Ухвала

від 08.08.2019 по справі 274/5463/15-к

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №274/5463/15-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ст.356, ч.2 ст.357 КК Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю: прокурора ОСОБА_6 ,

представника

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №274/5463/15-к за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_9 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.04.2019 відносно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.2 ст.357 КК України,

в с т а н о в и в:

В своїйапеляційній скарзіобвинувачена ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, а своїм рішенням призначити новий судовий розгляд провадження у тому ж суді. При цьому, зазначає, що в суді першої інстанції вини у вчиненні злочину не визнала та не визнавала в процесі проведення досудового розслідування, причетність до інкримінованих діянь категорично заперечувала, рішення ж про можливість закриття кримінального провадження обґрунтувала наявністю визначених чинним законодавством підстав, а також неможливістю продовжувати судове слідство саме через погіршення стану здоров`я. Звертає увагу, що в судовому засіданні під час розгляду клопотання вона розуміла підстави звільнення від кримінальної відповідальності, однак мала глибоке переконання, що при ухвалені рішення про закриття кримінального провадження суд без належного розгляду не може надати оцінку її діям: встановити або спростувати причетність до інкримінованих досудовим розслідуванням діянь. Разом з цим, посилаючись на зміст оскаржуваної ухвали, вважає, що її фактично визнано винною у вчиненні інкримінованих дій. Крім того, судом прийнято рішення без дотримання визначеного ст.7 КПК України принципу безпосередності дослідження доказів, а також положень ст.23 КПК України, що вимагають від суду аналізу доказів шляхом безпосереднього дослідження показів, речей та документів. Таким чином, суд був вправі її звільнити від кримінальної відповідальності лише у випадку визнання нею вини у скоєнні злочину або шляхом безпосереднього дослідження доказів, які підтвердять наявність протиправних діянь та вину обвинуваченої в їх вчиненні.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченої представник потерпілої сторони ОСОБА_10 вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, та просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.04.2019, звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.356, ч.2 ст.357 КК України, на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_9 закрито.

Цивільний позов ПП «Кароля» до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушення залишено без розгляду.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції, ОСОБА_9 обвинувачується в тому, що в період часу з 29.04.2008 року по 09.07.2013 року працювала на посаді директора приватного підприємства «Кароля», яке знаходилось в с. Скраглівка, Бердичівського району Житомирської області.

Відповідно до рішення загальних зборів власників (засновників) приватного підприємства «Кароля» від 09.07.2013 року, ОСОБА_9 була звільнена з роботи з посади директора ПП «Кароля» згідно п. 1 ст.41 КЗпП України у зв`язку із грубим порушенням трудових обов`язків керівником підприємства з 09.07.2013 року.

Після свого звільнення з роботи з посади директора ПП «Кароля», ОСОБА_9 з корисливих мотивів привласнила належні ПП «Кароля» печатку, фінансово-господарську документацією, документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства та відмовилася передавати їх новопризначеному директору підприємства, як це передбачає п.8.13.21 Статуту ПП «Кароля».

Так, серед іншого ОСОБА_9 незаконно привласнила наступі фінансово-господарські документи ПП «Кароля» за період часу 2008-2013 роки: книги нарахування заробітної плати, касові книги та первинні документи до них, книги обліку з розрахунків з дебіторами та кредиторами, накази по виробництву та кадрах, складські книги, головні книги, первинні документи по надходженню та обліку матеріальних цінностей, акти на списання матеріальних цінностей, відомості на виплату заробітної плати, банківські документи, документи, що посвідчують право власності ПП «Кароля» на сільськогосподарську техніку та майно, договори оренди земельних ділянок, в кількості 343 штук по Скраглівецькій сільській раді Бердичівського району, які були укладені між ПП «Кароля» та їх власниками - орендодавцями, та зареєстрованими в установленому законом порядку.

Крім того, ОСОБА_9 незаконно привласнила реєстраційні документи наступну техніку:

причіп HW-801, 1974 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ;

причіп HW 60.11, 1977 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 ;

трактор МТЗ-82.1.26, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 ;

трактор МТЗ-952, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 ;

трактор JOHN DEERE 7820, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 ;

трактор DEUTZ-FAHR AGROTRAC 620, 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_6

трактор CLAAS ATLES 946, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 ;

автомобіль ВАЗ-21214, д.н.з. НОМЕР_8 ;

автомобіль МАЗ-5337, д.н.з. НОМЕР_9 , а також комплекс зерноочисний КЗ-50.

Крім того, після свого звільнення 09.07.2013 року з роботи з посади директора ПП «Кароля», ОСОБА_9 на протязі з 09.07.2013 року по 01.09.2015 року самоправно, тобто самовільно використовувала майно, належне ПП «Кароля» та документи на них і використовувала їх у своїй підприємницькій діяльності, чим заподіяла значної матеріальної шкоди інтересам ПП «Кароля» та власникам.

Слідством встановлено, що ОСОБА_9 незаконно заволоділа наступними товарно-матеріальними цінностями ПП «Кароля» на загальну суму 2586045 грн.:

- причіпом HW-801, 1974 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 10150 грн.;

- причіпом HW 60.11, 1977 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 10750 грн.;

- трактором МТЗ-82.1.26, 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_3 , вартістю 1 грн.;

- трактором МТЗ-952, 1999 р.в., д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 147780 грн.;

- трактором JOHN DEERE 7820, 1994 р.в., д.н.з. НОМЕР_5 , вартістю 200000 грн.;

- трактором DEUTZ-FAHR AGROTRAC 620, 2013 р.в., д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 840000 грн.;

- трактором CLAAS ATLES 946, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 480000 грн.;

- ввтомобілем ВАЗ-21214, д.н.з. НОМЕР_8 , вартістю 78975 грн.;

- автомобілем МАЗ-5337, д.н.з. НОМЕР_10 , вартістю 160800 грн.;

- комплексом зерноочисним КЗ-50, вартістю 475415,75 грн.

Внаслідок вказаних вище злочинних дій ОСОБА_9 щодо незаконного заволодіння товарно-матеріальних цінностей ПП «Кароля» був зіпсований трактор CLAAS ATLES 946, 2010 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , вартість відновлювальних робіт по якому становить 183136,35 грн., а також протягом 2013-2015 років вказане підприємство понесло додаткові витрати на очистку зерна на елеваторах сумі 27146,49 грн., найму транспортних засобів для здійснення господарської діяльності на суму 2222295,60 грн.

Таким чином, ПП «Кароля» заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 5018624,19 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, думку прокурора та пояснення представника потерпілої особи, які просили оскаржену ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, та п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Згідно із п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст.49 КК України та роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.

Ухвала суду, винесена в порядку, передбаченому статтею 372 КПК України, має бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

В ухвалі суду першої інстанції зазначено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 КК України у період з 09.07.2013 по 01.09.2015, тобто у вчиненні правопорушення невеликої тяжкості, у відповідності до норм ст.12 КК України, та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.357 КК України в період часу з 2008 по 2013 роки, яке у відповідності до норм ст.12 КК України, є середньої тяжкості.

З моменту вчинення ОСОБА_9 вказаних правопорушень пройшло відповідно більше двох та п`яти років, а тому відповідно до вимог п.п.1, 3 ч.1 ст.49 КК України, обвинувачена формально підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.

Проте суд, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, всупереч вимогам закону, у своєму рішенні зазначив лише пред`явлене обвинувачення органом досудового розслідування, не навів висновки про те, що таке діяння, яке поставлено ОСОБА_9 за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад інкримінованих останній правопорушень і вона винна в їх вчиненні, не навів в рішенні жодного доказу на підтвердження встановлення вказаних обставин.

Більш того, під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_9 , надавши згоду на закриття кримінального провадження, одночасно свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.356, ч.2 ст.357 КК України не визнавала, тобто оспорювала обставини, які є необхідною умовою для прийняття процесуального рішення, тому її згода на закриття кримінального провадження із зазначеної підстави не може вважатися належною та достатньою.

Зважаючи на те, що вина ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень обвинуваченою заперечувалася, висновок суду першої інстанції щодо закриття кримінального провадження на підставі ст.49 КК України, з урахуванням вищенаведених положень закону, є незаконним.

У разі невизнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції зобов`язаний був дослідити та перевірити обставини провадження та докази наявні в справі, з метою встановлення невинуватості або вини обвинуваченої, і в залежності від цього прийняти відповідне рішення, що в такому випадку можливо лише за наслідками судового розгляду справи, в нарадчій кімнаті, з постановленням виправдувального або обвинувального вироку.

Зазначені порушення відповідно до ст.412 КПК України є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом п.3 ч.1 ст.409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись положеннями ч.6 ст.9 КПК України щодо застосування загальних засад кримінального провадження у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, апеляційний суд при призначенні нового судового розгляду цього кримінального провадження, дійшла висновку про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження, зокрема, такої засади як законність.

При новому судовому розгляді необхідно усунути порушення, зазначені у цій ухвалі, з дотриманням встановленого законом порядку повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження, та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам кримінального і кримінального процесуального закону.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції відносно ОСОБА_9 не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції у відповідності до ст.415 КПК України.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_9 задовольнити.

Ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10.04.2019, якою звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.356, ч.2 ст.357 КК України на підставі ст.49 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою кримінальне провадження призначити до нового розгляду в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :