Ухвала

від 08.08.2019 по справі 641/5805/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 641/5805/19 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/1379/19 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2019 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника третьої особи

щодо майна якої вирішується

питання про арешт - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалоюслідчого суддізадоволено клопотаннястаршго слідчогоСУ ГУНПв Харківськійобласті підполковникаполіції ОСОБА_8 ,погодженого прокуроромвідділу прокуратуриХарківської області ОСОБА_6 у кримінальномупровадженні №12019220540000097 від 16.01.2019 року за ч. 4 ст. 358 КК України про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Накладено арешт на тимчасово вилучене у ОСОБА_9 , директора та кінцевого бенефіціарного власника Концерну «СХідно-Український Енергетичний Союз Промисловців», під час обшуку 16.07.2019 в належних йому нежитлових приміщеннях 2-го поверху № 1-3, 5-11, загальною площею 121,1 кв.м. в літ. «А», за адресою м. Харків, Бурсацький узвіз, будинок 7, майно фінансово господарську документацію Концерну «СУЕСП».

Визначено місцезберігання вказанихречових доказів(документів)при матеріалахкримінального провадження №12019220540000097.

Як зазначенов ухваліслідчого судді,18липня 2019року досуду надійшлоклопотання старшгослідчого СУГУНП вХарківській областіпідполковника поліції ОСОБА_8 ,погодженого прокуроромвідділу прокуратуриХарківської області ОСОБА_6 у кримінальномупровадженні №12019220540000097 від 16.01.2019 року за ч. 4 ст. 358 КК України про накладення арешту на тимчасово вилучене у ОСОБА_9 , директора та кінцевого бенефіціарного власника Концерну «Східно-Український Енергетичний Союз Промисловців», під час обшуку 16.07.2019 в належних йому нежитлових приміщеннях 2-го поверху № 1-3, 5-11, загальною площею 121,1 кв.м. в літ. «А», за адресою м. Харків, Бурсацький узвіз, будинок 7, майно фінансово господарську документацію Концерну «СУЕСП».

В обгрунтування клопотання зазначив, що у провадженні СВ Слобідського ВП ГУНП в ХО перебуває кримінальне провадження за №12019220540000097від 16.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що вказане майно є речовим доказом та має значення для забезпечення кримінального провадження.

Не погодившисьз ухвалоюслідчого судді,представник третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, після уточнення якої просить скасувати ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року та винести нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, що наполягав на задоволенні апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів судового провадження вбачається, що СУ ГУНП в ХО у складі створеної постановою начальника СУ від 20.03.2019 слідчої групи проводиться досудове розслідування кримінальному провадженні №12019220540000097від 16.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. (а.с. 3-27).

Також з клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що арештоване майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України і маєдоказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так,ч.2ст.170КПК Українипередбачає,що арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно доч.2ст.173КПК Українипри вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Задовольнивши клопотання від 18 липня 2019 року слідчий суддя прийшов до висновку, що слідчий довів достатність підстав вважати, що вилучене майно є речовим доказом, має доказове значення для забезпечення кримінального провадження та відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Як вбачається з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

З судових матеріалів вбачається, що є достатні підстави вважати, що майно вказане в клопотанні відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.

Згідно зі ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

При розглядіклопотання проарешт майна,слідчим суддеюдотримані вимогич.ч.2,4ст.173КПК Українита ст.172КПК України, зміст ухвали слідчого судді в цілому відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.

Задовольнивши клопотання слідчого з посиланням на зміст ст.170 КПК України слідчий суддя врахував, що в ньому йдеться не про арешт майна підозрюваного, а арешт майна, передбачений ч.2ст.170КПК України, що здійснюється для забезпечення доказової бази в кримінальному провадженні.

Відповідно до порядку, передбаченогост.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,представника юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

А тому посилання представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на те, що під час обшуку було вилучено документи по взаємовідносинам, які не були зазначені в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку судовою колегією не приймається, оскільки особа, у якої вилучили ці документи, не позбавлена права подати до слідчого судді клопотання в порядку ст.174 КПК України.

Крім того, вилучені документи, на думку судової колегії, суттєво не впливають на діяльність підприємства, оскільки вони в основному належать до періодів, за які вже повинна була складена фінансова звітність.

Крім того, судова колегія вважає що саме оригінали можуть бути предметом дослідження відповідних експертиз, адже відомості до ЄРДР внесені саме за ч.4 ст.358 КК України, адже відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.

Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар .

Відповідно до пунктів 69,73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Судова колегія підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження не вбачає, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою попередження відчуження (знищення) майна чи інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування. Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб колегією суддів не встановлено.

Окрім того, арешт майна є лише тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження.

У разі, якщо власнику вилучених документів будуть необхідні певні дані для складання фінансової звітності за період, який ще не пройшов, він не позбавлений права звернутись до органу досудового розслідування для отримання копій необхідних документів.

Всі інші питання - фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєнні кримінального правопорушення, вірності кваліфікації, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу - судовому провадженні під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції.

Посилання представника третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт на необхідність застосування при розгляді апеляційної скарги Рішень ЄСПЛ «Бендерський проти України», «Де Куббер проти Бельгії» заслуговує на увагу, натомість колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення цілком узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, в тому числі і з правовими позиціями, викладеними у зазначеному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 липня 2019 року щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12019220540000097 залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді