Рішення

від 12.08.2019 по справі 280/2033/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2019 року Справа № 280/2033/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Сонгулія О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.147; код ЄДРПОУ 20508338)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Мік (69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.69-А; код ЄДРПОУ 30105738)

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Мік (далі - відповідач, ТОВ МІК ) в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у розмірі 586 680,86 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період склала 788 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до положень Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875) повинна складати 32 осіб. В порушення законодавчих вимог на ТОВ МІК працевлаштовано 18 осіб з інвалідністю, внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарські санкції та пеню в розмірі 586 680,86 грн. Вказує, що суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році відповідачем не сплачено. Просить позов задовольнити та стягнути з ТОВ МІК вказану суму.

Ухвалою суду від 07.05.2019 позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито загальне позовне провадження в справі, призначено підготовче судове засідання на 25.06.2019.

10.06.2019 відповідачем подано відзив на адміністративний позов (вх.23777), в якому він зазначив, що ним вживались усі, залежні від нього заходи, для недопущення порушення нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, протягом 2018 року щомісячно подавались до Державної служби зайнятості України звіти за формою №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в яких відображено дані про вакансії на підприємстві на посаду швачка для бажаної категорії осіб з інвалідністю. Крім того, з метою працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем укладено договір на рекламне обслуговування із ТОВ ВЕЛЕС-ЦЕНТР , яке є видавником газет Кар`єра та Работа для всех у м.Запоріжжі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Призначене на 25.06.2019 підготовче судове засідання відкладено на 27.06.2019.

Ухвалою суду від 27.06.2019 відкладено розгляд справи та призначено підготовче засідання на 16.07.2019.

15.07.2019 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Протокольною ухвалою суду від 16.07.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання на 05.08.2019.

16.07.2019 представник відповідача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.3 ст.194 КАС України суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши надані письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши на їх підставі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, суд встановив таке.

ТОВ Мік на виконання вимог чинного законодавства подало до позивача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік (далі - Звіт) (а.с.6).

У рядку 03 Звіту відповідачем самостійно визначено, що кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.19 Закону №875-XII становить 32 особи.

За змістом рядка 02 Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить 18 осіб.

У зв`язку з невиконанням ТОВ Мік нормативу кількості штатних працівників - осіб з інвалідністю позивач здійснив розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, та листом від 18.03.2019 №03-351/557 Щодо сплати адміністративно-господарських санкцій повідомив відповідача, що згідно показників, зазначених у Звіті, сума в рядку 06 (сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю) має дорівнювати 583181,76 грн. Також повідомлено про банківські реквізити для сплати суми адміністративно-господарської санкції та попереджено про нарахування пені у разі порушення строків сплати (а.с.7).

У зв`язку з несплатою відповідачем суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році у добровільному порядку позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Закон №875 визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №875 з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю (ч.3 ст.17 Закону №875).

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону №875 забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Як зазначено у ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 ст.19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (ч.3 ст.19 Закону №875).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (ч.5 ст.19 Закону №875).

Згідно приписів частини 1 ст.20 Закону №875 установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

З аналізу норм Закону №875 вбачається, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначених у статті 18 Закону №875.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, та враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Згідно з ч.1 ст.217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 ГК України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до поданого відповідачем Звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у звітному періоді, склала 788 осіб, таким чином середньооблікова кількість осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону №875, складає 32 особи, при цьому фактично працювало у звітному періоді 18 осіб з інвалідністю.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно - господарських санкцій стало невиконання нормативу для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Разом з тим, з наданих до матеріалів адміністративної справи письмових доказів встановлено, що одним із видів господарської діяльності, яку провадить ТОВ МІК є діяльність з виробництва робочого одягу. Штатним розкладом підприємства передбачено чисельну кількість штатних одиниць на посаду швачка . Підприємство протягом 2018 року щомісячно подавало до Державної служби зайнятості України звіт за формою №3-ПН (а.с.25-174).

Крім того, відповідачем у щотижневому виданні газети Работа для всех у м.Запоріжжя надавалось оголошення про те, що на ТОВ МІК запрошуються на роботу працівники та терміново потрібні особи з інвалідністю робочої групи, що підтверджується копіями сторінок із газет (а.с.177-181).

Запорізький міський центр зайнятості у листі №2032/04-15 від 29.05.2019 підтвердив надходження до нього від ТОВ Мік в період з грудня 2017 року по грудень 2018 року звітів. Крім того, у листі зазначено, що відповідач приймав участь у заходах, які проводились протягом 2018 року Запорізьким міським центром зайнятості у напрямку працевлаштування осіб з інвалідністю, у вказаний період видано направлення на працевлаштування 10 зареєстрованим безробітним особам з інвалідністю. Від запропонованих вакансій 8 осіб відмовились, а 2 особи були працевлаштовані. Відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю з боку ТОВ Мік до Запорізького міського центру зайнятості не надходило (а.с.185).

Суд зазначає, що передбачена ч.1 ст.20 Закону №875 міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування таких осіб, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог ч.1 3 ст. 17, ч.1 ст. 18, ч.2, 3, 5 ст. 19 Закону №875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, які звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі 802/707/17-а.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону №875 щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Доказів того, що підприємство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло їм у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування таких осіб, або несвоєчасно звітувало до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, відтак підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій відсутні.

У відповідності до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки твердження позивача про порушення відповідачем вимог Закону №875 та правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій спростовується матеріалами справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Мік про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, місцезнаходження: 69095, м.Запоріжжя, вул.Гоголя, буд.147; код ЄДРПОУ 20508338.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Мік , місцезнаходження: 69006, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.69-А; код ЄДРПОУ 30105738.

Повне судове рішення складено 12.08.2019

Суддя М.О. Семененко