нанесення функціональних покриттів на вироби замовника . Роботи виконуються на території і обладнанні підрядника і субпідрядника. Підрядник і субпідрядник несуть відповідальність за збереження наданих замовником матеріалів.

В п. 3.3. договору визначено, що оплата робіт здійснюється в 7-денний термін з моменту виставлення рахунків.

Договір вступає в дію з моменту підписання цього договору. Термін дії договору: 01 квітня 2017 року (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Як пояснює позивач, дія договору підряду № 0104 від 01.04.2015 року продовжена шляхом укладання (поновлення) договору підряду № 0104-16 від 01.04.2016 року, зазначення в актах виконаних робіт та рахунках (частково підписаних відповідачем), виставлених відповідачу для оплати, договору № 0104 від 01.04.2015 року, не є порушенням сторонами умов виконання договорів підряду № 0104 від 01.04.2015 року, № 0104-16 від 01.04.2016 року.

Позивач вказує, що на виконання умов договору виконав роботи з інженерно-технічного обслуговування, забезпечення електроенергією згідно показників лічильників, забезпечення водою згідно показників лічильників, компенсації податку на землю на суму 241 908,61 грн., на підтвердження чого надав акти надання послуг: №№ 387 від 10.06.2016 року на суму 23 537,87 грн., 469 від 14.07.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., 560 від 31.08.2016 року на суму 2717,02 грн., 536 від 15.08.2016 року на суму 540,80 грн., 549 від 31.08.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., 603 від 14.09.2016 року на суму 147,49 грн., 675 від 30.09.2016 року на суму 23 537,87 грн., 686 від 11.10.2016 року на суму 49,16 грн., 753 від 31.10.2016 року на суму 23 537,87 грн., 769 від 10.11.2016 року на суму 49,16 грн., 821 від 30.11.2016 року на суму 23 537,87 грн., 885 від 20.12.2016 року на суму 23 537,87 грн. (копії містяться в матеріалах справи).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату: №№ 414 від 10.06.2016 року, 481 від 14.07.2016 року, 522 від 28.07.2016 року, 505 від 20.07.2016 року, 549 від 15.08.2016 року, 561 від 15.08.2016 року, 581 від 31.08.2016 року, 608 від 14.09.2016 року, 646 від 21.09.2016 року, 691 від 11.10.2016 року, 737 від 31.10.2016 року, 765 від 10.11.2016 року, 823 від 30.11.2016 року, 878 від 20.12.2016 року(копії містяться в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що на підставі договору виконав роботи з інженерно-технічного обслуговування, забезпечення електроенергією згідно показників лічильників, забезпечення водою згідно показників лічильників, компенсації податку на землю на суму 241 908,61 грн., проте відповідач виконані позивачем роботи не оплатив, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 241 908,61 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати виконаних робіт.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду (на виконання підрядних робіт).

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивачем на підтвердження виконання робіт за договором надано акти надання послуг: №№ 387 від 10.06.2016 року на суму 23 537,87 грн., 469 від 14.07.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., 560 від 31.08.2016 року на суму 2717,02 грн., 536 від 15.08.2016 року на суму 540,80 грн., 549 від 31.08.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., 603 від 14.09.2016 року на суму 147,49 грн., 675 від 30.09.2016 року на суму 23 537,87 грн., 686 від 11.10.2016 року на суму 49,16 грн., 753 від 31.10.2016 року на суму 23 537,87 грн., 769 від 10.11.2016 року на суму 49,16 грн., 821 від 30.11.2016 року на суму 23 537,87 грн., 885 від 20.12.2016 року на суму 23 537,87 грн.

Позивач вказує, що ним виставлялися відповідачу рахунки на оплату виконаних за вказаними вище актами робіт, а саме: №№ 414 від 10.06.2016 року, 481 від 14.07.2016 року, 522 від 28.07.2016 року, 505 від 20.07.2016 року, 549 від 15.08.2016 року, 561 від 15.08.2016 року, 581 від 31.08.2016 року, 608 від 14.09.2016 року, 646 від 21.09.2016 року, 691 від 11.10.2016 року, 737 від 31.10.2016 року, 765 від 10.11.2016 року, 823 від 30.11.2016 року, 878 від 20.12.2016 року.

При цьому, позивач вказує, що доказом передачі відповідачу актів надання послуг та рахунків на оплату є підписи працівників відповідача ( ОСОБА_1 ) та директора відповідача - Вершкова Е.І. , підтверджені печаткою. Так, підписи директора Вершкова Е.І. присутні на актах: № 387 від 10.06.2016 року, № 469 від 14.07.2016 року, № 502 від 28.07.2019 року. Рахунки на оплату № 414 від 10.06.2016 року, № 481 від 14.07.2016 року, № 522 від 28.07.2016 року вручались разом з вказаними актами, про що свідчать підписи інженера ОСОБА_1 на зазначених рахунках. Також, інженером ОСОБА_1 були отримані рахунки на оплату № 581 від 31.08.2016 року, № 608 від 14.09.2016 року, № 646 від 21.09.2016 року, № 691 від 11.10.2016 року, № 737 від 31.10.2016 року. Інші акти також були вручені відповідачу, проте, на них відмітки про отримання відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В ч. 1 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

За змістом ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (далі Положення), затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Згідно з п. 1.2 Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.2 Положення встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Відповідно до п. 2.1 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

В п. 2.13 Положення визначено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Отже, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання по виконанню робіт відповідно до договору, так і факт виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, в даному випадку, є акти надання послуг, які, в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 1, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість виконаних робіт.

Так, суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи акти наданих послуг №№ 560 від 31.08.2016 року на суму 2717,02 грн., 536 від 15.08.2016 року на суму 540,80 грн., 549 від 31.08.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., 603 від 14.09.2016 року на суму 147,49 грн., 675 від 30.09.2016 року на суму 23 537,87 грн., 686 від 11.10.2016 року на суму 49,16 грн., 753 від 31.10.2016 року на суму 23 537,87 грн., 769 від 10.11.2016 року на суму 49,16 грн., 821 від 30.11.2016 року на суму 23 537,87 грн., 885 від 20.12.2016 року на суму 23 537,87 грн. відповідачем не підписані.

При цьому, матеріали справи доказів на підтвердження передачі/направлення відповідачу вказаних вище актів не містять.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача в обґрунтування факту наявності у відповідача заборгованості на факт отримання інженером ОСОБА_1 рахунків на оплату № 581 від 31.08.2016 року, № 608 від 14.09.2016 року, № 646 від 21.09.2016 року, № 691 від 11.10.2016 року, № 737 від 31.10.2016 року є безпідставними, оскільки, по-перше, акти надання послуг відповідачем не були підписані, по-друге, рахунки на оплату в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є первинними документами, що засвідчують факт здійснення тієї чи іншої господарської операції, тоді як рахунок на оплату є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти.

За таких обставин, суд не приймає в якості належних та допустимих доказів акти надання послуг №№ 560 від 31.08.2016 року на суму 2717,02 грн., 536 від 15.08.2016 року на суму 540,80 грн., 549 від 31.08.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., 603 від 14.09.2016 року на суму 147,49 грн., 675 від 30.09.2016 року на суму 23 537,87 грн., 686 від 11.10.2016 року на суму 49,16 грн., 753 від 31.10.2016 року на суму 23 537,87 грн., 769 від 10.11.2016 року на суму 49,16 грн., 821 від 30.11.2016 року на суму 23 537,87 грн., 885 від 20.12.2016 року на суму 23 537,87 грн., які підтверджують факт виконання, а рівно і факт прийняття відповідачем робіт за договором.

Судом встановлено, що факт належного виконання позивачем, як і факт прийняття відповідачем робіт за договором підтверджується актами надання послуг №№ 387 від 10.06.2016 року на суму 23 537,87 грн., 469 від 14.07.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., загальна сума яких становить 83 939,96 грн.

Відтак, наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 83 939,96 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та не були спростовані відповідачем.

Доказів сплати відповідачем на користь позивача 83 939,96 грн. за виконані згідно договору роботи до суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за виконані позивачем роботи на підставі договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 83 939,96 грн.

При зверненні до суду позивач також просив суд стягнути з відповідача на його користь санкції за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати виконаних робіт: 3% річних - 16 761,28 грн. та інфляційних втрат - 63 887,25 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат окремо за актами надання послуг №№ 387 від 10.06.2016 року на суму 23 537,87 грн., 469 від 14.07.2016 року на суму 23 537,87 грн., 502 від 28.07.2016 року на суму 36 864,22 грн., в межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становлять суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, які становлять 5822,91 грн. - 3% річних та 24 408,20 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становлять 5815,84 грн. - 3% річних та 22 168,26 грн. - інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат позивачу належить відмовити.

З огляду на те, що судом не встановлено наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за актами надання послуг №№ 560 від 31.08.2016 року, 536 від 15.08.2016 року, 549 від 31.08.2016 року, 502 від 28.07.2016 року, 603 від 14.09.2016 року, 675 від 30.09.2016 року, 686 від 11.10.2016 року, 753 від 31.10.2016 року, 769 від 10.11.2016 року, 821 від 30.11.2016 року, 885 від 20.12.2016 року, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору щодо оплати виконаних робіт, які є похідними від вимоги про стягнення основного боргу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 111 924,06 грн. з них: основного боргу - 83 939,96 грн., 3% річних - 5815,84 грн. та інфляційних втрат - 22 168,26 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1678,86 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Технолуч" (код ЄДРПОУ 36202954, адреса: 03150, м. Київ, вул. Боженко, 13) на користь Державного підприємства "Дослідний завод спецелектрометалургії Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона національної Академії наук України" (код ЄДРПОУ 02137660, адреса: 03028, м. Київ, вул. Ракетна, 24) грошові кошти: основного боргу - 83 939,96 грн. (вісімдесят три тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 96 копійок), 3% річних - 5815,84 грн. (п`ять тисяч вісімсот п`ятнадцять гривень 84 копійки), інфляційних втрат - 22 168,26 грн. (двадцять дві тисячі сто шістдесят вісім гривень 26 копійок) та судовий збір - 1678,86 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят вісім гривень 86 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.08.2019р.

Суддя О.В. Котков