Рішення

від 12.08.2019 по справі 527/669/19

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/669/19

провадження 2/527/450/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павлійчук А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бутко В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Глобинського районного суду Полтавської області в м. Глобине цивільну справу № 527/669/19 за позовом представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства С.Барвінок про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну сплату орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Селянського фермерського господарства С.Барвінок про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну сплату орендної плати, в якому прохає розірвати договір оренди землі № 8 від 15.08.2008 року укладений між ОСОБА_4 та СФГ С. Барвінок , витребувати у СФГ С. Барвінок належну позивачу земельну ділянку, стягнути з СФГ С. Барвінок заборгованість по оплаті орендної сплати в розмірі 23962,96 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 17500,07 грн., відсотки заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 4930,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.2008 р. між ОСОБА_4 (батьком позивача) та СФГ С. Барвінок було укладено договір оренди землі. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 30.01.2014 року право власності на земельну ділянку перейшло до позивача ОСОБА_1 . 25.11.2015 року з моменту державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до позивача перейшли права Орендодавця за договором № 8, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ С. Барвінок . Відповідач не розрахувався з позивачем за користування земельною ділянкою за період з 2013 року по 2018 рік, заборгованість по орендній платі становить 23962,96 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити вказані кошти, однак відповіді не отримав, тому звернувся до суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, був повідомлений належним чином про час і місце судового засідання, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_5. направив заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Направив до суду відзив, яким просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки останній в порушення вимог ст. 148-1 Земельного кодексу України в місячний термін не повідомив СФГ С. Барвінок про перехід права власності на земельну ділянку до нього, тому відповідно до ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Ст. 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 15.08.2008 року між ОСОБА_4 (батьком позивача) - Орендодавцем та СФГ С.Барвінок - орендар було укладено договір оренди землі, про що до Державного реєстру земель був зроблений запис № 041056200024 від 22.02.2011 року .

Відповідно до п.п. 1, 2 вказаного Договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,94 га ріллі, яка знаходиться на території Устимівської сільської ради.

П. 8 Договору встановлено, що його укладено строком на 10 років.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 25.03.2013 року.

Згідно Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 30.01.2014 року за ОСОБА_1 визнано право власності з порядку спадкування після померлого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 3,94 га., яка розташована на території Устиміської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Ст. 1218 ЦК України регламентовано, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).

Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин - це такий юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків. Підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України). По своїй суті правочин - це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно даної статті ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлені законом (частини 3,4 ст.203 ЦК України).

Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Частиною 2 ст.409 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати.

У відповідності до ст.ст.21-23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю ) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється як правило у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральні формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Згідно до ст.24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Згідно з частинами 2 та 3 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі . При цьому, саме Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - (ст.610 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання (ст.629 ЦК України).

Суд при оцінці сукупності доказів у справі, що подані на підтвердження заявлених позовних вимог виходить з положень ст.ст.12,77,78,80,81 ЦПК України та враховує висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кобець проти України від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Бочаров проти України (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом ; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно п.11 договору оренди землі від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ С.Барвінок вбачається, що орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року. Відповідно до першого речення п.40 даного договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. При цьому, в абзаці другому цього пункту договору визначається, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря переходить (непотрібне закреслено) до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

В п.41 цього договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Відповідно до п. 14 договору оренди землі від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ С.Барвінок , у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,2% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав суду будь - яких доказів про вчиненням ним дій направлених на виконання умов договору по сплаті орендної плати. Також відсутня заява про застосування строків позовної давності до цих вимог.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до СФГ С. Барвінок в частині стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою та пені за несвоєчасну сплату орендної сплати підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

В той же час, що стосується інших позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ С. Барвінок в частині розірвання договору оренди земельної ділянки з зобов`язанням передання земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов`язання СФГ С. Барвінок щодо повернення земельної ділянки, суд приходить до наступних висновків.

За нормою ст.13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Відповідно до ч.1 ст.27 цього Закону, орендареві забезпечується захист його прав на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною четвертою статті 32 даного Закону передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором.

Згідно першого речення п.40 договору оренди землі від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ С.Барвінок , перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Отже, виходячи з вищевикладених норм Закону України Про оренду землі та того, що сторонами договору оренди землі від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ С. Барвінок не передбачена можливість розірвання даного договору оренди землі у зв`язку з переходом права власності на орендовану земельну ділянку, підстав для розірвання вищевказаного договору оренди землі в межах наведених в цій частині доводів позовної заяви не вбачається. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у свої постанові від 12.04.2018 року у справі 582/1131/17-ц.

Також, що стосується доводів позовної заяви про систематичність невиплати орендної плати як самостійної підстави для розірвання договору оренди землі, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься копія письмового повідомлення з описом вкладення від 21.12.2018 року з заявою про сплату орендної плати, яку відповідач отримав 08.01.2019 року. Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д ч.1 ст.141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Разом з тим згідно із ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі (з підстав систематичної несплати орендної плати) є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. При цьому, фундаментальне значення, крім ознаки систематичність , має значення саме несплата орендної плати. Про це вказується у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 року у справі №484/3687/16.

З сукупності досліджених матеріалів справи вбачається, що позивач у справі договір оренди землі від 15.08.2008 року з СФГ С. Барвінок не укладав, оскільки він за життя укладався ОСОБА_4 , він, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на спадкову земельну ділянку ОСОБА_4 , що розташована на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області та яка перебуває в оренді СФГ С. Барвінок , про переоформлення права власності на дану земельну ділянку він первинно проінформувала орендаря 21.12.2018 року, повідомлення яке відповідач отримав лише 08.01.2019 року, що підтверджується письмовим доказом у справі. Відповідно, з огляду на сукупність вищевказаних висновків, суд не може погодитися з доводами сторони позивача про систематичність невиплати орендної плати як самостійної підстави для розірвання договору оренди землі від 15.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_4 та СФГ С. Барвінок .

Отже, виходячи з сукупності вищевикладеного, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до СФГ С. Барвінок про розірвання договору оренди землі №8 від 15.08.2008 року, укладеного між СФГ С. Барвінок та ОСОБА_4 , про витребування у СФГ С. Барвінок земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,11,13,15,16,202,203,207-208,216,525,526,409,610,611,625,629,1216-1218 ЦК України, ст.ст.13,15,21-24,32 Закону України Про оренду землі , ст.ст.93,141,152 ЗК України, ст.ст.4,5,11,12,13,76-80,81,83,89,127,128,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства С.Барвінок про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені за несвоєчасну сплату орендної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства С.Барвінок ( с. Коломицівка Глобинського району Полтавської області код ЄДРПОУ 25167103) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Устимівка Семенівського району Полтавської області, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_2 , рнокпп: НОМЕР_3 заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 23962,96 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 17500,07 грн., відсотки заборгованості із урахуванням встановленого індексу інфляції в розмірі 4930,96 грн., а всього 46393 (сорок шість тисяч триста дев`яносто три) гривні 99 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селянського фермерського господарства С.Барвінок на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 768,40 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду .

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце знаходження: АДРЕСА_1 паспорт серія НОМЕР_2 , рнокпп: НОМЕР_3 );

Представник позивача: ОСОБА_2 (зареєстроване місце знаходження: АДРЕСА_2 )

Відповідач: Селянсько фермерське господарство С.Барвінок (місце знаходження: м. Полтава, вул. Уютна, 23, ЄДРПОУ: 25167103).

Суддя А. В. Павлійчук