Рішення

від 12.08.2019 по справі 580/1781/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року справа № 580/1781/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до ОСОБА_1 про стягнення капіталізованих платежів,

встановив:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (далі - управління Фонду, позивач) подало позов, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області заборгованість по сплаті капіталізованих платежів в сумі 412269,51 грн, зобов`язавши його перерахувати кошти на р/р 37177001205825 в ГУДКС України в Черкаській області, МФО 854018, код ЄДРПОУ 41420261.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у відповідача у 2008 році стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з одним працівником, внаслідок чого управління Фонду здійснює страхові виплати по втраті годувальника двом утриманцям загиблого: доньці та дружині.

Ліквідація суб`єкта господарювання можлива як за власним рішенням (самоліквідація), так і в порядку, визначеному Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 Вікторовича відбулося за його заявою шляхом внесення відомостей до єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тобто відбулася самоліквідація, але обов`язок сплатити капіталізовані платежі для розрахунку з утриманцями загиблого працівника за ОСОБА_1 як фізичною особою залишається. Тому управлінням подається адміністративний позов, як суб`єктом владних повноважень.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04 липня 2019 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 вважає незаконним і необґрунтованим твердження Управління, що у ОСОБА_1 , як у фізичної особи - підприємця, що прийняв рішення про припинення підприємництва, виник обов`язок сплатити капіталізований платіж в сумі 412269,51 гривень на користь Управління.

До позовної заяви не додано рішення компетентного органу, на підставі якого у ОСОБА_1 виник будь-який обов`язок, передусім сплатити капіталізований платіж на користь Управління, а також не додано доказу, який підтверджує вказану в позовній заяві обставину, що Управління є кредитором ОСОБА_1 .

Також, відповідач зазначає, що оскільки Управління не подало доказів про кредиторські вимоги в сумі 412269,51 гривень, то положення статті 112 ЦК України не можуть застосовуватися ж підстави стягнення із ОСОБА_1 цих коштів на користь Управління.

ОСОБА_1 , як фізична особа - підприємець, 11.12.2007 року зареєстрований як страхувальник, з присвоєнням реєстраційного номера № НОМЕР_1 , в строк здійснення підприємництва, передусім в момент нещасного випадку 13.10.2008 року, добросовісно виконував обов`язок із сплата страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відтак всі без виключення страхові ризики ОСОБА_1 , як фізичної особи - підприємця, були застраховані у страховиків якими були згадані Фонди до утворення Фонду соціального страхування України.

Також, відповідач наголошує, що до позовної заяви не додано акту судової влади України про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, будь-якого іншого акту, винесеного в справі про банкрутство.

Відтак посилання Управління на Постанову КМУ від 06.05.2000 року № 765 як на підставу вимог до ОСОБА_1 є незаконним.

Постанова (документ в ЄДРСР 252402721 ВСУ від 26.06.2012 року в справі №21-156а12 та постанова (документ в ЄДРСР 361717731 ВСУ від 04.12.2013 року в справі №6-125цс13, зазначені Управлінням ж підстави викладеної в позовній заяві вимоги про сплату капіталізованого платежу в сумі 412 269,51 гривень, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані судові рішення містить різні фактичні обставини справи.

За таких обставин позовні вимоги Управління задоволенню не підлягають.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що у 2008 році стався нещасний випадок зі смертельним наслідком з 1 працівником - ОСОБА_3 , внаслідок чого Фонд здійснює страхові виплати по втраті годувальника двом утриманцям загиблого працівника - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Відповідно до даних ЄДРПОУ фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив свою діяльність - 18.02.2019.

07 березня 2019 року управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області направлено на адресу ОСОБА_1 претензію в які, Фонд просив сплатити капіталізовані платежі в розмірі 412269,51 грн на рахунки управління, однак станом на день звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 1205 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Положеннями статті 3 Закону №1105-XIV встановлено, що соціальне страхування здійснюється за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; цільового використання коштів соціального страхування; відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

У силу вимог пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №105-XIV роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

За змістом статті 4 Закону №1105-XIV Фонд є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, які в силу п. 1 ч. 2 вказаної статті використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

Оскільки законодавством не визначена процедура капіталізації платежів на стадії самостійної ліквідації підприємства за власним рішенням, то суд вважає за можливе застосувати у даному випадку аналогію закону.

Так, капіталізація платежів у разі ліквідації підприємства проводиться згідно з Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв`язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3 Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю, капіталізація платежів визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок в країні і їх віком на момент здійснення капіталізації.

Як встановлено п. 5-1 Порядку суми платежів, капіталізованих відповідно до зазначених вимог у процесі ліквідації суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута, перераховуються ліквідатором (арбітражним керуючим) робочому органу виконавчої дирекції Фонду, у якому суб`єкт підприємницької діяльності перебуває на обліку.

Системним аналізом положень Закону № 1105-XIV, Цивільного кодексу України встановлено, що законодавець зобов`язав страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року "Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров`ю".

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати нормативно-правові акти, що регулюють порядок капіталізації платежів юридичної особи, оскільки інше не встановлено законом та не випливає із суті відносин.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі ст. 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

При цьому, суд зазначає, що відповідальною особою стосовно фізичної особи-підприємця є така фізична особа, припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності та не змінює порядків виконання відповідних зобов`язань, а відтак суми капіталізованих платежів, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності, що припинив свою діяльність, підлягають стягненню з фізичної особи.

Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598 - 609 ЦК України, ст. ст. 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов`язки та нести відповідальність за своїми зобов`язаннями перед Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Суд встановив, що відповідно до розрахунку капіталізованих платежів станом на 18.02.2019 сума платежу, яка підлягає капіталізації для розрахунку з потерпілими, а саме: утриманцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , становить 412269,51 грн.

07.03.2019 року управлінням відповідачеві було направлено претензію № 06-07-508 на суму 412269,51 грн. На вказану заяву 01.04.19 від відповідача надійшла відповідь від 23.03.19 про відмову у задоволенні вимог управління у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно пункту 6 Порядку капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю через його негативний вплив на навколишнє природне середовище, здійснюється виходячи із суми, визначеної рішенням суду.

Враховуючи, що проведення капіталізації для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань суб`єкта підприємницької діяльності перед потерпілим від нещасного випадку, відповідачем в добровільному порядку не виконано, то капіталізовані платежі в розмірі 412269,51 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Частинами 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, управління Фонду є суб`єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому у даному випадку, відповідно до частин 1, 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Черкаській області заборгованість по сплаті капіталізованих платежів в сумі 412269 (чотириста дванадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн 51 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області (18001, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 18, код ЄДРПОУ 41321284);

2) відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Рішення складене в повному обсязі та підписане 12.08.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк