Рішення

від 12.08.2019 по справі 826/11918/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2019 року № 826/11918/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Глюкоза Агро Трейд" про представники сторін: стягнення податкового боргу позивача та відповідача - не з`явилися, ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - позивач або ГУ ДФС) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глюкоза Агро Трейд" (надалі - відповідач або ТОВ "Глюкоза Агро Трейд"), в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глюкоза Агро Трейд", який має податковий борг, кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу з ПДВ в розмірі 891 259,41 грн. на користь державного бюджету України на наступний рахунок: отримувач УК у м. Кропивницький, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ГУ ДКСУ) 899998, код отримувача (ЄДРПО) 38037409, код платежу 14010100, рахунок 31117029011002.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що у відповідача наявний податковий борг у сумі 891 259,41 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 30.10.2018.

У судове засідання 30.10.2018 та 04.12.2018 представники сторін не з`явилися.

04.12.2018 до канцелярії Окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.02.2019.

У судове засідання 12.02.2019 представники сторін не з`явилися.

14.01.2019 до канцелярії Окружного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача був належно повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01051 0360545 4. Повідомлення про причини неявки відповідача до суду не надходило.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи викладене, суд, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), переходить до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС в м. Києві та є платником податків.

Разом з тим, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.01.2017 № 200300304, виданого Кропивницьким ГУ ДФС у Кіровоградській області, податкова адреса відповідача - 25004, м. Кропивницький, вул. Генерала Родімцева, буд. 100, кв. 7 ; КВЕД (основний) вид діяльності 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 19.1 ст.19 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів та здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Положеннями п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 Кодексу контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п.14.1.137 п.14.1 ст.14 ПК України орган стягнення - це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно із п.п.14.1.152 п.14.1 ст.14 Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, положеннями п.41.2 ст.41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Кодексу контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України (п.41.3 ст.41 ПК України).

При цьому, приписами ст.19-3 ПК України передбачено функції державних податкових інспекцій. Так, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що Головне управління ДФС у Кіровоградській області є контролюючим органом, якому надано право здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, у тому числі і стягувати суми податкового боргу, оскільки такі повноваження не входять до функцій державної податкової інспекції, в якій платник податків стоїть на обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що станом на час звернення позивачем із адміністративним позовом за відповідачем рахується податковий борг з ПДВ у розмірі 891 259,41 грн., що підтверджується карткою особового рахунку платника податку.

Вказаний борг виник на підставі:

- податкового повідомлення-рішення (форма "Р") № 0005625201 від 16.11.2017, яким відповідачу нараховано суму грошового зобов`язання - 504 450 грн. та штрафні санкції - 126 113 грн. (отримано відповідачем поштою - 20.11.2017). За рахунок переплати по картці особового рахунку платника податків в сумі 0,99 грн., борг складає - 630 562,01 грн.;

- податкового повідомлення-рішення (форма "Н") № 0007365201 від 08.02.2018, яким відповідачу нараховано штрафні санкції в сумі 239 966,58 грн. (отримано відповідачем поштою - 08.02.2018).

Згідно із пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання протягом установленого строку.

Судом встановлено, що сума податкового боргу виникла на підставі самостійно узгоджених сум податкових зобов`язань, згідно податкової звітності та податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Позивачем, через несплату відповідачем податкового боргу відповідно до податкових-рішень повідомлень, було винесено податкову вимогу № 66712-52 від 13.03.2018 на суму 891 259,41 грн. (основний платіж - 504 449,01 грн., штрафні санкції - 366 079,58 грн., пеня - 20 730,82 грн.), яку направлено відповідачу відповідно до вимог ст. 59 ПК України, однак на момент подання позову податковий борг сплачено не було.

Відповідно до пп. 20.1.34. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки, на момент звернення позивача з даним позовом, протягом розгляду справи відповідачем не погашено узгоджену суму грошового зобов`язання у сумі 891 259,41 грн., то суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 79 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приймаючи до уваги, що податковий борг відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, зважаючи, що наявність у останнього вказаної заборгованості, яка підтверджується наявними у матеріалах справи документами, з урахуванням того, що доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день прийняття даного рішення сторонами не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 159, 243-245, 263, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - задовольнити повністю.

2. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глюкоза Агро Трейд", який має податковий борг, кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу з ПДВ в розмірі 891 259,41 грн. на користь Державного бюджету України на наступний рахунок: отримувач УК у м. Кропивницький, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО ГУ ДКСУ) 899998, код отримувача (ЄДРПО) 38037409, код платежу 14010100, рахунок 31117029011002.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко