Постанова

від 31.07.2019 по справі 5023/10655/11

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 5023/10655/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю: представник позивача (Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал") - Кутіщева О.А. (дов. №04-9/1 від 11.01.2019); кредитор (представник АТ "Укртрансгаз") - Кравченко С.В. (дов. №1-857 від 29.05.2019).

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева"

на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2019

(Головуючий суддя - Усатий В.О.; судді - Савченко А.А., Яризько В.О.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019

(Головуючий суддя - Геза Т.Д.; судді Мартюхіна Н.О., Сіверін В.І.)

за результатами розгляду скарги боржника Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків, (вх. № 32559 від 19.11.2018)

на дії/бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області

за позовом Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал", м. Київ,

до відповідача Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків,

про стягнення коштів

в межах справи № 5023/10655/11

про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева", м. Харків, -

ВСТАНОВИВ:

1. До господарського суду Харківської області від боржника надійшла скарга (вх. № 32559 від 19.11.2018 р.), в якій Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" просило суд визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 10.10.2018р.

2. Скаржник посилався на те, що виконавчою службою неправомірно стягнуто виконавчий збір в сумі 1223125,74 грн., оскільки боржник добровільно погасив частину заборгованості в сумі 100000,00 грн. ще до відкриття виконавчого провадження, тому наявні підстави для скасування вищезазначеної постанови.

2.1. Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" також зазначало, що зверталось до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування вищезазначеної постанови, однак ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018р. у справі №520/9754/18 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2019, яку залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №5023/10655/11, відмовлено боржнику в задоволенні скарги (вх.№ 32559 від 19.11.18) на дії виконавчої служби.

4. Судові рішення мотивовані тим, що судом не встановлено в діях державного виконавця порушень вимог закону при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки відповідно до приписів Закону України Про виконавче провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору, а постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

4.1. Суди встановили, що Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" зверталось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 10.10.2018 (ВП № 57400369), проте ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №520/9754/18 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства.

-Пославшись на ч.6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України де зазначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються, суди здійснили розгляд даного спору по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №5023/10655/11 з проханням їх скасувати, задовольнити скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" та визнати неправомірною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 10.10.2018р.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник доводить, що судові рішення постановлені з неповним з`ясуванням обставин справи, а також судами допущені порушення норма матеріального та процесуального права, зокрема, ст.19 Конституції України, ст.ст. 4, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , п.8 розділу 3, п.7 розділу 1 Інструкції з примусового виконання рішень, ст. 236 ГПК України.

Боржник, посилаючись на часткове виконання рішення у справі №5023/10655/11 (наказ господарського суду Харківської області від 06.12.2017р.), вважає, що виконавчий збір, який підлягає стягненню з останнього, складає 1 213 125,74 грн, замість зазначеного у постанові ВП №57400369 виконавчого збору у сумі 1 223 125,74 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Казенне підприємство спеціального приладобудування "Арсенал" подано відзив на касаційну скаргу боржника з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5023/10655/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Жуков С.В., суддя - Ткаченко Н.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 30.05.2019.

8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №5023/10655/11 за касаційною скаргою Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду д 27.03.2019 (щодо розгляду скарги вх.№32559 від 19.11.18) у вказаній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на 31 липня 2019 року о 12 : 50 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Відповідно ч.1 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

12. Згідно ст.340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

13. Відповідно ч.5 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

14. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

15. Отже, якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.

16. Водночас частиною другою статті 74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

17. З наведених норм права вбачається, що частиною 2 статті 74 Закону України Про виконавче провадження встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (Висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №921/16/14-г/15).

18. Частиною 4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

19. Разом з тим, судами встановлено, що Державне підприємство "Завод імені В.О. Малишева" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення виконавчого збору від 10.10.2018 (ВП № 57400369), однак, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 у справі №520/9754/18 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі та роз`яснено, що розгляд та вирішення справи віднесено до юрисдикції Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства.

20. Пославшись на ч.6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються, судами попередніх інстанцій правомірно розглянуто скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" на дії виконавчої служби щодо неправомірності постанови Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 10.10.2018 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 57400369 розглядається в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева".

21. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року порушено провадження у справі № 5023/10655/11 за заявою ДП "Львівський бронетанковий завод" про визнання банкрутом ДП "Завод ім. Малишева" за загальною процедурою.

21.1. У справі № 5023/10655/11 триває процедуру розпорядження майном.

21.2. Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.12.2017 у справі №5023/10655/11 задоволено заяву Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (вх. № 2270/17 від 10.07.2017 р.) про стягнення коштів, стягнуто з Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева ( код 14315629, 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, 126) на користь Казенного підприємства спеціального приладобудування "Арсенал" (код 14307357, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, р/р НОМЕР_1 у Публічному акціонерному товаристві "Державний Експортно-імпортний банк України", МФО 322313) 12050499,97 грн. заборгованості та 180757,50 грн. судового збору.

21.3. Господарським судом Харківської області 12.12.2017 видано наказ на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 06.12.2017р. у справі №5023/10655/11.

21.4. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Пікулою В.Ю. 10.10.2018 р винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу суду від 12.12.2018 р., які направлено стягувачу та боржнику.

21.5. Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області Пікулою В.Ю. 10.10.2018 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 1223125,74 грн.

21.6. У якості підстави для визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору скаржник посилався на те, що 21.02.2018р. боржником добровільно сплачено частину заборгованості за вищевказаним наказом господарського суду Харківської області в сумі 100000,00 грн., що не враховано державним виконавцем та стягнуто виконавчий збір із врахування всієї суми боргу.

21.7. Стягувач 06.11.2018 повідомив державного виконавця про сплату частини заборгованості в сумі 100000,00 грн., тобто після винесення Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області постанови від 10.10.2018 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 57400369.

22. Разом з тим, боржник посилався на те, що державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ стягувачу, оскільки в наказі не було зазначено повного найменування боржника, а саме: замість боржника "Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" вказано "Державного підприємства "Завод ім. В.О.Малишева", проте, наведена підстава є предметом окремого оскарження дій Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області у межах даної справи з приводу чого Верховним Судом ухвалено постанову від 31.07.2019 у даній справі.

23. Погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення скарги Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду України виходить з такого.

24. Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

25. За змістом ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

26. Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі відповідних виконавчих документів, зокрема, на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

28. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

29. Частиною 3 статті 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

30. Відповідно до ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

31. Статтею 343 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

32. Відповідно до п. 1 ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

33. Згідно п.5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

34. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

35. Відповідно до частин першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

36. Згідно з ч.2 та ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

37. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. (Висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №712/5014/17 від 20.02.2019).

38. Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання, початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

39. При цьому, на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

40 Посилання скаржника на те, що обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору, відповідно до приписів Закону України Про виконавче провадження , є фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень є необґрунтованими, оскільки виходячи із вищенаведених положень діючого законодавства, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

41. Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.(Висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №812/1413/17 від 13.03.2019).

42. Судами встанолено, що боржник частково виконав наказ господарського суду Харківської області від 12.12.2017 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, проте державному виконавцю на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а також на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору не було відомо про часткове погашення заборгованості, оскільки докази часткового погашення в сумі 100000,00 грн. подані стягувачем до органу примусового виконання рішення тільки 06.11.2018, тобто вже після відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

43. Оскільки станом на 10.10.2018, тобто на час відкриття виконавчого провадження, відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, є правомірними.

44. Відповідно до розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

45. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

46. Отже, у постанові про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору, тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

47. Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога скаржника про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору є безпідставною, підстави для її задоволення відсутні.

48 З таких обставин, доводи Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева", викладені у скарзі на дії державної виконавчої служби, щодо порушення державним виконавцем , ст.19 Конституції України, ст.ст. 4, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження , п.8 розділу 3, п.7 розділу 1 Інструкції з примусового виконання рішень, ст. 236 ГПК України під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору не знайшли свого підтвердження.

49. Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

50. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

51. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

52. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

53. Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

54. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод імені В.О. Малишева" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі №5023/10655/11 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко