Постанова

від 08.08.2019 по справі 569/9221/18

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/9221/18

Провадження № 22-ц/4815/969/19

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Харечко С.П.

Рішення ухвалене в м. Рівне

Дата ухвалення повного тексту рішення 27 травня 2019 року

Рівненський апеляційний суд:

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий : Боймиструк С.В.,

судді: Бондаренко Н.В., Гордійчук С.О.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.,

з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_10,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коноплястого Я.С. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , об`єднання співвласників гуртожитку "Водограй 42", Рівненської міської ради про виселення з кімнати без надання іншого жилого приміщення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до Рівненського міського суду із позовом до ОСОБА_3 , об`єднання співвласників гуртожитку "Водограй 42", Рівненської міської ради про виселення з кімнати без надання іншого жилого приміщення.

Позов мотивовано тим, що 31 серпня 2011 року позивачці видано ордер на житлове приміщення № 83 серії МЮ 040663 про право на зайняття житлового приміщення житловою площею 11,6 кв. м., яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що відповідно до листа управління житлово-комунального господарства від 06.07.2017 року №547-12 за інформацією голови правління ОСГ Водограй 42 в кімнаті АДРЕСА_1 зареєстрована і проживає, ще одна людина, а саме відповідачка ОСОБА_3 . За наведеного вважає, що існують підстави для виселення ОСОБА_3 із зайнятої кімнати АДРЕСА_1 без надання їй іншого жилого приміщення.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСГ "Водограй 42", Рівненської міської ради про виселення з кімнати без надання іншого жилого приміщення

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Коноплястий Я.С., вважає, що при його ухваленні, судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки доводам учасників провадження та матеріалам справи.

Вважають, що існують підстави для визнання недійсним договору найму житлової площі та виселення ОСОБА_3 із зайнятої кімнати АДРЕСА_1 без надання їй іншого житлового приміщення.

Зазначає, що в ордері на житлове приміщення №83 серії МЮ 040663 житлова площа кімнати №615 складає 11,6 кв.м. 20 листопада 2015 року дочку позивачки ОСОБА_4 було зареєстровано в АДРЕСА_1 . Отже на дату укладення договору оренди ліжко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 , який укладений 29 вересня 2017 року між ОСГ "Водограй 42" та ОСОБА_3 вільна площа у АДРЕСА_1 була відсутня.

За наведеного просили, скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСГ "Водограй 42" зазначає, що 23 квітня 2015 року ГО "Водограй 42" видала ОСОБА_3 ордер на житлове приміщення № 117 , який підтверджує право зайняти житлове приміщення площею 11,6 кв.м., яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою : АДРЕСА_1 . До ОСОБА_3 . ліжко-місце у вказаній кімнаті займала інша особа ОСОБА_5 , яка була вселена на підставі ордеру №67 від 09 серпня 2011 року, яка вселилася та знялася з реєстрації за власним бажанням. Відтак вважає, доводи апелянта про те, що ордер видали неправомірно є безпідставними.

Вказує, що 23 квітня 2015 року ГО "Водограй 42" укладено з ОСОБА_3 договір найму житлової площі, вищевказаної кімнати в гуртожитку. 24 квітня 2015 року ОСОБА_3 вселилась у дану кімнату, зареєструвалася в ній та проживає там і на даний час. 13 квітня 2016 року діяльність ГО "Водограй 42" припинено. 10 червня 2015 року створено ОСГ "Водограй 42". 17 вересня 2015 року рішенням Рівненської міської ради №5763 вирішено передати гуртожиток на вул. Відінській, 42-А на баланс ОСГ "Водограй 42". 29 вересня 2017 року ОСГ "Водограй 42" уклало договір найму житлової площі з ОСОБА_3 , оскільки з моменту вселення, 24 квітня 2015 року вона продовжувала проживати у кімнаті АДРЕСА_1 та займати ліжко місце. Термін дії вказаного договору з 29 вересня 2017 по 25 вересня 2020 року. З наведеного слідує, що ОСОБА_3 вселилася у житло у встановленому на той час порядку на вільне ліжко-місце .

З огляду на наведене просили рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_3 вважає її безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим на основі повно та всебічно досліджених доказів.

Підтримує доводи викладені у відзиві ОСГ "Водограй 42". Вказує на те, що апелянт самостійно зареєструвала у кімнаті в якій вона займає ліжко-місце свою доньку не дає їй права на вільне ліжко-місце і суперечить нормам Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986р. №208, де прописаний чіткий порядок вселення у гуртожиток.

Також зазначає, що з моменту одруження позивачка не проживає у спірній кімнаті, а проживає з чоловіком та двома дітьми у м. Костопіль та вважає єдиною метою даного спору є приватизація позивачкою кімнати з метою продажу у подальшому.

Крім того, зазначає, що апелянт безпідставно покликається у своїй скарзі на норми ст. 317 ЦК України, якою регулюються права власника, адже вона не є власником кімнати, а лише наймачем ліжко-місця у кімнаті. Власником гуртожитку є Рівненська міська рада, вказаний гуртожиток перебуває на утриманні ОСГ "Водограй 42".

Враховуючи викладене, просила рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ОСОБА_2 адвокат Коноплястий Я.С. подав клопотання про розгляд справи за відсутності його та довірительки та просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник ОСОБА_3 адвокат Шендера О.М. та представник ОСГ "Водограй 42" просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Представник Рівненської міської ради в судове засідання не з`явився.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Суд установив, що відповідно до рішення Рівненької міської ради від 26 січня 2012 року №1604 Про прийняття в комунальну власність міста гуртожитку на вул. Відінській, 42-А та передачу зовнішніх інженерних мереж гуртожиток є комунальною власністю територіальної громади м. Рівного (а.с.66).

Згідно акту передачі гуртожитку по вул. Відінській 42 А від 01 червня 2012 року ЖКП Галицьке передає на позабалансовий рахунок ГО Водограй 42 відповідно до договору від 01 червня 2012 року комунальне майно - гуртожиток по вул. Відінській 42А в м. Рівне на утримання з метою забезпечення кваліфікованого, якісного, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, дотримання санітарного стану прибудинкової території для створення мешканцям будинку належних умов проживання (а.с.67-70).

Відповідно до п. 14 розділу III Примірного положення про гуртожитки Затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 р. № 208, вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера. Тому, хто вселяється в гуртожиток, вказується надана жила площа, видаються необхідний інвентар, постільні речі, перепустка на право входу в гуртожиток. Він повинен бути ознайомлений з правилами внутрішнього розпорядку, правами й обов`язками мешканців гуртожитку.

31 серпня 2011 року видано ордер на житлове приміщення № 83 серії МЮ 040663 для ОСОБА_2 , на право зайняття житлового приміщення житловою площею 11.6 кв. м., яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.31).

Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 серпня 2013 року (а.с.23).

Згідно з довідки № 122 від 26.04.2016 року ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_4 перебувають на квартирному обліку з 22.02.2016 року під № 5859 (а.с.29).

Відповідно до інформації наданої Регіональним центром надання адміністративних послуг на виконання ухвали від 03.07.2018 року по справі №569(221/18 щодо надання відомостей про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_1 , то станом на 13.07.2018 року в Управлінні забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради за вказаною адресою зареєстровано чотири особи : ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.85).

Згідно з довідки Рівненського міського відділу Державної міграційної служби України в Рівненській області №4073/01-17 від 13.07.2018, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 до матері - ОСОБА_2 ОСОБА_3 , була зареєстрована за вказаною адресою згідно з договору найму від 23.04.2015, виданого головою правління ГО "Водограй 42" (а.с.89).

29 вересня 2017 року ОСГ "Водограй 42" уклало договір найму житлової площі з ОСОБА_3 , оскільки з моменту вселення, 24 квітня 2015 року вона продовжувала проживати у кімнаті АДРЕСА_1 та займати ліжко місце. Термін дії вказаного договору з 29 вересня 2017 року по 25 вересня 2020 року (а.с.97, 100).

Також, як слідує за матеріалів справи, 09 серпня 2011 року, видано ордер на житлове приміщення № 67 серії МЮ 020028 для ОСОБА_5 , на право зайняття житлового приміщення житловою площею 11.6 кв. м., яке складається з ліжко-місця в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.182). За поясненнями наданими ОСГ "Водограй 42" у відзиві на апеляційну скаргу, дана особа займала ліжко-місце до ОСОБА_3 , та виселилася і знялася з реєстрації за власним бажанням.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на те, що позивач не є власником чи наймачем кімнати, а лише наймачем ліжко-місця, про що вказує у своїй позовній заяві, на підставі ордеру на житлове приміщення №83 серії МЮ 040663 від 31 серпня 2011 року. А також, оскільки гуртожиток знаходиться на балансі Рівненської міської ради, а Рівненська міська рада з позовом до суду не зверталась немає підстав для задоволення позову.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

За положеннями ст. 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 310 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом (ч. 4 ст. 311 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ ЖК Української РСР.

Згідно зі статтею 127 ЖК Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв`язку з трудовими відносинами або навчанням в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.

Вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, суди повинні з`ясовувати, чи є гуртожитком будинок, приміщення в якому займає особа, зокрема: чи зареєстрований він як гуртожиток у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради, чи побудований будинок як гуртожиток або спеціально для нього переобладнаний, з яких підстав особа була вселена до гуртожитку, чи видавався, відповідно до статті 129 ЖК Української РСР та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, ордер на зайняття особою жилої площі в гуртожитку, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, чи є дійсним цей ордер.

Згідно положень частини третьої статті 116 ЖК Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Відповідно до положень статті 127 ЖК Української РСР, пункту 2 Примірного положення гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України указав, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з`ясовувати, крім інших питань, і питання щодо видачі відповідно до Примірного положення ордера на зайняття жилої площі в гуртожитку.

Відповідно до частини другої статті 128 ЖК Української РСР жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Згідно із частиною другою статті 128, статтею 129 ЖК Української РСР, частиною першою пункту 10 Примірного положення на підставі спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Дотримання порядку надання жилої площі у гуртожитку впливає на правовий статус осіб, які в них проживають. Визнання вселення незаконним тягне за собою виселення без надання іншого житла відповідно до статей 116, 132 Житлового кодексу УРСР. Особа, яка вселилася до житлового приміщення гуртожитку без дотримання встановленого порядку, не набуває право користування таким житлом.

Згідно пункту 17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. Вселення інших членів сім`ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім`ї громадян, які проживають разом із ним.

Згідно із частиною 4 статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

З матеріалів убачається, що позивачем не надано відповідних доказів того, що відповідач вселився до спірної кімнати гуртожитку з порушенням встановленого законом порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що в ордері на житлове приміщення №83 серії МЮ 040663 житлова площа кімнати №615 складає 11,6 кв.м. 20 листопада 2015 року дочку позивачки ОСОБА_4 було зареєстровано в АДРЕСА_1 . Отже на дату укладення договору оренди ліжко-місця в кімнаті АДРЕСА_1 , який укладений 29 вересня 2017 року між ОСГ "Водограй 42" та ОСОБА_3 вільна площа у АДРЕСА_1 була відсутня не заслуговують на увагу.

Особи, які проживають у гуртожитку, мають право на зайняття в ньому ліжко-місця і не наділені правом на звернення до суду з вимогами щодо житлових прав інших мешканців гуртожитку, у тому числі виселення останніх, зняття їх з реєстрації.

Інші доводи наведені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Оскільки оскаржене рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка її подала.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Коноплястого Я.С. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 серпня 2019 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: Н.В. Бондаренко

С.О. Гордійчук