Рішення

від 07.08.2019 по справі 160/6647/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року Справа № 160/6647/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколайчук С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, 29, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) до головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-а, код ЄДРПОУ 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ :

17 липня 2019 року головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 01.07.2019 року № 59059913, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 року у справі № 160/1397/19 головним управлінням від 02.05.2019 року поновлено пенсію ОСОБА_1 та сума нарахованої пенсії за період з 22.04.2019 року (дата набрання чинності рішення) по 30.04.2019 року, яка склала 1120,64 грн, виплачена ОСОБА_1 у травні 2019 року. Проте, відповідачем не враховано добровільне виконання рішення суду від 20.03.2019 року у справі № 160/1397/19 та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення.

На думку представника позивача, такі дії відповідача є протиправними, у зв`язку з чим останній звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 р. був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання умов ухвали від 19.07.2019 року позивачем 07.06.2019 року через канцелярію суду усунуто недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.08.2019 року об 13:30 год.

Згідно з ч.ч.1, 2, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Сторони належним повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.08.2018 року по справі № 160/1397/19 зобов`язано головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перарахувати та виплачувати, ОСОБА_1 пенсію за вислугу років в розмірі 80 % від грошового забезпечення з 01.01.2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року N 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб , та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 р. із врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання рішення суду від 20.03.2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом 26.04.2019 року видано виконавчий лист у справі № 160/1397/19.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання рішення суду 02.05.2019 року поведено перерахунок та виплата пенсії.

Проте, 01.07.2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції було винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду без поважних причин в розмірі 5100 грн.

Не погодившись з прийнятою державним виконавцем постанови про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував такі норми чинного законодавства.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з ст. 1 Законом України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Законом України Про виконавче провадження ).

Згідно з ст. 5 Законом України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 26 Законом України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 63 Законом України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Законом України Про виконавче провадження у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм слідує, що Законом України Про виконавче провадження встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Законом України Про виконавче провадження можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, гГоловне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно з Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб .

Тобто, виплати пенсій здійснюються головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно з приписами про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Так, відповідно до ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв`язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання судового рішення, на переконання суду, є поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, яка належить стягувачу, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, що невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення. Накладення штрафу у такому випадку не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30.06.2015 та 03.11.2015, 02.02.2016 (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно), Верховним Судом, у постановах від 24.01.2018 (справа № 405/3663/13-а (К/9901/1598/18), від 13.06.2018 (справа №757/29541/14-а (К/9901/12146/18) та в ухвалі від 16.07.2018 року (справа № 811/1469/18 (Пз/9901/45/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

В даному випадку, вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу.

Відтак, не можливо стверджувати про невиконання позивачем судового рішення, в частині фактичної виплати перерахованої пенсії без поважних причин, що б було правовою підставою для застосування штрафу, який передбачено ст. 75 Закону України Про виконавче провадження .

Наведене не суперечить принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини Великода проти України суд зробив висновок, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінитися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти змін у майбутньому. Суд констатував, що подальша дія судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати, були внесені зміни.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно з ст.ст. 1, 63, 75 Закону України Про виконавче провадження накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути застосоване лише за умови, що судове рішення не виконане без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі і фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд зробив висновок, що станом на 01.07.2019 року у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу, а тому постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 01.07.2019 року про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати в частині сплати судового збору за подання позову стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 287Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, вул. Набережна Перемоги, 29, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) до головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21-а, код ЄДРПОУ 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 01.07.2019 року ВП № 59059913, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені частиною 6 статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук