Рішення

від 06.08.2019 по справі 914/1102/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 справа № 914/1102/19

м. Львів

За позовом: Комунального підприємства Теплоенерго , м. Кременчук

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фітофюелс , м. Львів

про стягнення 17 668, 40 грн .

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Банзулі

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Комунальним підприємством Теплоенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Фітофюелс про стягнення 17 668, 40 грн.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.07.2019.

23.07.2019 розгляд справи відкладено на 06.08.2019, про що відповідача повідомлено ухвалою в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 06.08.2019 представник позивача не з`явився, причин неявки суду не повідомив. 02.08.2019 через службу діловодства господарського суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 15 000, 00 грн. - основного боргу, 1 352, 59 грн. - інфляційних втрат та 528, 90 грн. - 3% річних.

Відповідач явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив. Вимог ухвал суду не виконав. Ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду з відмітками відділення поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання".

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на зазначене вище, господарським судом дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на подання зокрема відзиву на позов, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 по справі №916/3188/16.

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею та обов`язок повідомити суд про причини неявки.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов"язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Однією з підстав виникнення зобов"язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

20.06.2017 між Комунальним підприємством Теплоенерго (позивач, за договором - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фітофюелс (відповідач, за договором - продавець) укладено договір поставки №200617.

Згідно умов даного договору, продавець продає лічильники тепла згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (п.1.1). Ціна товару по окремих позиціях вказана в специфікаціях (по підготовленій формі затвердженого Додатку№1) (п.2.1). Поставка здійснюється за рахунок продавця зі складу продавця, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 27 (п.3.1). Товар вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем по кількості згідно видаткової накладної на цю продукцію (п.5.1). Усі платежі повинні бути проведені покупцем згідно отриманому від продавця рахунка в гривнях (п.6.1). Строк дії договору до 31 грудня 2017 року, з його можливою пролонгацією (п.8.1).

21.08.2017 продавцем (ТзОВ Фітофюелс ) виписано покупцю (КП Теплоенерго ) Рахунок на оплату №17 на поставку Теплолічильника SКS-3К Ду 25.2 на суму 20 786, 40 грн. (з ПДВ).

22.08.2017 КП Теплоенерго частково сплачено рахунок №17 від 21.08.2017 у розмірі 15 000, 00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (в матеріалах справи).

Однак відповідач, в порушення умов договору, взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслано лист №03-1103 від 15.05.2018 з вимогою про повернення перерахованих коштів у розмірі 15 000, 00 грн. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи), вказаний лист отримано відповідачем 21.05.2018, однак залишено останнім без відповіді та задоволення.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, сплата трьох процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

На підставі вищенаведеного, згідно розрахунку наведеного в заяві про зменшення позовних вимог, позивачем за прострочення виконання зобов`язання нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 528, 90 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1 352, 59 грн. за період з 28.05.2018 по 30.07.2019.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, укладеним між сторонами договором не передбачено строку повернення авансу у випадку невиконання продавцем зобов`язань щодо поставки товару. Не визначено такого строку і нормами чинного законодавства.

Відтак, у даному випаду застосовується положення ч.2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перевіривши період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат суд встановив, що початком періоду нарахування у відповідності до ст. 530 ЦК України є 29.05.2018 (враховуючи надсилання позивачем на адресу відповідача листа №03-1103 від 15.05.2018 з вимогою про повернення перерахованих коштів, котрий отримано відповідачем 21.05.2018).

Відтак, з урахуванням положень ч.2 ст. 530, ст. 625 ЦК України, у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 29.05.2018.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат за період з 29.05.2018 по 30.07.2018 (в межах заявленого позивачем періоду) суд встановив, що розмір 3% річних становить 527, 67 грн., а інфляційні нарахування становлять 1 352, 59 грн.

Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, заборгованість відповідача перед позивачем доведена матеріалами справи та становить 15 000, 00 грн. - основного боргу, 1352, 59 грн. - інфляційних втрат та 527, 67 грн. - 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що суду не надано належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання, відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фітофюелс (м. Львів, вул. Похила, 5, оф.8 код ЄДРПОУ 40103056) на користь Комунального підприємства Теплоенерго (м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, код ЄДРПОУ 31700972) 15 000, 00 грн. основного боргу, 1352, 59грн. - інфляційних втрат, 527, 67 грн. - 3% річних та 1 920,80 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення складено 12.08.2019

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.