Ухвала
12 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 735/1755/18
провадження № 61- 14971ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу Чернігівського обласного центру зайнятості на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2018 року Коропський районний центр зайнятості, правонаступником якого є Чернігівський обласний центр зайнятості, звернувся до суду з позовом , в якому просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 76 534,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 25 травня 2011 року по 28 червня 2011 року та з 14 лютого 2017 року по 20 листопада 2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Коропському районному центрі зайнятості, йому було надано статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю. Центром зайнятості було проведено перевірку обґрунтованості виплати матеріального забезпечення за результатами якої встановлено, що відповідач є засновником та керівником фермерського господарства Вишеньки з 10 серпня 2001 року. Таким чином, відповідач належав до категорії зайнятих осіб, але при заповненні заяв не повідомив про це службу зайнятості, що спричинило безпідставне надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що в добровільному порядку відповідач отримані кошти не повертає, позивач просив суд позов задовольнити.
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року у задоволенніпозову відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У серпні 2019 року від Чернігівського обласного центру зайнятості до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на
1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 76 534,13 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Верховним судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Разом із тим, Касаційний цивільний суд вважає, що наведені скаржником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом
1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Чернігівського обласного центру зайнятості на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом Чернігівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 12.08.2019 |
Оприлюднено | 14.08.2019 |
Номер документу | 83616989 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Коротенко Євген Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні