Рішення

від 06.08.2019 по справі 922/2208/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2208/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59) до Приватного підприємства "Алін" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 16, літера "Д-2") про стягнення 10419,97 грн. за участю

представників:

від позивача - Чикаліна Г.В., довіреність №Др-42-1218 від 28.12.2018;

від відповідача - не прибув.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" до Приватного підприємства "Алін" про стягнення 10419,97 грн., що складається з суми основного боргу у розмірі 10395,19 грн. та 3 % річних у розмірі 24,78 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено розгляд справи по суті на 06.08.2019 о 12:45.

06.08.2019 через загальний відділ діловодства господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів (вх. №18847), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання 06.08.2019 прибув, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений у лютому-березні 2019 року природний газ у розмірі 10395,19 грн., що обліковується за відповідачем з урахуванням проведеної останнім часткової оплати та 3 % річних у розмірі 24,78 грн.

Відповідач в судове засідання 06.08.2019 свого повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд даної справи повідомлявся своєчасно та належним чином, проте ухвала господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 16.07.2019, яка направлялися на адресу відповідача, що вказана в позовні заяві та відомості про яку підтверджені інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулись на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку: "повернуто: за закінченням встановленого строку зберігання".

На підставі викладеного, суд вважає відповідача таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В силу частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи те, що норми статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлюють принципи диспозитивності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, беручи до уваги приписи статті 129 Конституції України, які визначають одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 06.08.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до редакції п. 2.2.2 статті 2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" однією з основних функцій товариства є надання послуг по забезпеченню газом підприємств усіх форм власності і населення шляхом постачання природного газу.

01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник) та Приватним підприємством "Алін" (споживач) було укладено Договір №11410VFF3IGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (промислові споживачі та суб`єкти господарювання) (надалі- договір), відповідно до положень п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Вищевказаний договір, відповідно до умов п. 11.1, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (постачальник) надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

- лютий 2019 р. - 0,182 тис.м.куб. на загальну суму 2 279,80 грн.

- березень 2019 р. - 0,879 тис.м.куб. на загальну суму 9 410,86 грн.

Всього, на загальну суму - 11690,66 грн.

При цьому, позивачем у позовній заяві та в судовому засіданні наголошено про те, що на час звернення до господарського суду з позовом, враховуючи проведену відповідачем часткову оплату за спожитий природний газ, в підтвердження чого посилається на виписку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , непогашеною залишається сума заборгованості у розмірі 10395,19 грн.

Разом з тим, позивачем вказано про те, що постачання природного газу за період лютий - березень 2019 р. відбулось в результаті господарсько-правових відносин, на підставі угоди на постачання природного газу, яку сторони оформили шляхом вчинення конклюдентних дій, а саме - в силу загальних приписів цивільного законодавства замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент може вчинити дії по виконанню зазначених в пропозиції (оферті) умов договору, зокрема, прийняти товар, сплатити відповідні суми тощо. Вчинення таких конклюдентних означає згоду на укладання договору.

В порядку досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості у розмірі 10395,19 грн., разом з рахунком на оплату №69005548 від 31.05.2019 (а.с. 13-14, 17), втім, вказана вимога залишилася зі сторони відповідача без відповіді та задоволення.

Одночасно, враховуючи неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного погашення заборгованості, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 24,78 грн.

Вищевказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, Суд керується наступним.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), де зазначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 12 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 р. за підсумками розрахункового періоду передбачено, що споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати діючому постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складається між Оператором ГРМ/ГТС та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи/Кодексу газорозподільних систем.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Отже, постачальник природного газу проводить нарахування за послуги з постачання газу на підставі даних, отриманих від Споживача та/або Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) протранспортованого газу.

З матеріалів справи вбачається, що об`єми (обсяги) протранспортованого відповідачу природного газу за спірний період підтверджуються реєстрами обсягу розподіленого природного газу споживачам за лютий-березень 2019, з яких слідує, що відповідачем, як споживачем природного газу, було спожито поставлений природний газ в лютому 2019 р. - 0,182 тис.м.куб та в березні 2019 р. - 0,879 тис.м.куб. (а.с. 18-21).

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивачем було складено, підписано та направлено на адресу відповідача примірники актів приймання -передачі природного газу №ХОЗ89005998 від 28.02.2019 в обсязі - 0,182 тис.м.куб. на загальну суму 2 279,80 грн. та №ХОЗ89008128 від 31.03.2019 в обсязі 0,879 тис.м.куб. на загальну суму 9 410,86 грн. за договором №11410VFF3IGP016 від 01.01.2016.

При цьому, направляючи вищевказані акти приймання-передачі природного газу відповідачу, ТОВ "Харківгаз Збут" щомісячно засвідчувало факт надання послуг та вказувало суму, яка підлягає відшкодуванню, що є письмовою вимогою про оплату та підставою для виконання зобов`язання в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України.

Однак, всупереч вимог чинного законодавства, відповідачем не було повернуто підписані Акти приймання-передачі природного газу №ХОЗ89005998 від 28.02.2019 та №ХОЗ89008128 від 31.03.2019, так само як і не направлено позивачу мотивованої відмови від їх підписання.

Частиною 7 статті 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

За змістом ст. 610 ЦК України несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов`язання а в разі його порушення настають правові наслідки передбачені договором або законом відповідно до положень частини 1 ст. 611 ЦК України.

У відповідності до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи та положень чинного законодавства, позивач подав суду належні докази, які об`єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо позовних вимог про стягнення основної заборгованості, тому вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 10395,19 грн. за послуги з постачання природного газу визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Натомість, під час розгляду даної справи відповідачем, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України, не подано належних та допустимих доказів належної та своєчасної оплати вказаної заборгованості, як і не подано доказів, які б ставили під сумнів чи спростовували її наявність.

Також, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 24,78 грн., про що суд зазначає наступне.

В силу вимог частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3 % річних у розмірі 24,78 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок є арифметично вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Суд дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, оцінивши надане суду обґрунтування позовних вимог, перевіривши матеріали справи, Суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено наявність передбачених Законом умов для стягнення заявленої суми заборгованості за спожитий природний газ та нарахованих 3 % річних, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат у справі №922/2208/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи висновки господарського суду про повне задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Алін" (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 16, літера "Д-2", код ЄДРПОУ 31555127) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, п/р НОМЕР_1 в АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647, код ЄДРПОУ 39590621) заборгованість у розмірі 10419,97 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.

Суддя Г.І. Сальнікова