Рішення

від 07.08.2019 по справі 914/983/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2019 справа № 914/983/19

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Сало О.А., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС

до відповідача: Приватного підприємства АГРОІНСАЙД

про: стягнення 13064,04грн.,

Представники сторін: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2019р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС до Приватного підприємства АГРОІНСАЙД про стягнення 13064,04грн.

27.05.2019р. Господарський суд постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін задовольнити частково; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; судове засідання призначити на 24.06.2019р.

Протокольною ухвалою від 24.06.2019р. розгляд справи відкладено на 16.07.2019р.

Крім того, ухвалами від 24.06.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Протокольною ухвалою від 16.07.2019р. розгляд справи відкладено на 16.07.2019р.

Крім того, ухвалами від 16.07.2019р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання.

Також, після судового засідання, 16.07.2019р., 17.07.2019р. та 22.07.2019р. від позивача надійшли клопотання про розгляд справи без його участі, які відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації зареєстровані за вх.№29295/19, вх.№29546/19 та вх.№30105/19 відповідно.

У судове засідання 25.07.2019р. представники сторін не з`явилися.

Ухвалою від 25.07.2019р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС до Приватного підприємства АГРОІНСАЙД про стягнення 13064,04грн. залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю НОВУС ПЛЮС строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 2 дні з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.08.2019р. Господарський суд постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: продовжити розгляд справи №914/983/19; судове засідання призначити на 07.08.2019р.

При постановленні вищевказаної ухвали від 01.08.2019р., у зв`язку з тим, що місцезнаходженням відповідача є м.Київ, а суду - м.Львів, судом враховано пп.2 п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., відповідно до яких, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення; при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У судове засідання 07.08.2019р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 ГПК України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позиція позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості товару, поставленого у відповідності до умов укладеного у спрощений спосіб договору поставки, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 13064,04грн. суми основного боргу.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:

Як зазначає позивач, ним із залученням перевізника ТОВ НОВА ПОШТА , починаючи з 30.11.2018р. по 25.02.2019р. відправлено відповідачу пакети вакуумні (надалі по тексту - Товар ), загальною вартістю 22064,04грн. з ПДВ, в підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні, експрес-накладні ТОВ НОВА ПОШТА , а також сформовані та зареєстровані ним податкові накладні. Проте, відповідачем здійснено оплату товару частково, внаслідок чого утворився борг у розмірі 13064,04грн. з ПДВ.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №1 (вих.№28/03) від 28.03.2019р. При цьому, така претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся із позовом про стягнення 13064,04грн. основного боргу.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або декількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичним особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 2 ст.184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Приписами ч.1 ст.181 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В обґрунтування позовних вимог, згідно наданої заяви про усунення недоліків позовної заяви, позивачем зазначено, що спірні правовідносини виникли між сторонами на підставі укладеного між сторонами у спрощений спосіб договору поставки.

При цьому, позивач посилається на те, що ним, із залученням ТОВ НОВА ПОШТА , відправлено відповідачу Товар, оплату якого відповідачем здійснено частково.

Як доказ здійснення вищевказаної господарської операції, позивачем надано видаткові накладні на загальну суму 22064,04грн. а саме:

- №РН-0000656 від 30.11.2018р. на загальну суму 12497,88грн. з ПДВ;

- №РН-0000722 від 21.12.2018р. на загальну суму 6191,76грн. з ПДВ;

- №РН-0000011 від 29.01.2019р. на загальну суму 2646,80грн. з ПДВ;

- №РН-00076 від 25.02.2019р. на загальну суму 727,60грн. з ПДВ.

Суд звертає увагу на те, що у наданих позивачем видаткових накладних відсутній передбачений ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні обов`язковий реквізит, а саме особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому не можуть вважатися первинними обліковими документами в розумінні названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, що також є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, враховуючи наведене, надані позивачем як один із доказів виникнення між сторонами договірних відносин видаткові накладні не є належними доказами вищевказаного.

