Рішення

від 13.08.2019 по справі 520/4754/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

13 серпня 2019 р. Справа № 520/4754/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі Головуючого судді - Супруна Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 83, с. Великі Хутори, Шевченківський район, Харківська область, 63611, код ЄДРПОУ 04400208), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (надалі за текстом - Великохутірська сільська рада Шевченківського району Харківської області відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 , третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ХХХІV сесії VІІ скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19.04.2019 року № 235 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати Великохутірську сільську раду Шевченківського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 ..

В обґрунтування позову зазначено, що позивач, через свого уповноваженого представника, звернувся до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області із заявою від 20.03.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистою селянського господарства, орієнтовною площею 2.000 га, яка розташована в межах с. Журавка на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області. До вказаної заяви, як зазначено позивачем були долучені усі визначені законодавством документи, однак Рішенням ХХХІУ-ої сесії VII скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 235, позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу, у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку сільською радою вже надано дозвіл на розробку проектів землеустрою іншій особі. Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що порушує права та інтереси позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року відкрито провадження в адміністративній справи за правилами загального позовного провадження та призначено у підготовче засідання.

В подальшому, ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року залучено до участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

В судове засідання позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, позивачем 01.08.2019 року (вх.№01-26/46299/19) подано клопотання, в якому зокрема просив суд розгляд справи провести без участі останнього.

Відповідач та третя особа в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами адміністративної справи. Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 05.06.2019 року за вх.№01-26/33865/19 в прохальній частині викладено клопотання, в якому просив суд розгляд справи провести без участі останнього.

Суд зазначає, що п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом КАС України) якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням положень ст.ст.4, 229 КАС України суд приходить до висновку про наявність беззаперечних підстав для розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача 05.06.2019 року за вх.№01-26/33865/19 надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того зазначив, що до позовної заяви не додані докази, що оспорюваним рішенням Великохутірської сільської ради порушені права позивача. Крім того, зазначив, що позивач не позбавлений правом щодо звернення до сільської ради з аналогічною заявою, проте на будь-яку іншу вільну земельну ділянку, на яку відповідачем не надано дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам.

19.06.2019 року за вх.№01-26/36713/19 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому викладено правову позицію позивача стосовно порушених відповідачем у відзиві на позову питань.

Третя особа, ОСОБА_2 , не скористалась своїм правом щодо надання письмових пояснень на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.03.2019 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_3 , звернувся до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га., яка розташована в с. Журавка Шевченківського району Харківської області на території Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

До вказаної заяви були долучені усі визначені чинним законодавством документи, зокрема планово-картографічні матеріали, документи, що посвідчують особу та довідка з державної статистичної звітності, про що зазначено в додатках до заяви та копії яких надано до суду.

Проте, листом від 19.04.2019 року № 95 Великохутірська сільська рада Шевченківського району Харківської області направила на ім`я представника позивача зокрема Рішення від 19.04.2019 року № 235.

Рішенням від 19.04.2019 року № 235 відмолено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для введення особистого сільського господарства орієнтованою площею 2,00 га, у зв`язку з тим, що на вказану земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України (надалі за текстом - ЗК України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

У відповідності до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частини 7 вказаної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що вказаний перелік є вичерпний та закріплений в частині 7 статті 118 ЗК України.

Передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (стаття 123 ЗК України).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Водночас згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з приписів статей 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 10 грудня 2013 року (справа № 21-358а13) та від 07 червня 2016 року (справа №21-1391а16), постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року (справа № 463/3375/15-а).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку, як позивач, так і особа якій надано раніше дозвіл на розробку проекту землеустрою, мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.

Представником відповідача додано до відзиву на позовну заяву Рішення VІ-ої сесії УII скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 21 березня 2016 року № 51, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га гр. ОСОБА_2 . У вказаному рішенні не міститься визначення конкретного місця розташування бажаної ділянки гр. ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що у Рішенні ХХХІУ-ої сесії VII-го скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19 квітня 2019 року № 235, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га також не зазначено, якій особі надано дозвіл на розробку землеустрою та підставу надання такого дозволу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування Рішення ХХХІУ-ої сесії УІІ-го скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19.04.2019 року № 235 "Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 ".

Відносно позовних вимог, у частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка. Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд на підставі ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка. Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, як вбачається із матеріалів справи, заява позивача від 20.03.2019 року відповідачем в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом №280/97-ВР не розглянута, отже відповідач в цій частині діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 83, с. Великі Хутори, Шевченківський район, Харківська область, 63611, код ЄДРПОУ 04400208), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення ХХХІУ-ої сесії УІІ-го скликання Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області від 19.04.2019 року № 235 "Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Великохутірську сільську раду Шевченківського району Харківської області (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 83, с. Великі Хутори, Шевченківський район, Харківська область, 63611, код ЄДРПОУ 04400208) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) від 20.03.2019 року, з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення ОСГ з подальшою передачею у приватну власність в с. Журавка, Шевченківського району, Харківської області, гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Великохутірської сільської ради Шевченківського району Харківської області (вул. 40-річчя Перемоги, буд. 83, с. Великі Хутори, Шевченківський район, Харківська область, 63611, код ЄДРПОУ 04400208) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено та підписано 13 серпня 2019 року.

Суддя Ю.О. Супрун