Рішення

від 06.08.2019 по справі 920/469/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2019 Справа № 920/469/19 м. Суми

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас , смт.Чабани, Києво-Святошинський район, Київська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпрод-2017 , м. Суми

про стягнення 686 264,91 грн.,

суддя Котельницька В.Л.

за участю представників:

від позивача: Гудов Р.Л. (протокол загальних зборів учасників ТОВ Агрозахист Донбас № 7 від 24.07.2019)

від відповідача: не прибув

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: 15.05.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 686264,91 грн заборгованості (в т.ч. 399567,66 грн. боргу за неоплачений товар, 107249,24 грн. 48% річних, 80170,06 грн. пені, 79913,53 грн. штрафу, 19364,42 грн. інфляції), за неналежне виконання умов договору поставки від 10.05.2018 № 18/37, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідач подав до суду клопотання від 27.06.2019 про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов, а також направив до суду відзив на позовну заяву, у якому пояснив наявність заборгованості скрутним фінансовим становищем та просив суд зменшити нараховані позивачем до стягнення суми штрафних санкцій.

Розгляд справи по суті розпочато 06.08.2019.

У судовому засіданні 06.08.2019 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про поновлення строку для надання відзиву (вх. № 5353 від 03.07.2019), про поновлення відповідачу цього строку, про долучення до матеріалів справи відзиву відповідача (вх. № 5354 від 03.07.2019).

Представник позивача у вступному слові підтримав позовні вимоги у повному обсязі, проти зменшення сум штрафних санкцій заперечував.

Судом досліджено докази, подані позивачем на обґрунтування позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, судом оголошено подане останнім клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю подання доказів часткової сплати суми боргу.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечував, зазначав, що ймовірна часткова сплата заборгованості відповідачем не перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки таке відкладення сприятиме затягуванню строку судового розгляду, який не має перебільшувати 30 днів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.

10.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпрод-2017 (покупцем, відповідачем у справі) був укладений Договір поставки № 18/37.

Відповідно до п. 1.1. договору у терміни, визначені договором, постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п.п. 2.1-2.4 договору за ним постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (Засоби Захисту Рослин (ЗЗР), Насіння, Міндобрива та Мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, Насіння та Мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних, що зазначені в п. 2.1., та які є невід`ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару).

Вартість тари, упаковки в якій постачається Товар, входить до ціни Товару.

Згідно з умовами п. 3.1. договору поставки порядок розрахунків за поставлений товар визначається у Додатках до даного договору.

Відповідно до умов. п.п. 3.3.-3.6. договору № 18/37 сторони погодили, що всі платежі за цим Договором здійснюються покупцем з врахуванням п. 3.2. Договору. На підтвердження виконання покупцем зобов`язань з оплати Товару з врахуванням п. 3.2. даного Договору, Сторони, продовж трьох днів від дня остаточного розрахунку за відповідним Додатком або Договором в цілому, підписують Акт звіряння взаємних розрахунків. Ініціатива підписання Акту звіряння взаємних розрахунків покладається на покупця.

При відсутності підписаного сторонами Акту звіряння взаємних розрахунків зобов`язання покупця щодо повної оплати вартості отриманого Товару не вважається виконаним, що є підставою для застосування відповідних штрафних санкцій згідно з умовами Договору.

Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод додатків), має бути ним оплачений не пізніше 10 днів з моменту йото отримання за відповідною накладною.

Покупець при перерахуванні коштів за Товар в платіжному дорученні (в графі Призначення платежу ) повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. Оплата Товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів па розрахунковий рахунок Постачальника.

Як встановлено судом, на виконання умов договору №18/37 від 10.05.2018 позивач відпустив відповідачу товар за наступними документами: 1) Додаток № 1 від 10.05.2018 до договору поставки №18/37 від 10.05.2018 на суму 170 754, 77 грн., за видатковою накладною №4451 від 14.05.2018, за довіреністю №1 від 14.05.2018. За умовами п.3 даного додатку Товариство з обмеженою відповідальністю

Укрпрод-2017 зобов`язалося здійснити оплату 20% вартості товару в строк до 14.05.2018, а остаточний розрахунок за отриманий Товар покупець зобов`язався здійснити до 15.10.2018; 2) додаток № 2 від 24.05.2018 до договору поставки №18/37 від 10.05.2018 на суму 124 949,29 грн., за видатковою накладною №5090 від 24.05.2018, за довіреністю №1 від 23.05.2018. За умовами п.3 даного додатку, Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпрод-2017 зобов`язалося здійснити оплату 20% вартості товару в строк до 25.05.2018. Остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець зобов`язався здійснити до 15.10.2018; 3) додаток № 3 від 15.06.2018 до договору поставки №18/37 від 10.05.2018 на суму 103 863,60 грн., за видатковою накладною №5939 від 18.06.2018, за довіреністю №3 від 18.06.2018. За умовами п.3 даного додатку Товариство з обмеженою відповідальністю

Укрпрод-2017 зобов`язалося здійснити оплату 20% вартості товару в строк до 22.06.2018. Остаточний розрахунок за отриманий Товар Покупець зобов`язався здійснити до 15.10.2018.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей, виданих на отримання цінностей від ТОВ Укрпрод-2017 на ім`я директора ОСОБА_1 .

Однак, відповідачем не було здійснено належним чином оплату отриманого за даним договором товару, як це передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 20.02.2019 відповідач визнав, що товар ним було отримано та він усвідомлює порушення термінів та умов проведення розрахунків за договором. Позивачем 20.03.2019 направлявся Відповідачу лист-вимога про сплату боргу за зазначеним Договором. Відповідач вказаний лист-вимогу отримав, про що свідчить відповідна відмітка на листі, однак на момент подання позовної заяви не сплатив існуючу заборгованість.

Таким чином, станом на 07.05.2019 заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно договору поставки №18/37 від 10.05.2018 становить 399567,66 грн. Відтак позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту укладеного між сторонами у справі договору вбачається, що він має ознаки договору поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання в частині оплати вартості поставленого позивачем товару не виконав, необхідну суму грошових коштів йому не перерахував.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем до позову додані необхідні докази на підтвердження заявлених вимог, сума заборгованості у розмірі 399567,66 грн. визнана відповідачем у підписаному Акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 01.11.2018, а також не заперечена у поданому до суду відзиві на позов.

Таким чином, на підставі встановлених фактів, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 399567,66 грн. заборгованості за поставлений товар, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум пені, штрафу, інфляційних збитків та 48% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 Цивільного кодексу України та частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 договору від 10.05.2018 за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Відповідно до умов пунктів 7.7.-7.9. договору поставки № 18/37 у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань, передбачених розділом 3 цього Договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості сорок вісім відсотків річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. В разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно сплаченого Товару. Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільним кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 80170,06 грн. пені, 79913,53 грн. штрафу, 107249,24 грн. 48% річних, 19364,42 грн. інфляційних нарахувань.

Перевіривши, розрахунки позивача, в тому числі: періоди нарахувань, розмір простроченого платежу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення нарахованих до стягнення сум штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України від 07.04.2008 N 01-8/211, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Дослідивши зміст поданого клопотання про зменшення штрафних санкцій, з`ясувавши дійсні обставини, які призвели до виникнення даного спору, суд клопотання представника відповідача про зменшення нарахованих сум штрафних санкцій, викладене у відзиві на позовну заяву, залишає без задоволення, оскільки представником не наведено виняткових обставин, за наявності яких суд міг би зменшити нараховані до стягнення позивачем суми пені та штрафу, а також не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні фактів, в тому числі і щодо тяжкого фінансового становища відповідача.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 10293,97 грн. у зв`язку із задоволенням задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпрод- 2017 ( 40009, м.Суми вул. Данила Галицького, 35; код ЄДРПОУ 41446379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозахист Донбас (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 4-В; код ЄДРПОУ 30048570, свідоцтво ПДВ 100319952, ІПН 300485705168, р/р № НОМЕР_1 у ПАТ Креді Агріколь Банк , МФО 300614) грошові кошти в сумі 686264,91 грн., а саме: суму неоплаченого товару 399567,66 грн., суму 48% річних 107249,24 грн., суму пені 80170,06 грн., суму штрафу 79913,53 грн. та суму інфляційних нарахувань 19364,42 грн. згідно умов договору поставки № 18/37 від 10.05.2018; 10293,97грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено 09.08.2019.

Суддя В.Л. Котельницька