Рішення

від 05.08.2019 по справі 922/1858/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1858/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, поверх 3, ідентифікаційний код 36560849) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код ВП 40081305) про стягнення 131440,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - адвоката Баранник М.Ю. згідно ордеру серії ДП №2717/015 від 01.06.2019;

відповідача - Леньшиної О.В., довіреність №691 від 19.06.19;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення пені у розмірі 84840,66 грн., 3% річних у сумі 14140,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 32460,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.733)ю від 09.11.2018 у частині виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 84840,66 грн., розмір яких встановлено у п.7.3. договору, а також до стягнення заявлено 3% річних у сумі 14140,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 32460,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 червня 2019 року залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до господарського суду Харківської області засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову.

01.07.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №15740), у якій останній надає засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2019 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1858/19. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30 липня 2019 р. о 11:00 год.

15.07.2019 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції (вх. №17104), в якому він просив проводити судові засідання по даній справі в режимі відеоконференції та доручити її проведення Господарському суду Дніпропетровської області.

19.07.2019р. відповідачем у справі через канцелярію господарського суду Харківської області надано відзив на позовну заяву за вх.№17516, в якому відповідач проти позову заперечує та просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на умови п.4.2. договору, що укладений між сторонами, а саме те, що у відповідача виникає обов`язок по оплаті товару за умови своєчасного надання позивачем (постачальником) за договором документів якості на поставлений товар та рахунку - фактури, проте позивач не надав суду повний комплект документів, передбачений п.4.2. договору, зокрема документів якості за поставлений товар та рахунку-фактури. Також, відповідач зазначив про відсутність у видаткових накладних, що підтверджують поставку позивачем товару, коду товару згідно УКТ ЗЕД, що свідчить про недотримання позивачем умов п.4.2. договору. Таким чином, у зв`язку із порушенням позивачем п.4.2. договору щодо надання вищевказаних документів при поставці товару, строк виконання зобов`язання у відповідача, а саме по оплаті товару навіть на момент проведення ним оплати 18.02.2019р. не настав. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивачем до позовної заяви не надано жодного доказу фактичного надання правничої допомоги, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості. До відзиву на позовну заяву відповідачем надані докази відправлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача. Вказаний відзив на позовну заяву наданий відповідачем у строк встановлений судом, а отже прийнятий до розгляду та долучений до матеріалів справи.

26.07.2019р. до господарського суду Харківської області надійшла відповідь на відзив за вх. №18146, в якій позивач зазначив про необґрунтованість доводів відповідача, що викладені ним у відзиві на позов, а саме зазначив, що від відповідача не поступало заперечень проти отримання товару поставленого позивачем, жодних претензій щодо відсутності документів від відповідача також не надходило. Товар вказаний у видаткових накладних №131 та №132 від 11.12.2018р. та товарно - транспортних накладних №Г1101 та Г1102 від 11.12.2018р. відповідачем отриманий, про що свідчать підписи повноважних представників відповідача, а також підписи сторін в актах приймання - передачі від 11.12.2018р. Крім того, відповідач не скористався правом передбаченим п.6.2.4. договору на повернення рахунку постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених в п.4.2. договору та оплату здійснив, проте із простроченням, а саме 18.02.2018р. Більш того, позивач зазначив, що відповідач не скористався правом передбаченим ст. 666 ЦК України, а саме щодо можливості покупця за відсутності документів, що стосуються товару встановити продавцеві строк для їх передання, та у подальшому, якщо документи продавцем у встановлений покупцем строк не передані, відмовитися від договору купівлі - продажу, або повернути товар покупцеві. До відповіді на відзив позивачем надані докази відправлення відповіді на відзив на адресу відповідача. Відповідь на відзив надана позивачем у строк встановлений судом, а отже прийнята до розгляду та долучена до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.07.2019 на підставі ч.2 ст.216 ГПК України було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 30.07.2019 про оголошення перерви до 05.08.2019 о 14:00 год.

02.08.2019 до господарського суду Харківської області надійшли заперечення на відповідь на відзив за вх.№18589, в яких відповідач зазначив, що посилання на складання актів приймання - передачі від 11.12.2018р., які скріплені підписами сторін є необґрунтованими, оскільки вказані акти не містять інформації щодо передачі позивачем відповідачу документів визначених п.4.2. договору, а отже на думку відповідача позивачем не доведено виконання ним умови п.4.2. договору та прострочення по оплаті відповідачем товару. Також, відповідач зазначив, що відповідач станом на час звернення позивача до суду правом передбаченим ст. 666 ЦК України не скористався. Однак, на думку відповідача станом на момент проведення оплати 18.02.2019р. строк виконання зобов`язання у нього не настав, у зв`язку із невиконанням позивачем п.4.2. договору. До заперечення надані докази відправлення заперечення на адресу позивача. Заперечення надані відповідачем у строк встановлений судом, а отже прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Також, у судовому засіданні 30.07.2019 позивач просив суд провести судове засідання призначене на 05.08.2019 о 14:00 год. в режимі відеоконференції та доручити її проведення Господарському суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.07.2019 постановлено судове засідання у справі №922/1858/19, призначене на 05 серпня 2019 року о 14 год. 00 хв., провести в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області забезпечити проведення судового засідання у даній справі, призначене на 05 серпня 2019 року о 14 год. 00 хв., в режимі відеоконференції. Зазначено, що особа, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - представник позивача, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь".

Представник позивача бере участь у розгляді справи в режимі відеоконференції. Позовні вимоги представник позивача підтримав та позов просив задовольнити.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на обставини викладені ним у відзиві на позовну заяву та запереченнях, що надані до суду 19.07.2019 за вх.№13516 та 02.08.2019р. за вх.№18589 відповідно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх представників сторін суд встановив наступне.

09 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (постачальник, далі по тексту - позивач) і Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі посадових осіб філії "Панютинський вагоноремонтний завод" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (покупець, далі по тексту - відповідач) укладено договір поставки № ПВРЗ (ВМТП-18.733)ю (далі по тексту - договір).

Згідно п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов`язався поставити і передати у зумовлені строки у власність покупцю (відповідачу) певну продукцію надалі товар, відповідно до специфікації №1 (додаток №1) яка є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.

П.1.2. договору визначено найменування товару: Балка хребтова.

Згідно п.1.3. договору сторони погодили, що кількість і асортимент товару передбачається у специфікації №1, яка додається до даного договору (додаток №1).

Пунктом 1.7. договору сторони визначили, що вантажоодержувачем та платником товару є Філія "Панютинський вагоноремонтний завод" Публічного акціонерного - товариства "Українська залізниця".

Згідно п.3.1. договору сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною вказаною у Специфікації № 1 (додаток №1).

Відповідно п.3.4. договору сторони визначили, що ціна договору становить 3 246 000,00 , з урахуванням ПДВ 20%: 541 000,00 грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 10 банківських днів з дати поставки товару покупцю, але не раніше реєстрації видаткової накладної, за умови своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку - фактури, видаткової накладної, податкової накладної, товарно-транспортної накладної, документів якості на поставлений Товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД. Вид розрахунків-безготівковий.

Датою поставки товару вважається день підписання покупцем або його уповноваженим представником видаткової накладної, яка готується постачальником та надається разом з товаром покупцю (п. 5.1.4. Договору).

Згідно п. 5.15. договору сторони визначили, що товар за даним договором може постачатися партіями.

У п.5.2.1 сторони визначили, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65 "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначенням і товарів народного споживання по кількості" та Інструкцією № П-7 від 25.04.66р. "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товаро - супроводжувальних документів: товарно - транспортної накладної, податкової накладної на кожну партію товару, видаткової накладної.

Розділом 6 договору сторони визначили обов`язки покупця, зокрема п.п.6.1.1. п.6.1. своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари; п.п.6.1.2. п.6.1. приймати поставлені товари згідно з актом прийому - передачі товару.

Відповідно п.п.6.2.4. п.6.2. договору, покупець зобов`язаний повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Згідно п.6.4.1. п.6.4. договору сторони погодили, що постачальник має право зокрема своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

Сторони домовились, що підтвердженням одержання товару покупцем є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п.п. 5.2.5. п.5.2. договору).

Згідно пункту 10.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків - до повного виконання.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що позивач поставив товар на загальну суму 3 246 000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №131 від 11.12.2018; №132 від 11.12.2018.

