Рішення

від 30.07.2019 по справі 910/7058/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2019Справа № 910/7058/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Сорс

до Товариства з обмеженою відповідальністю Новострой+

про стягнення 180 770,17 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Вовк О.В.;

від відповідача - Ковтун Н.Г.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 180 770,17 грн. за договором поставки від 01.09.2018 №1652-040918.

Ухвалою суду від 05.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 09.07.2019.

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Позивачу запропоновано у строк протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов.

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.06.2019 була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 02222 , м . Київ , вул. Бальзака, буд. 55 , кв. 257.

29.06.2019 поштовим відділенням 02222 відправлення перенаправлено до іншого відділення за місцем обслуговування. Однак 01.07.2019 відправлення не було вручено під час доставки з інших причин.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач у визначений судом строк не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа Сорс (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю Новострой + (покупцем) був укладений договір поставки № 1652-040918, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця будівельні матеріали (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і розрахуватися з постачальником на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Партією товару вважається погоджена сторонами кількість товару передана покупцю постачальником, що підтверджується видатковою накладною (п.1.2 договору).

Загальна сума договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що виписуються постачальником під час дії цього договору (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.1 договору кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, вказується в рахунках - фактурах та видаткових накладних, що надаються постачальником, які є невід`ємною частиною цього договору.

Датою передачі товару вважається дата видаткової накладної (п.3.3 договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця після його поставки покупцю та отримання оплати постачальником (п.3.4. договору).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що покупець зобов`язаний розрахуватися з постачальником (оплатити товар) в день відвантаження товару відповідно до Рахунку -фактури, який постачальник надсилає покупцю факсом або електронною поштою.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п.5.3 договору).

31.01.2019 позивачем було складено на направлено відповідачу рахунок на оплату покупцю №24 від 31.01.2019, відповідно до умов п. 5.2, 2.1 Договору №1652-040918.

Як встановлено судом, Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 235 190,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №37 від 05.02.2019, яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками сторін.

Відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, сплатив лише 90 000,00 грн. Розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи судом склав 145 190,00 грн.

Сторонами станом на 05.03.2019 було проведено звірку взаєморозрахунків та складено акт звірки за період 01.01.2019-05.03.2019, яким підтверджено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 145 190, 00 грн.

08.05.2019 позивач направив відповідачу претензію за вих. №08/05-19 з вимогою сплатити заборгованість за договором поставки в розмірі 145 190, 00 грн., пеню в розмірі 13 126, 77 грн., штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції - 14 519, 00 грн., 3% річних у розмірі 1098 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2 039, 19 грн. Доказом направлення є опис вкладення у цінний лист на ім`я ТОВ Новострой+ за адресою: 02222, м . Київ , вул . Бальзака, 55, кв . 257.

Відповідь на претензію від відповідача не надійшла.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Суд визнає як належний та допустимий доказ на підтвердження факту поставки товару видаткову накладну №37 від 05.02.2019.

Вищевказана накладна містить номенклатуру (асортимент) товару, кількість та ціну, містить підписи представника позивача, а також підписи представника відповідача, скріплені печатками позивача та відповідача.

Відповідно до п. 5.2 договору, покупець зобов`язаний розрахуватися з постачальником (оплатити товар) в день відвантаження товару відповідно до Рахунку -фактури, який постачальник надсилає покупцю факсом або електронною поштою.

Отже, строк виконання обов`язку відповідачем щодо оплати поставленого товару є таким, що настав.

Згідно зі ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен сплатити позивачу несплачену суму 145 190,00 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної №37 від 05.02.2019, а позов в цій частині підлягає задоволенню судом.

Позивачем, також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 360,00 грн., нарахованих на заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною №37 від 05.02.2019, а також інфляційні втрати в сумі 3 511,49 грн. нараховані на заборгованість за поставлений товар за видатковою накладною №37 від 05.02.2019.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або Законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні трати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав його обґрунтованим та дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі 1 360, 00 грн. та 3 511, 49 грн. інфляційних втрат.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 16 189,68 грн. пені та 14 519,00 грн. штрафу.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 6.3 договору, при порушенні умов чинного договору, винній стороні нараховується пеня, у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми невиконаних термін зобов`язань, за кожний день прострочення.

Приймаючи до уваги, що наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичний розрахунок в цій частині позовних вимог, відповідно до розрахунку позивача, дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 16 189,68 грн.

Згідно з п. 6.4 договору у випадку прострочення платежу більше, ніж на 30 календарних днів, Покупець додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору №1652-040918 від 01.09.2018 року товар складає 145 190, 00 грн., а тому сума штрафу в розмірі 10%, становить 14 519,00 грн.

Суд визнає правомірну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 14 519,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Сорс задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новострой + (02222, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 55, кв. 257, ідентифікаційний код 41251799) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Сорс (02091, м. Київ, вул. Ревуцького, 15, офіс 10, ідентифікаційний код 39533252) 145 190 (сто сорок п`ять тисяч сто дев`яносто) грн. 00 коп. основного боргу, 16 189 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят дев`ять) грн. 68 коп. пені, 14 519 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн. штрафу, 3% річних у розмірі 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) грн., 3 511 (три тисячі п`ятсот одинадцять) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 2 711 (дві тисячі сімсот одинадцять) грн. 56 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.08.2019

Суддя І.І. Борисенко