Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" серпня 2019 р. Справа № 918/405/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н. Ф. ,
за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад"
до Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"
про стягнення 32 977, 80 грн суми попередньої оплати та 65 955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії
у засіданні приймали участь:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: Гуз С. Б.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнепобутприлад" (далі - позивач, ТОВ "Рівнепобутприлад") звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - відповідач, ПрАТ "Рівнеобленерго" ) про стягнення 32 977, 80 грн суми попередньої оплати та 65 955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії №270019706 від 16.09.2008 року.
Ухвалою суду від 13.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 10.07.2019 року.
02 липня 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній зазначає, що ПрАТ "Рівнеобленерго" 13.06.2019 року було повернуто позивачу 32 977, 80 грн суми попередньої оплати. Крім того вказує, що позивачем неправомірно нараховано 65 955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії, у зв`язку тим, що відповідач з 01.01.2019 року не здійснює діяльність з постачання електричної енергії, а є оператором системи розподілу електричної енергії.
За наведеного просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 10.07.2019 року розгляд справи відкладено на 06.08.2019 року.
У судовому засіданні 06.08.2019 року оголошувалася перерва до 08.08.2019 року.
07 серпня 2019 року представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої останній вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 65 955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії ґрунтуються на положеннях договору та підлягають до задоволення.
У судовому засіданні 08.08.2019 року оголошувалася перерва до 09.08.2019 року.
09 серпня 2019 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив позивача згідно яких ПрАТ "Рівнеобленерго" вважає, що вимога позивача про стягнення 65955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії є безпідставною, необґрунтованою, а тому просить суд у її задоволенні відмовити.
В судове засідання представник позивача не з`явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, а неявка у судове засідання учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
18 вересня 2008 року між ПрАТ "Рівнеобленерго" та ТОВ "Рівнепобутприлад" укладено Договір про постачання електричної енергії № 270019706 (далі-Договір), за умовами якого відповідач зобов`язується продавати, а позивач зобов`язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору (розділ 1 Договору).
Пунктом 8.1. Договору сторони передбачили, що оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника в терміни визначені додатком №4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків" (далі - Додаток №4).
Згідно Додатку №4 до Договору, розрахунки за електроенергію, яка постачалась позивачу, здійснювалась грошовими коштами на умовах передоплати і здійснювалось поетапно.
На підставі поданої заявки позивача, відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату авансових/планових платежів № 8692488243 від 22.11.2018 року на суму 54 997, 68 грн.
Судом встановлено, що платіжним дорученням № 472 від 11.12.2018 року позивачем здійснено передплату згідно вказаного рахунку у розмірі 54 997, 68 грн.
На виконання умов Договору відповідачем у грудні 2018 року електрична енергія була поставлена позивачу на суму 22 019, 88 грн.
Залишок авансу, згідно Акту звіряння розрахунків від 12.03.2019 року, становив 32 977,80 грн.
Водночас, судом встановлено, що 13.06.2019 року (після відкриття провадження у справі) ПрАТ «Рівнеобленерго» повернуто позивачу кошти в сумі 32 977,80 грн, як переплату за електричну енергію, що стверджується платіжним дорученням № 2004237410 від 13.06.2019 року, у зв`язку з чим ухвалою суду від 06.08.2019 року провадження у справі у цій частині закрито.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 65 955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ст. 551 ІІК України).
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Статтею 216 ГК України також встановлено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.
Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідаль-ність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Як встановлено ч. 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
- сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;
- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)
11.06.2017 року набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії". На виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 13.11.2018 року № 1413 було прийнято рішення, згідно з яким ПрАТ "Рівнеобленерго" було анульовано з 01.01.2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28 серпня 1996 року № 55, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 28 серпня 1996 року № 56.
Крім того, п. 1 постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року № 1413 було видано ПрАТ "Рівнеобленерго" ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, яка набирає чинності з 01.01.2019 року.
Отже, у грудні 2018 року відбулась завершальна стадія з відокремлення діяльності оператора системи розподілу від постачання електричної енергії та передачі функцій з постачання електричної енергії постачальникам. Відповідно з 01.01.2019 року ПрАТ "Рівнеобленерго" не здійснює діяльність з постачання електричної енергії, а є іншим суб`єктом ринку електричної енергії та у відповідності до ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії є оператором системи розподілу електричної енергії.
Суд зазначає, що санкція у вигляді відшкодування розміру двократної вартості недовідпущеної електричної енергії є господарсько-правовою відповідальністю за порушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафом, у зв`язку з чим для її застосування позивач повинен довести наявність вини відповідача.
Відповідно до п. 4.1.2. Договору, у разі перерви в постачанні електричної енергії Споживачу з вини Постачальника понад встановлені для струмоприймачів відповідної категорії строки, Постачальник несе відповідальність перед Споживачем у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії.
Як було вказано вище, з 01.01.2019 року відповідачем було припинено постачання електричної енергії позивачу, у зв`язку з тим, що ПрАТ "Рівнеобленерго" було анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Тобто, дії відповідача з припинення енергопостачання об`єктів позивача з 01.01.2019 року є правомірними та не суперечать умовам Договору.
Окрім того, відповідно до інструкції щодо заповнення форми звітності № 11 -нкрекп (квартальна) "звіт щодо показників надійності (безперервності) електропостачання", затвердженої Постановою НКРЕКП від 12.06.2018 року №374, перерва в електропостачанні - стан електричних мереж, при якому напруга в точці приєднання до розподільчих електричних мереж становить менше 5 % номінальної напруги в усіх фазах.
Отже, Перерва в електропостачанні - тимчасове припинення постачання електричної енергії споживачам без їх від`єднання від мережі.
Проте позивачем не обґрунтовано та не надано належних та допустимих доказів тимчасового припинення постачання електричної енергії (перерви) йому як споживачу з вини постачальника - ПрАТ "Рівнеобленерго" відповідно до п. 4.1.2. Договору у грудні 2018 року - в період здійснення відповідачем діяльності з постачання електричної енергії.
При цьому твердження позивача щодо обов`язку відповідача поставити ТОВ "Рівнепобутприлад" електричну енергію на суму 54 997, 68 грн у строк до 01.01.2019 року не заслуговують на увагу, оскільки електрична енергія є специфічним товаром який споживається в процесі використання, а тому поставка такого товару прямо залежить від обсягу спожитої ТОВ "Рівнепобутприлад" електричної енергії, що зокрема узгоджується з п. 5.2. Договору, за умовами якого договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених Споживачем згідно з пунктом 5.1. цього договору.
Тобто, Позивач сплативши авансовий платіж в зазначеній сумі, підтвердив заявлені обсяги на постачання електричної енергії в грудні 2018 року та відповідно мав можливість спожити в грудні 2018 року весь заявлений обсяг електричної енергії.
Суд також відхиляє посилання відповідача на приписи ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", оскільки така не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що втратила свою чинність відповідно до п. 23 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» , який набрав чинності 11.06.2017 року, тобто, до моменту виникнення спірних правовідносин.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Отже, суд з виходячи з аналізу наведених учасниками процесу позицій по суті спірних відносин, оцінки їх доводів, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, про відсутність підстав для стягнення 65 955, 60 грн суми двократної вартості недовідпущеної електроенергії, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.
Крім того, інші доводи позивача, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив не спростовують висновків суду про безпідставність позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 09 серпня 2019 року.
Суддя Церковна Н. Ф.
Суд | Господарський суд Рівненської області |
Дата ухвалення рішення | 09.08.2019 |
Оприлюднено | 12.08.2019 |
Номер документу | 83537795 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Рівненської області
Церковна Н.Ф.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні