Рішення

від 30.07.2019 по справі 922/1187/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1187/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авего Техсервіс" (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, буд.19, ідентифікаційний код 41463730) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, буд.25, ідентифікаційний код 35072545) про стягнення 1057250,36 грн. за участю представників учасників справи:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авего Техсервіс" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" про стягнення з відповідача грошові кошти у розмірі 1057250,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за контрактом про надання послуг з надання технічних фахівців № 1И від 19 березня 2018 року щодо оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 381278,99 грн. та позивачем відповідно до п.5.3. Контракту була нарахована пеня у розмірі 675971,37 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2019 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авего Техсервіс" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області доказів сплати судового збору в сумі 15858,76 грн., відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову.

15.05.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вх. №11836), до якої останнім додано оригінал платіжного доручення №596 від 08.04.2019 про сплату судового збору в сумі 15858,76 грн.; відомості щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав та засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.05.2019 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1187/19. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче засідання на "18" червня 2019 р. об 11:00.

Також вищезазначеною ухвалою встановлено: відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; позивач строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

В підготовчому засіданні 18.06.2019р. суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 18.06.2019р. про відкладення підготовчого засідання на 01 липня 2019 року о 15:00.

01.07.2019р. до господарського суду Харківської області через канцелярію від відповідача надійшло клопотання (вх.№15734) про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням директора ТОВ "Укртранссигнал" на лікарняному та відсутністю договору на представництво адвокатом інтересів відповідача.

В підготовчому засіданні 01.07.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

В підготовчому засіданні 01.07.2019р. суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 01.07.2019р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 17 липня 2019 року о 11:40.

16.07.2019р. до господарського суду Харківської області надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку із знаходженням директора ТОВ "Укртранссигнал" на лікарняному, у зв`язку із тяжкою хворобою.

У судовому засіданні 17.07.2019р. на стадії розгляду справи по суті суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 10:00 год. 30.07.2019р. Також, суд надав позивачу можливість надання додаткових пояснень по справі згідно ч. 5 ст. 161 ГПК України, а саме пояснення до розрахунку пені за прострочення оплати замовником (відповідач) послуг виконавця (позивач) за договором №1И від 19.03.2018.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2019 після оголошення судом перерви у судовому засіданні не з`явився. Проте, надав через канцелярію господарського суду Харківської області 29.07.2019р. розрахунок пені за прострочення відповідачем оплати послуг наданих позивачем згідно супровідного листа за вх. №18201.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. За відстеженням поштового пересилання № 6102229022791 з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення не вручене під час доставки із відміткою: інші причини. Вказане поштове відправлення надійшло на сортувальний центр 18.07.2019р. та відправлено до точки видачі/доставки 19.07.2019.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку.

Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил).

Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 Правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).

Виходячи зі змісту наведених вище норм Правил, рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", які не вручені адресату під час доставки з причин відсутності адресата, не пізніше п`яти календарних днів підлягають поверненню на адресу суду з відповідною відміткою про відсутність особи за адресою.

Отже, відповідач є повідомленим про дату та час судового засідання належним чином.

Отже, відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 30.07.2019 о 10:00, проте про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 17.07.2019 на його адресу.

Також, ухвалу господарського суду Харківської області від 17.07.2019 р. внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19 березня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВЕГО ТЕХСЕРВІС" (виконавець за договором, далі по тексту - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССИГНАЛ" (замовник за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено контракт №1И (далі по тексту - контракт).

Відповідно п.1.1. контракту, відповідач, як замовник доручає, а позивач, як виконавець приймає на себе зобов`язання надати послуги по наданню відповідачу технічних фахівців (далі по тексту - фахівці виконавця) на строк, в порядку та на умовах даного контракту для виконання робіт на об`єкті відповідача, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги позивача.

Згідно п.2.2. контракту оплата, що підлягає сплаті послуг позивача визначається на підставі акту сдачі-приймання наданих послуг, оформленим згідно з п.п. 3.2.,3.3. контракту.

Відповідно п.2.3. контракту відповідач на протязі 10 календарних днів з моменту направлення позивачу відповідного замовлення (додаток №1) зобов`язується здійснити попередню оплату у розмірі 60 000 (шістдесяти тисяч) гривень згідно виставленого позивачем рахунку.

Пунктом 2.4. контракту сторони погодили, що оплата по контракту здійснюється в гривні, щомісячно, у безготівковому порядку шляхом банківського переводу грошових коштів на рахунок позивача, що вказаний в контракті, у розмірі обчисленої згідно з п.2.1. та п. 2.2. контракту за вирахуванням авансового платежу, згідно виставленого позивачем рахунка на протязі 7 (семі) календарних днів після підписання сторонами акту здачі - прийому наданих послуг.

Згідно п.3.1. контракту, підставою для оплати є двосторонні акти здачі - приймання наданих послуг.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, надання позивачем послуг з надання технічних спеціалістів, в період строку дії договору на загальну суму 541278,99 грн., що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг: №1 за березень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 51 221,13 гривень, який підписано сторонами 03.04.2018; №2 за квітень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 241 553,71 гривень, який підписано сторонами 08.05.2018; №3 за травень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 201 207,28 гривень, який підписано сторонами 05.06.2018; №4 за червень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 47 296,87 гривень, який підписано сторонами 27.06.2018.

Відповідач послуги на суму 541278,99 грн. отримав, проте оплатив частково унаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем. Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 19.03.2018р. по 13.11.2018р., в якому відповідач погодився із наявністю заборгованості перед позивачем у розмірі 441278,99 грн.

Відповідачем 09.11.2018р. на адресу позивача був надісланий Гарантійний лист №392 з проханням погодитись на поетапне, без застосування штрафних санкцій (пені) передбачених п. 5.3. Контракту, погашення ним заборгованості у сумі 441 278 (чотириста сорок одна тисяча двісті сімдесят вісім) грн. 99 коп., в період з 30.11.2018р. по 30.04.2019р., згідно наведеного в листі плану-графіку.

Проте, позивач на умови, що викладені у гарантійному листі відповідача №392 від 09.11.2018р. не погодився та звернувся до відповідача 03.12.2018р. із претензією №32, в якій вимагав погашення суми боргу протягом 30 днів за дати отримання претензії, повідомив про умови п.5.3. договору в частині можливості нарахування штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 0,5 % від суми підлягаючий оплаті, нарахував пеню на суму боргу та вимагав до 03.01.2019р. перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 805166,69 грн., що складається з: суми основного боргу у розмірі 441278,99 грн. та пеня у розмірі 363887,70 грн. Докази направлення претензії містяться у матеріалах справи.

Позивач зазначає, що станом на 19.04.2019 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 381 278,99 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Також, у зв`язку із простроченням відповідачем оплати наданих позивачем послуг позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню згідно п.5.3. контракту у розмірі 675971,37 грн.

Відповідач правом на участь у розгляді справи не скористався, відзив на позовну заяву із вказанням свої правової позиції до суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, статті 901 та 903 ЦК України формують загальне правило, відповідно до якого оплата здійснюється саме за фактично надані послуги.

Як вище зазначено, позивач надав відповідачу послуги з надання технічних фахівців на загальну суму 541278,99 грн., що підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг №1 за березень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 51 221,13 гривень, який підписано сторонами 03.04.2018; №2 за квітень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 241 553,71 гривень, який підписано сторонами 08.05.2018; №3 за травень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 201 207,28 гривень, який підписано сторонами 05.06.2018; №4 за червень 2018 року на загальну вартість наданих послуг 47 296,87 гривень, який підписано сторонами 27.06.2018.(аркуші справи № 41-44).

Вказані акти здачі приймання наданих послуг підписані з боку відповідача, а отже надані позивачем послуги прийняті відповідачем без зауважень, отже й повинні бути оплачені.

За умовами договору обов`язок по оплаті виникає у відповідача з моменту підписання акту здачі - приймання наданих послуг та є підставою для оплати на протязі 7 календарних днів, що обумовлено сторонами у п.3.1. та п. 2.4. контракту.

Таким чином, відповідач мав сплатити надані послуги за актами здачі-приймання наданих послуг №1 за березень 2018 року на суму 51 221,13 гривень не пізніше 10 квітня 2018 року; №2 за квітень 2018 року на суму 241 553,71 гривень не пізніше 15 травня 2018; №3 за травень 2018 року на суму 201 207,28 гривень не пізніше 12 червня 2018; №4 за червень 2018 року на суму 47 296,87 гривень не пізніше 04 липня 2018.

Проте, як стверджує позивач відповідачем частково здійснені оплати наданих послуг, зокрема за актом здачі-приймання наданих послуг №1 за березень 2018 року сплачено 13.04.2018 грошові кошти в сумі 22000,00 грн., 26.04.2018 - 28000,00 грн., 11.05.2018 - 1221,13 грн.; за актом №2 за квітень 2018 року сплачено 11.05.2018 - 34778,87 грн., 16.05.2018 - 14000,00 грн., 04.02.2019 - 30000,00 грн., 04.04.2019 - 30000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить за надані позивачем послуги згідно акту №2 за квітень 2018 року - 132774,84 грн., №3 за травень 2018 року - 201 207,28 грн. та №4 за червень 2018 року - 47 296,87 грн., що разом становить суму боргу в розмірі 381278,99 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги позивача не спростовано, зокрема не надано доказів оплати наданих відповідачем послуг, отже суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 381 278,99 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 675 971,37 грн.

Розглянувши вимогу про стягнення з відповідача 675 971,65 грн. пені, суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за надані позивачем послуги з надання технічних фахівців не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.3. контракту, сторони погодили, що за прострочку оплати послуг виконавця (позивач) замовник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми, що підлягає сплаті відповідачем за кожний день прострочки, відшкодовує збитки, понесені виконавцем у зв`язку із несвоєчасною оплатою, а також заявлені штрафні санкції виконавця за порушення Законодавства України.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Сторонами у контракті період нарахування пені не збільшено, отже й нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання, що виникло, зокрема за актом №2 за квітень 2018 року в сумі 192774,84 грн. припинилося 16.11.2018; за актом №3 за травень 2018 року в сумі 201 207,28 грн. - 13.12.2018; за актом №4 за червень 2018 року в сумі 47 296,87 грн. - 05.01.2019.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ст. 343 ГК України, а також без врахування ч.6 ст. 232 ГК України, а саме зазначив суми нарахованої пені, що перевищують подвійну облікову ставку НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня та визначив період нарахування, що є більшим ніж 6 місяців.

Суд здійснивши перерахування пені встановив, що її розмір становить 78592,76 грн., а тому в цій частині стягнення пені позов підлягає задоволенню.

Врешті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 597 378,61 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 129 ГПК України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а отже судовий збір в розмірі 15858,76 грн. сплачений позивачем слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 8960,68 грн., а на відповідача - у розмірі 6898,08 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629, 901, 903 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково в розмірі 459 871,75 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, буд.25, ідентифікаційний код 35072545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авего Техсервіс" (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, буд.19, ідентифікаційний код 41463730) суму основного боргу у розмірі 381 278,99 грн. та пеню у розмірі 78 592,76 грн., що разом складає 459 871,75 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

3. Врешті частині позовних вимог у розмірі 597 378,61 грн. (пеня) - у задоволенні позову відмовити.

4. Судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 15858,76 грн. покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на позивача покладається судовий збір у розмірі 8960,68 грн., а на відповідача - у розмірі 6898,08 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, буд.25, ідентифікаційний код 35072545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авего Техсервіс" (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, буд.19, ідентифікаційний код 41463730) судовий збір у розмірі 6898,08 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авего Техсервіс" (75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Центральна, буд.19, ідентифікаційний код 41463730).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранссигнал" (61067, м. Харків, вул. Беркоса, буд.25, ідентифікаційний код 35072545).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова