Ухвала

від 09.08.2019 по справі 320/5435/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 серпня 2019 року

Київ

справа №320/5435/18

адміністративне провадження №К/9901/22360/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-Цем до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-Цем до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишено без руху з підстав недодання документу про сплату судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року скаржнику продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 4 березня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року повернуто разом із доданими до скарги матеріалами.

27 травня 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків: подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних причин його пропуску, подання доказів їх поважності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2018 року.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Постановляючи оскаржувану ухвалу Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вказані в клопотанні підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними. До того ж суд зазначив, що відповідачем не надано суду належних доказів підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.

Таким чином, подана Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Профі-Цем до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.М. Гімон

М.Б. Гусак