Рішення

від 08.08.2019 по справі 304/716/19

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/716/19

Провадження № 2/304/288/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 304/716/19 за позовом представника ОСОБА_5 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області та опікунська рада при виконавчому комітеті Перечинської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області та опікунська рада при виконавчому комітеті Перечинської міської ради Закарпатської області, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач протягом останніх десяти років самостійно займається вихованням сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки його батько - відповідач ОСОБА_2 ухиляється від обов`язків по його вихованню, не проявляє ніякої зацікавленості до нього, участі у вихованні не приймає, не цікавиться духовним, фізичним та соціальним розвитком свого сина, матеріальної допомоги для його гідного розвитку не надає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення його батьківських прав. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2014 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. На даний час, позивач фактично виконує обов`язки як батька, так і матері, опікується дитиною та матеріально її забезпечує, а батько участі у вихованні сина не приймає, навчанням ОСОБА_4 не цікавиться, не піклується про його духовний та фізичний розвиток. Крім того зазначає, що у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів, оскільки від часу їх присудження відповідач жодної суми коштів на утримання дитини не сплатив. На підставі наведеного просить позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_5 та її представник - адвокат Ільницький С.М. у судове засідання не з`явилися, однак останній подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять такі задовольнити, про ти заочного рішення не заперечують.

У судове засідання відповідач не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомив, відзив не подав, а тому суд зі згоди позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - опікунської ради при виконавчому комітеті Перечинської міської ради Закарпатської області у судове засідання не з`явився, однак подав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти задоволення позовної заяви не заперечує.

У судове засідання представник служби у справах дітей Перечинської РДА Закарпатської області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору не з`явилася, однак попередньо подавала суду повідомлення про те, що надання висновку про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 є компетенцією відповідного структурного підрозділу Перечинської міської ради.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини 2 статті 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

У судовому засіданні встановлено, що батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 , та відповідач ОСОБА_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 07 листопада 2008 року (а. с. 6, 7).

Також встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 червня 2014 року шлюб між сторонами розірвано (а. с. 11).

Як вбачається з довідок Державного комунального підприємства Розівка № 72 та №73 від 02 травня 2019 року, після розірвання шлюбу дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_5 ; батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не проживає за місцем постійного проживання дитини та не приймає участі у вихованні сина (а. с. 8-10, 56). Також згідно характеристики учня 4-Б класу Ужгородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 9 ОСОБА_3 від 03 травня 2019 року вихованням дитини займається тільки мама ОСОБА_5 , яка систематично контролює навчання сина та відповідально ставиться до його виховання в родині; активно бере участь в заходах класу, регулярно відвідує батьківські збори та виконує рекомендації вчителя; щодо батька дитини, то такий жодного разу за чотири роки у школі не з`являвся, вихованням і навчанням ОСОБА_4 не цікавився (а. с. 12). Так само і протягом часу відвідування дитиною дошкільного навчального закладу з 2011 року батько не приймає участі у його вихованні (а. с. 14). Вказані обставини також підтверджуються письмовими заявами дідуся, бабусі та дядька дитини - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також сусідки ОСОБА_13 (а. с. 15-17).

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах, наданого Великоберезнянським міжрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 07 червня 2019 року №14.2-14/5557, у відповідача ОСОБА_2 станом на 01 червня 2019 року існує заборгованість зі сплати аліментів перед стягувачем ОСОБА_14 , стягуваних згідно виконавчого листа №308/2045/14-ц, виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 15 липня 2017 року, у розмірі 50 247 грн. (а. с. 55).

Отже, відповідач ОСОБА_2 повністю самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а саме взагалі не відвідує дитину, не проявляє батьківської турботи щодо сина ОСОБА_4 , не піклується про його фізичний та духовний розвиток, не цікавиться здоров`ям та навчанням, а також матеріально не забезпечує сина та не сплачує аліментів на його утримання.

Як роз`яснено у п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав від 30 березня 2007 року ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 грудня 2008 року по справі Савіни проти України наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Як вбачається з висновку опікунської ради при виконавчому комітеті Перечинської міської ради Закарпатської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету від 18 липня 2019 року № 81, така вважає за доцільне надати згоду на позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків (а. с. 49-54).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі Хант проти України ).

Крім цього, вирішуючи даний спір, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у справі № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року, яка зводиться до наступного.

Ухвалюючи рішення у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі Мамчур проти України , заява № 10383/09).

У зазначених справах ЄСПЛ не визначав обов`язкового врахування судами принципу 6 Декларації прав дитини, яка не є міжнародним договором.

Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю, та вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач повністю відсторонився від виконання батьківських обов`язків і не проявляє відносно сина щонайменшої турботи, суд вважає, що ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 164-166 СК України, ст. ст. 6-13, 76, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_5 - адвоката Ільницького Сергія Михайловича до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області та опікунська рада при виконавчому комітеті Перечинської міської ради Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач: ОСОБА_5 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокат Ільницький Сергій Михайлович; місцезнаходження: АДРЕСА_5

Відповідач: ОСОБА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: опікунська рада при виконавчому комітеті Перечинської міської ради Закарпатської області; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область м. Перечин, пл. Народна, № 16.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Перечинської районної державної адміністрації Закарпатської області, код ЄДРПОУ 35152206; місцезнаходження: 89200 Закарпатська область м. Перечин, пл. Народна, № 16.

Головуючий: Чепурнов В. О.