Ухвала

від 09.08.2019 по справі 240/9887/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу матеріалів позовної заяви на розгляд до іншого адміністративного суду

09 серпня 2019 року м. Житомир справа №240/9887/19

категорія 109010000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Попова О. Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирської міської ради в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю про визнання незаконними та скасування постанов і приписів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення №2-Ф від 10 січня 2018 року;

- визнати незаконною та скасувати Постанову по справі про адміністративне правопорушення №10-Ф від 10 квітня 2018 року;

- визнати незаконним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №64/17 від 29 грудня 2017 року;

- визнати незаконним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №65/17 від 29 грудня 2017 року;

- визнати незаконним та скасувати Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №9/18 від 30 березня 2018 року.

Перевіривши матеріали позовної заяви на відповідність статей 19, 20, 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку що вона не підсудна Житомирському окружному адміністративному суду та про необхідність передачі матеріалів позовної заяви за підсудністю з наступних підстав.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що "судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" (рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76).

У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини п`ятої статті 125 Основного Закону, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України. Зокрема, глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.

Так, статтею 20 КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.

У відповідності до приписів пункту першого частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі частиною другою статті 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що компетентним судом за правилами підсудності, тобто судом, встановленим законом, щодо розгляду та вирішення адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю про визнання незаконними та скасування постанов і приписів є саме місцевий загальний суд як адміністративний суд, а не окружний адміністративний суд.

Суд також наголошує, що розгляд і вирішення адміністративної справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності окружним адміністративним судом є порушенням як норм вітчизняного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, в частині гарантування позивачу права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таким чином, прийняття Житомирським окружним адміністративним судом позовної заяви ОСОБА_1 до провадження та відкриття провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою не може вважатись розглядом справи судом, встановленим законом, оскільки позовна заява належить до виключної предметної компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, визначеного з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Частиною першою статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Зі змісту позовної заяви та доданих до нього документів встановлено, що позивач при зверненні до Житомирського окружного адміністративного суду обрав суд за місцем знаходження відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що місцевим загальним судом до предметної компетенції якого віднесено вирішення даного спору як адміністративного суду за правилами територіальної підсудності (за місцем знаходження відповідача) є Корольовський районний суд м. Житомира.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За змістом положень частини п`ятої, шостої статті 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Враховуючи вищевикладене та з метою недопущення порушень правил предметної та територіальної підсудності, суд приходить до висновку, що матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Житомирської міської ради в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю про визнання незаконними та скасування постанов і приписів необхідно передати за предметною та територіальною підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень статті 30 КАС України адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Керуючись статтями 4, 19, 20, 25, 29, 30, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,

ухвалив:

Передати матеріали позовної заяви №240/9887/19 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Житомирської міської ради в особі Управління державного архітектурно - будівельного контролю (майдан С.П.Корольова, 6, м. Житомир, 10014. ЄДРПОУ: 13576954) про визнання незаконними та скасування постанов і приписів на розгляд до Корольовського районного суду м. Житомира (майдан Соборний, 1, м. Житомир, Житомирська область, 10014. ЄДРПОУ: 02895998) як адміністративному суду.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу суду складено у повному обсязі: 09 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова