Рішення

від 12.08.2019 по справі 910/7007/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2019Справа № 910/7007/19

За позовом ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ СТАРЧЕНКО СЕРГІЯ МИКОЛАЙОВИЧА

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАЄР УКРАЇНА"

про стягнення 51899,85 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ СТАРЧЕНКО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАЄР УКРАЇНА" (відповідач) про стягнення 51899,85 грн. на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № М-17/01/19Т від 08.01.2019, з яких: 45000,00 грн. основного боргу, 432,98 грн. 3% річних, 1310,49 грн. інфляційних нарахувань, 5156,38 грн. пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем згідно заявок відповідача від 17.01.2019 надано останньому транспортно-експедиторські послуги, які відповідачем оплачено несвоєчасно та не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 позовну заяву ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ СТАРЧЕНКО СЕРГІЯ МИКОЛАЙОВИЧА залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

18.06.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача про усунення недоліків в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/7007/19, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 20.06.2019 про відкриття провадження у справі № 910/7007/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції позивача.

ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ СТАРЧЕНКО СЕРГІЙ МИКОЛАЙОВИЧ (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАЄР УКРАЇНА" (відповідач) про стягнення 51899,85 грн. на підставі Договору про надання транспортно-експедиторських послуг № М-17/01/19Т від 08.01.2019, з яких: 45000,00 грн. основного боргу, 432,98 грн. 3% річних, 1310,49 грн. інфляційних нарахувань, 5156,38 грн. пені. № М-17/01/19Т від 08.01.2019.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Відповідачем (замовником) в порядку п.3.1 Договору направлено позивачу (виконавцю) Заявку від 17.01.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору № М-17/01/19Т від 08.01.2019.

Позивачем прийнято до перевезення товар згідно вищенаведеної Заявки від 17.01.2019 та надано відповідачу згідно умов Договору послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 35000,00 грн., що підтверджується наступними документами, копії яких додано до позовної заяви:

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 20190122/2 від 22.01.2019;

- Акт здачі-прийму робіт (наданих послуг) № 20 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн.;

- рахунок-фактура № 20 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн.;

- податкова накладна №20 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн.;

- довідка транспортних витрат від 23.01.2019 на суму 35000,00 грн.

Відповідачем (замовником) в порядку п.3.1 Договору направлено позивачу (виконавцю) Заявку від 17.01.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору № М-17/01/19Т від 08.01.2019.

Позивачем прийнято до перевезення товар згідно вищенаведеної Заявки від 17.01.2019 та надано відповідачу згідно умов Договору послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на загальну суму 35000,00 грн., що підтверджується наступними документами, копії яких додано до позовної заяви:

- товарно-транспортна накладна (CMR) № 554144 від 23.01.2019;

- Акт здачі-прийму робіт (наданих послуг) № 24 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн.;

- рахунок-фактура № 24 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн.;

- податкова накладна №24 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн.;

- довідка транспортних витрат від 23.01.2019 на суму 35000,00 грн.

Позивачем в порядку п. 5.3 Договору направлено до адресу відповідача 05.02.2019 документи, зазначені у п. 10 заявок від 17.01.2019. Зазначені документи отримані відповідачем 11.02.2019, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою з інформацією щодо відстеження поштових відправлень, розміщеної на сайті Нова пошта .

У позовній заяві позивач зазначає, що оплата за надані позивачем послуги мала бути здійснена відповідачем до 15.02.2019, посилаючись на додаткові умови та оплату, визначені в пункті 10 заявок від 17.01.2019, в яких зазначено, що фрахт буде сплачено після отримання повного пакету документів (СМR, рахунок, Акт, податкова накладна та справка транспортних витрат) в термін 7 банківських днів.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги. На підтвердження наведеного позивач долучив до позовної заяви копії наступних доказів:

- платіжне доручення № 458 від 27.02.2019 на суму 8000,00 грн.;

- платіжне доручення № 465 від 06.03.2019 на суму 6000,00 грн.;

- платіжне доручення № 502 від 20.03.2019 на суму 6000,00 грн.;

- платіжне доручення № 547 від 05.04.2019 на суму 5000,00 грн.

Враховуючи оплати згідно вищенаведених платіжних доручень, позивач зазначає, що на час звернення з відповідним позовом до суду за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 10 000,00 грн. за першою заявкою та 35 000,00 за другою.

Враховуючи те, що відповідач здійснив часткову оплату з пропуском встановленого строку, позивач керуючись положеннями ст. 625 ЦК Украйни та умовами п 6.7.1. Договору, крім суми основного боргу 45000,00 грн., просить стягнути з відповідача 432,98 грн. 3% річних, 1310,49 грн. інфляційних нарахувань, 5156,38 грн. пені.

2. Норми права.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № М-17/01/19Т від 08.01.2019 за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно зі статтею 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, п. 2 і п. 7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов`язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЄР УКРАЇНА" (замовник) та Фізичною особою підприємцем Старченко Сергієм Миколайовичем (виконавець) укладено Договір про надання транспортно-експедиторських послуг № М-17/01/19Т від 08.01.2019.

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язується організувати та виконати перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України та в міжнародному сполученні, а також надавати інші допоміжні послуги (надалі - послуги), а замовник зобов`язується приймати та сплачувати послуги виконавця на умовах, визначених Договором.

Загальна ціна даного Договору визначається як сума вартості всіх наданих послуг, відповідно до підписаних сторонами актів наданих послуг згідно Договору протягом всього строку його дії (п.2.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, перевезення здійснюються на підставі письмових заявок замовника.

Заявка повинна містити наступну інформацію: строк (дата та час) подачі транспортного засобу, кількість та вимоги до транспортних засобів, місце завантаження; найменування вантажовідправника; найменування вантажу, спосіб упаковки, маршрут перевезення, місце розвантаження, вартість перевезення, строк доставки вантажу, а також іншу необхідну інформацію за узгодженням сторін. У разі виникнення протиріч між умовами заявки та умовами цього Договору, застосовуються умови заявки узгодженої сторонами. Всі заявки між виконавцем та замовником є невід`ємною частиною Договору ( п. 3.2. Договору).

Судом встановлено, що відповідач (замовник) в порядку п.3.1 Договору направив позивачу (виконавцю):

- Заявку від 17.01.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору № М-17/01/19Т від 08.01.2019, з наступною інформацією: дата подачі авто/дата готовності вантажу 23.01.2019; адреса завантаження м. Tomaszow Mazowiеcki; термін доставки 28-29.01.2019; маршрут м. Ягодин; вантаж керамічна плитка 22425 т.; умови оплати - сплата фрахту після отримання повного пакету документів (СМR, рахунок, Акт, податкова накладна та справка транспортних витрат) в термін 7 банківських днів; сума фрахту 35 000,00 грн.; державний номер транспортного засобу Мерседес НОМЕР_2/ НОМЕР_1 ; водій ОСОБА_4 ;

- Заявку від 17.01.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору № М-17/01/19Т від 08.01.2019, з наступною інформацією: дата подачі авто/дата готовності вантажу 23.01.2019; адреса завантаження м. Tomaszow Mazowiеcki; термін доставки 28-29.01.2019; маршрут м. Ягодин; вантаж керамічна плитка 22425 т.; умови оплати - сплата фрахту після отримання повного пакету документів (СМR, рахунок, Акт, податкова накладна та справка транспортних витрат) в термін 7 банківських днів; сума фрахту 35 000,00 грн.; державний номер транспортного засобу Мерседес НОМЕР_6/ НОМЕР_5 ; водій ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 3.7. Договору, вантаж вважається прийнятим до перевезення з моменту підписання уповноваженою особою виконавця, усіх примірників товарно-транспортної накладної.

До кожної Заявки замовник надає виконавцю товарно-транспортну накладну у 4 (чотирьох) примірниках. Факт прийому вантажу для перевезення від Замовника засвідчується підписом уповноваженої особи виконавця у всіх екземплярах товарно-транспортної накладної. Розвантаження вантажу в пункті призначення здійснюється вантажоодержувачем (п. 3.9. Договору).

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортної накладної (СMR) № 20190122/2 від 22.01.2019 та товарно-транспортної накладної (CMR) № 554144 від 23.01.2019, підписані уповноваженою особою позивача.

Таким чином, вищенаведені товарно-транспортні накладні (СMR) приймаються судом в якості належних доказів, що свідчать про прийняття позивачем до перевезення товару, визначеного у відповідних заявках від 17.01.2019.

Відповідно до п. 3.10. Договору, здача-приймання послуг за цим Договором підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами у двох примірниках.

Відповідно до п. 4.2.12. Договору, замовник зобов`язаний сплачувати плату за організацію та перевезення вантажів на умовах, визначених Договором.

Вартість послуг за організацію та виконання кожного окремого перевезення є договірною і визначається в Заявці, Рахунку на оплату та Акті наданих послуг (п. 5.1. Договору).

Замовник здійснює оплату за цим Договором протягом 14 (чотирнадцять) банківських днів з моменту отримання від виконавця наступного комплекту належним чином оформлених документів: рахунок на оплату, акт наданих послуг, зареєстрована в ЄРПН електронна податкова накладна, товарно-транспортна накладна (CMR) з відмітками про прийняття вантажу вантажоодержувачем (п. 5.3. Договору).

Відповідно п.10 Додаткові умови та оплата заявок від 17.01.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору № М-17/01/19Т від 08.01.2019 визначено, що фрахт буде сплачено після отримання повного пакету документів (СМR, рахунок, Акт, податкова накладна та справка транспортних витрат) в термін 7 банківських днів.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору та на підставі заявок від 17.01.2019, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом по першій заявці на загальну суму 35 000,00 грн. та по другій на загальну суму 35 000,00 грн., на підтвердження чого надіслав відповідачу згідно поштового повідомлення № 59000397999599 по двом заявкам документи в порядку п.10 заявок від 17.01.2019.

Зазначені документи отримані відповідачем 11.02.2019, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою з інформацією щодо відстеження поштових відправлень за № НОМЕР_3 , розміщеної на сайті Нова пошта .

У позовній заяві позивач зазначає, що встановлений п.10 заявок строк (7 банківських днів) для оплати наданих позивачем транспортно-експедиторських послуг сплинув 15.02.2019, з огляду на те, що документи були направлені відповідачу 05.02.2019.

Однак, умовами п.10 Заявок від 17.01.2019 на надання транспортно-експедиторських послуг до Договору № М-17/01/19Т від 08.01.2019 визначено, що фрахт буде сплачено після отримання повного пакету документів (СМR, рахунок, Акт, податкова накладна та справка транспортних витрат) в термін 7 банківських днів.

Таким чином, враховуючи те, що відповідні документи були отриманні відповідачем 11.02.2019, оплата мала бути здійснена останнім до 20.02.2019 (включно), а відповідно прострочення відповідача з оплати виставлених рахунків слід обліковувати з 21.02.2019.

З наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що відповідачем були здійснені оплати по першій заявці, на підставі рахунку-фактуру № 20 від 29.01.2019 на суму 35000,00 грн., платіжними дорученням № 458 від 27.02.2019 на суму 8000,00 грн.; № 465 від 06.03.2019 на суму 6000,00 грн.; № 502 від 20.03.2019 на суму 6000,00 грн.; № 547 від 05.04.2019 на суму 5000,00 грн., що у загальній сумі становить 25000,00 грн. Оплати по другій заявці відповідачем не здійснювались.

З урахуванням наведеного, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в загальній сумі 45000,00 грн. (10 000,00 грн. по першій заявці та 35 000,00 грн. згідно другої заявки)

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів здійснення відповідачем оплати за надані позивачем спірні послуги в загальній сумі 45 000,00 грн., у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 000,00 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у загальній сумі 1310,49 грн. по першій заявці з урахуванням часткових оплат за період з 15.02.2019 по 27.02.2019, 07.03.2019 по 20.03.2019, 06.04.2019 по 27.05.2019, та по другій заявці з 15.02.2019 по 27.05.2019.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці) , у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, відповідачем були здійснені часткові оплати по першій заявці, у зв`язку з чим інфляційні втрати слід нараховувати з урахуванням тих сум боргу, що існували на останній день місяця та починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищенаведене, суд нараховує інфляційні збитки по першій заявці на такі суми та за такі періоди: за березень 2019 року на суму 27 000,00 грн.; за квітень 2019 року на суму 15 000,00 грн.; за травень 2019 року на суму 10 000,00 грн. та по другій заявці з березня по травень 2019 року на суму 35 000,00 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних збитків за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" з урахуванням вищевказаних судом періодів, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1380,83 грн. Водночас, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, відповідно до якої при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 1310,49 грн. інфляційних втрати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку 3% річних, останній просить стигнути з відповідача на користь позивача 432,98 грн. 3% річних, з посиланням на такі періоди та суми:

- по першій заявці (з урахуванням часткових оплат): з 15.02.2019 по 27.02.2019; з 28.02.2019 по 06.03.2019; з 07.03.2019 по 20.03.2019; з 21.03.2019 по 05.04.2019; з 06.04.2019 по 27.05.2019;

- по другій заявці з 15.02.2019 по 27.05.2019.

Як встановлено судом, прострочення відповідача з оплати виставлених рахунків обліковується з 21.02.2019, а не з 15.02.2019. Крім цього враховуючи, що відповідач здійснив на користь позивача часткові оплати 27.02.2019, 06.03.2019, 20.03.2019, 05.04.2019, день фактичної сплати суми заборгованості не повинен включатися в період часу, за який здійснюється стягнення відсотків річних.

Враховуючи вказане, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у позовній заяві, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Отже, суд встановлює, що вірними є такі періоди для нарахування 3% річних:

по першій заявці: з 21.02.2019 по 26.02.2019 на суму 35 000,00 грн.; з 27.02.2019 по 05.03.2019 на суму 27 000,00 грн.; з 06.03.2019 по 19.03.2019 на суму 21 000,00 грн.; з 20.03.2019 по 04.04.2019 на суму 15 000,00 грн.; з 05.04.2019 по 27.05.2019 на суму 10 000,00 грн.;

по другій заявці з 21.02.2019 по 27.05.2019 на суму 35 000,00 грн.

Здійснивши власний розрахунок за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" з урахуванням встановлених періодів, суд відзначає, що вірною сумою 3% річних, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача є 396,40 грн.

Відповідно до п. 6.7. Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за Договором, замовник сплачує на користь виконавця: пеню в розмірі подвійної рблікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочки (п 6.7.1. Договору); нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п 6.7.2. Договору).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, відповідно до якого останній просить стягнути 5156,38 грн. пені, позивач припустився аналогічних помилок у визначенні періодів нарахування пені, як і при розрахунку 3% річних.

У зв`язку з цим, суд здійснивши власний розрахунок пені за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" з урахуванням встановлених судом періодів, визначив, що пеня, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 4 717,47 грн.

Висновки суду.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилався, як підставу своїх вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ СТАРЧЕНКО СЕРГІЯ МИКОЛАЙОВИЧА до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАЄР УКРАЇНА" підлягають задоволенню частково в сумі 51 424,36 грн., з яких: 45 000,00 грн. основного боргу; 396,40 грн. 3% річних; 4 717,47 грн. пені; 1310,49 грн. інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній розрахунок суми судових витрат, зі змісту якого вбачається, що позивач поніс судові витрати в розмірі 1 921,00 грн. судового збору, а також очікує понести витрати в розмірі 6 000,00 грн., пов`язані із наданням професійної правничої допомоги адвокатом.

Статтею 129 ГПК України встановлено порядок розподілу судових витрат, згідно якого:

- судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 1 частини 1 статті 129);

- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129);

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129);

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129).

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1903,40 грн. покладається на відповідача, а в сумі 17,60 грн. на позивача.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та адвокатом Молібог Ю.М. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 583 від 29.01.2010) укладено Договір про надання правничої допомоги від 15.05.2019, відповідно до п. 1.1 якого, адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно умов Договору з усіма, без обмежень, правами представника, які передбачені процесуальним законодавством України, у зв`язку зі зверненням клієнта до суду із позовом про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги з ТОВ Маєр України по договору від 08.01.2019 № М-17/01/19Т.

Пунктом 4.2 зазначеного договору, зокрема, визначено, що всього гонорар адвоката складає 6000,00 грн. та сплачується клієнтом авансовим платежем.

Матеріали справи містять долучений позивачем Акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 18 від 18.05.2019 щодо проведення робіт по господарській справі про стягнення заборгованості за транспортно-експедиторські послуги з ТОВ Маєр України по договору від 08.01.2019 № М-17/01/19Т загальна вартість яких становить 6000,00 грн. Вказані роботи оплачені клієнтом відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 20.05.2019 на суму 6000,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України, здійснені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 945,00 грн. покладаються на відповідача, а в сумі 55,00 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 241, 252, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАЄР УКРАЇНА" (02121, м.Київ, Харківське Шосе, буд. 175; ідентифікаційний код 41780530) на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ СТАРЧЕНКО СЕРГІЯ МИКОЛАЙОВИЧА ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 45 000,00 грн. (сорок п`ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 396,40 грн. (триста дев`яносто шість гривень 40 коп.) 3% річних, 4 717,47 грн. (чотири тисячі сімсот сімнадцять гривень 47 коп.) пені; 1310,49 грн. (одну тисячу триста десять гривень 49 коп.) інфляційних втрат, 1903,40 грн. (одну тисячу дев`ятсот три гривні 40 коп.) судового збору, 5 945,00 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот сорок п`ять гривень 00 коп.) витрати на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2019.

Суддя Гумега О.В.