Постанова

від 09.08.2019 по справі 918/220/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2019 року Справа № 918/220/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ільчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 р. у справі № 918/220/19 (суддя Бережнюк В.В., повний текст рішення складено 17.05.2019 р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пресс-Кур`єр Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса"

про стягнення боргу 60 183 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Орловська Я.Б.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пресс-Кур`єр Україна" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" про стягнення 60 183 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки друкованої продукції №П41/75 D від 01.01.2012 р. щодо своєчасно та у повному обсязі розрахунку за отриману продукцію.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 р. у справі №918/220/19 позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 60 183 грн. заборгованості за поставлений товар (друковані видання) є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Справу просить розглядати в судовому засіданні з викликом учасників справи. Витребувати у позивача оригінали видаткових накладних та видаткових накладних (повернення), копії яких містяться в матеріалах судової справи.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, встановивши у своїй ухвалі від 19.04.2019 р., що місцезнаходженням відповідача є адреса, відмінна від тієї, на яку надсилався примірник позовної заяви з додатками, маючи підтвердження недотримання позивачем вимог п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України, в порушення ч. 11 ст. 176 цього Кодексу не залишив позовну заяву без руху та не встановив позивачу строк для усунення недоліків в межах встановленого Кодексом п`ятиденного строку з дня вручення позивачу ухвали. Натомість, у постановленій ухвалі від 19.04.2019 р., суд ухвалив відкласти розгляд справи (замість залишення позову без руху) на 14.05.2019 р. та зобов`язав позивача подати суду докази надіслання позову з додатками відповідачу на юридичну адресу: 33001, м. Рівне, вул. Ясна, буд. 35, - у строк до 13.05.2019 р., тобто у строк, який істотно перевищує встановлений процесуальним законом п`ятиденний строк з дня вручення позивачу ухвали.

Скаржник зазначає, що позивачем поштовим відправленням не були надіслані відповідачу всі письмові докази, на які міститься посилання у позовній заяві, а саме видаткові накладні, які у відповідача відсутні. В подальшому, позивачем здійснено ще одне поштове відправлення на адресу відповідача із вкладенням 577 документів, серед яких містяться видаткові накладні (копія опису вкладення додається). Лише 24.05.2019 р. поштовим відділенням складено повідомлення №415 про те, що для відповідача надійшло поштове відправлення (копія повідомлення №415 від 24.05.2019 р. додається). Таким чином, відповідачу стало відомо про надходження на його адресу поштового відправлення з письмовими доказами лише 24.05.2019р., тобто на десятий день після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.

Апелянт вказує, що встановлений ухвалою суду першої інстанції від 19.04.2019р. строк для надсилання позивачем письмових доказів відповідачу до 13.05.2019 р. (замість встановленого законом п`ятиденного строку з дня вручення позивачу ухвали) з одночасним призначенням дати судового засідання на 14.05.2019 р. призвело до того, що відповідач був позбавлений можливості отримати письмові докази, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог та викласти свої заперечення у відзиві щодо таких доказів.

Скаржник звертає увагу суду на те, що отримавши копії видаткових накладних після ухвалення судом оскаржуваного рішення та дослідивши їх, він дійшов висновку, що видаткові накладні, які були враховані судом першої інстанції (містяться у томі 1 на арк.с. 62-249, у томі 2 на арк.с. 1-249, у томі 3 на арк.с. 1-129) є недостовірними доказами, оскільки зі сторони відповідача не зазначено прізвища та ініціалів особи, яка підписувала видаткові накладні, а також не зазначено посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Усі видаткові накладні та видаткові накладні (повернення), які містяться у справі зі сторони відповідача містять лише відбиток печатки ТОВ "Рівне-Преса" "для документів", яка відсутня у володінні товариства, а також різні підписи невстановлених осіб.

Скаржник, керуючись ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не визнає господарські операції, які відображені у видаткових накладних та видаткових накладних (повернення) та заявляє про їх недостовірність.

Апелянт вказує, що акт звірки взаєморозрахунків не вважається документом, що підтверджує здійснення господарської операції між сторонами чи наявність зобов`язання за господарським договором, оскільки він не відповідає вимогам, що ставляться до первинних документів. Акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує заборгованості відповідача перед позивачем, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для визнання вимог у вказаному в акті розмірі на підставі такого доказу. Акт звіряння взаємних розрахунків доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату. Правильність (достовірність) показників дебіторської чи кредиторської заборгованості цим актом не підтверджується, тому він не являється доказом про визнання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.06.2019 р. для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В.

Розпорядженням керівника апарату суду від 10.06.2019 р. №01-04/376 у зв`язку із непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у справі Маціщук А.В. у період з 10.06.2019р. по 14.06.2019р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 р. для розгляд апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено її до розгляду; зобов`язано позивача надати суду в судове засідання для огляду оригінали видаткових накладних та видаткових накладних (повернення), які містяться в матеріалах даної справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.08.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.08.2019 р. об 10:30 год. для ознайомлення представника відповідача з оригіналами видаткових накладних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пресс-Кур`єр Україна" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 26349/19 від 17.07.2019 р.), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що керівник товариства несе відповідальність за організацію та збереження всіх документів на підприємстві, а тому відповідач не може посилатися на несплату заборгованості через відсутність документів; жодних доказів на підтвердження фактів зміни керівника відповідача та виявлення відсутності значної частини первинний документів з господарської діяльності з контрагентами (позивачем), відповідачем не надано до апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що після подання позовної заяви до суду стало відомо, що відповідач змінив своє місцезнаходження, тому для забезпечення прав відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу суд ухвалою відклав судове засідання на 14.05.2019р. та зобов`язав позивача подати суду докази надіслання позову із додатками відповідачу за новою адресою. Позивачем дані умови були виконані, повторно відповідачу були надіслані позовна заява із додатками, докази про направлення позовної заяви подано до суду. При цьому, позивач направив документи на адресу відповідача 08.05.2019 р., даний лист був у поштовому відділенні м. Рівне вже 10.05.2019 р., чому саме відповідач отримав лист лише 24.05.2019р. це питання до відповідача та його керівника, що не має жодного відношення до розгляду даної справи.

Крім того, представником відповідача після винесення ухвали про відкриття провадження по справі було подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи. Представник відповідача ознайомився із матеріалами справи, що свідчить підпис клопотання про ознайомлення, який був належним чином повідомлений про час та дату засідання на 14.05.2019р. Таким чином, фактично відповідачу було надано можливість для підготовки відзиву на позовну заяву та забезпечити присутність представника на судовому засіданні для дачі пояснень. Відповідач даною можливістю не скористався, в судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів звернення до нього з проханням надати видаткові накладні за спірним договором та доказів відмови позивача їх надавати.

Позивач вважає, що відсутність печатки в товаристві не впливає на сплату та розмір заборгованості, яка існувала на день подання позовної заяви до суду. Крім того, відповідач не заявляв вимоги про недоліки у підписаних видаткових накладних, станом на день підписання акту звірки взаєморозрахунків. Окрім того, відповідачем були зроблені розрахунки у 2017р. та у 2018р., був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за 2018 рік. За даний час відповідач не висував вимоги щодо неотримання товару, вимоги щодо відсутності видаткових накладних. Дані доводи відповідача є необґрунтованими та недоведеними. Всі видаткові накладні, згідно з яких відбувалась поставка товару, а також видаткові накладні (повернення) товару,копії яких були додані до позовної заяви та копії надіслані відповідачу,наявні в метаріалах справи .

В судовому засіданні 09.08.2019 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 09.08.2019 р. не з`явився.

Представники позивача та відповідача повідомлені про відкладення розгляду справи на 09.08.2019 р. об 10:30 год, що підтверджується їх підписами на розписці від 07.08.2019 р. (а.с. 52, т. 4).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, 01.01.2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" (відповідач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пресс-Кур`єр Україна" (позивач, постачальник) укладено договір поставки друкованої продукції (т. 1, а.с. 50-53).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупцю зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку видання, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити видання.

За умовами п. 1.3. договору, кількість, асортимент, вага, формат (шпальтність), ціна, термін поставок та реалізації видань, що є предметом цього договору, визначаються в специфікації (додаток №1), яка щорічно погоджується сторонами і є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.п 2.1., 2.8. договору, видання, що є предметом даного договору, в дні виходу з друку постачаються в строки, вказані в специфікації, визначеній в п. 1.3. даного договору. Покупець передає, а постачальник зобов`язується прийняти непродану покупцем частину тиражу. Постачальник зобов`язується за власний рахунок вивезти непродану частину тиражу не пізніше 10-го числа місяця, наступного за кінцевим терміном реалізації.

У пунктах 4.1., 4.2. договору визначено, що відпускна ціна видань постачальника та роздрібна ціна з урахуванням торгової націнки покупця погоджується сторонами та вказується у специфікації. Покупець оплачує тільки фактично реалізовані видання, що є предметом цього договору, за відпускною ціною постачальника, вказаною у специфікації. Не реалізовані видання, що є предметом цього договору, повертаються покупцем постачальнику по накладній на повернення. Накладна на повернення направляється постачальнику не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 4.5. договору, розрахунки за періодичні видання, які є предметом даного договору, проводяться щомісячно протягом 12 банківських днів з моменту виконання постачальником вимог п.4.2. та 4.6. договору.

За умовами п. 4.6. договору, постачальник протягом 12 календарних днів після закінчення місяця, в якому було проведене повернення, зобов`язаний відшкодувати покупцеві витрати, що пов`язані з обробленням нереалізованих видань, у відсотках від загальної вартості оброблених видань, в розмірі, передбаченому специфікацією та вказаному в акті наданих послуг.

Пунктом 5.3.2. договору обумовлено, що покупець зобов`язується сплачувати постачальнику вартість фактично реалізованих видань згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 10.1 договору, договір набуває чинності з дати підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012р., а в частині невиконаних зобов`язань - до повного їх виконання.

02.12.2013 р. між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору поставки, якою сторони продовжили строк дії договору з 01.01.2014 р. до 31.12.2014 р.

01.12.2014 р. між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору поставки, якою сторони продовжили строк дії договору з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р.

07.12.2015 р. між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору поставки, якою сторони продовжили строк дії договору з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р.

01.11.2017 р. між сторонами була підписана додаткова угода №7 до договору поставки, якою сторони продовжили строк дії договору з 01.01.2018 р. до 31.12.2018 р.

Договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток.

На виконання умов даного договору, позивач здійснював поставку друкованої продукції відповідачу протягом 2013-2018 років, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та видаткових накладних (повернення) за даний період (т. 1, а.с. 62-249, т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 1-129).

Відповідач, в порушення умов договору не розрахувався з позивачем за реалізовані друковані видання вчасно та у повному обсязі, тому у нього перед позивачем виникла заборгованість за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними, що складає 60 183 грн.

В матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками акт звірки розрахунків, із якого вбачається, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за поставлені друковані видання в розмірі 60 183 грн. (т. 1 а.с. 59).

31.01.2019 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій повідомив відповідача про наявність заборгованості та просить її оплатити (т. 1 а.с. 128-132). Відповідь на претензію у матеріалах справи відсутня.

Предметом даного позову є вимога позивач про стягнення з відповідача 60 183 грн. заборгованості за договором поставки друкованої продукції №П41/75 D від 01.01.2012 р.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки друкованої продукції №П41/75 D від 01.01.2012 р.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

В даному випадку первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення є видаткові накладні та видаткові накладні (повернення) за період 2013-2018 років (т. 1, а.с. 62-249, т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 1-129).

Оцінюючи вищевказані видаткові накладені, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження передання позивачем відповідачу товару та його прийняття останнім за спірним договором з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт передання товару та прийняття його відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується підписами на накладних та відтиском печатки відповідача на видаткових накладних, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення. Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні оглянуті оригінали вказаних первинних документів.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на видаткових накладних чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача, тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати ,що печатка використовувалась поза волею позивача,а доводи скаржника про невідповідність вимогами закону первинних документів не знайшли свого підтвердження.

Отже, враховуючи те, що відповідач за поставлений товар з позивачем повністю розрахунків не здійснив, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість в загальному розмірі 60 183 грн., що підтверджується, зокрема і підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками актом звірки розрахунків, тобто відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав в повному обсязі, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 60 183 грн. основного боргу підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду вказує, що в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Так, при розгляді даної справи позивач та відповідач не заперечують обставин часткової оплати поставленої позивачем продукції згідно видаткових накладних та видаткових накладних (повернення) за період 2013-2018 років (т. 1, а.с. 62-249, т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 1-129) за договором поставки друкованої продукції №П41/75 D від 01.01.2012 р., тому дані обставини не підлягають доказуванню в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України.

Окрім того, суд приймає до уваги, що в матеріалах справи міститься підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками акт звірки розрахунків, із якого вбачається, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за поставлені друковані видання в розмірі 60 183 грн. (т. 1 а.с. 59).

Доводи скаржника про відсутність частини первинних документів з господарської діяльності щодо господарських операцій з позивачем не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням господарського зобов`язання,як і відсутні підстави вважати дані докази неналежними.

Окрім того, зміна власника (учасника) ТОВ "Рівне-Преса" не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань за договором поставки друкованої продукції №П41/75 D від 01.01.2012 р., оскільки в силу ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями .

Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції було порушено норми ч. 11 ст. 176 ГПК України та не залишено позовну заяву без руху, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, для забезпечення прав відповідача на подання відзиву на апеляційну скаргу суд ухвалою від 19.04.2019 р. відклав судове засідання на 14.05.2019р. та зобов`язав позивача подати суду докази надіслання позову із додатками відповідачу за новою адресою. Позивачем дані вимоги були виконані та повторно була надіслана відповідачу позовна заява із додатками, докази про направлення подано до суду. При цьому, позивач направив документи на адресу відповідача 08.05.2019 р., даний лист був у поштовому відділенні м. Рівне вже 10.05.2019 р.,

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вже після відкриття провадження у справі, встановивши, що позовну заяву подано позивачем без додержання вимог ГПК України, правомірно продовжив розгляд справи та зобов`язав позивача подати суду докази надіслання копії позовної заяви із додатками відповідачу за новою адресою, а не залишив позовну заяву без руху, оскільки такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із принципом верховенства права та завданнями господарського судочинства, закріпленими у статтях 2, 11 ГПК України, є справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк. Водночас інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду.

Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що представник відповідача після винесення ухвали про відкриття провадження у справі, на підставі поданого ним клопотання, ознайомився з матеріалами даної справи, що підтверджується його підписом на клопотанні, тобто представнику відповідача було відомо про розгляд даної справи та він мав можливість підготувати відзив на позовну заяву, а також подати необхідні докази на підтвердження обставин необґрунтованості позовних вимог, чи викласти заперечення щодо поданих позивачем письмових доказів (заявити про їх недостовірність), однак своїм правом не скористався.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 р. у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Преса" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.05.2019 р. у справі № 918/220/19 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.