Рішення

від 05.08.2019 по справі 910/7325/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2019Справа № 910/7325/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм Технолоджі"

про стягнення 15 310,81 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм Технолоджі" про стягнення 15310,81 грн. заборгованості за договором поставки №23/05/18ХБ-ЄТ від 23.05.2018 в тому числі: 13680,00 грн. основної заборгованості, 321,57 грн. 3% річних та 1309,24 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки №23/05/18ХБ-ЄТ від 23.05.2018, частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7325/19. Приймаючи до уваги клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

20.06.2019 представником позивача подано клопотання про долучення документів на підтвердження понесених судових витрат.

08.07.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та клопотання про витребування у позивача оригіналів видаткової накладної № 1222 від 21.08.2018 та довіреності № 235 від 21.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 05.08.2019, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАУЗ БЕТОН" оригінали видаткової накладної № 1222 від 21.08.2018 та довіреності № 235 від 21.08.2018 та попереджено учасників справи про наслідки неявки в судове засідання відповідно до вимог ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

25.07.2019 представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

02.08.2019 представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналів видаткової накладної № 1222 від 21.08.2018 та довіреності № 235 від 21.08.2018.

У судове засідання 05.08.2019 представники позивача та відповідача не з`явилися, про час, дату та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103050595459, № 0103050595467, а також з огляду на ознайомлення 25.07.2018 представником відповідача із матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 05.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Євротерм Технолоджі (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Хауз Бетон (далі - постачальник, позивач) укладено Договір поставки № 23/05/18ХБ-ЄТ (далі - Договір), за умовами якого, постачальник зобов`язується поставляти власними транспортними засобами та передавати у власність покупця товар: бетон, згідно даного Договору та додатків до нього, які після їх погодження в порядку, зазначеному даним Договором є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець зобов`язується приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.

Асортимент, кількість, вартість товару та вартість його доставки узгоджується сторонами в рахунках та накладних (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору поставка товару здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP об`єкт покупця, в тлумаченні Інкотермс редакції 2010 року, у кількості та асортименті, що вказані у погоджених замовленнях до даного Договору.

Пунктом 2.6 Договору узгоджено, що приймання товару по кількості і якості здійснюється в місці поставки товару в момент його передачі шляхом підписання товарно-транспортної накладної.

У відповідності до п. 3.1 та п. 3.2 Договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування покупцем суми вартості товару на поточний рахунок постачальника в розмірі і порядку, визначеному даним Договором. Оплата вартості товару здійснюється покупцем у розмірі та в строки вказані в рахунку.

Договір вступає в силу після його підписання та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п. 4.2 Договору).

Як зазначає позивач, ТОВ Хауз Бетон на виконання умов укладеного між сторонами Договору здійснив поставку ТОВ Євротерм Технолоджі товару на суму 102 515 грн., який оплачений відповідачем у повному обсязі, однак, 21.08.2018 позивачем згідно видаткової накладної № 1222 поставлено відповідачу товар на суму 13 680 грн., який відповідачем не оплачено, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 13 680 грн.

Також, у зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий за Договором товар, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 321,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 309,24 грн.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, якщо уважно дослідити видаткову накладну № 1222 від 21.08.2018, то остання не містить печатки відповідача, наявність якої надає таким документам юридичної сили.

Також, відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку відповідача, в останнього відсутні вказані документи, що може свідчити про те, що такі документи не складались.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товару згідно видаткової накладної № 1222 від 21.08.2018 на суму 13 680 грн., яка підписана сторонами без заперечень та зауважень.

Так, видаткова накладна № 1222 від 21.08.2018 на суму 13 680 грн. не містить печатки відповідача, однак, за приписами ч. 1 ст. 58 1 ГК України використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 58 1 ГК України наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Водночас, як вбачається з видаткової накладної № 1222 від 21.08.2018 на суму 13 680 грн., товар, а саме 9м 3 бетону, за означеною видатковою накладною отриманий представником відповідача - ОСОБА_1 на підставі довіреності № 235 від 21.08.2018, яка наявна в матеріалах справи, відповідно до якої саме ОСОБА_1 уповноважено отриманий у позивача бетон у кількості 9м 3 , яка в свою чергу, скріплена печаткою відповідача.

Суд також враховує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є і керівником, і засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Євротерм Технолоджі , відповідача у справі.

В свою чергу, доказів оплати товару на всю суму здійсненої позивачем поставки товару сторонами до матеріалів справи не надано.

У відповідності до п. 3.1 та п. 3.2 Договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування покупцем суми вартості товару на поточний рахунок постачальника в розмірі і порядку, визначеному даним Договором. Оплата вартості товару здійснюється покупцем у розмірі та в строки вказані в рахунку.

Однак, матеріали справи не містять рахунку, у якому було б визначено строки оплати за товар, поставлений згідно видаткової накладної № 1222 від 21.08.2018 на суму 13 680 грн., в зв`язку з чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Таким чином, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаних видаткових накладних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару відповідачем виконано не було.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 13 680 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 309,24 грн. та 3% річних в розмірі 321,57 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено що стягненню підлягають 3% річних в розмірі 321,57 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1 309,24 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманого товару.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 1 500 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Відповідачем в свою чергу, заперечень проти суми витрат на правничу допомогу, не надано.

Водночас, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої допомоги № 2105 від 21.05.2019, укладений між позивачем та АО Бонум Фактум , Специфікацію № 1 від 21.05.2019 до Договору, Акт наданих послуг № 1 від 19.06.2019 до Договору про надання правничої допомоги № 2105 від 21.05.2019 та банківську виписку по особовому рахунку позивача, відповідно до якої 14.06.2019 позивачем перераховано на рахунок АО Бонум Фактум 1 500 грн. з призначенням платежу оплата правнича допомога по договору № 2105 від 21.05.2019 .

Таким чином, оскільки матеріали справи містять докази понесення позивачем реальних витрат у розмірі 1 500 грн., як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм Технолоджі" (04071, м. Київ, вулиця Щекавицька, будинок 37/48, офіс 1; ідентифікаційний код: 38669447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хауз Бетон" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 34А; ідентифікаційний код: 34762460) заборгованість в розмірі 13 680 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних в розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 57 коп., інфляційні втрати в розмірі 1 309 (одна тисяча триста дев`ять) грн. 24 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.08.2019

Суддя О.А. Грєхова