Ухвала

від 12.08.2019 по справі 922/1735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" серпня 2019 р. м. ХарківСправа № 922/1735/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." про розстрочку виконання судового наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/1735/19 від 06 червня 2019 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілюр", місто Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р.", місто Харків про видачу судового наказу за участю представників:

стягувача - не з`явився;

боржника - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілюр" звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." заборгованості у розмірі 86 346,00 грн., яка виникла на підставі письмового Договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 020805 від 02 червня 2017 року, порядку статті 150 ГПК України.

06 червня 2019 року Господарський суд Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) видав наказ на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т .О.Р. " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вілюр" суми заборгованості - 86 346,00 грн. та суми судового збору 192,10 грн. (в порядку наказного провадження ). Судовий наказ набрав чинності 05 липня 2019 року.

06 серпня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." (вх. № 18884) про розстрочку виконання судового наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/1735/19 від 06 червня 2019 року рівними частинами на п`ять місяців.

У зв`язку із відпусткою судді Жельне С.Ч. розпорядженням керівника апарату суду від 06.08.2019 за № 444/2019 призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі № 922/1735/19. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2019 для розгляду заяви визначено головуючого суддю Рильову В.В.

Ухвалою суду від 08.08.2019 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." про розстрочку виконання судового наказу Господарського суду Харківської області від 06 червня 2019 року прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 серпня 2019 року, з повідомленням учасників справи.

Про дату, час та місце проведення судового засідання Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілюр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О . Р." було повідомлено у відповідності до частини шостої статті 120 ГПК України, що підтверджується прийнятими представниками сторін телефонограмами від 08 серпня 2019 року (арк. с. 39,40).

Представник стягувача в судове засідання 12.08.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. У відзиві на заяву про розстрочку виконання судового наказу, поданому до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області 09 серпня 2019 року (за вх. № 19204), в задоволенні зазначеної заяви просив відмовити.

Представник боржника (заявника) в судове засідання 12.08.2019 також не з`явився, однак, 08 серпня 2019 року подав до суду заяву про відкладення розгляду заяви ТОВ "НВО "А.Т.О.Р." на іншу дату (вх. № 19159), у зв`язку із знаходженням у відпустці з 09.08.2019 по 13.09.2019.

Розглянувши зазначену заяву, суд зазначає, що представником ТОВ "НВО "А.Т.О.Р." не подано суду жодних доказів знаходження його відпустці з 09.08.2019 по 13.09.2019. Крім того, звертаючись 06 серпня 2019 року до суду із заявою про розстрочку виконання судового наказу в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України, божник також був обізнаний про те, що ГПК України встановлено точний порядок та присічні строки розгляду такої заяви (заява про розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження). Зважаючи на те, що заяву про відкладення розгляду заяви в судовому засіданні належним чином не обґрунтовано, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду заяви про розстрочення виконання судового рішення, суд відмовляє в задоволенні заяви представника ТОВ "НВО "А.Т.О.Р." про відкладення судового засідання та продовжує розгляд заяви за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Звертаючись до суду із заявою про розстрочку виконання судового наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/1735/19 від 06 червня 2019 року рівними частинами на п`ять місяців боржник зазначає, що на цей час Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р.", у зв`язку з невиконанням перед ним зобов`язань з боку контрагентів, не має можливості повністю, єдиним платежем сплатити заборгованість за вказаним судовим наказом; але невеликими сумами та з певним інтервалом в часі в змозі здійснювати певні оплати. Крім того, боржник вже сплатив 10 000,00 грн. в рахунок погашення боргу перед стягувачем.

Згідно статті 160 Господарського процесуального кодексу України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про, зокрема, розстрочення виконання судового рішення, суд враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або члена її сім`ї, її матеріальний стан.; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, а в силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов`язано з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому, Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Отже, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Разом з тим, складне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р.", про яке зазначено заявником, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення.

Так, відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. За приписами статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зауважує, що неналежне планування своєї господарської діяльності боржником не повинно порушувати права інших господарюючих суб`єктів, які належним чином виконали свої обов`язки. Ризики від власної господарської діяльності відповідача не можуть покладатися на інших учасників господарських відносин, оскільки це порушує принцип розумності та справедливості.

Крім того, звертаючись до господарського суду із заявою про розстрочення виконання судового наказу Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т .О.Р. " не надало суду жодного доказу в обґрунтування зазначених в заяві обставин, які б підтверджували скрутний фінансовий стан боржника; не довело наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Також, станом на момент розгляду заяви про розстрочку виконання судового наказу, представником заявника не доводиться той факт, що наявність боргу у цій справі може призвести до неплатоспроможності та зупинити повністю діяльність товариства і що у нього відсутні доходи в силу цього. Разом з цим, суд також приймає до уваги, що заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." у вказаний у заяві про розстрочку термін - п`ять місяців, а отже і про наявність реальної можливість виконання рішення.

Суд звертає увагу і на те, що процедура виконання рішення згідно чинного законодавства, яка вичиняється виконавцями в примусовому порядку, передбачає, що у випадку відсутності обігових грошових коштів у боржника, необхідних для виконання рішення, яке передбачає їх стягнення, слід звертати стягнення на майно боржника, а також передбачено ряд інших заходів для примусового виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, зазначені боржником обставини, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час і можливість (припущення) настання негативних наслідків, та жодним чином не свідчать про утруднення чи неможливість виконання судового наказу у даній справі, що не можна вважати належними підставами для розстрочення виконання судового рішення.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Враховуючи вищезазначені судом обставини у сукупності, в тому числі недоведеність боржником належними та допустимими доказами у справі факту неможливості виконання рішення суду, беручи до уваги норми законодавства та судову практику, які врегульовують та тлумачать вказані правовідносини, оцінивши подані сторонами пояснення та заперечення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." про розстрочку виконання судового наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/1735/19 від 06 червня 2019 року слід відмовити повністю.

Згідно з частиною сьомою статті 331 Господарського процесуального кодексу України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі наведеного, керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "А.Т.О.Р." про розстрочку виконання судового наказу Господарського суду Харківської області по справі № 922/1735/19 від 06 червня 2019 року (вх. № 18884).

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку статей 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 12.08.2019.

Суддя В.В. Рильова