Факт транспортування та доставки (отримання) товару також підтверджується наступними Товарно-транспортними накладними:

-№Г1101 від 11.12.2018р.

-№Г1102 від 11.12.2018р.

Факт передачі товару покупцю підтверджується Актами приймання-передачі № 6 і №7 від 11.12.2018р.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні і акти приймання-передачі підписані представниками обох сторін без зауважень.

Також, позивач зазначає, та матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні на переданий товар № 2 і № 3 від 11.12.2018р. були зареєстровані в органах Державної податкової служби України 26.12.2018р., про що свідчать квитанція №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_1 ) та квитанція №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_2 ) з Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України, версія 2.3.1.4. (аркуші справи №75-78).

Таким чином, відповідач мав сплатити за поставлений товар не пізніше 26.12.2018, проте відповідачем оплати не було здійснено у строк встановлений п.4.2. договору.

Як вбачається з матеріалів справи, оплату товару відповідач здійснив 18.02.2019, про що свідчать платіжні доручення №1445575 від 15.02.2019 на суму 1 623 000,00 грн., № 1445583 від 15.02.2019 на суму 1 623 000,00 грн., за якими оплату проведено банком АТ "АКБ "КОНКОРД" 18.02.2019.

Отже, позивач зазначає про прострочення відповідачем оплати товару за договором з 27.12.2018р. та враховуючи оплату товару 18.02.2019 строком прострочення оплати 53 дні, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 84 840,66 грн., 3% річних у розмірі 14140,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 32 460,00 грн. за весь час прострочення оплати, а саме з 27.12.2018 по 17.02.2019.

Відповідач позов не визнає, зазначає, що строк оплати товару не настав, у зв`язку із не виконанням відповідачем п.4.2. договору, а саме щодо надання документів якості на товар та відсутність у видаткових накладних, що підтверджують поставку позивачем товару, коду товару згідно УКТ ЗЕД.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Також, ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Щодо заперечень відповідача про не настання строку для оплати поставленого позивачем товару викладених у відзиві на позов суд зазначає про наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Товар було прийнято відповідачем, про що свідчать видаткові накладні: №131 від 11.12.2018р. на суму 1 623 000,00 грн. та №132 від 11.12.2018р. на суму 1 623 000,00 грн. (аркуші справи № 67-68), які були підписані уповноваженим представником відповідача без зауважень та заперечень.

Вказані видаткові накладні, підтверджують поставку товару, оформлені належним чином та наявні в матеріалах справи.

Видаткові накладні відповідають вимогам ст.9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують здійснення господарської операції (поставка товару) та початок перебігу строку для оплати за поставлений товар.

У п.5.2.1 договору сторони визначили, що прийом товару здійснюється покупцем у відповідності з Інструкцією № П-6 від 15.06.65 "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначенням і товарів народного споживання по кількості" та Інструкцією № П-7 від 25.04.66р. "Про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості" при наявності товаро - супроводжувальних документів: товарно - транспортної накладної, податкової накладної на кожну партію товару, видаткової накладної.

У п.14 цієї Інструкції зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Тобто вимоги щодо відсутності документів, що підтверджують якість поставленого товару та складання акту, в якому вказується, які документи відсутні здійснюється в момент прийняття товару.

Як вже зазначалось вище, товар за вищевказаними накладними було прийнято відповідачем без зауважень, під час прийняття товару акт про фактичну якість і комплектність продукції, відсутність супровідних документів не складався.

Також, про прийняття товару відповідачем свідчать наступні документи: товарно - транспортні накладні №Г1101 та №Г1102 від 11.12.2018р. (аркуші справи 69-72), а також акти прийому - передачі №6 від 11.12.2018р. на суму 1 623 000,00 грн. та №7 від 11.12.2018р. на суму 1 623 000,00 грн. (аркуші справи №73-74).

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження передачі йому за вищенаведеними видатковими накладними товару неналежної якості, або наявності заперечень щодо якості товару з моменту отримання товару від постачальника.

Відповідно п.6.2.4. договору, покупець зобов`язаний повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів, зазначених у пункті 4.2. розділу IV цього договору (відсутність печатки, підписів тощо).

Проте, повернення рахунку відповідачем без оплати відповідачем не здійснено, товар отриманий та оплачений відповідачем, що свідчить про прийняття товару відповідачем.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідачем, як покупцем за договором строку для передання йому документів, які він вважає мали бути передані до товару, а саме документи якості на товар не було встановлено, а також не надано доказів на спростування обставин щодо передачі товару разом з товаророзпорядчими документами на нього.

Також, факт поставки товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджується податковими накладними, доданими до матеріалів справи, які зареєстровані 26.12.2018. (арк.75-78).

Крім того, про прийняття відповідачем товару свідчить й оплата проведена відповідачем згідно платіжних доручень №1445575 від 15.02.2019 на суму 1 623 000,00 грн., № 1445583 від 15.02.2019 на суму 1 623 000,00 грн., яку проведено банком АТ "АКБ "КОНКОРД" 18.02.2019 (аркуші справи №79-80).

За таких обставин, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та товар прийнятий відповідачем з урахуванням умов договору мав бути оплачений не пізніше 26.12.2018р.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 84 840,66 грн. за період з 27.12.2018 по 17.02.2019.

Розглянувши вимогу про стягнення з відповідача 84840,66 грн. пені, суд зазначає наступне.

За ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати за поставлені позивачем товари виконав несвоєчасно, а саме здійснив оплату товару із простроченням, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем наданих послуг) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.7.3. договору, сторони погодили, що за несвоєчасну оплату покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивач) пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченої вартості товару.

За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.

Прострочення оплати відповідачем виникло з 27.12.2018р., а оплату проведено відповідачем 18.02.2019р., отже вірним періодом нарахування пені є з 27.12.2018 по 17.02.2019, який й визначений позивачем у справі та пеня нарахована позивачем на рівні облікової ставки НБУ, як це передбачено п.7.3. договору.

У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов`язання, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача був зроблений із врахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ст. 343 ГК України, заявлені позивачем суми не перевищують подвійної облікової ставки НБУ України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а отже позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 84 840,66 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 14140,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 32460,00 грн., що розраховані ним за період прострочення оплати відповідачем з 27.12.2018 по 17.02.2019.

Розглянувши заявлені позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 14140,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 32460,00 грн. суд встановив наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, період нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що відповідний розрахунок 3% річних є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 14140,11 грн. є такими, що підлягають задоволенню. Крім того, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 32460,00 грн. також підлягають задоволенню, оскільки не перевищують розмір інфляційних втрат, які розраховуються за період з 27.12.2018 по 17.02.2019.

У позовній заяві позивач просить суд судові витрати, а саме: витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу покласти на відповідача. У тексті позовної заяви позивачем зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та зазначено, що вартість витрат на професійну допомогу складає 10% від майнової вимоги позову, а саме 13 144,07 грн.

Також, до відзиву на позовну заяву позивачем у справі надано заяву про подання доказів про розмір судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, у якій позивач зазначає, що докази розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу згідно ч.8 ст. 129 ГПК України протягом 5-ти днів після ухвалення рішення у справі №922/1858/19 будуть надані до суду.

Згідно ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно ч.1-2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, проте позивачем заявлено про надання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, а отже суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, що понесені позивачем у справі на 20.08.2019р. о 11:00. Встановити позивачу 5-ти денний строк на подання до суду доказів, що підтверджує розмір понесених нею судових витрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за подання позовної заяви покладається судом на відповідача в розмірі 1971,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ст.ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код ВП 40081305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, поверх 3, ідентифікаційний код 36560849) пеню у сумі 84840,66 грн., 3% річних у сумі 14140,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 32460,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

3. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1971,61 грн. покласти на відповідача: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код ВП 40081305).

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код ВП 40081305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, поверх 3, ідентифікаційний код 36560849) судовий збір у розмірі 1971,61 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсталь" (49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 5, поверх 3, ідентифікаційний код 36560849).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Є. Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Панютинський вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (64660, Харківська область, м. Лозова, смт. Панютине, вул. Заводська, буд. 5, ідентифікаційний код ВП 40081305).

5. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, що понесені позивачем у справі на 20.08.2019р. о 11:00.

6. Встановити позивачу 5-ти денний строк на подання до суду доказів, що підтверджує розмір понесених нею судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "09" серпня 2019 р.

Суддя І.О. Чистякова