Ухвала

від 06.08.2019 по справі 554/37/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 06.08.2019 Справа № 554/37/19

Провадження №1-кс/554/11167/2019

УХВАЛА

іменем України

06 серпня 2019 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м.Полтави ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника ОСОБА_3 ,

представника заявника адвоката ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_5 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Полтава скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 щодо неналежного вручення повідомлення про підозру, скасування повідомлення про підозру, зобов`язання виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про підозру, в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України,-

В С Т А Н О В И В :

25 липня 2019 року до Октябрського районного суду м.Полтави надійшла вищевказана скарга адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 щодо неналежного вручення повідомлення про підозру, скасування повідомлення про підозру, зобов`язання виключити з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про підозру, в порядку ст.303 КПК України.

В обґрунтування вимог скарги адвокат зазначив, що 23.07.2019 року ОСОБА_3 , який працює старшим слідчим відділу СУ ГУНП в Полтавській області, громадянкою ОСОБА_6 були передані супровідний лист на його ім`я, письмове повідомлення про підозру від 25 червня 2019 року з пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваного, у якій не зазначено якому підозрюваному вона вручається та хто її вручив. Посилаючись на положення ст.ст.42, 276-278 КПК України, зокрема, щодо порядку здійснення повідомлення про підозру, зазначає, що повідомлення про підозру від 25.06.2019 року не було вручене ОСОБА_3 в день його складення, процесуальні права та обов`язки підозрюваного слідчим або прокурором йому не роз`яснено. Натомість, громадянка ОСОБА_6 не відноситься до визначеного законом переліку осіб, які мають право вручити повідомлення про підозру. Тому, на думку заявника, слідчий ОСОБА_5 проігнорував вимоги КПК України, допустив бездіяльність і порушив порядок вручення підозри ОСОБА_3 . На підставі викладеного, а також доводів, зазначених у скарзі, з урахуванням наданих уточнень, просить: визнати незаконною бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 щодо неналежного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 ; скасувати повідомлення про підозру та зобов`язати слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 або процесуального прокурора по кримінальному провадженню №62018170000000002 від 05.12.2018 року вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про оголошення підозри від 25 червня 2019 року ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.371, ч.1 ст.366 КК України у кримінальному провадженні №62018170000000002.

Слідчий Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 зі скаргою не погодився, направив до суду письмові заперечення щодо скарги, які зводяться до такого. Вважає, що заявлені вимоги не відповідають п.10 ч.1 ст.303 КПК України, та є безпідставними, так як ОСОБА_3 повідомлено про підозру 25.06.2019 року, а скарга подана до спливу двох місяців з цього дня, крім того, ані КПК України, ані Положенням про порядок ведення ЄРДР не передбачено можливості виключення з ЄРДР таких відомостей.

В обґрунтування заперечень також зазначив, що після погодження повідомлення про підозру 25.06.2019 року близько 14 год. 50 хв. слідчий та прокурор прибули до СУ ГУНП в Полтавській області за місцем роботи ОСОБА_3 , однак останній на робочому місці був відсутній, зі слів безпосереднього керівника, він був задіяний у проведенні слідчих дій у м.Полтаві, виконував ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів. Після здійснення телефонних дзвінків, не дочекавшись ОСОБА_3 за місцем роботи та через відсутність безпосереднього зв`язку з ним, а також ухилення від вручення повідомлення, о 17 год. 50 хв. цього ж дня слідчим здійснено виїзд за встановленою адресою його проживання, однак двері ніхто не відчинив, а тому повідомлення про підозру спрямовано поштою в порядку ст.135 КПК України. Також повідомлення про підозру наступного дня направлено житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання ОСОБА_3 . Враховуючи викладене, орган досудового розслідування вжив заходів щодо вручення повідомлення про підозру від 25.06.2019 року ОСОБА_3 , при цьому неможливість особистого вручення пояснюється особистим небажанням отримувати вказане повідомлення про підозру через настання кримінальної відповідальності. За наведених підстав просив у задоволенні скарги відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у скарзі. Надав пояснення, згідно з якими 25.06.2019 року він перебував на робочому місці та після обідньої перерви відбув з роботи для проведення слідчих і процесуальних дій у м.Полтаві. Телефоном від свого керівника дізнався, що працівники ТУ ДБР у м.Полтаві бажають з ним поспілкуватись, проте з якого питання йому невідомо, до цього ніяких викликів він не отримував. На робоче місце до СУ ГУНП в Полтавській області повернувся близько 18 години працівників ТУ ДБР вже не було. В подальшому, він перебував у відпустці та на лікарняному. Про повідомлення про підозру він дізнався лише після відпустки та виходу на роботу 22.07.2019 року від працівника канцелярії. Вважав, що порядок вручення повідомлення про підозру слідчим був порушений, факт не встановлення місцезнаходження не підтверджений, а тому просив скаргу задовольнити повністю.

Представник заявника вимоги скарги підтримав з підстав, зазначених у скарзі, надавши відповідні пояснення, просив скаргу задовольнити в повному обсязі.

Слідчий у судовому засіданні заперечував проти вимог скарги. Додатково пояснив, що 25.06.2019 року очікували з прокурором прибуття ОСОБА_3 за місцем роботи більше двох годин, після чого було вирішено направити повідомлення про підозру за місцем роботи поштою, яке надійшло до канцелярії СУ ГУНП в Полтавській області 26.06.2019 року. Вважав, що слідчим вжито всіх заходів для належного вручення вказаній особі повідомлення про підозру та було дотримано порядок вручення підозри відповідно до вимог КПК України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимогКПК України на судову систему покладено обов`язок контролю за діяльністю державних органів, тому слідчий суддя зобов`язаний вчасно розглядати питання законності і пропорційності дій та рішень прокурорів (слідчих) та вчасно реагувати на порушення і вчасно забезпечувати найефективніший спосіб захисту особи від свавілля держави.

Судовий контроль випливає з принципу верховенства права - одного з основних принципів демократичного суспільства, який зазначено в Преамбулі до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень п.18 ч.1ст.3КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення в порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Положеннями ст.24 КПК України, які узгоджуються з приписамист.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1ст. 303 КПК України.

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.303 КПК України,на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Дану скаргу подано в порядку, передбаченому п.1 ч.1 ст.303 КПК України, а не в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК України, як вважає слідчий.

Судом установлено, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, перебуває кримінальне провадження №62018170000000002 від 05.12.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1ст.371, ч.1 ст.366 КК України. Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється Генеральною прокуратурою України.

Як вбачається з наданих зі скаргою документів, 25 червня 2019 року слідчим другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 у вищевказаному кримінальному провадженні №62018170000000002 складено повідомлення про підозру ОСОБА_3 за ч.1 ст.371 та ч.1 ст.366 КК України.

З матеріалів справи вбачається, що примірник даного повідомлення про підозру разом із пам`яткою про процесуальні права та обов`язки підозрюваного (без підписів про вручення) за супровідним листом вих.№8098/02-2 від 25.06.2019 року направлено на ім`я ОСОБА_3 за місцем роботи та вказані документи 26.06.2019 року поштою надійшли до СУ ГУНП в Полтавській області (вх.№4697/115/24/2019).

Норми щодо повідомлення про підозру регулюютьсяГлавою 22 КПК України.

Зокрема, частинами 1-3ст.276 КПК Українивизначено вичерпний перелік підстав, за яких в обов`язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.

Крім того, згідно з ч.1ст.276КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомуст.278цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст.278КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Отже, чиннимКПКвстановлено, що повідомлення про підозру має бути вручено у день його складання, оскільки це подія, яка має юридичне значення та наслідки для учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.116КПК України процесуальні дії мають виконуватися в установлені цим Кодексом строки.

Так, згідноз ст.111КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію, яке повинно мати певну форму і зміст, згідно вимогст.112 КПК України, та здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченомуглавою 11 цього Кодексу, тобто за правилами здійснення виклику.

За нормамиГлави 11 КПК України, а самест.135 КПК Українипередбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. При цьому, згідно з п.7 ч.1ст.137КПК України у повістці про виклик повинно бути зазначено процесуальна дія (дії), для участі в якій викликається особа.

Дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку, що доводи представників заявника щодо неналежного вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 , нероз`яснення його суті та прав підозрюваного є доречними.

Тобто, враховуючи відсильні нормист.278 КПК Українидо глав6та11 КПК України, повідомлення про підозру має бути складено слідчим чи прокурором та в той же день вручене особі, відносно якої таке повідомлення складене, і лише у разі неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як встановлено у судовому засіданні, складене 25.06.2019 року за погодженням з прокурором повідомлення про підозру ОСОБА_3 у кримінальному проваджені №62018170000000002 в цей же день йому особисто не вручене, натомість, поштовою кореспонденцією було направлене за місцем роботи.

Відповідно до пояснень слідчого, 25.06.2019 року особисто ОСОБА_3 повідомлення не було вручене через те, що його місцезнаходження на час складення повідомлення про підозру було невідоме, та слідчим були здійснені всі можливі заходи щодо його вручення, зокрема, телефонні дзвінки, виїзд за місцем проживання тощо.

Однак, суду не надано належних доказів на підтвердження факту щодо неможливості вручення слідчим повідомлення про підозру ОСОБА_3 в день складання 25.06.2019 року.

Не підтверджується матеріалами справи і факт неможливості вручення ОСОБА_3 повідомлення про підозру особисто від слідчого чи прокурора в день його виходу на роботу.

Разом з тим, суду не надано належних та допустимих доказів виклику ОСОБА_3 до слідчого для вручення письмового повідомлення про підозру в день його складання. Так само слідчим не надано належних доводів щодо причин, які унеможливлювали вручення письмового повідомлення про підозру особисто. Письмові рапорти та пояснення про нібито дзвінки та виклики ОСОБА_3 в цей день суд до уваги не бере, як неналежні докази. Суд зауважує, що єдино вірним оформленням виклику особи засобами телефонного зв`язку є складена телефонограма, однак такої в судове засідання не надано. Також не надано доказів того, що такі дії були вчинені слідчим завчасно.

Суду не надано належних доказів, що ОСОБА_3 у встановленому порядку був викликаний для повідомлення йому про підозру і він у конкретно визначений слідчим день і час не прибув до слідчого чи прокурора.

Зважаючи на це, слідчий суддя вважає, що у слідчого були всі підстави і можливості для виклику особи належним чином, виключних підстав слідчим в судовому засіданні не наведено.

Правовий аналіз положень ст.42 та ст.278 КПК України в їх системному зв`язку дозволяє зробити висновок про те, що вжиття стороною обвинувачення заходів для вручення повідомлення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень, є можливим виключно у випадку не встановлення місцезнаходження такої особи. Відповідно необхідною та достатньою підставою для застосування такого порядку є достатні дані, що свідчать про те, що стороною обвинувачення вживались всі розумні заходи (в тому числі сукупність слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій) для встановлення місцезнаходження особи, але їх сукупна реалізація не дозволила встановити його місцезнаходження.

З наданих заявником документів судом встановлено, що згідно з наказом начальника ГУНП в Полтавській області №345-о/с від 27.06.2019 року ОСОБА_3 надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки з 01 по 09 липня 2019 року та щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби з 10 по 12 липня 2019 року.

Крім цього, 01.07.2019 року та 03.07.2019 року на адресу СУ ГУНП в Полтавській області з Територіального управління ДБР, розташованого у м.Полтаві, надходили листи з повістками про виклик ОСОБА_3 для участі у проведенні слідчо-процесуальних дій, на які надано відповіді про неможливість прибуття останнього у зв`язку з перебуванням у черговій відпустці.

Зокрема, листом СУ ГУНП в Полтавській області №5851/115/2401-2019 від 09.07.2019 року надано відповідь слідчому про те, що його лист з повістками про виклик на 01.07.2019 року о 09 год. 30 хв. надійшов до канцелярії цього ж дня о 15 год. 45 хв., крім того, ОСОБА_3 згідно зазначеного вище наказу перебував у черговій відпустці за 2019 рік.

Водночас, наданими до суду документами підтверджується обізнаність слідчого щодо місця реєстрації і проживання ОСОБА_3 , що зумовлює можливість для уповноважених осіб безпосереднього вручення повідомлення про підозру. Отже, зазначені обставини свідчать про існування у слідчого фактичної можливості дотримання його права на отримання повідомлення про підозру в порядку, визначеному ст.ст.276-279 КПК України. Належних та допустимих доказів протилежного стороною обвинувачення суду не надано.

Відповідно до вимог ч.1ст.22КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим, на час складення повідомлення про підозру, не було вжито всіх можливих в даному випадку заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом. Тому слідчий суддя не погоджується з твердженням слідчого про те, що ним вичерпані всі можливі заходи для безпосереднього вручення повідомлення про підозру ОСОБА_3 . Як наслідок, за цих умов, сам факт направлення повідомлення про підозру поштою та подальше вручення працівником канцелярії за місцем роботи, який при цьому не є належним суб`єктом, не можна вважати врученням ОСОБА_3 повідомлення відповідно до ст.278 КПК України, оскільки такий спосіб завідомо не був ефективним та не виконав і не міг виконати головного завдання - фактичного інформування особи про його процесуальний статус у кримінальному провадженні, зміст підозри, права та обов`язки підозрюваного.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що такі дії та бездіяльність слідчого у кримінальному провадженні №62018170000000002, які полягали у направленні 26.06.2019 року через працівника канцелярії СУ ГУНП в Полтавській області повідомлення про підозру ОСОБА_3 , неврученні вказаного повідомлення особисто ОСОБА_3 в день складання або в день його виходу на роботу, нероз`яснення його суті та прав не відповідають вимогамст.278 КПК України, у зв`язку з чим скарга в цій частині є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги скарги про зобов`язання вчинення певних дій та виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про підозру, слідчий суддя зазначає про таке.

Відповідно до ч.4ст.278 КПК Українидата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Так, порядок формування та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також надання відомостей з ньоговизначається Положенням про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 139 від 06.04.2016 року.

Разом із тим, главою 8 розділу 2 вказаного Положення, яка визначає порядок редагування (зміни) зафіксованих у Реєстрі відомостей, не передбачено виключення прокурором чи слідчим з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про підозру.

Крім того, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №807/1456/17 від 26 березня 2019 року із дій, бездіяльності слідчого, прокурора, пов`язаних з фіксацією інформації в ЄРДР, пунктом першим частини першої статті 303КПК України передбачена можливість оскаржити до слідчого судді лише бездіяльність, що полягає у невнесенні до Реєстру відомостей про кримінальне правопорушення після отримання заяви чи повідомлення про нього. Наведений у частині першій цієї статті перелік рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути предметом судового оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У частині другій статті 303КПК України закріплена пряма заборона окремого оскарження інших рішень, дій або бездіяльності слідчого, прокурора. Зазначене свідчить про відсутність правових підстав для розгляду судом кримінальної юрисдикції вимог особи до органу досудового розслідування про виключення відомостей з ЄРДР.

Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що діяльність уповноважених службових осіб поліції, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до Реєстру відомостей само по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов`язків та існуючого стану правовідносин.

З огляду на те, що у скарзі ставиться питання щодо виключення з ЄРДР інформації, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, чого чинне законодавство не передбачає, а тому законні підстави для задоволення такої вимоги відсутні.

Вказане не суперечить суті права заявника на доступ до суду, переслідує легітимну мету офіційного фіксування здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень, а відповідне обмеження доступу до суду є пропорційним цій меті.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Таким чином, слідчий суддя дійшов до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 24, 26, 303-307, 376КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62018170000000002 від 05.12.2018 року, що полягає у неналежному врученні повідомлення про підозру ОСОБА_3 , а саме направленні 26.06.2019 року через працівника канцелярії СУ ГУНП в Полтавській області повідомлення про підозру ОСОБА_3 , неврученні вказаного повідомлення особисто ОСОБА_3 в день складання або в день його виходу на роботу, нероз`яснення його суті та прав підозрюваного.

У задоволення інших вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1