Ухвала

від 22.07.2019 по справі 757/36034/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/36034/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42019000000000972 від 26.04.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

11.07.2019 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження прокурора першого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , згідно вимог якого, останній просить накласти арешт на на майно, а саме на зелений записник з написом «страхова компанія УНІВЕРСАЛЬНА» та готівкові грошові кошти у розмірі: 210630 гривень, 7270 доларів США та 40 польських злотих, тимчасово вилучених 09.07.2019 при проведенні обшуку в нежитлових приміщеннях, будівлях та спорудах (А-2, Б-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ), які належним чином опечатані й переміщені для зберігання до Державного бюро розслідувань за адресою: м. Київ, вул.С.Петлюри,буд. 15, та які містять ознаки речових доказів.

Обгрунтовуючи клопотання прокурор в судовому засіданні вказав, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України, та є речовими доказами, а відтак наявна необхідність у його арешті з метою забезпечення збереження.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.

У судовому засідання прокурор вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити, вказав, що вилучене майно визнано речовим доказом, а тому з метою подальшої перевірки його значення для кримінального провадження існує необхідність у накладенні арешту на майно.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення в частині арешту грошових коштів, вказуючи на відсутність підстав, які б стверджували, що вилучене майно має відношення до обставин, які являються предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019000000000972 від 26.04.2019.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Департаментом організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42019000000000972 від 26.04.2019 за ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, яке здійснюється Другим управлінням організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Державного бюро розслідувань.

Стороною обвинувачення 09.07.2019 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 від 26.06.2019 (справа № 757/33084/19-к) проведено обшук в нежитлових приміщеннях, будівлях та спорудах (А-2, Б-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ) у ході якого тимчасово вилучено наступні речі та документи, відомості, перелік яких не зазначено в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку:

-записник зеленого кольору з записами, на якому міститься напис «Страхова компанія Універсальна»;

-74 купюри зовні схожі на купюри номіналом 500 гривень;

-72 купюри зовні схожі на купюри номіналом 100 доларів США;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 50 доларів США;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 5 доларів США;

-330 купюр зовні схожих на купюру номіналом 500 гривень;

-10 купюр зовні схожих на купюру номіналом 200 гривень;

-50 купюр зовні схожих на купюру номіналом 100 гривень;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 500 гривень;

-3 купюри зовні схожих на купюру номіналом 200 гривень;

-3 купюри зовні схожих на купюру номіналом 100 гривень;

-4 купюри зовні схожих на купюру номіналом 50 гривень;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 20 гривень;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 10 гривень;

-2 купюри зовні схожих на купюру номіналом 10 польських злотих;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 20 польських злотих;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 10 доларів США;

-1 купюра зовні схожа на купюру номіналом 5 доларів США.

Перелічені готівкові грошові кошти та зелений записник належним чином опечатані та переміщені для зберігання до Державного бюро розслідувань за адресою:м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 15.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченоїстаттею 235цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 09.07.2019, а з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна прокурор звернувся до суду 11.07.2019, що свідчить про дотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимогст. 89 КК Українипід час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону, слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а саме, що вказані готівкові грошові кошти можуть отримані організаторами ТКГ ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у ході здійснення «скрутки» (перепродаж імпортного ПДВ, сплаченого на митниці) та послуг підприємствам реального сектору економіки, які безпідставно отримують суми податкового кредиту, що призводить до ухилення від сплати податків, за що ТКГ отримує певний відсоток, який переводиться у готівку, про що містяться відомості у зеленому записнику, тобто являється предметом перевірки в рамках кримінального провадження №42019000000000972 від 26.04.2019.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майнор.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме: на зелений записник з написом «страхова компанія УНІВЕРСАЛЬНА» та готівкові грошові кошти у розмірі: 210630 гривень, 7270 доларів США та 40 польських злотих, тимчасово вилучених 09.07.2019 при проведенні обшуку в нежитлових приміщеннях, будівлях та спорудах (А-2, Б-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_1 ), які опечатані й переміщені для зберігання до Державного бюро розслідувань за адресою: м. Київ, вул.С.Петлюри,буд. 15.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1