При цьому, доводи позивача про те, що первинні документи було надіслано відповідачу, проте останнім не повернуто не підтверджено будь-якими доказами. Крім того, суд звертає увагу на те, що впродовж розгляду справи клопотання про витребування вищевказаних доказів позивачем не подано.

Також позивач зазначає, що доказами відправлення позивачем та отримання відповідачем Товару є надані експрес-накладні ТОВ НОВА ПОШТА , а саме:

- № 59998072981010 від 21.12.2018р. про відправлення позивачем ОСОБА_1 (при цьому, у графі повний опис відправлення зазначено: Інше: упакування ; у графі оголошена вартість - 3000грн ; у графі фактична вага - 52кг )

- № 59998075448712 від 25.02.2018р. про отримання ОСОБА_1 надісланого позивачем відправлення, фактична вага якого 7кг, оголошена вартість - 200,00грн.

- №559000402831999 від 25.02.2018р. про отримання ОСОБА_1 надісланого позивачем відправлення, фактична вага якого 0,1кг, оголошена вартість - 200,00грн.

- №59998074310976 від 29.01.2019р. про отримання ОСОБА_1 надісланого позивачем відправлення, фактична вага якого 25кг, оголошена вартість - 1000,00грн.

Проте, суд звертає увагу, що отримувач відправлення за вищевказаними експрес-накладними є фізична особа ОСОБА_1 , а не відповідач. Окрім того, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів перебування вищевказаної фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем чи уповноваження відповідачем такої особи на отримання від позивача відправлень, із зазначених експрес-накладних не вбачається які саме відправлення (товар, документи тощо) направлялись ОСОБА_1 .

Також, у позовній заяві позивачем зазначено про надіслання відповідачу Товару 30.11.2018р., 21.12.2018р., 29.01.2019р. та 25.02.2019р. (при цьому, відповідними датами сформовано спірні видаткові накладні), проте, як доказ надіслання такого Товару позивачем надано лише одну експрес накладну, датовану 21.12.2018р. (а отже, датовану раніше ніж дві останні спірні поставки). При цьому, жодних доказів надіслання 29.01.2019р. та 25.02.2019р. на адресу відповідача відправлень позивачем не надано.

Крім того, в підтвердження виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати вартості Товару, позивачем надано податкові накладні разом із доказами реєстрації таких. Проте, суд критично оцінює доводи позивача про те, що достатнім доказом виникнення вищевказаних зобов`язань є формування та реєстрація ним відповідних податкових накладних, в тому числі, у зв`язку з тим, що такі податкові накладні сформовано самим же позивачем.

Разом із заявою про усунення недоліків позовної заяви позивачем надано сформовані останнім відповідачу рахунки-фактури: №СФ-0000412 від 18.09.2018р. на суму 2038,66грн. з ПДВ; №СФ-0000503 від 19.10.2018р. на суму 1661,20грн. з ПДВ; №СФ-0000529 від 30.10.2018р. на суму 1661,00грн. з ПДВ, а також рахунки-фактури для здійснення оплати за спірний Товар, а саме: №СФ-0000644 від 30.11.2018р. на суму 12497,88грн. з ПДВ; №СФ-0000710 від 21.12.2018р. на суму 6191,76грн. з ПДВ; №СФ-0000078 від 29.01.2019р. на суму 2646,80грн. з ПДВ; №СФ-0000155 від 25.02.2019р. на суму 727,60грн. з ПДВ.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів отримання таких рахунків відповідачем. Крім того, у спірних рахунках в графі Замовлення зазначено: Без замовлення , що вказує на відсутність підстав для їх формування.

В підтвердження схвалення відповідачем спірного правочину, позивачем зазначено про здійснені відповідачем часткові оплати вартості Товару.

Зокрема, у розрахунку позовних вимог, який долучено до позовної заяви, зазначено, що відповідачем здійснено часткові оплати у загальному розмірі 9000,00грн. (з яких оплата у розмірі 2000,00грн. підтверджується банківською випискою БВ-0000268 від 18.12.2018р.; 2000,00грн. - банківською випискою БВ-0000270 від 20.12.2018р.; 2000,00грн. - банківською випискою БВ-0000275 від 27.12.2018р., 1000,00грн. - банківською випискою БВ-0000024 від 31.01.2019р.; 2000,00грн. - банківською випискою БВ-0000040 від 21.02.2019р.). Разом з тим, позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні вищевказані банківські виписки.

Також, як доказ здійснення часткових оплат, позивачем також надано платіжні доручення:

- №1474 від 09.10.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 2038,36грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №412 від 18.09.2018р. ПДВ 20% 339,78 );

- №1536 від 28.11.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 1661,20грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №503 від 19.10.2018р. ПДВ 20% 276,87 );

- №1546 від 29.11.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 1661,00грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №529 від 30.10.2018р. ПДВ 20% 276,83 );

- №1652 від 18.12.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 2000,00грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №644 від 30.11.2018р. ПДВ 20% 333,33 );

- №1660 від 20.12.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 2000,00грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №644 від 30.11.2018р. ПДВ 20% 333,33 );

- №1688 від 27.12.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 2000,00грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №644 від 30.11.2018р. ПДВ 20% 333,33 );

- №1725 від 31.01.2018р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 1000,00грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №644 від 30.11.2018р. ПДВ 20% 166,67 );

- №1748 від 21.02.2019р. про сплату відповідачем на рахунок позивача 2000,00грн. (призначення платежу: За пакети вакуумні, зг. рах. №644 від 30.11.2018р. ПДВ 20% 333,33 );

- №2305 від 13.06.2019р. про сплату АТ Кредобанк на рахунок позивача 1000,00грн. (призначення платежу: ОП ЗГ НАК РН-0000722 від 21.12.18 ДОГ. №18/51 ВІД 17.09.2018Р від ПП АГРОІНСАЙД , 41009869 через ОСОБА_2. Інші дод. реквізити: контакт. інформ. НОМЕР_3 ).

Водночас в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано зазначених у призначеннях платежу вищевказаних платіжних доручень рахунків. При цьому, суд звертає увагу на те, що номер рахунку у платіжному дорученні №2305 від 13.06.2019р. частково співпадає з номером наданої позивачем видаткової накладної - №РН-0000722 від 21.12.2018р., проте, не є ідентичним. Більше того, платником, згідно наданого платіжного доручення №2305 від 13.06.2019р. є АТ Кредобанк , а не відповідач. Також, зазначене у призначенні платежу прізвище та ініціали (без зазначення повного імені та по-батькові такої особи), які є ідентичними зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань прізвищу та ініціалам керівника юридичної особи відповідача не підтверджують те, що вказаний платіж здійснено саме керівником відповідача. Крім того, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано документів, зазначених у призначеннях вищевказаних платежів, то відсутні підстави стверджувати про те, що здійснені відповідачем платежі, підтверджують здійснення оплати за поставлений позивачем товар, а не є авансовим платежами, чи такими, що здійснені помилково тощо.

Також, як в обґрунтування заявлених вимог, до позовної заяви позивачем долучено акт звірки розрахунків між сторонами за період з 01.09.2018р. по 17.05.2019р.

Судом враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 05.03.2019р. у справі №910/1389/18 (текст якої розміщено за наступною веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/Review/80268095) про те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб..

Проте, вищевказаний акт звірки не містить підпису уповноваженої особи відповідача, а інформація в ньому не підтверджена первинними документами.

Враховуючи вищенаведене, в матеріалах справи відсутні докази вчинення сторонами конклюдентних дій, що підтверджують їх волю на укладення договору поставки, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази поставки позивачем та отримання відповідачем Товару, докази здійснення відповідачем часткової оплати за такий Товар.

Враховуючи викладені обставини, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачем, то заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак, наявні підстави для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, від жодного учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, а також те, що підстави для задоволення позову відсутні, сплачений позивачем за подання до господарського суду судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 238, 240-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено та підписано 12.08.2019р.

Суддя Король М.Р.