Постанова

від 01.08.2019 по справі 401/2270/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2019 року м. Кропивницький

справа № 401/2270/18

провадження № 22-ц/4809/1000/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відеоконференції, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Овчаренко Тетяни Володимирівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2019 року у складі судді Андріянова О.В. і

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 25 червня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1331.

Позовна заява мотивована тим, що спільне життя у позивача з відповідачем не склалось. Через те, що у подружжя існують різні погляди на життя, присутні часті сварки та відсутнє порозуміння і повага один до одного, шлюбні відносини фактично припинені.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2019 року позовні вимоги позивача задоволено.

Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів ГТУЮ у місті Києві, 25.06.2016, актовий запис № 1331.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що шлюбні відносини між подружжям припинилися та спільного господарства вони не ведуть.

Оскільки судом надавався строк для примирення, яке досягнуто не було, збереження шлюбу неможливе.

В апеляційній скарзі адвокат Овчаренко Тетяна Володимирівна, яка представляє інтереси ОСОБА_2 просить скасувати скасувати рішення Світловодського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року та залишити позов без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, неповно дослідив всі обставини справи та перевірив їх докази, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач приховав від суду фактичні обставини справи, не вказавши в позовній заяві фактичне місце проживання відповідача.

Зокрема, суд першої інстанції неправильно визначив підсудність справи з іноземним елементом та належним чином не повідомляв відповідача про початок судового процесу, хоча і володів інформацією про її фактичне місце проживання.

При ухваленні рішення суд першої інстанції не послався на жоден належний та допустимий доказ в обґрунтування вимог позивача.

Окрім того, представнику відповідача, після ознайомлення з матеріалами справи, стало відомо, що позивач не надав суду відомості про те, що подружжя для врегулювання майнових наслідків шлюбу уклали у Посольстві Франції в Україні шлюбний контракт (договір), в якому передбачили застосування французького законодавства при розлученні.

Від представника позивача адвоката Решетова Віктора Вікторовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник відповідача адвокат Овчарнеко Т. В. підтримала доводи апеляційної скарги, представник позивача адвокат Решетов В. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами по справі був укладений шлюб, який був зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів ГТУЮ у м. Києві, 25.06.2016, актовий запис № 1331.

У подружжя спільних дітей не має. Як слідує зі змісту позовної заяви та не було заперечено відповідачем, на теперішній час шлюбні відносини між подружжям припинилися, спільного господарства вони не ведуть.

Укладення шлюбу підтверджується наданим позивачем свідоцтвом про укладення шлюбу.

Сторонам по справі, згідно ст. 111 СК України, надавався строк на примирення, яке досягнуто не було.

Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Франції (том 1, а. с. 5), а відповідачка є громадянкою України та зареєстрована в ній (том 1, а. с. 6, 12). Отже, в даних відносинах присутній іноземний елемент.

Законом, який встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок є Закон України Про міжнародне приватне право від 23.06.2005 № 2709-IV (далі - Закон).

Відповідно до ст. 4 Закону право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з ст. 5 Закону у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Такий вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ст. 60 Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином.

Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.

Статтею 62 Закону передбачено , що вибір права, передбачений частиною другою статті 60 та статтею 61 цього Закону, має бути здійснений у письмовій формі або явно випливати з умов шлюбного договору. Угода сторін про вибір права, що укладена в Україні, має бути нотаріально посвідчена.

Статтею 6 Закону передбачено, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 8 Закону при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Відповідно до статті 515-7-1 глави 1 титулу 13 Книги першої Цивільного кодексу Франції в редакції чинній на момент розгляду справи судом, порядок утворення та наслідки зареєстрованого шлюбу, а також підстави та наслідки його розірвання регулюються матеріальними нормами країни, в якій шлюб було зареєстровано.

Статтею 9 Закону передбачено, що будь-яке відсилання до права іноземної держави має розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його колізійних норм, якщо інше не встановлено законом. Отже, в даному випадку порядок та наслідки розірвання шлюбу, укладеного між позивачем та відповідачем, зареєстрованого 25 червня 2016 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1331, регулюватимуться нормами законодавства України.

Відповідно до статті 51 Конституції України та частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч.2 ст. 36, ст.51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.06.2016, виданого Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, 25.06.2016 сторони зареєстрували шлюб, про що вчинено актовий запис № 1331 (том 1, а. с. 3).

Від сумісного проживання сторони дітей не мають, що не заперечується сторонами.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, шлюб носить формальний характер.

Відповідно до приписів ст.111 СК України судом першої інстанції вживалися заходи для примирення сторін та надавався термін в два місяці для примирення.

В установлений судом термін сторони не примирилися.

За таких обставин суд дійшов до правильного до висновку, що шлюб не може бути збережено та підлягає розірванню, що буде відповідати інтересам обох сторін.

Не приймаються судом доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при відкритті провадження повинен був визначитись з територіальною підсудністю суду справи іноземним елементом, виходячи з того, що позивач є іноземцем, а відповідач - громадянкою України, яка проживає за межами України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.

Згідно ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.

Матеріалами справи підтверджується що позивач в позовній заяві зазначив, що зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 1).

Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 , вона зареєстрована за вищезазначеною адресою (том 1, а. с. 6-7).

Судом першої інстанції у встановленому законом порядку направлено запит Світловодському РС УДМС України в Кіровоградській області, щодо відомостей про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані ОСОБА_2 (том 1, а. с. 11).

У відповідь на вище зазначений запит Світловодським РС УДМС України в Кіровоградській області зазначено, що відповідач по справі з 30.07.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 12).

Інші дані, щодо місця реєстрації проживання чи перебування відповідачки в матеріалах справи при відкритті провадження були відсутні.

Відповідач при подачі заяв до суду першої інстанції, вказував, що її зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3.

Належним підтвердженням постійного проживання за кордоном, згідно наказу Міністерства закордонних справ України №337 від 17.11.2011 року Про затвердження Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей - громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном , є прийняття громадянина України на постійний консульський облік.

Відповідно до пункту 1.2. Правил, консульський облік полягає в реєстрації в закордонній дипломатичній установі громадянина України, який постійно проживає або тимчасово перебуває за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном (далі - електронний реєстр), що ведеться в ЗДУ за встановленою формою, проставленні в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспортний документ), проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу).

Відповідно до п.1.5 Правил, Консульський облік здійснюється у випадках: постійного проживання громадянина України за кордоном на законних підставах; тимчасового перебування громадянина України за кордоном на законних підставах більше ніж три місяці;зміни місця проживання в межах однієї держави (переїзд з консульського округу однієї закордонної дипломатичної установи до консульського округу іншої) або переїзду з однієї іноземної держави до іншої; зміни меж консульського округу ЗДУ; усиновлення дитини - громадянина України іноземцем або громадянином України, який постійно проживає за кордоном.

Крім того, ст. 13 ЗУ Про міжнародне приватне право визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Проте, будь-які докази, що підтверджували б зареєстроване місце проживання відповідача за межами в України відповідач не надавала та не скористалась правом подачі до суду заяви про визначення підсудності спору в порядку, передбаченому ст. 29 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги, що Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в ухвалі про відкриття провадження від 12 вересня 2018 року не правильно застосував ч. 1 ст. 28 ЦПК України, оскільки дана ухвала, яка набрала законної сили, окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалась, тому не є предметом розгляду в даному провадженні.

Судом не було порушено порядок повідомлення про судовий розгляд учасників справи, передбачений ст. ст. 128, 130 ЦПК України, про що зазначається в апеляційній скарзі, оскільки в матеріалах справи була наявна інформація про те, що відповідач має зареєстроване місце проживання в Україні та будь-яких доказів, що б підтверджували її тимчасове проживання за межами України в матеріалах справи були відсутні.

За таких обставин, суд належним чином у встановленому законом порядку повідомляв відповідача про розгляд справи.

Про обізнаність ОСОБА_2 про судові засідання свідчать клопотання про продовження строку на проведення підготовчого засідання (том 1, а. с. 35-36), заява про надання строку для примирення (том 1, а. с. 48-49) та клопотання про витребування доказів і відкладення розгляду справи, які вона подавала до суду першої інстанції (том 1, а. с. 75-76).

До апеляційної скарги долучено світлокопії документів, французькою та українською мовами, які завірені печаткою адвоката Овчаренко Т.В.

Один з документів називається шлюбний контракт (т.1 а.с.164-169).

Суд вважає, що наданий до суду шлюбний контракт не може бути взятий судом до уваги, як належний та допустимий доказ, оскільки суду надано лише світлокопію, яка не містить підписів сторін, які його укладали, вказаний переклад не містить нотаріального та консульського засвідчення.

При цьому суд враховує, що в суді апеляційної інстанції представник позивача не заперечував про наявність між сторонами шлюбного контракту та давав з цього приводу пояснення, але наявність укладеного між сторонами шлюбного контракту ніяким чином не впливає на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Суд погоджується з доводами представника позивача, що за умовами контракту зазначене в ньому застереження, про вибір подружжям французького законодавства при розірванні шлюбу, втрачає будь-яку силу оскільки справа розглядається судом України, тобто за юрисдикцією держави, яка не є членом Європейського Союзу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Овчаренко Тетяни Володимирівни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , залишити без задоволення, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 01 квітня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08.08.2019.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О.Л. Карпенко