Рішення

від 13.08.2019 по справі 904/2514/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2019м. ДніпроСправа № 904/2514/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА-ГРУП", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції в розмірі 48 359,14 грн.

Без виклику учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА-ГРУП" про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції в розмірі 48 359,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору про постачання продукції виробничо-технічного призначення №5790-ПУ-УМТС-Т від 19.01.2018, в частині повної та своєчасної поставки товару.

Ухвалою від 19.06.2019, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними в матеріалах справи документами.

10.07.2019 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що порушення умов Договору про постачання продукції виробничо-технічного призначення № 5790-ПУ-УМТС-Т від 19.01.2018 р. з боку відповідача виникло з причин, які не залежали від відповідача або з причин, які ускладнювали виконання відповідачем своїх обов`язків за цим Договором. Щодо причин порушення строків постачання продукції, відповідач зазначив, що

ТОВ Система-груп у 2014 р. змінило юридичну адресу і розпочало новий вид діяльності - токарне виробництво. На певному етапі підприємство зіткнулося з проблемою браку оборотних коштів. Також відповідач вказав, що ПАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ в розрахунках відповідачем порушує строки оплати, що також стосуються і тих поставок продук ції, що до яких ПАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ направив позов до ТОВ Система-груп . Відповідач зазначив, що влітку 2018р. зіткнувся з відсутністю на ринку листа товщ.20мм и 30мм, не обхідного для виробництва борт-фланців ДУ 219 (460 шт) та фланців 1-200-25 ГОСТ 12820-80 (210 шт). Ця продукція була поставлена Відповідачем Позивачу з порушенням строків. Про причини затримки товару відповідач повідомляв ПАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ листом. За викладених обставин відповідач просив суд відстрочити сплату позивачу коштів за цим позовом строком на 3 місяці.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2018 між Приватним акціонерним товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА-ГРУП" укладено договір поставки №5790-ПУ-УМТС.

Відповідно до п. 1.1 договору, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення згідно специфікації (надалі - «продукція» ), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі та специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

Покупець зобов`язується прийняти та сплатити продукцію, що поставляється у його власність відповідно до умов даного договору (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, передбачено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до договору. Під партією продукції сторони розуміють будь-яку кількість продукції, однорідну за своїми якісними показниками, яка супроводжується одним документом про якість та/або одним товаросупроводжувальним документом.

Відповідно до п. 4.7 договору, датою поставки вважається дата, визначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.

В разі поставки автомобільним транспортом датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на видатковій накладній.

В разі поставки залізничним транспортом датою поставки вважається дата, вказана у залізничній накладній, яка свідчить про прибуття продукції на залізничну станцію призначення (в узгоджене місце призначення поставки).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця у погодженому місці призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількість, у строки, з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в договорі та специфікаціях до договору. Зобов`язання покупця вважається виконаним з моменту оплати поставленої продукції (п. 4.8 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, загальна сума договору визначається загальною вартістю всіх специфікацій, які є невід`ємною частиною даного договору. У випадку відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженої до поставки кількості, загальна вартість договору, змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, вказаної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції складає +/- 10%, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

У будь-якому разі, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 14 000 000,00 грн. з ПДВ на дату укладення договору. Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідної додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженого на це органу управління покупця.

Пунктом 5.2 договору, визначено, що ціни на продукцію, що постачається визначаються сторонами у відповідній специфікації до договору.

Відповідно до п. 6.2.1 договору у разі не поставки продукції або прострочки поставки продукції постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості продукції, яка поставляється по відповідній специфікації.

Пунктом 6.2.2 договору встановлено, що у разі не поставки продукції або прострочки поставки продукції більше, ніж на 10 (календарних) днів, постачальник з 11 (одинадцятого) календарного дня виплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.1 договору, даний договір може бути скріплений печатками сторін, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Сторони прийшли до згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов`язань, строк дії договору встановлюються до 31.12.18 включно.

19.01.2018 сторонами підписано специфікацію до договору поставки №5790-ПУ-УМВС, згідно з якою погоджено поставку товару на загальну суму 685 035,60 грн. у строк до 10.06.2018.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу продукцію, погоджену у специфікації від 19.01.2018 на суму 685 035,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- видаткова накладна №83 від 17.05.2018 на суму 65 889,60 грн.;

- видаткова накладна №94 від 01.06.2018 на суму 50 394,00 грн.;

- видаткова накладна №108 від 25.06.2018 на суму 361 824,00 грн.;

- видаткова накладна №151 від 21.08.2018 на суму 201 600,00 грн.;

- видаткова накладна №154 від 27.08.2018 на суму 5 328,00 грн.

Таким чином, відповідач поставив позивачу обумовлений специфікацією товар у повному обсязі, але з порушенням встановленого строку, внаслідок чого, на підставі п.п. 6.2.1,6.2.2 договору позивач нарахував штраф у розмірі 34 251,78 грн. та неустойку у розмірі 14 107,36 грн., що і є причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання з поставки товару, у визначений у договорі строк.

Відповідач визнав, що товар поставлено позивачу із порушенням встановлено договором строку.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що у разі не поставки продукції або прострочки поставки продукції постачальник виплачує покупцю штраф в розмірі 5% від вартості продукції, яка поставляється по відповідній специфікації.

Позивачем здійснено розрахунок штрафу (5% від вартості продукції, яка поставляється) на суму 34 251,78 грн.

Суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку штрафу, та дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 34 251,78 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 6.2.2 договору встановлено, що у разі не поставки продукції або прострочки поставки продукції більше, ніж на 10 (календарних) днів, постачальник з 11 (одинадцятого) календарного дня виплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої продукції або продукції, поставленої з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Згідно умов зазначеного вище пункту договору позивачем здійснено розрахунок пені, розмір якої склав суму у розмірі 14 107,36 грн.

Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків пені та встановлено, що розрахунок здійснено вірно.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги Позивача щодо стягнення штрафу у розмірі 34 251,78 грн., та пені у розмірі 14 107,36 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення строком на 3 місяці, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у Параграфі 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Наведені відповідачем обставини не є тими виключними обставинами, які надають суду право на відстрочення виконання рішення суду. Доказів реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення виконання рішення, відповідачем не надано, згоди позивача на відстрочення виконання рішення суду відповідачем не отримано.

Таким чином, заява про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Згідно з приписами ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА-ГРУП" про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки продукції в розмірі 48 359,14 грн. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМА-ГРУП" (50072, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, буд. 69, код ЄДРПОУ 36559021) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76, код ЄДРПОУ 00178353) штраф у розмірі 34 251,78 грн., неустойку у розмірі 14 107,36 грн. та витрати з сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн., про що видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.08.2019

Суддя Н.Г. Назаренко