Постанова

від 06.08.2019 по справі 826/6799/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/6799/18 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року,

у справі № 826/6799/18 (розглянуту у відкритому судовому засіданні)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бора Б

до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Бора Б (далі - товариство, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 № 0452615147, № 0462615147 та № 0472615147.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача викладені в акті перевірки №203/26-15-14-07-02/38474081 від 27.12.2017 є необґрунтованими в частині встановлених в ході перевірки порушень ТОВ Бора Б вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України ) під час здійснення господарських взаємовідносин з TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ . Позивач зазначає, що такі висновки ґрунтуються на неналежних доказах. Крім того, позивач вказав, що реальність господарських операцій з TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ , оплата та подальше використання у господарській діяльності придбаного товару підтверджується відповідними первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бора Б задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Позивачем надано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представником відповідача підтримано вимоги та доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні щодо задоволення вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №757/54559/17-к, винесеної по матеріалах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013110000000477 від 18.05.2017, призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Бора Б , з питань дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також з метою документального підтвердження господарських відносин, надання та отримання товарів і послуг, іншим контрагентам, підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку зазначених підприємств за період з 01.01.2016 по 21.09.2017.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлень на перевірку від 12.12.2017 №1075/26-15-14-07-02, №1076/26-15-14-07-02, №4527/26-15-14-03-02, №3192/26- 15-14-06-03 та від 13.12.2017 №8200/26-15-14-09 виданих ГУ ДФС у м. Києві, згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України та на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.09.2017 у справі №757/54559/17-к, а також наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.12.2017 №14366, проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Бора Б з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 21.09.2017, валютного - за період з 01.01.2016 по 21.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 21.09.2017.

За результатами перевірки складено акт №203/26-15-14-07-02/38474081 від 27.12.2017.

Проведеною перевіркою встановлено допущення товариством з обмеженою відповідальністю Бора Б порушень податкового законодавства, а саме:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України , внаслідок чого за 2016 рік занижено податок на прибуток на 511 418,00 грн., за І півріччя 2017 року завищено податок на прибуток на 10 469 грн, за півріччя 2017 року занижено від`ємне значення податку на прибуток на 511 704 грн.

- пунктів 198.2 , 198.3 , 198.6 статті 198 ПК України , в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 312 884 грн, у тому числі: за серпень 2016 року на 24994 грн; за жовтень 2016 року на 26991 грн; за листопад 2016 року на 143792 грн; за грудень 2016 року на 117107 грн.

- підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 , підпункту 212.3.4 , пункту 212.3 статті 213 та пункту 14.1 статті 14 ПК України , ТОВ Бора Б здійснювало операції з реалізації пального на суму 77 159,40 грн, без реєстрації платником акцизного податку.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №203/26-15-14-07-02/38474081 від 27.12.2017, ТОВ БОРА Б подано заперечення від 12.01.2018 № 12/01/2018-2 на даний акт перевірки. Проте, ГУ ДФС у м. Києві листом від 23.01.2018 №2806/10/26-15-14-07-02-15 про результати розгляду заперечення ТОВ БОРА Б , висновки до акту перевірки залишено без змін.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті києві, на підставі висновків викладених у акті перевірки 26.01.2018 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0452615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 639 272,5 грн., в тому числі на 511 418,00 грн. за податковим зобов`язанням та на 127 854,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0462615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 391 105 грн., в тому числі на 312 884 грн. за податковим зобов`язанням та на 78 221 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0472615147, яким за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 , підпункту 212.3.4 , пункту 212.3 статті 213 та пункту 14.1 статті 14 ПК України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 117.3 статті 117 до застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 77 159,40грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями товариством оскаржено їх в адміністративному порядку, шляхом подання скарги від 06.02.2018 №06/02/2018-1 до Державної фіскальної служби України. Однак, рішенням про результати розгляду скарги від 03.04.2018 №11771/6/99-99-11-01-01-15 Державна фіскальна служба України відмовила у задоволенні вказаної скарги та залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 №0452615147, №0462615147, №0472615147.

Позивач не погодився із результатами адміністративного оскарження та вважаючи податкові повідомлення-рішення від 26.01.2018 №0452615147, №0462615147, №0472615147 протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом передчасно, оскільки судове рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами) з відміткою про набрання законної сили у кримінальному провадженні №42013110000000477, в рамках якого проведено позапланову перевірку, не приймалось. Крім того, підставою для скасування спірних рішень слугували висновки суду щодо неповного дослідження податковим органом первинної документації.

Поряд із цим, вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, із змісту акту перевірки, висновки податкового органу щодо заниження ТОВ БОРА Б податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість ґрунтуються на висновках щодо безтоварності господарських операцій позивача з TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ .

В обґрунтування ненастання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та зазначеними контрагентами податковим органом вказується на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою заниження фінансового результату, не мають реального товарного характеру.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період за який проведено перевірку, товариство з обмеженою відповідальністю БОРА Б перебувало у господарських правовідносинах зокрема з наступними контрагентами: TOB ІМЕКС КОМПАНІ , TOB САЛУС ГРУПП , ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ .

В обґрунтування нереальності господарських операцій ТОВ БОРА Б з TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ відповідач вказує, що вказані контрагенти не могли постачати товари на користь ТОВ БОРА Б та здійснювали діяльність, спрямовану на документальне оформлення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди особам з метою штучного формування податкового кредиту та витрат.

При цьому, податковим органом вказується на відсутність у зазначених постачальників ресурсів, основних засобів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для постачання товарів, відсутності у ланцюгу постачання вказаних контрагентів товарів, які постачались позивачу. Крім того, в обґрунтування правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем вказується на наявність негативної інформації про TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ отриманої із матеріалів досудового розслідування окремих кримінальних проваджень, зокрема поясненнях та заявах директорів вказаних підприємств про непричетність до господарської діяльності вказаних товариств.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та TOB ІМЕКС КОМПАНІ 01.08.2016 року укладено договір поставки №Б-021034 від 01.08.2016, відповідно до умов якого TOB ІМЕКС КОМПАНІ зобов`язувалось поставити на користь позивача, прямими партіями мастильні матеріали, гідравлічні рідини та нафтопродукти, інші непродовольчі товари на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 3 договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві товар та документи, до цього товару, а саме - видаткову накладну та податкові накладні.

Здавання та приймання товару за якістю та кількістю, здійснюються в порядку зазначеному в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженій наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України за № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.2008 року (п. 5 договору).

Відповідно до пункту 6 договору оплата товарів здійснюється за загальною вартістю замовленої партії товару шляхом переказу вказаних у рахунках фактури грошових коштів та поточний рахунок постачальника.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином товариством до матеріалів справи додано копії рахунку фактури № 19 від 03.08.2016 року, видаткової накладної № 19 від 03.08.2016 року, податкової накладної №243 від 03.08.2016 року,товаротранспортної накладної, копію платіжного доручення, виписки з банківського рахунку та ін..

Також, між позивачем та TOB САЛУС ГРУПП укладено договір поставки №Б-021043 від 31.10.2016. Відповідно до умов договору TOB САЛУС ГРУПП зобов`язувалось поставити позивачу мастильні матеріали, гідравлічні рідини та нафтопродукти, інші непродовольчі товари, я кількості, якості, асортименті визначаються у рахунках фактури на кожну партію товару, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 6 договору оплата товарів здійснюється за загальною вартістю замовленої партії товару шляхом переказу вказаних у рахунках фактури грошових коштів та поточний рахунок постачальника.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином товариством до матеріалів справи додано копії рахунків на оплату № 13 від 04.11.2016 року, № 14 від 07.11.2016 року, № 45 від 10.11.2016 року, видаткових накладних № 15 від 08.11.2016 року, № 13 від 04.11.2016 року, № 14 від 07.11.2016 року, № 45 від 10.11.2016 року, товарно-транспортних накладних № П13 від 04.11.2016 року, № П13/1 від 04.11.2016 року, № П14 від 07.11.2016 року, № П15 від 08.11.2016 року, № П45 від 10.11.2016 року, податкових накладних № 84 від 04.11.2016 року, № 100 від 07.11.2016 року, № 120 від 08.11.2016 року, № 168 від 10.11.2016 року, копії платіжних доручень, виписок з банківського рахунку та ін..

Між позивачем та ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ 13.10.2016 року укладено договір поставки №Б-021044, відповідно до умов якого ТОВ ЕФЕКТ МАРКЕТ зобов`язувалось поставити на користь позивача, прямими партіями мастильні матеріали, гідравлічні рідини та нафтопродукти, інші непродовольчі товари на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 3 договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві товар та документи, до цього товару, а саме - видаткову накладну та податкові накладні.

Здавання та приймання товару за якістю та кількістю, здійснюються в порядку зазначеному в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженій наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України за № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.2008 року (п. 5 договору).

Відповідно до пункту 6 договору оплата товарів здійснюється за загальною вартістю замовленої партії товару шляхом переказу вказаних у рахунках фактури грошових коштів та поточний рахунок постачальника.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином товариством до матеріалів справи додано копії рахунків на оплату № 34 від 17.10.2016 року, № 35 від 18.10.2016 року, № 36 від 26.10.2016 року, видаткових накладних № 34 від 17.10.2016 року, № 35 від 18.10.2016 року, № 36 від 26.10.2016 року, товарно-транспортних накладних № 171001 від 17.10.2016 року, № 171002 від 17.10.2016 року, № 171003 від 17.10.2016 року, № 181001 від 18.10.2016 року, № 181002 від 18.10.2016 року, № 181003 від 18.10.2016 року, № 261001 від 26.10.2016 року, податкових накладних № 5 від 17.10.2016 року, № 43 від 18.10.2016 року, № 283 від 26.10.2016 року, виписки оборотно-сальдових відомостей по розрахунку.

Крім того, між позивачем та ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ укладено договір поставки №Б-021045 від 21.11.2016, відповідно до умов якого ТОВ ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ зобов`язувалось поставити на користь позивача, прямими партіями мастильні матеріали, гідравлічні рідини та нафтопродукти, інші непродовольчі товари на умовах встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 3 договору, постачальник зобов`язується передати покупцеві товар та документи, до цього товару, а саме - видаткову накладну та податкові накладні.

Здавання та приймання товару за якістю та кількістю, здійснюються в порядку зазначеному в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України затвердженій наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України за № 281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 805/15496 від 02.09.2008 року (п. 5 договору).

Відповідно до пункту 6 договору оплата товарів здійснюється за загальною вартістю замовленої партії товару шляхом переказу вказаних у рахунках фактури грошових коштів та поточний рахунок постачальника.

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином товариством до матеріалів справи додано копії рахунків на оплату № 11 від 30.11.2016 року, № 6 від 01.12.2016 року, № 39 від 08.12.2016 року, № 40 від 09.12.2016 року, видаткових накладних № 11 від 30.11.2016 року, № 6 від 01.12.2016 року, № 39 від 08.12.2016 року, № 40 від 09.12.2016 року, товарно-транспортних накладних № П11 від 30.11.2016року, № П6 від 01.12.2016 року, № П39 від 08.12.2016 року, № П40 від 09.12.2016 року, податкових накладних № 86 від 30.11.2016 року, № 4 від 01.12.2016 року, № 101 від 08.12.2016 року, №120 від 09.12.2016 року, платіжних доручень виписки оборотно-сальдових відомостей по розрахунку.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Відповідно до пункту 138.1 . статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу ; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу .

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2статті 198 ПК України ).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу ) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відтак, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

З налізу наданих доказів вбачається, що надана позивачем первинна документація підтверджує реальність постачання товарів від TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ на користь ТОВ БОРА Б , оплати та використання вказаних товарів в господарській діяльності ТОВ БОРА Б .

При цьому, суми податкового кредиту, сформованого позивачем за наслідками таких операцій відображені у відповідній декларації з податку на додану вартість, податкові накладні сформовані за результатами таких операції зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача на наявність негативної інформації про TOB ІМЕКС КОМПАНІ , ТОВ САЛУС ГРУПП , TOB ЕФЕКТ МАРКЕТ , ТОВ ЮНІВЕСТ- ІНВЕСТ , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2018 року №0452615147 та №0462615147.

Щодо податного повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0472615147, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із змісту акту перевірки та спірного рішення, позивача притягнуто до відповідальності за порушення підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 , підпункту 212.3.4 , пункту 212.3 статті 213 та пункту 14.1 статті 14 ПК України , що полягало у здійсненні операцій з реалізації пального, на суму 77 159,40 грн., без реєстрації платником акцизного податку.

В судовому засіданні представником позивача зазначено, що дійсно допущення вказаного порушення норм податкового законодавства мало місце, а тому не заперечує щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0472615147.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0472615147.

Крім того, колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції з приводу передчасного прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Так, дійсно, 01.09.2015 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків від 17.07.2015 №655-VIII , яким підрозділ 10 розділу XX Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 36, відповідно до якого у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов`язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України ) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд із цим, посилання суду на дану норму та позицію верховного суду викладену у постанові від 02.03.2017 у справі №815/7169/16, оскільки в даному випадку мова йде про позапланові перевірки здійснені в рамках кримінального провадження, лише у випадку, коли таке кримінальне провадження порушено щодо особи перевірку якої здійснено.

Колегією суддів встановлено, що кримінальне провадження №42013110000000477 від 18.05.2017 року порушено за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, посадовими осами ТОВ Ізюмський оптико-механічний завод .

З огляду на викладене, у даному випадку, винесення податковим органом податкових повідомлень-рішень, жодним чином не пов`язано із завершенням вказаного кримінального провадження чи набранням рішенням, у такому провадженні, законної сили.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2018 року №0472615147.

Керуючись статтями 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року в частині визнання протиправною та скасування податкового повідомлення рішення №0472615147 від 26.01.2018 року скасувати .

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0472615147 від 26.01.2018 року відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2019 року.