Постанова

від 29.07.2019 по справі 911/3718/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2019 р. Справа№ 911/3718/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Ротар І.В.;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Тихонов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Димерське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2018

у справі №911/3718/17 (суддя Бабкіна В. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Димерське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Реілтранс

про стягнення 3 220 281,52 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Димерське лісове господарство" про стягнення 3 220 281,52 грн., з яких - 2 142 374,32 грн. збору за користування вагонами, 1 075 336,01 грн. збору за зберігання вантажу у вагонах, 2 424,81 грн. збору за маневрову роботу, 146,40 грн. телеграфного збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як відправник вантажу в міжнародному перевезенні, що переміщувався через митний кордон України та був предметом митного огляду, відповідно до статей 22, 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та статті 218 Митного кодексу України має сплатити залізниці нараховані останньою додаткові платежі за час затримки вагонів внаслідок проведення митними органами митного огляду вантажу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.11.2018 у справі №911/3718/17 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Димерське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" 2 142 374 грн. 32 коп. збору за користування вагонами, 1 075 336 грн. 01 коп. збору за зберігання вантажу у вагонах, 2 424 грн. 81 коп. збору за маневрову роботу, 146 грн. 40 коп. телеграфного збору, 48 304 грн. 22 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що акти загальної форми, надані позивачем, є належними доказами для задоволення позовних вимог, оскільки містять достатню інформацію щодо затримки вагонів залізницею, зокрема, щодо часу затримки та розрахунку суми додаткових платежів за період простою вагонів, а тому вказані акти оцінюються судом як належні докази понесення залізницею додаткових витрат, оскільки ними, в сукупності із іншими доказами, в достатній формі підтверджено облік часу користування вагонами (час перебування вагонів у пунктах навантаження, вивантаження та на під`їзних коліях) та нарахування плати за користування ними.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності суд першої інстанції вказав, що оскільки датою закінчення затримки вагонів є 18.07.2017 р., а позовна заява була подана до направлення на адресу суду згідно штампу відділення поштового зв`язку 08.12.2017 р., а тому позивачем не було пропущено шестимісячний строк позовної давності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2018 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено, що у даному спорі у позивача із відповідачем відсутні договірні відносини щодо надання послуг, вартість яких дорівнювала б сумі, пред`явленій у даній справі до стягнення. В той же час, відповідні договірні відносини позивач мав із ТОВ Реілтранс , що підтверджується відомостями, зазначеними у графі 111 накладних. Крім того, Фірма Пролісок СРЛ з 26.12.2016 набула право власності на вантаж, який переміщувався залізничними вагонами № 60623683, 67868729, 67705236; з - 27.12.2016 на вантаж за вагонами № 67673772, 63234736, 66566480, 6789503, 60515640, з 28.12.2016 на вантаж за вагонами № 67853556, 68607944, 67679605. Крім того, апелянт зазначив, що за відсутності доказів проведення митним органом огляду вантажу вбачається про відсутність у позивача законних підстав для нарахування та відшкодування витрат, пов`язаних з здійсненням митного контролю вантажу. Також, відповідач не є отримувачем вантажу, затримка відбулась не з вини відповідача, а тому підстави для нарахування збору за зберігання вантажу відсутні. Також, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що позивачем не пропущений встановлений строк позовної давності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 911/3718/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Смірнова Л. Г., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3718/17 та призначено до розгляду на 10.04.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 враховуючи перебування у відпустці судді Смірнової Л. Г., яка не є головуючою суддею, справу № 911/3718/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 09.04.2019, справу № 911/3718/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 справу № 911/3718/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Сулім В. В., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 22.05.2019.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 враховуючи перебування на навчанні в період з 17.05.2019 по 24.05.2019 судді Суліма В. В., який не є головуючим суддею, справу № 911/3718/17 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 20.05.2019, справу № 911/3718/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 справу № 911/3718/17 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.

У судовому засіданні 22.05.2019 оголошено перерву в розгляді справи до 29.05.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Реілтранс" та відкладено розгляд справи на 12.06.2019.

В подальшому, у судових засіданнях 12.06.2019 та 03.07.2019 було оголошено перерву до 03.07.2019 та 29.07.2019 відповідно.

Заявлені клопотання та результати їх розгляду

10.04.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 757/13751/18-ц за позовом Державного підприємства Київське лісове господарство до Публічного акціонерного товариства Українська залізниця , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреностей недійсними.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що оскільки позовну заяву у даній справі було підписано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі довіреності, зареєстрованої в реєстрі за № 1550, вказана довіреність є предметом судового розгляду у справі № 757/13751/18-ц, а тому є всі підстави для зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі, в нарадчій кімнаті 12.06.2019, ухвалила його відхилити з огляду на наступне.

Статтею 227 Господарського процесуального кодексу встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Враховуючи зазначені вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

При цьому, пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Предметом даної справи є встановлення обставин щодо обґрунтованості нарахування позивачем зборів у зв`язку з затримкою вагонів, тоді як в межах справи № 757/13751/18-ц будуть встановлюватись обставини чинності довіреності, що ніяким чином не впливає на зібрання та оцінку доказів у даній справі.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для зупинення провадження у справі, оскільки зібрані докази у даній справі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду даної справи.

Крім того, колегія суддів вважає за можливе зазначити, що сама по собі видача довіреності від 30.10.2017 № 1150 в порядку передоручення не може вважатися підставою, що позовна заява підписана не уповноваженими особами. Відповідне твердження відповідача є необґрунтованим та таким, що суперечить приписам ст. 204 ЦК України.

Позиції учасників справи

Через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Також, 03.07.2019 через відділ документального забезпечення суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких останній підтримує вимоги та доводи апеляційної скарги.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 29.07.2019 не з`явився, однак 29.07.2019 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Подане клопотання обґрунтоване відсутністю можливості представника відповідача прибути у судове засідання.

29.07.2019 року колегія суддів ухвалила клопотання представника відповідача залишити без задоволення з наступних підстав.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В матеріалах справи наявні відомості про належне повідомлення, зокрема, відповідача, про дату, час і місце судового засідання. Крім того, представником відповідача у клопотанні підтверджено обізнаність останнього про розгляд апеляційної скарги 29.07.2019.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем обставини в обґрунтування причин неявки представника у судове засідання не можуть бути визнані судом поважними, адже не є об`єктивно непереборними. Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді.

В клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції не можливо розглянути справу без участі представника відповідача, в той час як останньому було надано достатньо часу для надання додаткових пояснень до апеляційної скарги. Явка представників сторін у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 29.07.2019 року за відсутності представника відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У грудні 2016 року Державним підприємством "Димерське лісове господарство" на відправку зі станції Бородянка вагонів №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480 було оформлено накладні №№455066, 455014, 453787, 453779, 454124, 453795, 454660, 454132,455030, 454645, 454652, відповідно до яких вагони були завантажені наступним вантажем: "Деревина паливна у вигляді колод, полін, сучків, в`язанок хмизу або в аналогічних видах" та слідували на станцію Галац Ларга Румунська залізниця для вантажоодержувача фірми "SC PROLISOK" S.R.L. (Румунія).

За клопотанням слідчого СУ ГУНП в Одеській області Борисова В.І. у рамках кримінального провадження № 42016230000000238 від 15.09.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, Приморським районним судом м. Одеси було винесено ухвалу у справі № 522/312/17-к (провадження № 1-"кс"/522/361/17) від 05.01.2017 р., якою було надано дозвіл на проведення обшуку залізничних вагонів №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480.

05.01.2017 р. слідчим СУ ГУНП в Одеській області Борисовим В.І було проведено обшук вищезазначених вагонів. У ході проведеного обшуку було виявлено у вагонах від 20 до 30% ділової деревини хвойних порід об`ємом по 69 кубічних метрів, що підтверджується протоколом огляду від 05.01.2017 р.

На засвідчення факту простою вагонів працівниками станції "Кучурган" був складений акт загальної форми № 6к1 від 05.01.2017 р.

Про факт затримки вагонів станція "Кучурган" направила на адресу станції відправлення "Бородянка" телеграму № 1 від 06.01.2017 р.

Також, 01.06.2017 р. на адресу філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" надійшов лист від Слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області № 4/7575 від 31.05.2017 р., яким ст. слідчий в ОВС СУ ГУ НП в Одеській області підполковник поліції Макарова М.М. повідомляла, що в ході досудового розслідування по кримінальним провадженням № 42016230000000238 та № 12017160000000023 з метою встановлення осіб, причетних до скоєння правопорушення, накладено арешт на 88 вагонів (серед яких вагони №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480), та просила з метою недопущення вивозу за межі України вагонів направити зазначені вагони на ст. Одеса - Застава-1 Одеської залізниці одержувачу ТОВ "Віматекс".

01.06.2017 р. філією "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" було одержано лист від ТОВ "Віматекс" № 54-17 від 31.05.2017 р., яким ТОВ "Віматекс" підтверджувало готовність щодо прийняття зазначених вагонів на свою адресу та гарантувало оплату залізничного тарифу.

На підставі наказів на переадресування вагонів № 322 від 23.06.2017 р., № 346 від 17.07.2017 р., № 351 від 18.07.2017 р. у період з червня по липень 2017 р. на адресу ТОВ "Віматекс" були переадресовані вагони №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480.

Час затримки вагонів на станції "Кучурган" засвідчений актами загальної форми № 79К1 від 23.06.2017 р., № 105К1 від 17.07.2017 р., № 108К1 від 18.07.2017 р.

За час простою вагонів з вини ДП "Димерське лісове господарство" на станційних коліях, відповідачеві було нараховано плату за користування вагонами у сумі 2 142 374,32 грн., збір за зберігання вантажу у вагонах у сумі 1 075 336,01 грн., збір за проведення маневрової роботи у сумі 2 424,81 грн., телеграфний збір на суму 146,40 грн.

Київською дирекцією залізничних перевезень Південно-Західної залізниці (ст. "Бородянка") було надіслано на адресу ДП "Димерське лісове господарство" листи № 24 від 26.07.2017 р., № 25 від 31.07.2017 р., № 26 від 31.07.2017 р., відповідно до яких відповідачу було повідомлено, що на станцію "Бородянка" ППЗ із станції "Кучурган" Одеської залізниці надійшли матеріали для проведення розслідування по факту затримки вагонів №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480 та що за час затримки вагонів по станції "Кучурган" Одеської залізниці було нараховано платежі по затриманих вагонах.

Листом № 01-1007 від 12.09.2017 р. відповідач відмовився від оплати нарахованих залізницею платежів з тих підстав, що він не є власником чи перевізником товарів, що були завантажені у затримані вагони. Вважає, що оскільки за умовами договору поставки (контракт № 10/15 від 19.01.2015 р.), укладеного між ДП "Димерське лісове господарство" та фірмою "SC PROLISOK" S.R.L. (Румунія), постачання товару у вагонах №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480 здійснюється на умовах FCA-склад продавця, то право власності та усі ризики, пов`язані з його доставкою, переходять до покупця з моменту завантаження товару на складі підприємства, і тому відповідач не несе зобов`язань щодо оплати витрат залізниці, які пов`язані з користуванням зазначеними вагонами та іншими послугами залізниці.

Наведені обставини та несплата відповідачем нарахованих платежів за затримку вагонів і стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду з вимогою про їх стягнення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст. 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського суду України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457.

Статтею 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт").

Відповідно ст. 119 Статуту залізниць України, пунктів 2, 10, 13 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (далі - Правила № 113), за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Частиною 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ч.ч.1, 2 статті 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов`язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю (ч. 1 ст. 220 МК України).

Так, главою 32 Митного кодексу України, до якої включено статтю 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України). Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", в порівнянні із нормою ч. 5 ст. 338 МК України, якою визначено загальний для всіх видів транспорту порядок здійснення митного огляду, передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті.

Таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

Наведена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.07.2018 р. у справі № 906/429/17.

Відповідно до п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Таким чином, приписами законодавства унормовано обов`язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов`язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.

Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

Відповідно до параграфів 2, 3 ст. 22 Угоди перевізник не зобов`язаний перевіряти правильність і достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної. Відправник несе відповідальність перед перевізником за наслідки, що виникають в результаті відсутності, недостатності чи неправильності супровідних документів.

Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Згідно з параграфом 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, не залежних від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Таким чином, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, пов`язану з митним оформленням, вантажовідправник зобов`язаний відшкодувати залізниці всі платежі, нараховані до сплати за користування вагонами.

Відповідно до параграфів 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком: відправника - перевізникам, які беруть участь у перевезенні вантажу, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення (параграф 1 ст. 31 СМГС).

Відповідно до ст. 2 СМГС, перевізник - це договірний перевізник і всі подальші перевізники, які беруть участь у перевезенні вантажу, у тому числі - по водній ділянці шляху в міжнародному залізнично-поромному сполученні; відправник - особа, яка пред`явила вантаж до перевезення і вказана в накладній як відправник вантажу.

Якщо відправник або отримувач виконання своїх зобов`язань, передбачених в параграфі 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа повинна бути зазначена відправником в накладній як платник і повинна мати договір з відповідним перевізником (параграф 2 ст. 31 СМГС).

Як зазначає апелянт, перевізником лісоматеріалів у вагонах №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480 виступало ТОВ "Реілтранс", а тому ДП "Димерське лісове господарство" не несе зобов`язань щодо оплати залізниці додаткових витрат, які виникли у зв`язку з перевезенням вантажу.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що перевізником вантажу, який був оформлений відповідачем згідно з накладних №№ 455066, 455014, 453787, 453779, 454124, 453795, 454660, 454132,455030, 454645, 454652 на товар у вагонах №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480, є підприємство залізниці України. Доказів того, що перевезення вантажу було здійснено саме ТОВ "Реілтранс" до справи надано не було.

Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідно до відомостей, які містяться в накладних, зокрема, в графі 1, відправником товару зазначено ДП "Димерське лісове господарство", в графі 65 "інші перевізники" відомості відсутні; в графі 111 "відмітки про розрахунки платежів" вказано ТОВ "Реіл Транс".

Таким чином, оскільки перевізником товару є підприємство залізниці України, а відправником - ДП Димерське лісове господарство , а тому доводи відповідача про те, що ТОВ Реілтранс (як платник по УЗ) і фірма Пролісок СРЛ (як власник вантажу) зобов`язані виплатити нараховані позивачем платежі, є помилковими.

Вказане вище, зокрема, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.12.2018 у справі № 911/3716/17.

Натомість, обов`язок ДП "Димерське лісове господарство" як вантажовідправника щодо відшкодування перевізнику всіх витрат, пов`язаних з перевезенням вантажу, не передбачених застосованими тарифами і викликаних причинами, які не залежать від перевізника, визначений згідно параграфу 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

Відповідно до параграфу 5 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому здійснюється оплата.

Правове регулювання порядку та умов сплати провізних платежів за користування вагонами і контейнерами парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також тих, що належать підприємствам та орендовані ними, за час затримки на коліях залізниць загального користування, здійснюється за Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113.

Відповідно до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

З огляду на все викладене вище, у разі понесення перевізником додаткових витрат за затримку вагонів, що сталася не з його вини, вантажовідправник зобов`язаний відшкодувати йому всі платежі виставлені до сплати за користування вагонами та зберігання вантажів.

Як вже зазначалося, у зв`язку з тим, що вагони відповідача №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480 простоювали на станції "Кучурган" Регіональної філії "Одеська залізниця" в період з 26.01.2017 р. по 18.07.2017 р. у зв`язку з митним оглядом та арештом вантажу, ПАТ "Українська залізниця" нарахувало ДП "Димерське лісове господарство" плату за користування вагонами, зберігання вантажу, маневрові роботи та телеграфний збір у загальному розмірі 3 220 281,52 грн.

Апелянт заперечує необхідність сплати вищевказаних платежів, посилаючись, серед іншого, на те, що витрати на проведення операцій, а також огляд (переогляд) товарів мають відшкодовуватися залізниці органом, з ініціативи якого вони проводились.

В той же час, судом першої інстанції правомірно було відхилено дані доводи відповідача, оскільки виходячи із системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди, статей 218, 338 Митного кодексу України, статей 119, 121 Статуту, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, а також робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) або уповноваженими ними особами незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 зі справи № 911/4079/16 та від 03.04.2018 зі справи № 911/4080/16 та об`єднаної палати Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 924/320/17.

Порядок проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 р. № 1316.

Цей Порядок розроблено з метою реалізації положень статей 207, 233, 319, 320, 336, 338, 359 та 360 Митного кодексу України. Він визначає послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до п.п. 1.4 та 1.5 розділу І Порядку огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюються шляхом: візуального огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення та розкриття пакувальних місць, обстеження транспортного засобу комерційного призначення.

Огляд проводиться з метою: ідентифікації товарів у цілях митного контролю та митного оформлення; перевірки дотримання законодавства України з питань державної митної справи; перевірки наявної інформації про порушення законодавства України з питань державної митної справи; перевірки дотримання законодавства України з питань захисту прав інтелектуальної власності.

Згідно з п. 1.3 розділу ІІ Порядку унормовано, що рішення про проведення огляду оформляється шляхом, зокрема, надання посадовій особі митного органу доручення про проведення огляду шляхом проставляння відміток в АСМО.

У разі проведення огляду відповідно до положень частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України огляд може проводитися посадовими особами митних органів в інших місцях митної території України (п. 2.1 ч. 2 розділу ІІ Порядку).

Пунктом 4.1 розділу 4 Порядку визначено, що огляд проводиться відповідно до вимог частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, та згідно з вичерпним переліком підстав для проведення огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 р. № 467 "Про затвердження вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України".

Як зазначено в ч. 5 ст. 338 Митного кодексу України, з метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Відповідно до п. 4.5 розділу 4 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у разі проведення переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються за товаросупровідними документами, митними деклараціями, переогляд засвідчується власноручним написом посадової особи митного органу "Переогляд" та особистою номерною печаткою, відтиск якої проставляється у вільному від записів місці, як правило, у правому нижньому куті митної декларації або на зворотних сторонах товаросупровідних документів із одночасним проставленням номера спеціального пломбіра, яким накладено нове митне забезпечення після здійснення операції переогляду (у разі накладення).

Слід зазначити, що розділ 4 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначає правила, за якими врегульовано організацію та проведення огляду відповідно до положень частини п`ятої статті 338 Митного кодексу України, тому в порівнянні із нормою ч. 8 ст. 338 МК України, якою визначено загальний порядок оформлення результатів митного огляду (переогляду), розділ 4 Порядку передбачає спеціальні норми, якими унормовано порядок засвідчення результатів проведення переогляду засобів комерційного призначення, зупинених на підставі одержаних в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень.

За вказаних обставин є помилковими доводи відповідача, що за відсутності у справі акту огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів комерційного призначення, складення якого передбачене приписами ч. 8 ст. ст. 338 Митного кодексу України, можна стверджувати, що зупинка вагонів №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480 відбулася не у зв`язку з проведенням митного контролю.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Отже, відповідно до наведених вище норм чинного законодавства належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій, зокрема затримки вагонів на станції для здійснення митного контролю, здійснення операцій, необхідних для проведення митного контролю, є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом № 113 від 25.02.1999.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, як це передбачено п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами та п. 9 Правил зберігання вантажів, відповідачу було нараховано плату за користування залізничними вагонами, збір за зберігання вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів №№ 67853556, 68607944, 60623683, 67868729, 67673772, 67705236, 67895003, 63234736, 67679605, 60515640, 66566480.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 3 220 281,52 грн. нарахованих у зв`язку із здійсненням митних формальностей платежів.

Крім того, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування строків позовної давності, мотивованої тим, що позовна заява подана позивачем із пропуском шестимісячного строку, передбаченого п. 137 Статуту залізниць України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана заява про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Строк позовної давності щодо вимог перевізника до вантажовідправника в даному спорі регламентується Статутом залізниць України, відповідно до статті 137 якого встановлено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється;

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Отже, частиною п`ятою статті 315 Господарського кодексу України та статтею 137 Статуту залізниць України щодо позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, які випливають з перевезення, встановлено спеціальний шестимісячний строк позовної давності, а з огляду на положення статті 5 Угоди зазначені норми Господарського кодексу України та Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажовідправників, вантажоодержувачів, що випливають із перевезення, і саме ці норми національного законодавства підлягають застосуванню до позовних вимог у справі.

За загальним правилом, встановленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, у статті 137 Статуту залізниць України встановлено порядок обчислення строку для пред`явлення перевізником позову до вантажовідправників, який обчислюється з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Як вірно встановив суд першої інстанції причиною затримки вагонів було проведення митного контролю вантажу, що перевозився у вагонах.

Отже, усі заявлені до стягнення у цій справі платежі були нараховані залізницею за додаткові послуги, надані з моменту затримання вагонів до моменту закінчення затримки вагонів, тобто у період, протягом якого здійснювався митний контроль. Затримка вагонів на станції у зв`язку з митним контролем є триваючою дією, яка охоплює певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події і розпочинається перебіг позовної давності.

Відповідно, моментом, з якого розпочинається перебіг строку позовної давності до позовних вимог у цій справі, є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів (день складання відповідного акту загальної форми про закінчення затримки вагонів), а не день складання кожного окремого акту загальної форми на різні операції, здійснені в межах єдиного періоду затримки вагонів, на підставі яких були нараховані заявлені до стягнення у цій платежі і збори, як помилково вважають суди попередніх інстанції.

Враховуючи, що датою закінчення затримки вагонів є 18.07.2017 р., а позовна заява була подана до направлення на адресу суду згідно штампу відділення поштового зв`язку 08.12.2017 р., а тому позивачем не було пропущено шестимісячний строк позовної давності.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 911/4079/16, від 03.04.2018 у справі 911/4080/16, від 16.08.2018 у справі № 914/1791/17, від 29.10.2018 у справі № 910/23498/17, від 03.12.2018 у справі № 911/3716/17, від 12.03.2019 у справі № 911/3715/17.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності та обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 3 220 281,52 грн. нарахованих у зв`язку із здійсненням митних формальностей платежів.

Оскільки датою закінчення затримки вагонів є 18.07.2017 р., а позовна заява була подана до направлення на адресу суду згідно штампу відділення поштового зв`язку 08.12.2017 р., а тому позивачем, всупереч твердженню відповідача, не було пропущено шестимісячний строк позовної давності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 19.11.2018 року у справі № 911/3718/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Димерське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2018 року у справі № 911/3718/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.11.2018 року у справі № 911/3718/17 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/3718/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 29.07.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко