Рішення

від 08.08.2019 по справі 906/470/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/470/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кармазін В.О. дов. № б/н від 19.06.2019

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Троянівське"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормпрайд"

про стягнення 11 997,08 грн.

Приватне акціонерне товариство "Троянівське" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормпрайд" про стягнення 11 997,08 грн, з яких 1 326,22 грн пені, 323,00 грн інфляційні збитки, 115,86 грн. 3% річних, 10 232,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № 16/10/18 від 16.10.2018 відповідач порушив строки оплати поставленої позивачем продукції, у зв`язку з чим останнім було нараховано пеня, інфляційні, 3% річних та штраф.

Ухвалою суду від 22.05.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В установлений судом строк відзив на позовну заяву від відповідача не надійшов.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду. Ухвала направлялася відповідачу за адресою: місто Житомир, вул. Довженка, буд. 64, кв. 53 . Іншої адреси відповідач не повідомляв.

Відповідно до ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, однак відповідач не скористався своїм правом наданим йому ст.46 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кормпрайд" (покупець/відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Троянівське" (продавець/позивач) було укладено договір купівлі-продажу № 16/10/18 від 16.10.2018.

Згідно п.п. 1.1. договору продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов`язується прийняття й оплатити наступну продукцію: відходи сої побічного продукту врожаю 2018 року, надалі іменуємо "товар".

Відповідно п.п. 1.2. договору, загальна кількість товару за цим договором становить 11, 860 тон.

В п.п. 2.3. договору, сторони визначили його загальну вартість, яка становить 71 160,00 грн.

Згідно п. 3.1 договору, товар повинен бути поставлений покупцю 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту подання замовлення.

Покупець оплачує товар за цінами, вказаними в накладних, рахунках ( п. 6.1 договору).

Пунктом 6.2 договору передбачено, що покупець зобов`язується провести розрахунки за товар у строк не пізніше ніж 10 ( десять) календарних днів з моменту поставки товару.

Днем виконання покупцем своїх зобов`язань по оплаті товару вважається дата надходження всієї суми на банківський рахунок або внесення готівкою в касу продавця (п. 6.3 договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу відповідну продукцію ( відходи сої, побічний продукт урожаю 2018) в повному обсязі : кількості 11,860 тон, загальною вартістю 71 160 грн, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 26 жовтня 2018 року.

На оплату продукції позивачем був виставлений відповідачу рахунок № 14 від 25.10.2018.

У відповідності до п. 6.2 договору, відповідач був зобов`язаний провести розрахунок за отриману продукцію до 05.11.2018.

Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідач провів розрахунок за отриману продукцію в повному обсязі не своєчасно, а саме:

1-й платіж в розмірі 20 000 грн (згідно платіжного доручення № 358 від 29 жовтня 2018 року),

-2-й платіж в розмірі 16 160,00 грн було здійснено 09 листопада 2018 року (платіжне доручення № 377 від 09 листопада 2018 року);

-3-й платіж в розмірі 20 000,00 грн було здійснено 13 листопада 2018 року (платіжне доручення № 382 від 13 листопада 2018 року);

-4-й платіж в розмірі 5 000,00 грн. було здійснено 16 листопада 2018 року (платіжне доручення № 385 від 16 листопада 2018 року);

5-й платіж в розмірі 10 000,00 грн. було здійснено 20 листопада 2018 року (платіжне доручення № 395 від 20 листопада 2018 р.).

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ураховуючи те що відповідач свої зобов`язання в частині оплати продукції виконав з порушенням встановленого договором строку, позивач просить стягнути з відповідача 1 326,22 грн пені нарахованої за період з 06.11.2018 по 28.02.2019, 323,00 грн інфляційних збитків за період з листопада 2018 по січень 2019, 115,86 грн 3% річних за період з 06.11.2018 по 28.02.2019 та 10 232 грн штрафу нарахованого нап. 7.3 договору.

Право позивача на нарахування пені передбачене п.7.2. договору, в якому зазначено, що у випадку прострочення оплати або не повної оплати товару в строки, зазначені у даному договору, покупепець зобов`язується на вимогу продавця сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення платежу від вартості неоплаченого або частково неоплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача пені у розмірі 1 326,22 грн пені за період з 06.11.2018 по 28.02.2019.

Відповідно п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач остаточно здійснив повний розрахунок за отриману продукцію за видатковою накладною № 3 від 26 жовтня 2018 року 21.11.2018 ( виписка по рахунку позивача про зарахування коштів сплачених відповідачем згідно платіжного доручення № 395 від 20.11.2018).

Таким чином, з 21.11.2018 у відповідача відсутня прострочена заборгованість перед позивачем за договором купівлі-продажу № 16/10/18 від 16.10.2018, а отже період по який у позивача існувало право на нарахування штрафних санкцій закінчився 21.11.2018.

Згідно розрахунку проведеного судом, враховуючи дати оплат заборгованості, розмір пені за період з 06.11.2018 по 20.11.2018 становить 383,16 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Однак, суд не погоджується з наведеним розрахунком позивача 3% річних з вище вказаних аналогічних підстав щодо нарахування пені.

Розмір 3% річних за період з 06.11.2018 по 20.11.2018, згідно розрахунку проведеного судом, становить 31,93 грн.

Суд також не погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 323,00 грн за період з листопада 2018 по січень 2019.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Як вже зазначалось, заборгованість перед позивачем була повністю погашена відповідачем 21.11.2018. Отже, на останній день місяця ( листопад 2018 року) у відповідача відсутня прострочена заборгованість.

З огляду на це, відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат на частину місяця, оскільки найменший період визначення інфляційних втрат складає місяць, тому позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за вказаний в розрахунку період.

Щодо нарахованого позивачем на підставі п. 7.3 договору штрафу у розмірі 10 232,00 грн, суд зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару більш ніж 10 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф 20% ціни неоплаченого ( недооплаченого ) товару.

Зі змісту вказаного пункту договору випливає, що у позивача виникає право на нарахування штрафу на суму неоплаченого товару, прострочення оплати якої становить більше 10 календарних днів, тобто на суму заборгованості, яка існувала на 16.11.2018 ( 05.11.2018 строк оплати + 10 календарних днів).

Враховуючи проведені відповідачем оплати, з 16.11.2018 заборгованість у відповідача перед позивачем за договором купівлі-продажу № 16/10/18 від 16.10.2018 становила 10 000,00 грн.

Таким чином, розмір штрафу становить 2 000,00 грн ( 10 000,00 грн х 20%).

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для частково задоволення позовних вимог в частині стягнення 383,16 грн пені, 31,93 грн 3% річних, 2 000,00 грн штрафу та відмовляє в іншій частині позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кормпрайд" ( вул. Довженка, 64, кв. 53 м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 41086388) на користь Приватного акціонерного товариства "Троянівське" ( вул. Глибочицька, буд. 40 У, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 30184563) 383,16 грн пені, 31,93 грн 3% річних, 2 000,00 грн штрафу, 386,71 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.08.19

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу ( 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 15-В, 1-й поверх, офіс 1) ( рек. з повід.)

3- відповідачу ( рек. з повід.)