Рішення

від 12.08.2019 по справі 525/484/19

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/484/19

Провадження № 2/525/187/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.08.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Хоменко М.М., розглянувши в судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, тертя особа Українська універсальна біржа про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права на частину житлового будинку,-

в с т а н о в и в:

З позову ОСОБА_1 вбачається, що 21 вересня 2001 року відповідно до біржового контракту № НМ-0400 (договору купівлі - продажу), укладеному на Українській універсальній біржі вона придбала чотири п`ятих ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 , який діяв за дорученням НМ - 0015 від 21.09.2001 від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про одруження від 20.09.1997 року, посвідченого Широкодолинською сільською радою № 5, ОСОБА_7 , з однієї сторони та член біржі № 002, який діяв на підставі договору доручення № НМ - 0015, від 21.09.2001 року, від імені ОСОБА_1 .

Відповідна угода здійснювалась на чотири п`ятих житлового будинку, розташований за адресою АДРЕСА_1 . Технічна характеристика: А1 - будинок житловий; Б - літня кухня; В - сарай; Г - сарай; Д - гараж; Є - погріб; Ж - уборна; №1 колодязь за заявою відчужується чотири п`ятих ідеальної частки житлового будинку. Сторони домовились про всі істотні умови договору, що відображено в підписаному сторонами договорі купівлі - продажу № НМ - 0400 від 21.09.2001 року. При цьому були виконані всі умови угоди: продавець отримав гроші і передав позивачці ОСОБА_1 всі документи і ключі від будинку. Правочин обома сторонами повністю виконаний, продавцем було звільнено домоволодіння, передані ключі, знявся з реєстрації за вказаною адресою. Ні заперечень, ні зауважень ніхто із сторін по правочину не заявляв.

Тобто, як вказує позивач, сторони в момент укладення договору купівлі - продажу виконали всі умови договору, однак, договір купівлі - продажу нотаріально не посвідчили, а зареєстрували на УБУ Українська Універсальні Біржа , що на момент реєстрації, відповідно до ст. 15 Закону України Про товарну біржу , не підлягають нотаріальному засвідченню.

Позивачка ОСОБА_1 використовує будинок для постійного проживання, регулярно оплачує комунальні платежі та утримує його в належному санітарно - технічному стані.

На час укладення договору в вересня 2001 року ні позивач, ні продавець не знали, що правочин, у відповідності до ст.47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинним Закон України Про товарну біржу , відповідно до ст.15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягають.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі - продажу частини будинку, правочини були реальними і вчинені у формі, дозволеній чинним законодавством України в 2001 році. Із - за протиріч правових норм, діючих на час укладення правочинів в 2001 році, і у відмові компетентними органами і нотаріусами визнавати на даний час правочини дійсними, законними і виконаними, позивачка ОСОБА_1 змушена звернутися з позовною заявою до суду, про захист своїх прав.

Оскільки правова проблема з реалізації прав власника виникла в 2019 році, і на думку позивачки повинна бути розглянута на підставі діючих в 2019 році Законів України. У відповідності до діючого на даний час законодавства, а саме до ст. 204 ЦК України Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним .

Позивачка вказує, що вона повністю виконала всі умови укладеного з іншою стороною продавцем договору, сплатила продавцю обумовлену договором вартість ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями, прийняла її у свою власність, володіла ними і володіє по сьогоднішній час. В зв`язку з цим позивачка ОСОБА_1 просить визнати дійсним правочин, реальним та виконаним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 21 вересня 2001 року за № НМ-0400 на чотири п`ятих житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений на Українській універсальній біржі, що діяв за дорученням ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 між ОСОБА_1 та просила визнати за нею право власності на 4/5 (чотири п`ятих) ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.а.с.2-5).

Ухвалою суду від 01.04.2019 року було відкрито загальне позовне провадження у справі та підготовче засідання призначено на 27.05.2019 року (а.с.15).

27.05.2019 року по даній цивільній справі проведено підготовче засідання і судовий розгляд справи призначений на 14.06.2019 року (а.с.24). В подальшому судове засідання у справі було відкладено на 12.08.2019 року, в зв`язку з перебуванням головуючого судді по справі у нарадчій кімнаті.

Всі учасники справи, які вказані у позовній заяві належним чином сповіщені про день і час розгляду справи, від позивачки у справі 14.06.2019 року надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності, просила позовні вимоги задовольнити (а.с.30).

До проведення підготовчого судового засідання у справі від відповідача у справі Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області до суду надійшов лист від 08.04.2019 року про те, що даний відповідач визнає заявлені позовні вимоги позивача і просить провести відповідне засідання у відсутність представника даної сільської ради (а.с.19).

Третя особа у справі належним чином сповіщена про день і час розгляду справи (а.с.40).

У зв`язку з викладеним, суд вирішив за можливе розглянути справу в судовому засіданні у відсутність учасників справи, на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням норм ст.247 ЦПК України та Рішення Конституційного Суду України №16-рп/2011 від 08.12.2011 року (справа про фіксування судового процесу технічними засобами).

За нормою ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач у справі має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу (п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України). Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Українська універсальна біржа про визнання договору купівлі - продажу дійсним підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

В цьому контексті необхідно зазначити, що за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Також, Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі Буланов та Купчик проти України від 09.12.2010 року, яке набуло статусу остаточного 09.03.2011 року ще раз вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд , яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Кутій проти Хорватії , № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II). Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме: рішення від 13 травня 1980 року в справі Артіко проти Італії (п.35), рішення від 30 травня 2013 року в справі Наталія Михайленко проти України (пункт 32), визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 5,6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 відповідно до договору № НМ-0400 (біржовий контракт) купівлі - продажу нерухомості, який був складений 21.09.2001 року член біржі №001 в особі брокера ОСОБА_2 , який діє на підставі договору - доручення № НМ-0015 від 21.09.2001 року від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , згідно свідоцтва про одруження від 20.09.1997 р., посвідченого Широкодолинською сільською радою № 5 ОСОБА_7 з однієї сторони та член біржі № 002, в особі брокера ОСОБА_8 , який діє на підставі договора - доручення від імені ОСОБА_1 відповідно до Правил біржової торгівлі на УУБ уклали чинний контракт (а.с.6). Згідно умов цього контракту, ОСОБА_1 в особі брокера ОСОБА_8 купила у ОСОБА_7 (в особі брокера ОСОБА_2 ) 4/5 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 , за договірною ціною 500 грн., які сплатили продавцю. Вбачається, що нотаріально вищезазначений договір не посвідчувався.

Згідно реєстраційного посвідчення Полтавського бюро технічної інвентаризації Інвентаризатор , посвідчується 4/5 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування, зареєстрований Українською Універсальною Біржею від 21.09.2001 р., реєстровий № НМ-0400 та записано в реєстрову книгу № 1 за реєстровим № 13 (а.с.7).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області № 79 від 27.03.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , 1972 року народження дійсно зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , до складу сім`ї зареєстрованих входять: чоловік ОСОБА_9 , 1969 р.н., син ОСОБА_10 , 2002 р.н. (а.с.8).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області № 81 від 29.03.2019 року вбачається, що на підставі рішення № 18 від 28.01.2016 року третьої сесії сьомого скликання Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області вулиця Братів Сергієнок в селі Бехтерщина Великобагачанського району Полтавської області перейменована на вулицю Козацька (а.с.9).

Домоволодіння по АДРЕСА_1 складається в цілому відповідно до технічного паспорта з житлового будинку (літ. - А-1), літньої кухні (літ. - Б), сараю (літ. - В), сараю (літ. - Г), гаража (літ. - Д), погреба (літ. - Е), вбиральні (літ.-Ж), колодязя № 1 (а.с.а.с.10-12).

З сукупності наявних матеріалів справи вбачається, що позивачка у справі повністю виконала всі умови укладеного договору з іншою стороною (продавцем), сплатила продавцю обумовлену договором вартість частини житлового будинку з господарськими будівлями, прийняла її у свою власність, володіла нею і володіє по теперішній час; також при укладенні договору сторонами була досягнута домовленість по всіх істотних умовах договору. Проте, згідно норм діючого в даний час ЦК України, посвідчення договору купівлі-продажу між фізичними особами повинно бути здійснено нотаріально. В даному конкретному випадку в даний час посвідчити вищевказаний договір нотаріально не можливо, оскільки умови вищевказаного договору вже є виконаними у повному обсязі.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Аналогічні положення містяться у ч.1 ст.15 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Як вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 10.02.2016 року у справі №6-2124цс15, оскільки відповідно до ст.328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст.392 цього Кодексу.

Також, у постанові від 23.12.2014 року у справі №3-199гс14 Верховний Суд України зазначив, що за змістом ст.392 ЦК України, позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інший спосіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли позивач не може реалізувати своє право власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правоустановчого документу. При цьому, передумовою для застосування положень ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

На підставі 2 ст.47 ЦК України (в редакції 1963 року) суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати її дійсною.

Враховуючи, що правовідносини у справі виникли до 01.01.2004 року (день набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, в якому норми ст.220 ЦК України не можуть застосовуватись до виниклих правовідносин), тому згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень нового Цивільного кодексу України, вони повинні регламентуватись Цивільним Кодексом України (в редакції 1963 року).

Відповідно до змісту ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі .

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, зокрема, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі Пайн Велів Девелопментс ЛТД проти Ірландії зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю .

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства ) та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Отже, виходячи з вищевикладеного, з урахуванням по суті визнання відповідачем заявленого позову, з огляду на практику ВСУ та ЄСПЛ щодо захисту права приватної власності та законне сподівання особи на належне володіння своєю власністю, є передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Українська Універсальна біржа про визнання договору купівлі - продажу дійсним в межах заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41,55 Конституції України, ст.ст.15,16,321,328, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , ч.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.4,11,12,13,49,76-80,81,83,206,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Широкодолинської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа Українська Універсальна біржа про визнання договору купівлі - продажу дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі - продажу нерухомого майна від 21 вересня 2001 року за № НМ-0400 на 4/5 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що укладений на Українській Універсальній біржі, діяв за дорученням ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 між ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/5 ідеальної частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ; відповідач Широкодолинська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області, місце знаходження с. Широка Долина вул. Карла Маркса, 8 Великобагачанського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044680; третя особа Українська Універсальна біржа Україна, місце знаходження м. Полтава вул. Шевченка, 52, код ЄДРПОУ 25158707.

Суддя В.В. Хоролець