Рішення

від 09.08.2019 по справі 920/720/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.08.2019 Справа № 920/720/19 Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю. при секретарі судового засідання Малюку Р.Б. розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/720/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТО-ЛЕК (вул. Катерининська, буд. 46, м. Харків, 61004, ідентифікаційний код 21194014),

до відповідача: Малого приватного підприємства Медіум (вул. Привокзальна, буд. 6, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 23297356),

про стягнення 54291,07 грн. на підставі договору поставки № 197 від 17.07.2014, укладеного між сторонами.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 54291,07 грн. (в тому числі: 45242,56 грн. основний борг за поставлений товар та 9048,51 штраф), а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. та розподілити інші судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вищезазначеним договором поставки, що укладений між сторонами щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим відповідачу нараховано штраф у відповідному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.07.2019 у справі № 920/720/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/720/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та зазначена відповідачем у договорі поставки № 197 від 17.07.2014 .

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку, копію вищезазначеної ухвали отримано уповноваженим представником відповідача 16.07.2019.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

02.08.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 6328 від 02.08.2019), відповідно якого відповідач зазначає, що позов ним не визнається, у зв`язку з тим, що 31.05.2019 майном відповідача заволоділи сторонні особи. З даного приводу відповідачем подано заяву до поліції про незаконне заволодіння майном відповідача.

Відповідач посилаючись на пункт 8.1 договору поставки № 197 від 17.07.2014, відповідно до якого усі суперечки і розбіжності, що виникають в процесі виконання зобов`язання за даним договором, вирішуються сторонами шляхом переговорів, зазначає, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу та пропустив досудове врегулювання спору.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

17.07.2014 між сторонами було укладено договір поставки № 197 (надалі - договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язується передати (поставити) у власність відповідача (покупця) протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п. 1.2., 1.2.2. договору, предметом поставки є лікарські засоби, супутні товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи.

Згідно з п. 1.3. договору, поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що кількість і асортимент товару узгоджується сторонами і зазначається у видатковій накладній на кожну поставку.

Ціни на товар, згідно з пунктом 3.3. договору, зазначаються в кожній видатковій накладній, що є додатком до договору.

Відповідно до п. 3.5. договору, розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, про що покупцем робиться відмітка у видатковій накладній. Якщо дата отримання товару не вказана покупцем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної.

За умовами п. 3.7. договору при наявності у покупця заборгованості за отриманий товар за декількома видатковими накладними, отримана від нього оплата буде зарахована в рахунок погашення заборгованості за товар, що отриманий раніше, незалежно від призначення оплати, зазначеної в платіжному дорученні.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар, який є в наявності на складі, після узгодження асортименту, ціни і якості товару, що поставляється.

Відповідно до п. 5.3. договору поставка товару здійснюється за домовленістю сторін, назва місця призначення обмовляється сторонами при кожній поставці товарів.

Згідно з п. 5.4. договору товар вважається прийнятим відповідачем: по кількості, згідно супровідних документів; за якістю, згідно сертифікатів якості наданих позивачем.

Пунктом. 10 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і обміну копіями документів, завірених мокрими печатками, вказаних в п. 12.4, і діє до 31 грудня 2014 року, а щодо зобов`язань за договором - до повного їх виконання.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим строком на 1 рік, і на тих же умовах, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його розірвання не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії.

Відповідно до пунктів 11.1. - 11.3. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за договором, якщо це невиконання відбулося внаслідок випадку або непереборної сили, що виникла після укладення договору внаслідок подій надзвичайного характеру, які сторони не могли, ні передбачити, ні запобігти їм розумними заходами. При настанні вказаних п. 11.1. обставин, сторона, для якої створилася неможливість виконання договірних зобов`язань, повинна негайно сповістити іншу сторону, надавши відповідний документ, що підтверджує ці обставини, виданий торговельно-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Настання форс-мажорних обставин не припиняє дію договору, а продовжує його термін на час їх дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, не оплатив своєчасно та в повному обсязі поставлений згідно з договором за накладними товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 26.06.2018 в сумі 45242,56 грн.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання зобов`язання.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 908/24/18.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару за вищезгаданим договором поставки підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 24-70), які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, містить назву товару, його кількість та вартість.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався у встановлені договорами строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань стосовно оплати товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача 45242,56 грн. заборгованості за поставлений товар.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.2. договору, за прострочення платежу понад 7 (семи) календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов`язання, обумовленого в пункті 3.5. даного договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу, а також суму боргу з урахуванням індексу інфляції, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за весь час прострочення та 18 % річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення штраф в сумі 9048,51 грн., виходячи з суми заборгованості отриманого товару, за яким допущено прострочення платежу.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а також те, що право позивача щодо стягнення з відповідача штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, суд вважає обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 9048,51 грн.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, доказів повідомлення позивача про настання обставин неможливості виконання свої зобов`язань за укладеним між сторонами договором.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТО-ЛЕК до Малого приватного підприємства Медіум - задовольнити.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства Медіум (вул. Привокзальна, буд. 6, м. Суми, 40022, ідентифікаційний код 23297356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФІТО-ЛЕК (вул. Катерининська, буд. 46, м. Харків, 61004, ідентифікаційний код 21194014) заборгованість за поставлений товар в сумі 45242,56 грн., штраф в сумі 9048,51 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09 серпня 2019 року.

Суддя О.Ю. Соп`яненко