Рішення

від 06.08.2019 по справі 823/2474/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року справа № 823/2474/14

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді: Тимошенко В.П.,

за участю секретаря судового засідання: Остроушко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» до Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04 червня 2014 року №0001442301, №0001452301 та від 22.08.2014 року № 42/23-01-17-0508/36157419.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0001442301, в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 року № 0001452301 скасовано в частині грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 394391,50 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 березня 2019 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року у справі №823/2474/14, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

13 травня 2019 року адміністративна справа № 823/2474/14 надійшла до Черкаського окружного адміністративного суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами, натомість висновки контролюючого органу про відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

16 вересня 2014 року від відповідача до суду надійшли заперечення на адміністративний позов; 04 липня 2019 року - додаткові пояснення з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 12.03.2019. Відповідач зазначає, що з урахуванням обставин, встановлених вироком Бориспільського міськрайонного суду у Київської області від 13.09.2013 у справі №359/8722/13-к по обвинуваченню ОСОБА_1 (директора ТОВ АТЗ-Сервіс ), ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2014 у справі №359/4281/14-к по обвинуваченню ОСОБА_2 (засновник та директор ТОВ Агрохімпостач-2003 ), факту підписання угод та первинних документів з боку контрагентів особами, які не наділені такими повноваженнями з боку юридичних осіб, всі первинні бухгалтерські документи з боку ТОВ АТЗ-Сервіс та ТОВ Агрохімпостач-2003 підписані особами, які не належать до кола осіб наділених таким правом у визначеному законом порядку. Тому включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виданим вказаними товариствами, здійснено позивачем неправомірно.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П. від 20.05.2019 прийнято справу до свого провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.07.2019 закрито підготовче провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 06.08.2019 здійснено заміну первинного відповідача на його правонаступника Головне управління ДФС у Черкаській області.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явився, причин неявки не повідомив.

Представник відповідача надала суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 17.09.2008 за реєстраційним № 10038197909, ідентифікаційний код 36157419, та перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області з 18.09.2008.

Відповідно до направлень від 17.04.2014 № 314/23-01-22-01 та від 29.04.2014 № 184/23-01-17-01, № 185/23-01-17-01 та наказу від 07.04.2014 №588, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.4 ст.77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, посадовими особами ДПІ у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За наслідками перевірки складено акт від 22.05.2014 № 162/23-01-22-0107/36157419 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення:

1) п. 5.1 пп. 5.2.1 п.5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та пп.14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п.138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 385473 грн., в тому числі: за І квартал 2011 року на суму 2064 грн, за ІІ квартал 2011 року на суму 71610 грн, за 3 квартал 2011 року на суму 94159 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 150592 грн., за 2012 рік на суму 44757 грн., за 2013 рік на суму 22291 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено заниження податку на прибуток, що за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 383409 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 71610 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 94159 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 150592 грн., за 2012 рік на суму 44757 грн., за 2013 рік на суму 22291 грн.

2) п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 351939 грн., в тому числі по періодах: за квітень 2011 року на суму 62219,43 грн., за травень 2011 року на суму 14066,40 грн., за червень 2011 року на суму 34167,40 грн., за липень 2011 року на суму 106924,30 грн., за серпень 2011 року на суму 41137,60 грн., за вересень 2011 року на суму 55709 грн., за жовтень 2011 року на суму 5667 грн., за листопад 2011 року на суму 21333 грн., за липень 2012 року на суму 4515 грн., за вересень 2012 року на суму 6200 грн.

З урахуванням вимог п.102.1 ст. 102 Податкового кодексу України перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено заниження податку на додану вартість, що за результатами перевірки підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 289720грн, в тому числі за травень 2011 року на суму 14066,40 грн, за червень 2011 року на суму 34167, 40 грн, за липень 2011 року на суму 106924, 30 грн, за серпень 2011 року на суму 41137, 60 грн, за вересень 2011 року на суму 55709 грн, за жовтень 2011 року на суму 5667 грн, за листопад 2011 року на суму 21333 грн, за липень 2012 року на суму 4515 грн, за вересень 2012 року на суму 6200 грн.

3) п. 57.1 ст. 57, пп. 164.2.16 та пп. 164.2.17 г п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп.168.1.1, п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168; п. 176.2 а та п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10180,01 грн;

п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті відображення не в повному обсязі інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ, в результаті застосовано штраф.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ «АТЗ-Сервіс» та ТОВ «Агрохімпостач - 2003» не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на наявність вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 у справі № 359/8722/13-к, відносно гр. ОСОБА_1 , керівника ТОВ «АТЗ-Сервіс» , за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а відносно посадових осіб ТОВ «Агрохімпостач - 2003» наявне кримінальне провадження за ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. Також контролюючий орган дійшов висновку про безпідставне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними ТОВ «Будтехцентр» , ФОП ОСОБА_3 у розмірі 4514,67 грн та подвійне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по ПП «Олівде» у розмірі 6200,00 грн.

На підставі акта перевірки, ДПІ в м. Черкасах прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 №0001442301 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 416934,00 грн, в т.ч. за основним платежем 383409,00 грн, за штрафними санкціями 33525,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 №0001452301 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 410464,00 грн, в т.ч. за основним платежем 289719,00 грн, за штрафними санкціями 120745,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 №42/23-01-17-0508/36157419 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21687,28 грн, в т.ч. за основним платежем 10180,00 грн, за штрафними санкціями 11507,27 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу від 13.06.2014 № 28 до Головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.07.2014 №14837/23-00-10-0210 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0001442301 та № 0001452301 залишені без змін, а податкове повідомлення рішення № 42/23-01-17-0508/36157419 скасоване в частині збільшення грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 5356 грн. 14 коп. (2517,06грн. основного платежу, 1907,44 грн. штрафних санкцій, 931,64 грн. пені), в іншій частині, на суму 16331,14 грн. (7662,95 грн. основного платежу, 8668,19 грн. штрафних санкцій та пені) податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга в цій частині товариства з обмеженою відповідальністю «Будпроектсервіс» - без задоволення.

24 липня 2014 року ДПІ у м. Черкасах прийняте податкове повідомлення-рішення №51/23-01-17-0508/36157419 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 16331,14 грн, в т.ч. за основним платежем 7662,95 грн, за штрафними санкціями 8668,19 грн.

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Міндоходів у Черкаській області, а також податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2014 №51/23-01-17-0508/36157419, позивач подав скаргу від 28.07.2014 № 15657/6 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.08.2014 № 1010/6/99-9910-01-15 податкові повідомлення-рішення від 04.06.2014 № 0001442301 та № 0001452301 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 №51/23-01-17-0508/36157419 та рішення Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 14.07.2014 №14837/23-00-10-0210 у зазначеній частині скасовані.

У зв`язку із скасуванням податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 №51/23-01-17-0508/36157419, ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2014 № 55/23-01-17-0508/36157419 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 13258,74 грн, в т.ч. за основним платежем 7662,95 грн, за штрафними санкціями 5595,79 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачає, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначає. що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що згідно п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що між позивачем (Підрядник) та ТОВ «АТЗ-Сервіс» (Субпідрядник) укладено договори субпідряду від 07.09.2011р. № 110901, № 110902, №110907; від 20.10.2011р. №111020 (додаткова угода №1 до договору субпідряду № 111020 від 20.10.2011р.); від 21.10.2011р. №111021, за якими Субпідрядник зобов`язується за завданням Підрядника на свій ризик та власні сили виконувати різні ремонтні, будівельні та монтажні роботи.

Також, між позивачем (Підрядник) та ТОВ «Агрохімпостач-2003» (Субпідрядник) укладено договори субпідряду від 01.04.2011р. № 110401 (додаткова угода №1 до договору субпідряду №110401 від 01.04.2011р.), від 04.04.2011р. № 110404 (додаткова угода №1 до договору субпідряду №110404 від 04.04.2011р.), від 05.04.2011р. № 110405, від 06.04.2011р. № 110406, від 19.04.2011р. №110419 (додаткова угода №1 до договору субпідряду №110419 від 19.04.2011р.), від 19.05.2011р. № 110519, від 23.05.2011р. № 110523, від 24.05.2011р. №110524 та № 110525, від 20.06.2011р. № 110620, від 01.07.2011 р. № 110701 (додаткова угоди №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 до договору субпідряду № 110701 від 01.07.2011р.), відповідно до яких Субпідрядник зобов`язується за завданням Підрядника на свій ризик та власні сили виконувати різні ремонтні, будівельні та монтажні роботи.

Виконання зазначених договорів підтверджуються дослідженими судом протоколами узгодження договірних цін, актами приймання-здачі виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3), податковими накладними, а також договорами будівельного підряду та виконаних робіт.

Розрахунки з контрагентами проведено у повному обсязі, про що свідчать надані виписки з банку.

Також, на підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано до суду договори будівельного підряду ТОВ «Будпроектсервіс» з ПАТ «УкрСиббанк» , ДП «Сакура Глас» ТОВ «Сакура И» , ТОВ «ТІСО АМГ Констракшн» , ТОВ «Ремком» , виконання яких підтверджується протоколами узгодження договірних цін, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3), актами приймання-здачі виконаних робіт, податковими накладними та виписками з банку про перерахування коштів позивачу замовниками робіт.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Судом встановлено, що всі договори та первинні бухгалтерські документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю АТЗ-Сервіс підписані заступником директора ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності від 09.08.2011.

В рамках кримінального провадження №32012100200000026 ОСОБА_4 був допитаний в якості свідка та надав пояснення, в яких засвідчив свою повну необізнаність щодо існування та причетності до господарської діяльності ТОВ АТЗ-Сервіс , йому ніхто не пропонував представляти інтереси вказаного товариства та не призначав на посаду заступника директора (протокол допиту старшого оперуповноваженого ВПМ Коростенської ОДПІ ОСОБА_5 від 13.02.2013).

В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які письмові докази на підтвердження повноважень ОСОБА_4 на здійснення юридично значимих дій від імені ТОВ АЗС-Сервіс , як-то укладати угоди, підписувати первинні бухгалтерські документи, тощо.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ АТЗ-Сервіс є ОСОБА_1 .

Згідно з вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13.09.2013 у справі №359/8722/13-к по обвинуваченню ОСОБА_1 (засновник та директора ТОВ АЗС-Сервіс ) у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального процесуального кодексу України, затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 30.08.2013 між старшим прокурором прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Мойченко Л.П. та обвинуваченим ОСОБА_1 ; ОСОБА_1 визнано винним та призначено покарання за ч. 1 ст. 205 КК України оштрафувати на 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

У вироку суду встановлено, що ОСОБА_1 здійснив фіктивне підприємництво, тобто створив суб`єкт підприємницької діяльності без мети здійснення комерційної діяльності, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності, яка виражалась у сприянні за матеріальну винагороду різним суб`єктам підприємницької діяльності, що реально діють, в проведенні безтоварних операцій. ОСОБА_1 підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового та господарського характеру не складав, печаткою підприємства не користувався, податкової звітності не складав та не подавав, що надало невстановленим слідством особам можливість ставити підписи від імені ОСОБА_1 на документах ТОВ АТЗ-Сервіс , складених з метою надання суб`єктам підприємницької діяльності послуг з мінімізації податкових зобов`язань, котрі виникали за результатами проведеної господарської діяльності, тобто вести незаконну діяльність, яка була прикрита з зовнішнього боку легальними діями по створенню суб`єкта підприємницької діяльності.

Вищевказані дії ОСОБА_1 надали можливість невстановленим слідством особам в повному обсязі реалізувати свою мету, спрямовану на прикриття незаконної діяльності ТОВ АТЗ-Сервіс .

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11 міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, судом встановлено безтоварність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ АТЗ-Сервіс .

Стосовно взаємовідносин з ТОВ Агрохімпостач-2003 , суд зазначає таке.

Судом встановлено, що договори та первинні бухгалтерські документи від імені ТОВ Агрохімпостач-2003 підписувала керівник та головний бухгалтер ОСОБА_2 , та заступник директора ОСОБА_6 .

Відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2014 у справі №359/4281/14-к ОСОБА_2 (директора ТОВ "Агрохімпостач-2003") звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України (минули строки давності), а кримінальне провадження стосовно неї - закрито.

У вказаній ухвалі суду встановлено, що ОСОБА_2 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на прикриття незаконної діяльності ТОВ Агрохімпостач-2003 , підприємницьку діяльність самостійно не здійснювала, угод фінансового та господарського характеру не укладала та не підписувала, печаткою підприємства не користувалась, податкову звітність до ДПІ не подавала, що надало змогу, невстановленим слідством особам, ставити підписи на документах податкової звітності ТОВ Агрохімпостач-2003 , що свідчать про ведення незаконної діяльності, яка була прикрита з зовнішнього боку легальними діями по створенню суб`єкта підприємницької діяльності.

Суд звернув увагу, що кримінальне провадження закрито з нереабілітуючих обставин (минули строки давності).

Під час проведення перевірки та огляді первинних документів було встановлено, що договори та первинні документи від імені ТОВ Агрохімпостач-2003 , крім ОСОБА_2 підписувала особа, яка вказана як заступник директора ОСОБА_7 ; останній діяв на підставі довіреності від 10.05.2011. Згідно з повідомленням Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 23.04.2013 №1513 громадянин ОСОБА_6 рахується зниклим безвісти з 18.08.2008.

В матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які докази на підтвердження повноважень ОСОБА_6 здійснювати юридично значимі дії від імені ТОВ Агрохімпостач-2003 , як-то укладати угоди, виконувати господарські зобов`язання та підписувати первинні документи на підтвердження факту їх виконання.

Відповідно до п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 (далі - Порядок №1379), усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно з п. 6.3. Порядку №1379 не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що всі первинні бухгалтерські документи з боку ТОВ АТЗ-Сервіс та ТОВ Агрохімпостач-2003 підписані неуповноваженими особами.

Наявність у позивача належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту та складу витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ТОВ АТЗ-Сервіс та ТОВ Агрохімпостач-2003 не виконувало роботи на адресу позивача і лише надали останньому бухгалтерські документи, податкові накладні, з метою формування податкового кредиту для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Крім того, в акті перевірки від 22.05.2014 №162/23-01-22-0107/36157419 встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними ТОВ «Будтехцентр» , ФОП ОСОБА_3 у розмірі 4514 грн. 67 коп. та подвійне включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по ПП «Олівде» у розмірі 6200 грн.

Доводи позовної заяви не спростовують вказані порушення податкового законодавства.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 № 42/23-01-17-0508/36157419 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає таке.

В акті перевірки від 22.05.2014 встановлено, що в порушення вимог п. 167.1 ст. 167, п.164.5 ст. 164 Податкового кодексу України, при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб ТОВ Будпроектсервіс , до складу оподатковуваного доходу працівників товариства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не включалися доходи отримані ними, як додаткове благо, у вигляді коштів, виданих під звіт, на придбання бензину, який використовувався для заправки орендованих у цих працівників легкових автомобілів за відсутності нотаріально посвідчених договорів оренди.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. г пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ «Будпроектсервіс» та працівниками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 укладені договори компенсації за використання легкового автомобіля від 05.05.2010р. та 10.12.2010р., відповідно до яких позивач використовує легкові автомобілі працівників для службових цілей. На підставі актів про списання пального товариством віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за 2 - 4 квартали 2011 року в сумі 33644,00 грн.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору оренди може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна) річ. Автомобіль, як наземний самохідний транспорт засіб є предметом договору оренди транспортного засобу. Обов`язковими вимогами до договорів оренди цього виду є письмова форма.

Статтею 799 Цивільного кодексу передбачено, якщо договір найму транспортного засобу складається за участю фізичної особи, то він обов`язково підлягає нотаріальному посвідченню. Якщо такий договір не було нотаріально посвідчено, він вважається недійсним, внаслідок чого орендар (підприємство) втрачає право на включення до складу витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.

Судом встановлено, що договори компенсації за використання легкового автомобіля від 05.05.2010р. та 10.12.2010р. у фізичних осіб нотаріально не посвідчені.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Враховуючи положення ст. 220 Цивільного кодексу України, договори компенсації за використання легкового автомобіля вважаються недійсними, внаслідок чого орендар (підприємство) втрачає право на включення до складу витрат витрат, пов`язаних з утриманням та експлуатацією транспортного засобу, орендованого у фізичної особи.

Згідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Згідно з пп. 129.1.1, пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.08.2014 № 42/23-01-17-0508/36157419.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити повністю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09.08.2019.

Суддя В.П. Тимошенко