Рішення

від 31.07.2019 по справі 159/3549/18

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/3549/18

Провадження № 2/159/39/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року м. Ковель

Ковельський міськрайсуд Волинської обл.

в складі: головуючого - судді Логвинюк І.М.,

при секретарі судового засідання Щесюк Н.Й.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю господарського товариства Адам лтд , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.07.18 р. звернувся до суду із вказаною вище позовною заявою (а. с. 3 - 8) та просить стягнути у солідарному порядку з усіх трьох відповідачів у справі на його користь 253 066 грн, 46 коп. майнової та 50 000 грн моральної шкоди, судові витрати у справі. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що о 23 год. 50 хв. 29.03.16 р. відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем з причіпом марки КАМАЗ , д. н. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі (далі - а/д) М - 19 Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху; виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю марки Фіат - Добло , д. н. НОМЕР_2 , під його керуванням та належному йому, яким він рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого сталось зіткнення транспортних засобів (далі - т/з), що зазнали механічних пошкоджень. 21.12.16 р. слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 120 160 301 100 006 12 від 30.03.16 р. за ч. 1 ст. 268 КК України у зв`язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення. В рамках цього кримінального провадження було встановлено, що власником автомобіля з причіпом марки КАМАЗ - 53212 , д. н. НОМЕР_1 , є відповідач - юридична особа; відповідач ОСОБА_2 працює у відповідача ОСОБА_4 і на момент ДТП здійснював перевезення вантажу, належного останньому. Вказаний вище автомобіль з причіпом відповідач - юридична особа - передав відповідачеві ОСОБА_4 в оренду. 24.12.16 р. поліцейським Бихнюком С.М. було складено щодо відповідача ОСОБА_2 протокол про адмінправопорушення за ст. 124 КУпАП. 20.11.17 р. за постановою Радивилівського райсуду Рівненської області відповідача ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Покликаючись на ч. 6 ст. 28, ч. 6 ст. 82 ЦПК України, зазначає, що учасниками ДТП стали: він та відповідач ОСОБА_2 , який керував т/з, належним відповідачеві - юридичній особі та орендованим відповідачем ОСОБА_4 .. За його заявою від 30.06.16 р. експертом ПП АС Експерт було проведено автотоварознавче дослідження належного йому т/з. За результатами такого дослідження встановлено, що вартість відновлювального ремонту його т/з складає 253 066 грн, 46 коп., що є сумою завданої йому майнової шкоди. Покликаючись на ч. 1 ст. 1 166, ч. ч. 1 - 4 ст. 1 187, ч. 2 ст. 22 ЦК України, п. 2.2 ПДР України, зазначає, що усі троє відповідачів у справі мають відповідати за його позовними вимогами солідарно. Моральна шкода, завдана йому, полягає у спричиненні йому негативних наслідків в результаті ДТП як безпосередньо під час вчинення адмінправопорушення, так і після нього. В результаті ДТП було пошкоджено належний йому автомобіль, на відновлення якого йому необхідно докласти зусиль, що у сукупності істотно змінило його життєві відносини і порушило його побут; потягло за собою душевні хвилювання, зміну звичайного способу його життя і вимагає від нього додаткових зусиль для його організації; йому необхідно багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану. Будь - які активні дії по відшкодуванню завданої йому шкоди з боку відповідачів у справі - відсутні. Під час ДТП він пережив нервовий стрес і переживає його понині через спричинення пошкоджень його т/з. Крім того, він витрачав час для поїздок в УПП у м. Луцьку, Радивилівський райсуд Рівненської області, на звернення до оцінювача вартості поновлювальних робіт; витрачав паливо на поїздки до м. Радивилова та м. Луцька. З 29.03.16 р. по даний час він нервується з приводу поновлення його права, порушеного неправомірними діями відповідачів. Покликаючись на ст. ст. 1 167, 23 ЦК України, зазначає, що моральну шкоду оцінює в сумі 50 000 грн. Просить позов задовольнити.

За ухвалою суду від 06.08.18 р. було відкрито провадження у справі та справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 30).

Копію вказаної вище ухвали суду з копією позовної заяви та доданих до неї документів судом було у встановленому законом порядку надіслано усім трьох відповідачам у справі та отримано під розпис відповідачем ОСОБА_2 , зокрема. (а. с. 36).

За ухвалою суду від 14.11.19 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, було залучено ПАТ Страхова компанія ТАС (а. с. 59).

Копію позовної заяви та доданих до неї документів третьою особою у справі отримано під розпис 20.11.18 р. (а. с. 66).

За станом на 31.07.19 р. відзиву на позовну заяву жодним з трьох відповідачів у справі та пояснень третьої особи щодо позову до суду не подано.

Позивач в судовому засіданні 31.07.19 р. свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Суду додатково пояснив, що після ДТП він 3 дні лікувався у лікарні, але, піддавшись на вмовляння відповідача ОСОБА_4 , з лікарні виписався та продовжував лікуватись вдома. Останній обіцяв купити для нього новий автомобіль та просив не мати претензій до водія - відповідача ОСОБА_2 .. Він на таке погодився. Пошкоджений під час ДТП автомобіль в даний час перебуває у нього і він не згідний з передачею, навіть при відповідному рішенні суду, цього автомобіля - відповідачам. Він змушений був самостійно займатись питанням отримання страхового відшкодування. Йому повідомили із страхової компанії, щоб він прибув за отриманням грошей і він отримав 49 750 грн страхового відшкодування за полісом. Чому саме така сума страхового відшкодування виплачена йому третьою особою у справі, йому не відомо. Представники третьої особи повідомили йому, що сума страхового відшкодування буде - 50 000 грн, а решту - доплатять відповідачі. Ствердити в даний час, що заяву від 26.04.16 р. про страхове відшкодування писав він, не може, але не заперечує, що отримував за платіжним дорученням № 93 805 вказану там суму страхового відшкодування саме з приводу цієї ДТП. Зазначає, що така сума страхового відшкодування, що виплачене страховою компанією, не задовольняє його; вона не покривала завданих йому збитків, так як відремонтувати пошкоджений автомобіль за цю суму неможливо. Разом з тим на даний час будь - яких претензій до третьої особи з приводу суми відшкодування він не ставив. У ціні позову вже отриманої від третьої особи суми страхового відшкодування він не враховував. Відповідачі хоча обіцяли, але тривалий час не надали йому будь - якого відшкодування шкоди, завданої ДТП. Просить позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат у судовому засіданні 31.07.19 р. позовні вимоги свого довірителя також підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві; суду додатково пояснив, що третьою особою надана не страхова справа, а електронні її матеріали. Відповідач ОСОБА_2 був прийнятий відповідачем ОСОБА_4 на роботу 30.03.16 р., а ДТП мала місце 29.03.16 р.. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження була двічі оскаржена з огляду на те, що відповідача ОСОБА_2 тривалий час неможливо було притягнути до адмінвідповідальності.

Відповідач - фізична особа - у судове засідання не з`явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позову не визнав. Суду пояснив, що ні ним. Ні його довірителем не оспорюється та обставина, що останній є винуватцем ДТП, під час якої позивач отримав тілесні ушкодження та було пошкоджено автомобіль позивача. Однак так як цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована третьою особою як страховою компанією за полісом серії АЕ № 8625355 від 17.03.16 р., то саме третя особа в межах сум страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю - 200 000 грн, страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн, з врахуванням розміру франшизи - 250 грн, має відшкодувати позивачеві шкоду, завдану ДТП. Звертає увагу суду на те, що розмір збитків третьою особою було визначено за звітом про оцінку т/з позивача в сумі 134 658 грн, 07 коп., однак, виплачено не 100 000 грн за вирахуванням суми франшизи, а лише 50 000 грн. Позивач, визначивши своєю заявою страховій компанії суму збитків в розмірі 50 000 грн, тим самим звільнив третю особу від обов`язку по сплаті йому збитків в межах сум страхового відшкодування, визначених полісом, з тим, щоб решту суми збитків - безпідставно віднести на рахунок відповідачів та перекласти, таким чином тягар відповідальності. Крім того зазначає, що доказів на обгрунтування вимог про стягнення морального відшкодування позивачем суду не надано. Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - юридичної особи - у судове засідання не з`явився, хоча цей відповідач належно повідомлений. Про причини неявки свого представника суду не повідомив.

Відповідач - ФОП - у судове засідання не з`явився, хоча належно повідомлений. Про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилась, хоча третя особа належно повідомлена. Про причини неявки суду не повідомила.

На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з`явились.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника - адвоката, представника відповідача ОСОБА_2 , оглянувши у судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 120 160 301 100 006 12 по факту ДТП, що мала місце 29.03.16 р. на а/д Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече (далі - матеріали кримінального провадження), дослідивши та оцінивши представлені по справі докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов безпідставний та не підлягає до задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої вона винесена, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як слідує з копії постанови слідчого Ковельського ВП ГУ НП у Волинській області від 21.12.16 р. про закриття кримінального провадження № 120 160 301 100 006 12, що внесене до ЄРДР 30.03.16 р. за ч. 1 ст. 286 КК України, кримінальне провадження було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу кримінального правопорушення. В ході досудового розслідування встановлено, що о 23 год. 50 хв. 29.03.16 р. відповідач ОСОБА_2 , знаходячись за кермом автомобіля марки КАМАЗ , р. н. з. НОМЕР_1 , рухаючись по а/д сполученням Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече , не врахував дорожньої обстановки, проявив неуважність, внаслідок чого при виконанні маневру повороту ліворуч не надав перевагу в русі автомобілю марки Фіат - Добло , р. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який рухався по зустрічній смузі руху. Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження. Відповідач ОСОБА_2 як свідок показав, що він працює водієм у приватного підприємця - відповідача у розглядуваній справі - ОСОБА_4 , та здійснює вантажні перевезення на вказаному вище вантажному автомобілі. О 23 год. 50 хв. 29.03.16 р. він, дійсно, допустив порушення вимог ПДР України у місці ДТП. За висновками СМЕ № 95, 95 - А від, відповідно, 18.04.16 р., 29.07.16 р., у позивача були відмічені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. ДТП сталась з вини відповідача ОСОБА_2 у зв`язку з порушенням останнім вимог п. 2.3, 10.1, 11.3, розд. 34 (додаток 2) ПДР України.

Вказана вище постанова слідчого не оскаржена та набрала чинності.

З копій постанови судді Радивилівського райсуду Рівненської області від 20.11.17 р. у справі № 568/19/17 про притягнення до адмінвідповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 , вбачається, що останній визнаний винуватим у тім, що о 23 год. 50 хв. 29.03.16 р. , керуючи автомобілем з причіпом марки КАМАЗ , д. н. НОМЕР_1 , рухаючись по а/д М - 19 Доманово - Ковель - Чернівці - Тереблече, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою. Так, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод та небезпеки іншим учасникам руху, виконуючи поворот ліворуч, не надав дорогу автомобілю марки Фіат - Добло , д. н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався у зустрічному напрямку, внаслідок чого відбулось зіткнення транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження. Провадження у справі закрито на підставі ст. ст. 38, 247 КУпАП,

Вказана вище постанова судді також не оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію т/з - автомобіля марки Фіат - Добло , р. н. з. НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , останній є власністю позивача.

Як вбачається з копії висновку № 821 експертного автотоварознавчого дослідження, складеного 05.07.16 р. ПП 2ПС Експерт , вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача складає 253 606 грн, 46 коп., а вартість матеріального збитку, завданого позивачеві як власникові цього автомобіля, що пошкоджений в результаті ДТП, складає 124 479 грн, 84 коп..

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію т/з - автомобіля марки КАМАЗ , д. н. НОМЕР_1 ,серії НОМЕР_4 , що містяться у матеріалах кримінального провадження, останній (як і причіп) - є власністю відповідача - юридичної особи.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що під час ДТП, що мала місце 29.03.16 р. з вини відповідача ОСОБА_2 як водія, який керував т/з, що належав відповідачеві - юридичній особі, однак, перебував на той момент у оренді у відповідача ОСОБА_4 , було пошкоджено автомобіль позивача. Останній під час ДТП зазнав легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Відповідно до ст. 1 166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як випливає з положень ст. 1 187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Але, за змістом ч. 1 ст. 1 172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (договір оренди) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно - правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1 191 ЦК України.

Відповідно до копії договору оренди автомобіля марки Камаз від 01.01.16 р., він був орендований відповідачем ОСОБА_4 у відповідача - юридичної особи.

Тобто на момент ДТП автомобіль марки Камаз з причіпом перебував на достатній правовій підставі (договір оренди) у володінні відповідача - ФОП Кочулапа В.А.

Тому підстав для покладення відповідальності відшкодування шкоди позивачеві на відповідача - юридичну особу як власника автомобіля марки Камаз та причіпа, суд не вбачає.

На момент ДТП за кермом був відповідач ОСОБА_2 , який, відповідно до копії трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, від 30.03.16 р., лише з 30.03.16 р. почав перебувати з відповідачем ОСОБА_4 у трудових відносинах.

Однак як встановлено під час досудового розслідування, відповідач ОСОБА_2 на час ДТП був допущений відповідачем ОСОБА_4 фактично до виконання роботи водія (керування автомобілем марки Камаз з причіпом.

Тому суд приходить до висновку, що водій на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_4 ..

З врахуванням вищенаведеного суд оцінює і копію наказу про прийняття на роботу ОСОБА_2 ОСОБА_4 на посаду водія лише з 30.03.16 р..

Тому підстав для покладення відповідальності відшкодування шкоди позивачеві на відповідача ОСОБА_2 як водія автомобіля марки Камаз та причіпа, суд не вбачає.

Цивільно - правова відповідальність відповідача з ОСОБА_4 застрахована (відповідачем ОСОБА_4 як страхувальником у третьої особи у справі як страховика, страхової компанії), що підтверджується копіями:

-полісу серії АЕ № 8625355 від 17.03.16 р.,

-полісу серії АЕ № 8625357 від 17.03.16 р..

За полісом серії АЕ № 8625355 від 17.03.16 р., сума страхового відшкодування за

шкоду, заподіяну здоров`ю 1 потерпілого (ліміт відповідальності) - в межах 200 000 грн, а страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну 1 потерпілого (ліміт відповідальності) - в межах 100 000 грн; розмір франшизи становить 250 грн (а. с. 73 та 35 - (зворот) кримінального провадження).

Відповідно до копії заяви про страхове відшкодування від 26.04.16 р., адресованої позивачем третій особі у справі, він просив здійснити відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП пошкодженням його т/з з вини відповідача ОСОБА_2 як водія забезпеченого т/з. При цьому він зазначив, що розмір шкоди складає 50 000 грн; погодився, що до вартості запчастин, що підлягають заміні, можливе застосування коефіцієнту фізичного зносу (а. с. 72).

Як слідує з копії листа третьої особи від 07.06.16 р., адресованого позивачеві (а. с. 73), третя особа повідомила, що згідно із заявою позивача матеріальний збиток, завданий йому як власникові автомобіля, становить 50 000 грн. Сума страхового відшкодування за вирахуванням суми 250 грн франшизи - виплачена йому шляхом перерахування на його рахунок.

Враховуючи пояснення позивача, вказані вище заяву від 26.04.16 р. та лист страхової компанії, суд приймає до уваги, що позивач не погоджується із сумою виплаченого йому третьою особою страхового відшкодування, про що зазначив у судовому засіданні. Суд враховує, що саме така сума страхового відшкодування третьою особою виплачена з врахуванням заяви самого позивача від 26.04.16 р., а не з врахуванням визначеного страховою компанією у встановленому законом порядку розміру шкоди, завданої майну позивача під час ДТП, тобто, без врахування даних звіту № 02 389 про оцінку транспортного засобу від 07.04.16 р., за яким вартість автомобіля позивача визначена в сумі 134 658 грн, 07 коп.; даних звіту № 99 - R/197 від 11.04.16 р..

Ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталась за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно - правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров`ю та/або майну потерпілого.

Автомобіль марки Камаз з причіпом є забезпеченим т/з і вказаним вище полісом цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована.

П.1.1 ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страхувальники, це - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності за шкоду, заподіяну здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Згідно з п.1.4 ст. 1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо - транспортної пригоди здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Оскільки третьою особою оцінену нею ж шкоду здоров`ю, майну позивача не було відшкодовано у межах страхової суми, зазначеної у полісі, хоча оцінена шкода дещо перевищувала як ліміт відшкодування, так і суму виплаченого страхового відшкодування, і позивач, отримавши 49 750 грн страхового відшкодування за шкоду, завдану його майну не відповідно до оцінки шкоди страховиком, а - за заявою від 26.04.16 р., разом з тим з такою сумою відшкодування не погоджується, то суд вважає, що на даний час можливість отримання позивачем страхового відшкодування в межах ліміту, визначеного у полісі, не втрачена. А без цього визначити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в межах та з врахуванням ліміту відшкодування, що може бути покладена на відповідача - ФОП, неможливо.

За таких обставин, коли страховик не відмовляв позивачеві у виплаті страхового відшкодування в межах ліміту за полісом, позивач не реалізував своє право про стягнення страхового відшкодування із страховика у судовому порядку, на даний час розмір страхового відшкодування, що підлягає до виплати позивачеві страховою компанією не визначений і таке відшкодування проведено лише за заявою позивача. При розгляді даної справи відсутні правові підстави визначати остаточний розмір страхового відшкодування з відповідача - ФОП, оскільки позовних вимог до страхової компанії позивач не заявляв.

З наведених вище причин відповідно до положень ст. 1194 ЦК України неможливо визначити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові від 04.07.18 р. (справа № 755/18006/15 - ц) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно -правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Тому суд вважає, що позов є передчасним, у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до змісту ст. 1 167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Доводи позивача про заподіяння йому моральної шкоди спричиненням йому тілесних ушкоджень, внаслідок чого він переніс нервовий стрес, фізичний біль, а також - пошкодженням його майна - автомобіля - під час ДТП, що мало місце у зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_2 вимог ПДР України, заслуговують на увагу.

Позивач, безперечно, зазнав моральної шкоди і має право на отримання морального відшкодування.

Підстав до застосування положень ст. 1 193 ЦК України, суд не вбачає.

Після вирішення питання про відшкодування позивачеві шкоди в межах ліміту суми страхового відшкодування за полісом, позивач не позбавлений можливості закласти позов до відповідача - ФОП про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої йому внаслідок ДТП.

Тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі до всіх, вказаних позивачем відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII Прикінцеві положення ЦПК України, на підставі ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1193, 1167, 1166, 1187, ч. 1 ст. 1172, ст. 1194 ЦК України, ст. ст. 3, 6, п. 1. 4 ст. 1, п. 11 ст. 1. п. 22.1 ст. 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі до кожного з відповідачів у справі.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Жємєля Віктор Іванович, адреса: АДРЕСА_2 4.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і. н. НОМЕР_7 , паспорт серії НОМЕР_8 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і. н. НОМЕР_9 , паспорт серії НОМЕР_10 , прож. за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю господарське товариство Адам лтд , юридична адреса: 45623, с. Всеволодівка Луцького району Волинської області, вул. Степова, 11, код ЄДРПОУ 14363290.

Відповідач - ОСОБА_4 , і. н. НОМЕР_11 , прож. за адресою: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"", юридична адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_6 .

Головуючий:І. М. Логвинюк

Повний текст рішення суду виготовлено 09.08.19 р..