Рішення

від 12.08.2019 по справі 280/2419/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2019 року Справа № 280/2419/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянувши за правилами загального провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства Мирненський булочно - кондитерський комбінат (72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Мирне, вул. Шкільна, буд.22, код ЄДРПОУ 36465269)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства Мирненський булочно - кондитерський комбінат (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області:

№0002461416 від 25.02.2019, яким донараховано 1858262,50 грн. податку на прибуток з яких 1486610, 00 грн. основного платежу та 371652,50 грн. - штрафних фінансових санкцій;

№0002481416 від 25.02.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1319185,00 грн. за вересень 2018року;

№0002471416 від 25.02.2019 яким, донараховано 681567,50 грн. податку на додану вартість з яких 545254,00 грн. основного платежу та 136313,50 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Ухвалою суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.06.2019.

У зв`язку із тим, що суддя Конишева О.В. в період з 25.06.2019 по 26.06.2019 перебувала у відрядженні підготовче засідання відкладалось на 11.07.2019.

Ухвалою суду від 11.07.2019 відкладено підготовче засідання на 29.07.2019.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2019 за клопотанням сторін закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на той же день.

У судовому засіданні 29.07.2019 оголошено перерву до 31.07.2019.

31.07.2019 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження, позов просить задовольнити з підстав викладених в позовній заяви. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що

Позивач під час розгляду справи підтримав позицію викладену в позовній заяві, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що вся первинна документація була оформлена належним чином, шрот який був реалізований належної якості, а великі витрати підприємства за зберігання товару обумовлені неможливістю своєчасно реалізувати товар, що не може свідчити про відсутність ділової мети. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та спросить їх скасувати.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що позивачем були понесені необґрунтовано великі витрати на зберігання товару, а реалізований позивачем товар не належної якості, що підтверджує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Мирненський булочно-кондитерський комбінат" (код ЄДРПОУ 36465269) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування єдиного внеску за період з 01.01.2014 по 30.09.2018, якою встановлено порушення позивачем:

заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1486610 грн., у тому числі за III квартал 2017 року на 364111 грн., за IV квартал 2017 року на 347760 грн., за І квартал 2018 року на 217377 грн., за II квартал 2018 року на 143461 грн., за III квартал 2018 року на 413901 грн.;

заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 545254 грн. в т.ч. за січень 2018 року на 161734 грн., за квітень 2018 року на 383520 грн.;

завищення від`ємного значення, різниці між сумою податкових зобов`язань та податковим кредитом та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2018 року та за вересень 2018 року на суму 1319185грн.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 29.01.2019 №47/08-01-14-16/36465269.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0002461416 від 25.02.2019, яким донараховано 1858262.50 гривень податку на прибуток з яких 1486610 гривень основного платежу та 371652.50 - штрафних фінансових санкцій;

№0002481416 від 25.02.2019, яким зменшено розмір від4ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1319185 за вересень 2018р;

№0002471416 від 25.02.2019р. яким, донараховано 681567.50 гривень податку на додану вартість з яких 545254 гривень основного платежу та 136313,5 гривень - штрафних фінансових санкцій.

Позивач вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи, судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював реалізацію шроту соняшникового згідно експортних договорів постачання у 2018 році: Фірма "ETALON SA" , контракт 1511-17 від 15.11.2017 сума контракту 16720 доларів США; ООО Главстройснаб , контракт 333А-18 від 15.06.2018 на суму 30000 доларів США.

При оформлені вантажно-митної декларації, обов`язковим до заповнення є пункт № 44 декларації, в якому зазначаються сертифікати та дозволи, які були надані підприємством- постачальником при оформлені експортної операції.

Так, для підтвердження якості товару позивач, при оформлені експортних операції були надані наступні посвідчення про якість шроту соняшникового гранульованого:

до ВМД № 11 від 10.01.2018 року надано посвідчення про якість №1, №2, №3, №4 від 04.01.2018 року (дані пункт.44 ВМД №11);

до ВМД № 1366 від 19.02.2018 року надано посвідчення про якість №56, №57, №58 від 19.01.2018 року (дані пункт.44 ВМД №11);

до ВМД № 1852 від 25.06.2018 року надано посвідчення про якість №394, №395, №396 від 25.06.2018 року (дані пункт.44 ВМД №11).

До перевірки позивачем було надано посвідчення про якість на шрот гранульований, соняшниковий, високопротеїновий, тостований відповідає ДСТУ 4638:2006 від 31.07.2017 року:

№ 370 від 31.07.2017 року згідно договору № 83М-17 від 31.07.2017 року, в якому зазначено дату виробництва - липень 2017 року (маса 300т.);

№ 371 від 31.07.2017 року згідно договору № 84М-17 від 31.07.2017 року, в якому зазначено дату виробництва - липень 2017 року (маса 300т.);

№ 373 від 31.07.2017 року згідно договору № 85М-17 від 31.07.2017 року, в якому зазначено дату виробництва - липень 2017 року (маса 300т.);

№ 372 від 31.07.2017 року згідно договору № 86М-17 від 31.07.2017 року, в якому зазначено дату виробництва - липень 2017 року (маса 240т.).

З наданих до перевірки документів, відповідач робить висновок, що підприємством було реалізовано шрот невідомого походження, оскільки було зазначено в посвідченнях якості, що шрот вироблено в січні 2018 і в червні 2018 року, а реалізовано було шрот який придбаний в липні 2017 року в кількості 483,05 тонн на суму 2004658 грн., який на дату реалізації не придатний для використання, так як ДСТУ 4638:2006 передбачає термін придатності шроту 3 місяця з дати виготовлення.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Так, згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами, оскільки платники податків при здійсненні господарської діяльності не обмежені чинним законодавством у праві самостійно обирати найбільш оптимальний варіант ведення господарської діяльності, зокрема, не позбавлений права укладати договори із сторонніми особами щодо реалізації своїх окремих функцій.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України - є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, що затверджене наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників ПДВ з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов`язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб`єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що не заперечувалося відповідачем.

З матеріалів справи судом встановлено, що шрот соняшниковий придбано позивачем у ТОВ"Мелітопольський олійноекстракційний завод (далі-TOB МОЕЗ ) за договорами: №83 М-17 від 31.07.17 в кількості 300 тонн на суму 1494 000 грн.; №84 М-17 від 31.07.17 в кількості 300 тонн на суму 1494 000 грн.; №85 М-17 від 31.07.17 в кількості 300 тонн на суму 1494 000 грн.; №86 М-17 від 31.07.2017 в кількості 240 тонн на суму 1195 000 грн. Разом 1440 тонн вартістю 5 677 000 грн.

Базис поставки - Франко-завод TOB МОЕЗ м. Мелітополь. вул. І . Сагайдачного, 31. Товар оплачено в безготівковому вигляді, з реєстрацією податкових накладних та оформленням видаткових накладних. Перевіряючий зазначає, що зазначені договори купівлі шроту є нереальними за відсутності перевезення товару і відсутності товарно- транспортних накладних, окрім того всі ці документи складені на папері.

Суд звертає увагу на те, що товар був придбаний у TOB МОЕЗ та відповідно до договорів зберігання товар зберігався у TOB МОЕЗ за тією ж адресою. Саме тому перевезення товару не відбувалося і товарно-транспортні накладні не складалися.

Податковий кредит із придбання шроту соняшникового склав 946 200 грн. та оформлений податковими накладними від 31.07.2017: №104 на суму 249 000 грн ПДВ, №105 на суму 249 000 грн ПДВ, №106 на суму 249 000 грн ПДВ, №107 на суму 199 200 грн ПДВ.

За домовленісттю сторін товар - шрот соняшниковий було повернуто по договору №84 М-17 від 31.07.2017 в кількості 300 тонн на суму 1494 000 грн. за накладною від 31.08.2017; по договору №86 М-17 від 31.07.2017 в кількості 240 тонн на суму 1195 000 грн. за накладною від 31.08.2017.

В зв`язку із повернення товару позивачем проведено розрахунки коригування від 31.08.2017 на суму 249 000 грн ПДВ, та на суму 199 200 грн ПДВ.

Придбаний позивачем товар було передано на зберігання ТОВ МОЕЗ відповідно до договорів складського зберігання шроту соняшникового гранульованого №06 М-8/17 від 31.07.2017р, №06 М-9/17 від 31.07.2017, №06 М-10/17 від 31.07.2017, №06 М-11/17 від 31.07.2017, укладених між ПП Мирненський булочно- кондитерський комбінат , (поклажодавець) з ТОВ"Мелітопольський олійноекстракційний завод (зберігач).

Договорами (п. 2.1.1) передбачено термін зберігання шроту з 31.07.2017 року по 31.12.2017 року; відповідно пункту 2.1.5 договорів після всього строку зберігання Зберігач повинен передати Поклажодавцю Акт здачі - приймання виконаних робіт за зберігання насіння соняшника, згідно пункту 5.1, яким передбачено плата за зберігання товару за весь обсяг, зазначений у п. 3.2 Договору становить 54,00грн. в т.ч. ПДВ 9,00грн. в місяць .

Відповідно пункту 9.1 строк дії до повного виконання зобов`язань за договором.

Додатковими угодами: №1 від 31.07.2017 року до договору № 06М -8/17 від 31.07.2017 року, №1 від 31.07.2017 року до договору № 60М -9/17 від 31.07.2017 року, №1 від 31.07.2017 року до договору №06М -9/17 від 31.07.2017 року, №1 від 31.07.2017 року до договору №06М -10/17 від 31.07.2017 року, №1 від 31.07.2017 року до договору № 06М - 11/17 від 31.07.2017 року складського зберігання шроту соняшникового гранульованого внесено зміни щодо збільшення плати за зберігання товару за весь обсяг становить 16 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ за день, та у разі, якщо Поклажодавець не забирає зі складу Зберігача товар, що був переданий на зберігання, по закінченню кварталу, до нього застосовуються збільшення ціни із розрахунку на 15 грн. 00коп.. в т.ч. ПДВ 2 грн. 50 коп. більше у наступні періоди з 01.08.2017-10.08.2017; 11.08.2017- 20.08.2017; 21.08.2018 - 30.08.2017; 31.08.2017 - 09.09.2017; 10.09.2017- 30.09.2017 з моменту поклажі товару на зберігання до складу Зберігача і до кінця зберігання Товару на складі.

Додатковими угодами № 2 від 01.10.2017 року до договору № 06М -9/17 від 31.07.2017 року, №2 від 01.10.2017 року до договору №06М -10/17 від 31.07.2017 збільшено плату за зберігання товару до 42 грн. 00 коп.. в т.ч. ПДВ 7 грн. 00 коп. за 1 день зберігання товару.

За договорами зберігання шроту соняшникового нараховано за послуги зберігання 6 254 290 гривень за період з липня 2017 по червень 2018 року. Податковий кредит на зазначену вартість послуг склав 1 324 357 гривень і оформлений податковими накладними зареєстрованими в ЄРПН:

від 30.09.2017: №211 від 30.09.17 на суму 157 410 грн ПДВ, №212 на суму 39 888 грн ПДВ, №213 на суму 49860 ПДВ, № 214 на суму 157 410 грн ПДВ;

від 31.12.2017: №231 на суму 193 200 грн ПДВ, №232 на суму 193 200 грн. ПДВ.

