Рішення

від 12.08.2019 по справі 910/7809/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2019Справа № 910/7809/19

За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-СТРИМ-ГРУП"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТОРМІКС"

про стягнення 192 678,49 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-СТРИМ-ГРУП" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТОРМІКС" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки № 24/07-18 від 24.07.2018 в сумі 192678,49 грн., з яких: 186400,62 грн. основного боргу, 1394,17 грн. 3% річних, 4883,70 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання з оплати за товар, поставлений позивачем на підставі наведеного договору згідно видаткової накладної № 245 від 06.03.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/7809/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 про відкриття провадження у справі № 910/7809/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-СТРИМ-ГРУП" (далі - позивач, ТОВ "АГРО-СТРИМ-ГРУП" ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТОРМІКС" (далі - відповідач, ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТОРМІКС") про стягнення заборгованості за Договором поставки № 24/07-18 від 24.07.2018 в сумі 192678,49 грн., з яких: 186400,62 грн. основного боргу, 1394,17 грн. 3% річних, 4883,70 грн. інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне:

- на виконання умов Договору поставки № 24/07-18 від 24.07.2018 та Специфікації №4 від 05 березня 2019 року, позивач (постачальник) здійснив поставку товару відповідачу (покупцю) в кількості 30,81 т на загальну суму 186 400,62 грн., в тому числі ПДВ 31 066,71 грн., що підтверджується видатковою накладною №245 від 06 березня 2019 року;

- відповідно п. З Специфікації №4 від 05 березня 2019 року, оплата за товар здійснюється покупцем протягом трьох банківських днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника;

- однак, відповідач не оплатив товар, поставлений позивачем згідно видаткової накладної № 245 від 06.03.2019 на суму 186 400,62 грн.;

- з метою досудового врегулювання спору, позивача звертався до відповідача з Претензією від 21 травня 2019 року вих. №21/05/19-1, однак остання була залишена відповідачем без відповіді;

- у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку по сплаті заборгованості за поставлений позивачем товар, останній, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявляє про стягнення з відповідача 1 394,17 грн. 3% річних та 4 883,70 грн. інфляційних втрат за період з 13.03.2019 по 11.06.2019.

2. Норми права.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 11, 509, 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Виходячи із змісту правовідносин між позивачем та відповідачем по Договору поставки № 24/07-18 від 24.07.2018 зазначений договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 ГК України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами чинного законодавства України (ч. 1 ст. 692 ЦК України) передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

24.07.2018 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №24/07-18 (далі - Договір), згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставити та передати у власність покупця макуху соняшникову (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Зокрема, умовами Договору передбачено таке:

- одиниця виміру, кількість товару, ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються Специфікаціями, під кожну партію поставки ( п.1.2. Договору);

- перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною (п.3.3. Договору);

- оплата поставленого товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника вказаний в Розділі 11 цього Договору. (п.4.1. Договору);

- оплата за товар, який поставляється за даним Договором, здійснюється по факту завантаження товару на підставі рахунку-фактури в день відвантаження товару, або в інший строк, узгоджений Сторонами в Специфікації на кожну окрему партію Товару (п.4.2. Договору);

- обов`язки постачальника: - передати покупцеві товар, визначений Договором (п.5.1. Договору);

- обов`язки покупця: - прийняти товар відповідно до умов Договору; оплатити товар згідно з умовами визначеними в розділі 4 Договору (п.5.1. Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Дата закінчення дії договору- 31 грудня 2018 року, у частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (п.9.1. Договору);

- закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії Договору (п.9.2. Договору).

28.12.2018 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки №24/07-18 від 24.07.2018.

Додатковою угодою № 1 до Договору сторони домовились внести зміни в п.9.1. Договору та викласти його в наступній редакції: п.9.1. Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Дата закінчення дії договору - 31 грудня 2019 року, у частині проведення розрахунків - до їх повного виконання та зазначили, що всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними і сторони підтверджують по ним свої зобов`язання ( п. 5 Додаткової угоди).

05.03.2019 сторони підписали Специфікацію №4 до Договору поставки №24/07-18 від 24.07.2018, в якій узгодили найменування, кількість, ціну, строки поставки та оплати.

Зокрема, зазначеною Специфікацію сторони визначили таке:

- загальна сума Специфікації складає: 193 600,13 грн., в тому числі 32 266,69 грн. ПДВ;

- поставка партії продукції за Специфікацією здійснюється в термін по 07.03.2019 року включно;

- оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином: протягом 3-ми (трьох) банківських днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою поставки товару є дата зазначена в видатковій накладній;

- Специфікація є невід`ємною частиною Договору поставки №24/07-18 від 24.07.2018.

Наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 245 від 06.03.2019 підтверджується, що позивач на виконання п. 1.1. Договору та в межах строку, встановленого Специфікацією - 06.03.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 186 400,62 грн.

Товарно-транспортною накладною № P245 від 06.03.2019 визначено, що всього поставлено товару на суму 186 400,62 грн.

Видаткова накладна № 245 від 06.03.2019 та товарно-транспортна накладна № P245 від 06.03.2019 підписані обома сторонами, скріплені їх печатками, та приймаються судом у якості належних та допустимих доказів у справі, що підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 186 400,62 грн. та прийняття цього товару відповідачем без зауважень.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем прийнятого ним товару на суму 186 400,62 грн., в порядку визначеному Специфікацію №4 від 05.03.2019 до Договору, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 186 400,62 грн. основного боргу.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

Судом встановлено, що позивачем товар за Договором згідно видаткової накладної № 245 поставлено 06.03.2019, оплату за товар відповідач мав здійснити протягом 3 (трьох) банківських днів, тобто до 12.03.2019. У зв`язку з тим, що оплату за поставлений товар відповідач не здійснив, прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару у відповідача почалось з 13.03.2019.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 394,17 грн. 3% річних та 4 883,70 грн. інфляційних втрат за період з 13.03.2019 по 11.06.2019.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 1 394,17 грн. суд встановив, що такий розрахунок є арифметично вірним. Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 394,17 грн. 3% річних за період з 13.03.2019 по 11.06.2019.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки в спірному випадку оплата за товар мала бути здійснена до 12.03.2019, то нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з квітня 2019 року.

З урахуванням наведеного, суд за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" здійснив власний розрахунок суми інфляційних втрат та встановив, що сума інфляційних втрат становить 3 181,85 грн. , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з квітня по травень 2019.

4. Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-СТРИМ-ГРУП" до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТОРМІКС" підлягають задоволенню частково в сумі 190 976,64 грн., з яких: 186 400,62 грн. основного боргу; 1 394,17 грн. 3% річних; 3 181,85 грн. інфляційних втрат.

5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві зазначив, що його судові витрати за подання позовної заяви складаються з судового збору в розмірі 2 890,18 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2 864,64 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 25,54 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 86, 123, 124, 129, 232, 233, 236-238, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ "ТОРМІКС" (01030, м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 41 "А", офіс 61; ідентифікаційний код 38190616) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРО-СТРИМ-ГРУП" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 127; ідентифікаційний код 39990475) 186 400,62 грн. (сто вісімдесят шість тисяч чотириста гривень 62 коп.) основного боргу, 1 394,17 грн. (одну тисячу триста дев`яносто чотири гривні 17 коп.) 3% річних, 3 181,85 грн. (три тисячі сто вісімдесят одну гривню 85 коп.) інфляційних втрат, 2864,65 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 65 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2019.

Суддя Гумега О.В.