Рішення

від 12.08.2019 по справі 240/5115/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Житомир справа №240/5115/19

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020215112 від 10 грудня 2018 року,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" із позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0020215112 від 10 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, викладені у акті перевірки №10165/06-30-51-12/36072478 від 22 листопада 2018 року, не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій у межах спірних правовідносин.

Вказує, що відповідачем було залишено поза увагою факт, що подані податкові накладні не надавалися отримувачу (покупцю) та жодним чином на повноту декларування позивачем своїх податкових зобов`язань, а також на права контрагентів, не впливає. За наведених обставин у фіскального органу були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення №0020215112 від 10 грудня 2018 року, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

06 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзиві на позовну заяву вих. №719/06-30-10-04 від 03 травня 2019 року, відповідно до змісту якого Головне управління ДФС у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що у поданих позивачем податкових накладних у розділі V зазначено (код ставки ПДВ - "20"), що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються ПДВ, а рядки VIII "Усього обсяги постачання на митній території України за ставкою 0% (код ставки 901)" та ІХ "Усього обсяги операцій, звільнених від оподаткування (код ставки 903)" цього розділу не заповнені.

Зазначає, що за наведених обставин подані позивачем податкові накладні не можуть бути віднесені до податкових накладних, порушення граничних термінів реєстрації яких відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України не є підставою для накладення штрафу. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Головне управління ДФС у Житомирській області при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення №0020215112 від 10 грудня 2018 року діяло у межах, на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством (том ІІ, а.с. 129-131).

Крім того, 06 травня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача (том ІІ, а.с. 128), у зв`язку із чим підготовче засідання, призначене на 06 травня 2019 року о 10:30, було відкладено на 24 травня 2019 року о 11:30 (том ІІ, а.с. 133).

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній оплачуваній відпусті підготовче засідання, призначене на 24 травня 2019 року о 11:30, було відкладено на 04 червня 2019 року об 11:00 (том ІІ, а.с. 140).

03 червня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника позивача у іншому судовому засіданні (том ІІ, а.с. 141), , у зв`язку із чим підготовче засідання, призначене на 04 червня 2019 року об 11:00, було відкладено на 13 червня 2019 року о 10:30 (том ІІ, а.с. 143).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року продовження строк проведення підготовчого засідання у справі №240/5115/19 та відкладено підготовче засідання на 02 липня 2019 року о 11:30 (том ІІ, а.с. 149-150).

У зв`язку із неявкою представника позивача підготовче засідання, призначене на 02 липня 2019 року о 11:30, було відкладено на 11 липня 2019 року о 11:30 (том ІІ, а.с. 158).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 липня 2019 року об 11:00 (том ІІ, а.с. 166-167).

29 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар", відповідно до змісту якого позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить провести розгляд справи без участі представника позивача (том ІІ, а.с. 172).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Приписами частини п`ятої статті 44 КАС України регламентовано, що учасники справи, зокрема, зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою. виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу, що представником позивача неодноразово подавалися клопотання про відкладення розгляду справи. При цьому, уповноважений представник позивача як у підготовчі засідання, так і у судові засідання жодного разу не прибув, хоча про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся належним чином та у встановленому законом порядку.

Суд наголошує, що вказана поведінка представника позивача є невиконанням процесуальних обов`язків, покладених на позивача статтею 44 КАС України, а також не сприяє своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи протягом розумних строків розгляду адміністративної справи.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року встановлено подальший розгляд адміністративної справи №240/5115/19 здійснювати у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи (том ІІ, а.с. 173-175).

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач як у строк та в порядку, визначеному статтею 163 КАС України та встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, так і станом на 12 серпня 2019 року відповідь на відзив не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відповіді на відзив позивачем також надано не було.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено та не заперечується сторонами, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар", ЄДРПОУ 36072478, як юридична особа зареєстроване 22 липня 2008 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 1 305 102 0000 006743. Види діяльності: код КВЕД 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; код КВЕД 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; код КВЕД 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (том І, а.с. 20-27).

Як платник податку на додану вартість ТОВ "Стар-Кар" зареєстровано 30 вересня 2019 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва №1000272188 про реєстрацію платника податку на додану вартість (том І, а.с. 28).

Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку даних податкової звітності з податку на додану вартість та даних з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Стар-Кар" (ЄДРПОУ 36072478) за звітний (податковий) період: січень, лютий, березень 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №10165/06-30-51-12/36072478 від 22 листопада 2018 року (том І, а.с. 36-40).

Так, перевіркою було встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Н" №0020215112 від 10 грудня 2018 року, яким згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та на підставі акта перевірки №10165/06-30-51-12/36072478 від 22 листопада 2018 року, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на 15 днів і менше на суму ПДВ 687 835, 46 грн, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" застосовано штраф в розмірі 10% у розмірі 68783,69 грн, а також за затримку реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 днів на супу ПДВ 360 296,06 грн застосовано штраф в розмірі 20% у розмірі 72 509,16 грн (том І а.с. 29-30 та зворот).

Сума застосованих штрафних санкцій також узгоджується із розрахунком штрафних санкцій по Товариству з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" (том І, а.с. 31-35).

Позивачем в порядку статті 56 Податкового кодексу України на ім`я в.о. голови Державної фіскальної служби України було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0020215112 від 10 грудня 2018 року та за наслідками процедури адміністративного оскарження, ДФС України винесено рішення про результати розгляду скарги №12986/6/99-99-11-06-01-25 від 20 березня 2019 року, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0020215112 від 10 грудня 2018 року залишено без змін, а скаргу ТОВ "Стар-Кар" - залишено без задоволення (том І, а.с. 41-42).

Не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями статті 19 Конституції України проголошено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Положеннями підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України врегульовано, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України регламентовано, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної визначено статтею 120-1 Податкового кодексу України.

Так, положеннями пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України визначено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної до початку проведення перевірки, предметом якої є дотримання вимог цього Кодексу щодо своєчасності реєстрації таких документів в Єдиному реєстрі податкових накладних, штрафні санкції, передбачені пунктом 1201.2 цієї статті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з абзацом першим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Положеннями абзацу 5 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" від 31 грудня 2015 року №1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267, далі - Порядок №1307).

Пунктом 3 Порядку №1307 встановлено, що усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації.

Положеннями пункту 8 Порядку №1307 закріплено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини: 01 - складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку); 02 - складена на постачання неплатнику податку 03 - складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку; 04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку; 06 - складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих; 07 - складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України; 08 - складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 10 - складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; 11 - складена за щоденними підсумками операцій; 12 - складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку); 13 - складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності; 14 - складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента; 15 - складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

Пунктом 11 Порядку №1307 встановлено, що у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися: 1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування; 2) в операціях, звільнених від оподаткування; 3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; 4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної у графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки: 1 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України; 2 - у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України; 3 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 15 цього Порядку; 4 - у разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 19 цього Порядку.

У зведених податкових накладних, у яких зазначено код ознаки 1 або 2, у графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначає власне найменування (П. І .Б.), у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "600000000000", рядок "Податковий номер платника податку або серія (за наявності) та номер паспорта" не заповнюється, а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

У такому самому порядку складається податкова накладна у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) у межах балансу платника податку для невиробничого використання; використання товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), в операціях, які не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування; використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), не в господарській діяльності; визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, за якими не були нараховані податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та які не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні представником позивача пояснень, ТОВ "Стар-Кар" посилається на відсутність законодавчих підстав для застосування штрафу, оскільки подані податкові накладні не надавалися отримувачу (покупцю) та жодним чином на повноту декларування позивачем своїх податкових зобов`язань, а також на права контрагентів, не впливає.

При цьому, сам факт подачі ТОВ "Стар-Кар" податкових накладних із порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, позивачем не заперечується.

Здійснивши системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд зазначає, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

При цьому, згідно з положеннями Порядку №1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються. Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Судом досліджено надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" податкові накладні щодо яких камеральною перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН та встановлено, що в графі "Отримувач (покупець)" платник податку зазначив "Неплатник", у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставлено умовний ІПН "100000000000", у верхній лівій частині накладної в графі "не підлягає наданню отримувачу" проставлена позначка - Х і зазначено тип причини - 02. У Розділі А у рядку V "Усього обсяги постачання за основною ставкою (код ставки 20) проставлені числові значення. Так само в усіх податкових накладних визначений код ставки - 20.

Суд звертає увагу, що податкові накладні (том І, а.с. 43-251, том ІІ, 1-123), які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), містять у розділі V зазначення код ставки ПДВ - "20", що свідчить про те, що такі податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються ПДВ, а рядки VIII "Усього обсяги постачання на митній території України за ставкою 0% (код ставки 901)" та ІХ "Усього обсяги операцій, звільнених від оподаткування (код ставки 903)" цього розділу не заповнені.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача щодо складення поданих податкових накладних на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 КАС України, оскільки у розділі Б "Номенклатура товарів/послуг продавця" зазначено ставку 20% (том І, а.с. 43-251, том ІІ, 1-123).

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із доводами відповідача та зазначає, що хоча податкові накладні і не надаватись отримувачу (покупцю), однак, не були складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, а тому відсутня необхідна сукупність підстав для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Позиція суду також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17 (касаційне провадження №К/9901/152/17), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин справи, контролюючим правомірно та за наявності правових підстав застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначених відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а тому відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв із дотриманням вимог частини другої статті 19 Конституції України, частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а позивачем не спростовано правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0020215112 від 10 грудня 2018 року, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар-Кар" (проспект Незалежності, 55-Г, м. Житомир, 10029. РНОКПП/ЄДРПОУ: 36072478) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39459195) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020215112 від 10 грудня 2018 року - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 12 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова