Постанова

від 08.08.2019 по справі 596/2198/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 596/2198/16

провадження № 61-33396св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство науково-виробниче об`єднання Мрія ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Науково-виробниче об`єднання Мрія на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 липня 2017 року у складі судді Лисюк І. О. та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Міщія О. Я., Ткача З. Є., Шевчук Г. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду до товариства з обмеженою відповідальністю Фермерське господарство науково-виробниче об`єднання Мрія (далі - ТОВ ФГ НВО Мрія , фермерське господарство), з позовом, вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений 18 лютого 2011 року між ним та фермерським господарством НВО Мрія (яке змінило назву на ТОВ ФГ НВО Мрія ), зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Гусятинському районі Тернопільської області 15 серпня 2011 року.

Позов мотивовано тим, що позивач є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,60 га, що розташована на території Крогулецької сільської ради Гусятинського району Тернопільської області.

У 2011 році між ним та ФГ НВО Мрія велися переговори і було досягнуто домовленості, підписано 2 примірники проекту договору оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п`ять років. Підписані примірники договору були надані відповідачу для підписання та державної реєстрації, однак належний позивачу примірник не був повернутий відповідачем.

Позивач вважав, що договір укладений строком на 5 років, тобто строк його дії повинен був закінчитися у серпні 2016 року. На початку 2016 року позивач в усній формі повідомив відповідача про те, що немає наміру продовжувати договір оренди землі і просить повернути земельну ділянку після збору урожаю, однак відповідач повідомив, що договір оренди між ними укладено на строк 10 років - до 2021 року.

Отримавши у липні 2016 року примірник договору, позивач дізнався про укладення від його імені договору оренди землі строком на 10 років. Проте, договір був підписаний не ним, що свідчить про відсутність у нього волевиявлення на укладення договору оренди строком на 10 років та є підставою для визнання цього договору недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гусятинського районного суду від 19 липня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 18 лютого 2011 року між ФГ НВО Мрія та ОСОБА_1 , зареєстрований в Управлінні Держкомзему у Гусятинському районі Тернопільської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 серпня 2011 року.

Стягнуто з ТОВ ФГ НВО Мрія на користь ОСОБА_1 судові витрати на загальну суму 2801,44 грн.

Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що відповідно до судово-почеркознавчої експертизи від 22 березня 2017 року оспорюваний договір оренди землі та акт приймання передачі земельної ділянки (паю) ОСОБА_1 не підписував, підписи вій його імені вчинені іншою особою, що свідчить про недотримання орендарем вимог, встановлених статтею 203 ЦК Українищодо вільного волевиявлення учасника правочину - орендодавця, яке б відповідало його внутрішній волі, а саме, що ОСОБА_1 не мав волевиявлення на укладення договору на 10 років, що з урахуванням частини першої статті 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним. Також суди виходили з того, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ ФГ НВО Мрія , не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дали неправильну правову оцінку всім доказам у справі в їх сукупності, взявши до уваги лише висновок судово-почеркознавчої експертизи та не врахували, що зазначений висновок є одним із доказів, не має пріоритету перед іншими доказами та повинен оцінюватися судами у сукупності з іншими доказами.

Судами не враховано, що позивач мав волевиявлення на укладення договору оренди землі строком на 10 років, про що свідчить те, що він не звертався до фермерського господарства з вимогою повернути земельну ділянку через 5 років і продовжував отримувати орендну плату у 2016 році.

Крім того, судами не враховано пропуск позивачем строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем під час розгляду справи.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 16 ЦК Українипередбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК Україниволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені у тому числі частиною третьою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановили та взяли до уваги те, що згідно з висновком експерта, за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 22 березня 2017 року, підписи від імені ОСОБА_1 у двох примірниках договору оренди землі від 18 лютого 2011 року, а також у двох примірниках акту приймання-передачі земельної ділянки (паю) до цього договору, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновки вказаної судової експертизи у встановленому законом порядку ТОВ ФГ НВО Мрія не спростовані, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень процесуального закону у разі заперечення такого факту, у зв`язку з чим посилання у касаційній скарзі на те, що суди взяли до уваги лише висновок експертизи, а не всі докази у сукупності, є безпідставними.

Установивши, що оспорюваний договір укладено від імені позивача, однак підписаний не ним, а іншою особою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки встановлені під час розгляду обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення цього правочину було відсутнє.

Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами, відповідно до яких про порушення свого права позивачу стало відомо у 2016 році, примірник договору він отримав у липні 2016 року, а з позовом до суду звернувся 07 листопада 2016 року, тобто у межах строку позовної давності. До 2016 року позивач не міг дізнатися про порушення свого права, оскільки вважав укладеним договір оренди строком на 5 років та отримував за це плату. У 2015 році позивач разом з багатьма іншим жителями села Крогулець звернувся за допомогою в отриманні примірника договору оренди до Крогулецької сільської ради Тернопільської області, у зв`язку з чим 21 жовтня 2015 року Крогулецькою сільською радою було прийнято рішення № 255 Про розгляд звернення жителів села Крогулець Гусятинського району Тернопільської області . Виникнення між сторонами спору у 2015 році та звернення до суду у 2016 році підтверджує наведені позивачем обставини щодо надання ним згоди на передачу земельної ділянки в оренду строком саме на 5 років та свідчить про відсутність у нього підстав до 2016 року вважати своє право порушеним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц (провадження № 14-306цс18) з подібними правовідносинами зроблено правовий висновок про те, що оскільки підставами позову було непідписання спірного договору оренди землі, додаткового договору та акта приймання-передачі земельної ділянки, що свідчить про відсутність волевиявлення на укладення договору на вказаних у ньому умовах, а саме щодо строку договору, то для правильного вирішення вказаної справи, зокрема у частині висновків щодо початку перебігу позовної давності, важливим є така фактична обставина, як момент, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права. За вказаних обставин особа взагалі не знала про наявність цих документів, адже їх не підписувала, тому визначальним є саме момент, коли вона довідалася про порушення свого права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів і встановлених на їх підставі обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ФГ Науково-виробниче об`єднання Мрія залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська