Рішення

від 05.08.2019 по справі 910/6981/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2019справа №910/6981/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/6981/19

за позовом приватного підприємства Світова музика (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 19, кв. 119; ідентифікаційний код 36463790)

організація, яка звертається за захистом порушених прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151)

до товариства з обмеженою відповідальністю МТ Сова (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 46/12; ідентифікаційний код 37311448)

про стягнення 245 888 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав,

за участю представників:

позивача - Сербуль О.Ю. (довіреність від 02.05.2019 №б/н; адвокат);

відповідача - Терехова М.С. (ордер від 04.06.2019 серія КС №557117; адвокат).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (далі - Організація) звернулася до господарського суду міста Києва в інтересах приватного підприємства Світова музика (далі - Підприємство) з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю МТ Сова (далі - Товариство) 245 888 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 23.03.2017 представником Організації ОСОБА_1 (в акті вказано, що представники закладу відмовились назвати свої дані та підписати акт) проведено фіксацію фактів використання музичних творів у кафе-барі Антарес (м. Київ, вул. Верховинна, 46/12), у зв`язку з чим складено акт №44/03/17 (далі - Акт), яким зафіксовано факти публічного виконання, зокрема, музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_3; Актом зафіксовано, що публічне виконання музичного твору здійснюється для фонового озвучення приміщення кафе-бару; перебування ОСОБА_1 у кафе-барі Антарес підтверджується також рахунком офіціанта від 23.03.2017 №б/н та фіскальним чеком від 23.03.2017 №0054; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на диску, яким підтверджено час і місце використання саме у кафе-барі Антарес музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Стислий виклад заперечень відповідача

24.06.2019 Товариство подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на таке:

- акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 23.03.2017 №44/03/17 не є доказом вчиненого відповідачем порушення, оскільки в даному акті немає чіткого посилання, за допомогою якої програми ОСОБА_2 ідентифікований музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не зазначено чи є у представника музична освіта, чи можливо за допомогою яких спеціальних знань останній визначив зазначений твір, а тому відомості, зазначені в акті представником Організації, є недостовірними та неналежними і сам акт не може бути прийнятий до уваги як доказ вчинення відповідачем порушення майнових прав позивача;

- з наданого позивачем відеозапису не вбачається, в якому саме приміщенні знаходилась невідома особа, яка знімала відео, не встановлено, який пристрій є джерелом звуку і чи належить цей пристрій Товариству, відео-звукозапис колонок не підтверджує, що саме вони відтворюють музику і вони належать відповідачу, і головне, що саме Товариство здійснює відтворення музики; отже, наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати час і джерело походження сигналів в місці проведення запису;

- фіскальний чек від 23.03.2017 про відвідування закладу відповідача не є належним підтвердженням знаходженням представника Організації в ньому, оскільки з фіскального чеку не вбачається, що саме представник Організації ОСОБА_1 відвідував заклад Товариства.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 24.06.2019.

У підготовчому засіданні 24.06.2019 оголошено перерву до 15.07.2019.

15.07.2019 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій зазначив про те, що:

- вчинення дій, необхідних для захисту прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, є обов`язком Організації, який передбачений статтями 45 і 47 Закону України Про авторське право та суміжні права (далі - Закон), враховуючи, що Конституція України передбачає реалізацію активного права будь-якими доступними способами, а сам факт збору доказів із застосуванням не заборонених законом технічних приладів (контрольне прослуховування), жодним чином не порушує особисті немайнові права фізичних і юридичних осіб, будь-яка особа має право збирати докази з метою захисту майнових авторських прав;

- наявність трудових відносин між ОСОБА_1 і Організацією не впливає на встановлення факту подання музичних творів у закладі, в якому здійснює господарську діяльність відповідач; саме на відповідача покладено обов`язок нести відповідальність за дотримання неотримання встановленого законом порядку використання музичних творів в закладі, в якому ним здійснюється господарська діяльність;

- фактичні обставини щодо місця збору доказів встановлені на підставі акта фіксації, в якому зазначено назву закладу ( Антарес ), його адресу (м. Київ, вул. Верховинна 46/12) і суб`єкт господарювання, який здійснює в ньому господарську діяльність (Товариство); ці самі відомості містяться і в розрахункових документах, які надаються відвідувачам в місті подання музичних творів; місце збору доказів так само зафіксовано із меню закладу (зафіксовано починаючи з 03:20 хвилини відео-звукозапису).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/6981/19 до судового розгляду по суті на 29.07.2019.

У судовому засіданні 29.07.2019 оголошено перерву до 05.08.2019.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2019 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі, у тому числі огляду відеозапис, поданий позивачем на підтвердження порушення виключних майнових авторських прав Підприємства.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники учасників справи виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 05.08.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

4. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

01.01.2016 Організацією і Підприємством (видавник) укладено договір №АУ010116 про управління авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори (об`єкти авторського права), які належать видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об`єктів авторського права третіми особами відповідно до умов Договору (пункт 2.1 Договору);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення Організацією договорів на право використання об`єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2 Договору);

- Організація здійснює колективне управління відповідно до Договору на території України (далі - Територія) (пункт 2.4 Договору);

- видавник зобов`язується декларувати свої майнові права на об`єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту (пункт 3.1 Договору);

- за Договором Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами видавника на такі види використання об`єктів авторського права: публічне використання: публічне виконання творів як безпосередньо виконавцем або колективом виконавців, так і за допомогою будь-яких технічних пристроїв та процесів, у місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування; публічне виконання творів в місцях здійснення господарської діяльності, а саме підприємства торгівлі та послуг, заклади громадського харчування, при публічному виконанні (показі чи демонстрації) аудіовізуальних творів, відеограм та передач організацій мовлення, до яких ці об`єкти авторського права включені (пункт 4.1 Договору);

- видавник передає Організації за Договором право здійснювати збір винагороди при використанні об`єктів авторського права способами, зазначеними в пункті 4.1 Договору (пункт 4.2 Договору);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред`являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління такими правами (пункт 7.3 Договору в редакції додаткової угоди від 01.12.2016 №1);

- Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019; при цьому сторони можуть продовжити строк дії Договору, підписавши відповідну угоду про це (пункт 10.1 Договору в редакції додаткової угоди від 03.12.2018 №3).

Відповідно до пункту 3.1 Договору Підприємством надано декларацію від 01.03.2017 №29 щодо переданого в управління музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 ; автори музики та тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; виконавець ОСОБА_3; майнові авторські права щодо публічного виконання - 100%.

Із названої декларації вбачається, що позивач отримав від товариства з обмеженою відповідальністю Олл Мюзік Паблішинг майнові права на зазначений твір на підставі договору від 01.01.2016 №01/2016-Л, чинного до 31.12.2018.

Отже, на підставі Договору Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Судом враховано, що: відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; зазначені вище договори є чинними і недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися.

З урахуванням наведеного господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Організацією належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист виключних майнових авторських прав позивача на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 (автори музики та тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; виконавець ОСОБА_3).

23.03.2017 представником Організації ОСОБА_1 (представники закладу відмовилися назвати свої дані, а також відмовилися підписувати Акт) проведено фіксацію фактів використання музичних творів у кафе-барі Антарес (Товариство; м. Київ, вул. Верховинна, 46/12), у зв`язку з чим складено Акт, яким зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, твору під назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_3, для фонового озвучення приміщення закладу, яке здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання, а саме з колонок, вмонтованих під стелею над телевізором.

Перебування ОСОБА_1 у кафе-барі Антарес підтверджується також фіскальним чеком від 23.03.2017 №0054; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі Товариства музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До матеріалів справи долучено вказаний диск; суд оглянув відеозапис фіксації порушення та встановив таке:

- використання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювалося у ресторані Антарес , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 46/12, шляхом публічного виконання у приміщенні ресторану;

- якість відеозапису та безперервна зйомка дає підстави виключити можливість монтажу.

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення Товариством угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаного твору.

5. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб`єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Згідно із статтею 45 Закону суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

Закон України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні, набув чинності 22.07.2018. Пунктом 2 частини шостої розділу VI Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону внесено зміни до Закону.

Разом з тим, згідно з положеннями частини першої Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав цей Закон застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, якщо правовідносини сторін у справі виникли до набрання чинності Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав (до 22.07.2018), положення останнього до них під час вирішення відповідних спорів судами не застосовуються.

Враховуючи, що спірні правовідносини сторін у даній справі виникли 23.03.2017 (дата фіксації порушення), під час вирішення даного спору судом застосовуються положення Закону в редакції до 22.07.2018.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Тому, за наявності договорів із суб`єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав.

Така організація, пред`явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб`єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація колективного управління.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. У разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб`єктів авторського права необхідно з`ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб`єктом авторського права (аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №922/2377/16).

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Згідно з частиною третьою статті 426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до частини першої статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

За приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ( наживо ), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім`ї чи близьких знайомих цієї сім`ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - наживо ) несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №910/4139/17, від 03.04.2018 у справі №907/375/17, від 10.05.2018 у справі №908/666/17, від 06.02.2018 у справі №908/364/17, від 06.02.2018 у справі №908/657/17).

У свою чергу, використання твору без дозволу суб`єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом а статті 50 Закону, у зв`язку з яким пунктом г частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також використання об`єктів даних прав відповідачем. У свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об`єкта суміжних прав. Крім того, саме відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України) (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №908/666/17 від 04.07.2018 у справі №910/9793/17, від 10.07.2018 у справі №910/4139/17).

У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У правопорушеннях, які мали місце до набрання чинності Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об`єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При визначенні суми компенсації необхідно виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення, та враховувати, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат.

Оскільки виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки інших виплат , про які йдеться у Законі України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , у визначенні суми відповідної компенсації, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, необхідно враховувати приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №910/6037/16, від 20.03.2018 у справі №910/7609/17, від 13.02.2018 у справі №921/113/17-г/17).

Згідно з абзацом другим пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (із змінами, внесеними Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ) визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Таким чином, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Як зазначалось, Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав внесено зміни до Закону.

Зокрема, запроваджено новий порядок визначення розміру компенсації за порушення авторського права або суміжних прав, яка визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт г частини другої статті 52 Закону в чинній редакції).

Разом з цим, до правовідносин сторін у справі, які виникли до набрання чинності Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , положення вказаного Закону не застосовуються.

Тобто визначення розміру компенсації за порушення авторського права та суміжних прав, яке було вчинено до набрання чинності Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , здійснюється відповідно до положень пункту г частини другої статті 52 Закону.

6. ВИСНОВКИ

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що акт фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 23.03.2017 №44/03/17 не є доказом вчиненого відповідачем порушення, оскільки в даному акті немає чіткого посилання, за допомогою якої програми ОСОБА_2 ідентифікований музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не зазначено чи є у представника музична освіта, чи можливо за допомогою яких спеціальних знань останній визначив зазначений твір, а тому відомості, зазначені в акті представником Організації, є недостовірними та неналежними і сам акт не може бути прийнятий до уваги як доказ вчинення відповідачем порушення майнових прав позивача.

Разом з тим, в Акті зазначено, що визначення музичних творів здійснювалось безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam - які знаходяться у вільному доступі. Ці данні додатково перевіряються методом порівняння зразків музичних творів записаних на відео-звукозаписі і ті самі зразки - розміщені на сервісі You Tube на підставі стандартної (відкритої) ліцензії You Tube в мережі Інтернет .

Проте відсутність конкретизації за допомогою якої саме програми було визначено (ідентифіковано) спірний музичний твір не спростовує сам факт публічного виконання музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 у закладі відповідача і такий факт не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 №450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Вказана постанова Кабінету Міністрів України не передбачає обов`язкової наявності у представників організацій колективного управління музичної освіти.

Окрім того, відповідач вказує на те, що:

- з наданого позивачем відеозапису не вбачається, в якому саме приміщенні знаходилась невідома особа, яка знімала відео, не встановлено, який пристрій є джерелом звуку і чи належить цей пристрій Товариству, відео-звукозапис колонок не підтверджує, що саме вони відтворюють музику і вони належать відповідачу, і головне, що саме Товариство здійснює відтворення музики; отже, наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати час і джерело походження сигналів в місці проведення запису;

- фіскальний чек від 23.03.2017 про відвідування закладу відповідача не є належним підтвердженням знаходженням представника Організації в ньому, оскільки з фіскального чеку не вбачається, що саме представник Організації ОСОБА_1 відвідував заклад Товариства;

- Організацією не подано суду таких доказів: знаходження у трудових відносинах з Організацією громадянина ОСОБА_1 , на якого видано довіреність від 31.12.2016, за період з 31.12.2016 по 31.12.2017; підтвердження виділення Організацією громадянину ОСОБА_1 грошових коштів на відвідування 23.03.2017 публічних закладів з метою виявлення та фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання; зразків підпису громадянина ОСОБА_1 ; чи перебувала на балансі Організації у період з 31.12.2016 по 24.03.2017 відеокамера Sony Handycam model №DCR DVD 610 2008; копії з журналу видачі довіреностей з відміткою про видачу довіреності від 31.12.2016 №31/12/16/1 ОСОБА_1 .

Факт перебування представника Організації у закладі Товариства підтверджено Актом та фіскальним чеком від 23.03.2017 №0054.

Доданим до матеріалів справи відеозаписом підтверджується знаходження представника Організації у закладі відповідача, зокрема, на відеозаписі зафіксовано меню кафе-бару Антарес , а також наданий представнику для оплати зазначений фіскальний чек, в якому вказано, зокрема ТОВ МТ СОВА КАФЕ-БАР Антарес М. КИЇВ, ВУЛ. ВЕРХОВИННА, 46/12 .

Крім того, відеозаписом підтверджено, що музичні твори відтворюються саме за допомогою наявних у закладі колонок.

Що ж до доказів, які на думку відповідача, мають бути подані Організацією, то матеріали справи містять відповідну довіреність, видану Організацією ОСОБА_1 для здійснення ним відповідних фіксацій порушення майнових авторських прав на музичні твори, які знаходяться в управлінні Організації.

Подання підтвердження виділення Організацією громадянину ОСОБА_1 грошових коштів на відвідування 23.03.2017 публічних закладів, зразків підпису громадянина ОСОБА_1 , перебування на балансі Організації у період з 31.12.2016 по 24.03.2017 відеокамери Sony Handycam model №DCR DVD 610 2008, копії з журналу видачі довіреностей, про які зазначає відповідач, не передбачено чинним законодавством України.

Наведені обставини не впливають на належність і допустимість поданих позивачем доказів у справі.

Отже, судом встановлено, що виключні майнові авторські права на музичний твір ІНФОРМАЦІЯ_1 належать позивачу; відповідач не надав доказів укладення Товариством угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаного твору; публічне виконання відповідачем музичного твору ІНФОРМАЦІЯ_1 відбулося неправомірно, з порушенням виключних майнових авторських прав Підприємства.

Таким чином, судом враховано, що Товариство припустилося порушення щодо музичного твору вперше, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, доцільно притягнути Товариство до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік з 1 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 921 грн.

Отже, станом на дату прийняття господарським судом рішення з цієї справи з Товариства підлягає стягненню 19 210 грн. (1 921 грн. х 10) компенсації.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 7 000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою і третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої і частини п`ятої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

15.05.2019 Організацією (клієнт) і адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс укладено договір про надання професійної правової допомоги, за умовами якого за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському об`єднанню Інтелкрафтс за підготовку позовної заяви, представництво клієнта та складання необхідних документів в суді першої інстанції 7 000 грн.

Оплата правової допомоги підтверджується платіжним дорученням від 04.06.2019 №947 на суму 7 000 грн. і актом затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 25.07.2019.

Враховуючи викладене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 500 грн. є співрозмірними заявленим позовним вимогам, а тому вбачає за можливе у вказаній сумі витрати покласти на відповідача.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства Світова музика (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 19, кв. 119; ідентифікаційний код 36463790), організація, яка звертається за захистом порушених прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав - приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, офіс 916; ідентифікаційний код 37396151), до товариства з обмеженою відповідальністю МТ Сова (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 46/12; ідентифікаційний код 37311448) про стягнення 245 888 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю МТ Сова (03115, м. Київ, вул. Верховинна, буд. 46/12; ідентифікаційний код 37311448) на поточний рахунок приватної організації Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (ідентифікаційний код 37396151; п/р НОМЕР_1 в АТ Укрексімбанк , м. Києва, МФО 322313) на користь приватного підприємства Світова музика (02222, м. Київ, вул. Сабурова, буд. 19, кв. 119; ідентифікаційний код 36463790) 19 210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача, 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 15 коп. судового збору та 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.08.2019.

Суддя О.В. Марченко