від 30.09.2018: №224 на суму 18 336,34 грн ПДВ, №225 на суму 73501 грн ПДВ, №226 на суму 73500 грн ПДВ, №227 на суму 73500 грн ПДВ, №228 на суму 73500 грн ПДВ, №229 на суму 73500 грн ПДВ, №230 на суму 74 053 грн ПДВ.

02.01.2018 між позивачем (поклажодавець) та TOB "Мелітопольський олійноекстракційний завод (зберігач) було оформлено новий договір зберігання №06М-35/19, відповідно до якого на зберігання передається шрот соняшниковий на підставі акту приймання - передачі. Пунктом 1.3 передбачено: товар приймається та повертається в стані, в якому він був прийнятий на зберігання з урахуванням зміни його природних властивостей. Строк зберігання з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року відповідно пункту 1.5 Договору.

В подальшому шрот було реалізовано за контрактами №1511-17 від 15.11.2017 на суму 16720 доларів США та №1701-18 від 17.01.18 на суму 34200 доларів США з ETALON SA (Швейцарии).

Крім того, шрот було реалізовано за контрактом №333А-18 от 15.06.2018 на суму 30000 доларів США ООО Главстройснаб (республіка Беларусь).

При отриманні товару із зберігання TOB МОЕЗ були видані посвідчення якості до ВМД №11 від 10.01.2018, № 1366 від 19.02.2018, №1852 від 25.06.2018 виданих TOB МОЕЗ при відвантаженні цього товару.

Перевіряючи вірно описуючи існуючі договори та супровідні документи самі підтверджують реальність здійснення операції. Однак перевіряючи не зазначають, що за умовами всіх договорів зберігання п.2.1.2. зазначено, що зберігач має право змішувати товар Поклажедавця з іншим товаром або товаром Зберігача, згідно п. 2.1.3. зазначено, що по закінченню терміну зберігання - передати Поклажедавцю товар в тій же кількості тієї ж якості.

Відповідно при змішуванні однорідних речей ця річ постійно оновлюється і обов`язок Зберігача є видача саме оновленої речі, оскільки тільки вона може відповідати вимогам якості на момент видачі. ТОВ МОЕЗ не має знеособленого складу зберігання, тому зберігання провадиться в елеваторі шроту разом із постійно поступаючим (і відвантаженням) шротом від інших зберігачів, що підтверджено довідкою ТОВ МОЕЗ . Тим самим ТОВ MOЕЗ підтримує відповідний залишок у складі для можливості видачі Поклажедавцю товару належної якості на його вимогу

Відповідно до довідки TOB МОЕЗ за досліджуваний період оборот власного шроту підприємства у перевіряємий період складав від 5 тисяч до 22 тисяч тонн. Тим самим зберігання для TOB МОЕЗ є підтримання відповідного залишку у складі для можливості його видачі Поклажедавцю на його вимогу, а саме позивачу.

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки властиві усім речам того ж роду та вимірюється числом, вагою, мірою. Відповідно Шрот соняшниковий є родовою річчю, ознаками якої є вага та якість.

Відповідно до ст. 941 ЦК України за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно при змішуванні однорідних речей ця річ постійно оновлюється і обов`язок Зберігача є видача саме оновленої речі, оскільки тільки вона може відповідати вимогам якості.

Як встановлено судом, відповідно до посвідчень якості до ВМД №11 від 10.01.2018, №1366 від 19.02.2018, №1852 від 25.06.18 товар був виданий належної якості, що спростовує доводи відповідача, про неможливість отримання шроту належної якості.

Як вже зазначалося вище, відповідно до договорів зберігання шроту соняшникового було нараховано за послугу зберігання 6 254 290 грн. за період з липня 2017 року по червень 2018 року. Відповідач стверджує, що зазначені послуги є нереальними виходячи виключно із їх великої вартості. Зазначену суму 6254290 грн. перевіряючи витратами не визнають та вважають, що відсутня ділова мета в даній господарські операції.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками.

Послуги по зберіганню є витратами в розумінні п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , - витратами звітного періода визнаються або зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводив до зменшення власного капіталу підприємства при умові що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами визнаються витрати певного періоду одночасно с визнанням доходу для отримання якого вони здійснені.

Витрати по зберіганню товару - шроту соняшникового пов`язані з доходом отриманим від його реалізації, яку перевіряючи визнають здійсненою на експорті.

Зазначеними стандартами бухобліку не передбачено оцінювані співвідношення доходу і витрат від кожної господарської операції. Всі господарські операції платника спрямовані на отримання доходу, однак не всі є прибутковими.

Відповідно до п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У судовому засіданні позивач пояснював, що товар ним був придбаний з метою подальшої реалізації, однак швидко реалізувати його не вдалося, саме тому позивач був вимушений його зберігати досить тривалий час. Судом було встановлено, що зазначена господарська операція з придбання шроту була збитковою, що не заперечує і сам позивач, так як були понесені значні витрати на зберігання придбаного шроту. Однак суд не погоджується з висновком відповідача, що так як позивачем були понесені значні витрати на зберігання товару і господарська операція за результатом була збитковою, це свідчить про відсутність ділової мети.

Суд зазначає, що збитковість господарської операції не завжди є підтвердженням відсутності ділової мети. Зокрема позивач у судовому засідання неодноразово підкреслював, що це єдина збиткова господарська операція, в цілому підприємство за результатами своєї діяльності отримало прибуток.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Відповідачем не було доведено суду, що позивач неодноразово проводив господарські операції без отримання прибутку або працює протягом тривалого часу без отримання прибутку, встановлення таких фактів могло б підтверджувати відсутність ділової мети у позивача.

Також не надано відповідачем і доказів наявності протиправної змови між позивачем та TOB МОЕЗ направленої на вчинення правопорушень у сфері податкових відносин.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Більше того, у підприємницькій діяльності не є обов`язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект може настати в майбутньому. Також в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із можливих варіантів перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Документи, які надані позивачем, суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару та послуг у контрагентів та достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, що зрештою сформувало від`ємне значення, є необґрунтованим, що виключає наявність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення судових витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В матеріалах справи містяться документи про понесенні позивачем витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано копії договору про надання юридичних послуг №4 від 01.04.2019; рахунок №01/07 від 24.07.2019; протокол узгодження договірної ціни від 05.05.2019, відповідно до якого сторони узгодили попередні судові витрати на правовому допомогу в розмірі 2000,00 грн. - представництво інтересів в суді першої інстанції із розрахунку 1000,00 грн. одне судове засідання (попереднє засідання); платіжне доручення №736 від 24.07.2019.

Згідно пп.1,2,3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

Відповідно до пп. 1-5 до ст. 134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Суд зазначає, що представник позивача брав участь у підготовчому засіданні 29.07.2019 та у судовому засіданні 29.07.2019,отже сума доведених втрат складає 2000,00 грн.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення судових витрат в є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства Мирненський булочно - кондитерський комбінат (72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Мирне, вул. Шкільна, буд.22, код ЄДРПОУ 36465269) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області:

№0002461416 від 25.02.2019, яким донараховано 1858262,50 грн. податку на прибуток з яких 1486610, 00 грн. основного платежу та 371652,50 грн. - штрафних фінансових санкцій;

№0002481416 від 25.02.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1319185,00 грн. за вересень 2018року;

№0002471416 від 25.02.2019 яким, донараховано 681567,50 грн. податку на додану вартість з яких 545254,00 грн. основного платежу та 136313,50 грн. - штрафних фінансових санкцій.

Стягнути на користь Приватного підприємства Мирненський булочно - кондитерський комбінат (72350, Запорізька область, Мелітопольський район, смт. Мирне, вул. Шкільна, буд.22, код ЄДРПОУ 36465269) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 12.08.2019.

Суддя О.В. Конишева