Постанова

від 31.07.2019 по справі 910/8803/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/8803/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Огородніка К.М., суддів: Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

учасники справи - не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбіт"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019

у справі № 910/8803/18

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбіт"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартбіт" (далі - ТзОВ "Смартбіт", Товариство, боржник) зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м.Києві державною адміністрацією 15.03.2011 з присвоєнням ідентифікаційного коду 37569450. Відповідно до поданих суду документів місцезнаходженням підприємства станом на час розгляду справи є:01001, м. Київ, Музейний провулок,10, к.618.

04.04.2018 загальними зборами учасників ТзОВ "Смартбіт" було прийнято рішення про припинення Товариства шляхом ліквідації, ліквідатором призначено Кудляка Є.В.

05.07.2018 боржник в особі ліквідатора Кудляка Євгена Васильовича звернувся до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство відповідно до ст. 95 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) у зв`язку з тим, що в процесі ліквідації ліквідаційна комісія виявила недостатність активів боржника для погашення кредиторської заборгованості, яка не заявлена кредиторами, в загальній сумі 3313,2тис. грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 заяву про порушення справи про банкрутство ТзОВ "Смартбіт" прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТзОВ "Смартбіт", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

Постановою Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 визнано ТзОВ "Смартбіт" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Кудляка Євгена Васильовича., вирішено інші процедурні питання.

Суд першої інстанції виходив з мотивів дотримання заявником - ТзОВ "Смартбіт" порядку ліквідації юридичної особи у відповідності до вимог статей 105, 110, 111 ЦК України, наявності ознак неплатоспроможності, кредиторської заборгованості та недостатності майнових активів для її задоволення, та дійшов висновку про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Місцевим судом взято до уваги заявлене боржником клопотання про призначення голови ліквідаційної комісії Кудляка Є.В. ліквідатором боржника та зазначено, що Кудляк Є.В. здійснював процедуру досудової ліквідації боржника та ознайомлений з усіма обставинами справи, а також відсутність у боржника активів, за рахунок яких можливо здійснити оплату послуг ліквідатора - арбітражного керуючого, відтак, призначив ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Кудляка Є.В.

Не погоджуючись з винесеною постановою суду, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 та припинити провадження у справі №910/8803/18.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задоволено, постанову Господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі № 910/8803/18 скасовано. Провадження у справі № 910/8803/18 про банкрутство ТзОВ "Смартбіт" закрито.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження наявності всіх передумов для порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство, які повинні бути на момент звернення із заявою та які не можуть бути витребувані судом після порушення справи про банкрутство.

Відсутність будь-який первинних документів, окрім договорів, які б підтверджували визнану боржником заборгованість, відсутність доказів заявлення такої заборгованості кредиторами, свідчить про визнання боржником фіктивної заборгованості, безпідставного формування проміжного ліквідаційного балансу, результатом чого є незаконне звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Доводи щодо відсутності у Головного управління ДФС у м. Києві права на апеляційне оскарження у цій справі визнав необґрунтованими та безпідставними, враховуючи особливості процедури банкрутства в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, правовий статус органу Державної фіскальної служби, як контролюючого органу, а також місце реєстрації боржника як платника податків.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

ТзОВ "Смартбіт" посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, а саме статті 2 ГПК України, статей 16, 95 Закону про банкрутство, що призвело до неповного з`ясування обставин справи, і як наслідок до ухвалення незаконного рішення, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 скасувати, передати справу для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Апеляційним господарським судом порушено право сторін на рівність доступу до правосуддя, а саме - в наданні переваги в доступі до правосуддя органу фіскальної служби.

Висновки суду про недотримання ліквідатором ТзОВ "Смартбіт" вимог цивільного законодавства щодо процедури добровільної ліквідації юридичної особи, а також ненадання ліквідаційною комісією на момент порушення провадження у справі документів у підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації товариства зроблені за неповного дослідження всіх обставин справи і доказів, наданих на їх підтвердження.

Скаржник також вважає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, скасувавши не лише постанову про визнання боржника банкрутом, а й ухвалу про порушення провадження у справі та взагалі закрив провадження у справі. Якщо у суду були сумніви щодо наявності підстав для порушення справи про банкрутство, він міг би повернути справу на новий розгляд на стадію підготовчого засідання.

5. Доводи інших учасників справи

Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувалися суди

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, провадження у даній справі про банкрутство ТзОВ "Смартбіт" порушено на підставі статті 95 Закону про банкрутство, відповідно до частини першої, якої якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. Особлива процедура, що передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Положеннями частини 1 статті 11 Закону про банкрутство визначено вимоги до змісту заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство та передбачено, що така заява подається боржником або кредитором у письмовій формі. Також, у статті 11 цього Закону міститься перелік документів, які повинні бути додані до заяви окремо для вимог ініціюючого кредитора (частина 2 цієї статті) та окремо для боржника, який порушує власне банкрутство (частина 3 цієї статті).

Зокрема, до заяви боржника додаються також: бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов`язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором.

При цьому, за змістом абзацу 14 частини 3 статті 11 Закону про банкрутство вбачається, що перелік документів, які додаються до заяви про порушення (відкриття) справи про банкрутство з ініціативи боржника, не є вичерпним, так як неплатоспроможність боржника, який ініціює власне банкрутство, може підтверджуватися й іншими документами, які мають доказову силу при доведенні боржником перед господарським судом наявності підстав для порушення (відкриття) щодо нього провадження у справі про банкрутство в порядку частини 5 статті 11, частини 1 статті 95 Закону про банкрутство за недостатністю у нього майна (активів) для задоволення вимог кредиторів в повному обсязі.

Отже, вирішення питання щодо достатності наданих боржником доказів на підтвердження його неплатоспроможност,і як підстави для порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство щодо боржника, який ліквідується власником, перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду, на розгляд якого надійшла заява ліквідатора (ліквідаційної комісії) юридичної особи про порушення (відкриття) щодо неї справи про банкрутство. При цьому, судова дискреція (судовий розсуд) при з`ясуванні наявності підстав для порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, ініційованого самим боржником, повинна реалізовуватися судом з урахуванням принципів диспозитивності та пропорційності у господарському судочинстві та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Закриваючи провадження у справі № 910/8803/18 про визнання банкрутом ТзОВ Смартбіт , апеляційний суд виходив з того, що дані щодо кредиторської заборгованості та проведеної ліквідаційною комісією інвентаризації, які зазначені у проміжному ліквідаційному балансі боржника, не можна вважати достовірними та такими, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість задоволення боржником вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури у справі про банкрутство.

Апеляційний суд встановив, що до проміжного ліквідаційного балансу була включена кредиторська заборгованість на загальну суму 3313,2 тис. грн., та яку згідно пояснювальної записки до проміжного ліквідаційного балансу неможливо погасити у зв`язку з недостатністю вартості майна, яке складається з дебіторської заборгованості в сумі 0,1 тис. грн. та грошових коштів в сумі 14,8 тис. грн.

Визнана боржником кредиторська заборгованість виникла перед компанією Юсмкепітал лімітед (Ucmcapital limited), Кіпр на підставі договору позики від 21.11.2011 в сумі 3213,2 тис. грн. та ОСОБА_2 на підставі договору № 21082017-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 21.08.2017, договору № 14122017-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 14.12.2017, договору № 03042018-1 про надання поворотної фінансової допомоги від 03.04.2018 в сумі 100 тис. грн.

Втім судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у матеріалах справи доказів заявлення та повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог компанії Юсмкепітал лімітед, ОСОБА_2 .

При цьому, за твердженням ліквідатора боржника, вказаними вище кредиторами кредиторські вимоги не заявлялись.

Будь-які первинні документи, окрім договорів, які б підтверджували визнану боржником заборгованість до заяви про порушення справи про банкрутство ліквідатором господарському суду першої інстанції не надано, який в порушення вимог статей 74, 86, 209, 210 ГПК України не дослідив обставини існування заборгованості у боржника, а відповідно і наявність підстав для звернення ліквідатора юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, як то передбачено частиною 3 статті 110 ЦК України.

З урахуванням наведеного, Касаційний господарський суд вважає правильними висновки апеляційного суду про відсутність достатніх доказів для порушення щодо ТзОВ "Смартбіт" справи про банкрутство за особливостями провадження відповідно до статті 95 Закону про банкрутство з огляду на надану апеляційним судом оцінку поданим ліквідатором товариства-боржника доказам неплатоспроможності боржника та доказам здійснення досудової процедури ліквідації ТзОВ "Смартбіт", як недостатнім для висновку про можливість порушення справи про банкрутство щодо боржника, який ліквідується власником.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування постанови місцевого господарського суду від … та закриття провадження у справі.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду Донецької області від 21.11.2018 було порушено безпідставно, оскільки орган ДФС не є учасником провадження у цій справі, Касаційний господарський суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та виходить із наступного. Враховуючи розподіл повноважень органів ДФС, передбачений Податковим кодексом України, зважаючи на обов`язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах, як за основним так і за неосновним місцями обліку, знаходження боржника, як платника податку, на обліку в ГУ ДФС у місті Києві, беручи до уваги особливості процедури банкрутства в порядку статті 95 Закону про банкрутство, правовий статус фіскальної служби, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов правомірних та обґрунтованих висновків про те, що постанова про визнання боржника банкрутом у даній справі стосується прав, інтересів та обов`язків Головного управління ДФС у м. Києві, як особи, яка має правовий статус контролюючого органу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 911/2510/17, від 05.02.2019 у справі №905/777/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, зважаючи на обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції, які не спростовані доводами касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартбіт" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2019 у справі №910/8803/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Огороднік К.М.

Судді Банасько О.О.

Ткаченко Н.Г.